Справа № 165/93/22 Провадження №11-кп/802/336/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія:продовження строку тримання під вартою. Доповідач: ОСОБА_2
07 лютого 2022 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження № 12021030520000573 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на ухвалу Рожищенського районного суду Волинської області від 25 січня 2022 року щодо ОСОБА_8 ,
В ході розгляду судом кримінального провадження №12021030520000573 про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.152, ч.2 ст.156 КК України, прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_6 подала клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 на строк 60 днів, оскільки ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, залишились незмінними.
Ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 25 січня 2022 року клопотання прокурора задоволено, продовжено обвинуваченому ОСОБА_8 строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, до 25 березня 2022 року включно, без визначення розміру застави.
Таке своє рішення місцевий суд мотивував тим, що доводи сторони обвинувачення про необхідність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 є достатніми для переконання, що існують передбачені п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України ризики, які стали підставою для застосування запобіжного заходу, і які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою і будь-який більш м'який запобіжний захід є недостатнім для запобігання таким ризикам.
В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 вважає ухвалу суду необґрунтованою. Посилається на те, що прокурором не надано доказів які б вказували на існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Також зазначає, що обвинувачення у скоєнні інкримінованого злочину не обгрунтовно незаперечними доказами. Просить ухвалу суду скасувати та обрати щодо обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Заслухавши доповідача, який виклав суть судового рішення та доводи апеляційної скарги, захисника ОСОБА_7 , який підтримував подану апеляційну скаргу та просив змінити обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід на більш м'який, прокурора, яка заперечувала апеляційну скаргу та просила рішення суду залишити без змін, дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Згідно положень ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно вимог ст.197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею, за умови доведення прокурором в клопотанні, поданому до суду в порядку ст.199 КПК України, обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Приписами ст.3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.176-178 КПК України, п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», передбачено, що запобіжний захід - тримання під вартою має застосовуватися лише за крайньою необхідністю і, як останній захід, при наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний чи обвинувачуваний буде намагатися ухилятися від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі, продовжуватиме злочинну діяльність.
Нормами ст.177 КПК України регламентовано, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
На думку апеляційного суду, місцевий суд відповідно до положень кримінального процесуального законодавства, а також майнового і сімейного стану ОСОБА_8 , міцності його соціальних зв'язків, інших даних про його особу, ризиків, передбачених ст.177 КПК України, практики Європейського суду з прав людини, згідно з якою рішення суду повинно забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, підставно продовжив обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів.
Матеріалами провадження стверджується, що ОСОБА_8 , обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.152, ч.2 ст.156 КК України (кримінальне провадження № 12021030520000573 від 27.10.2021).
Апеляційний суд вважає, що розглядаючи клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд повинен враховувати вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Судом першої інстанції у достатній мірі встановлені підстави для продовження виняткового запобіжного заходу, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Так, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочину, судовий розгляд у провадженні по суті ще не розпочався, свідки не допитані судом.
Під час апеляційного розгляду провадження встановлено, що стороною обвинувачення доведено, що раніше заявлені ризики не зменшилися, оскільки обвинувачений може вчинити дії, передбачені п.п.1,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Тому, на переконання апеляційного суду, заявлені прокурором ризики продовжують існувати.
Апеляційний суд вважає, що продовжуючи ОСОБА_8 винятковий запобіжний захід, суд першої інстанції врахував як обставини, передбачені ст.184 КПК України, так і обставини, визначені ст.199 КПК України.
Тому, з урахуванням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_8 , обставин вчинення злочинів, у вчиненні яких він обвинувачується, кількості та тривалості епізодів злочинної діяльності, потерпілої в даному кримінальному провадженні є малолітня особа, лише такий запобіжний захід, як тримання під вартою, на переконання суду апеляційної інстанції, зможе дієво забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігти доведеним стороною обвинувачення ризикам.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду та зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_8 з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 376, 405, 407, 422-1 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу Рожищенського районного суду Волинської області від 25 січня 2022 року щодо ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала оскарження не підлягає.
Головуючий
Судді: