іменем України
Справа № 210/2141/21
Провадження № 1-кп/210/190/22
"07" лютого 2022 р.
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2
за участю сторін кримінального провадження: прокурора Криворізької південної окружної прокуратури ОСОБА_3 , обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 захисника - адвоката ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальні провадження відносно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 28 ст. 263-1 КК України, відомості про які внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 січня 2020 року за №12020040000000089 та 22 листопада 2019 року за № 12019260040002623,
В провадженні судді перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 28 ст. 263-1 КК України.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 звернувся з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, оскільки на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Захисник обвинувачених ОСОБА_6 заперечував щодо клопотання прокурора. Звернувся до суду з клопотаннями про зміну запобіжних заходів відносно обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на інший альтернативний захід не пов'язаний з триманням під вартою, оскільки прокурором не надано доказів наявності ризиків, передбачених ст. 177 КК України.
Обвинувачена ОСОБА_4 підтримала клопотання свого захисника і також звернулась з клопотанням про зміну запобіжно заходу на інший альтернативний захід не пов'язаний з триманням під вартою, крім того скаржилась про погане самопочуття в умовах тримання під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_5 заперечував щодо клопотання прокурора та звернувся з клопотанням про зміну запобіжно заходу інший альтернативний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_5 зазначив, що ухвала суду щодо медичного обстеження ОСОБА_4 не виконується.
Суд, заслухавши клопотання прокурора, захисника та обвинувачених, прийшов до наступних висновків.
Щодо заявленого прокурором клопотання про продовження запобіжного заходу та клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу.
Згідно з положеннями статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу чи його продовження, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Частина 1 статті 183 КПК України передбачає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Згідно з частиною 3 статті 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
У відповідності до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії» автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження чи зміну обвинуваченому запобіжного заходу, суд враховує те, що в даному кримінальному провадженні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 28 ст. 263-1 КК України, за які законом України про кримінальну відповідальність передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років.
Розглядаючи клопотання сторони обвинувачення про продовження запобіжного заходу та сторони захисту про зміну запобіжного заходу, судом встановлено, що обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 інкриміновані злочини, які відповідно до ст.12 КК України відноситься категорії тяжких злочинів, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років, тому є достатньо підстав вважати що, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченим у разі визнання останніх винуватими у інкримінованих злочинах, обвинувачені можуть переховуватися від суду чи перешкоджати кримінальному провадженню, тобто наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Суд зазначає, що ризик втечі обвинувачених не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна, і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Таким чином, сама по собі тяжкість покарання, що може бути застосоване до особи за умови визнання її винуватості, не є самостійною і достатньою підставою для встановлення ризику втечі. Така обставина має значення лише у сукупності з іншими релевантними факторами.
Судом встановлено, що обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не мають міцних соціальних зв"язків на території міста Кривого Рогу, не мають офіційного місця роботи. Тому суд критично ставиться до покликань захисника на те, що у разі зміни запобіжного заходу обвинувачені не будуть ухилятись від суду.
Крім того, під час дослідження матеріалів справи встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 не має постійного місця роботи, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , що наразі є тимчасово окупованою територією, тому виникає обгрунтоване побоювання, що обвинувачений у будь-який час може залишити місто Кривий Ріг та переховуватися на тимчасово непідконтрольній території.
Крім того, враховуюючи що ОСОБА_4 інкримінується вчинення злочинних дій у змові з ОСОБА_5 , останні стверджують про перебування в фактичних шлюбних відносинах, ризик втечі ОСОБА_4 з обвинуваченим ОСОБА_5 , яка на території міста також не має міцних соціальних зв"язків, а так само і офіційних джерел доходу, підвищується.
Хоча обвинувачений й має певні соціальні зв"язкі, а саме матір, яка з йог слів є інвалідом, вказана обставина не нівелює ризики втечі та переховування, оскільки мати обвинуваченого проживає на тимчасово окупованій території, тому при зміні запобіжного заходу не виключена можливість втечі обвинуваченого та подальшого переховування за місцем реєстрації.
Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у випадку визнання їх винуватиим у вчиненні злочинів, не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
В той же час, тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_5 та ОСОБА_4 й покарання за яке може бути призначено у виді реального позбавлення волі, дає підстави вважати, що саме запобіжний захід, пов'язаний з ізоляцією від суспільства в цьому випадку зможе попередити встановлені під час обрання слідчим суддею запобіжного заходу ризики.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків у кримінальному провадженні слід враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом.
Як вбачається з матеріалів провадження, у справі не допитано свідків, які за твердженням обвинувачення були безпосередніми свідками подій, що інкримінуються.
Суд, враховуючи правову позицію обвинувачених, приходить до висновку, що обвинувачені можуть чинити вплив на недопитаних під присягою свідків, з метою затягування судового розгляду по суті, а так само і зміни їх показів.
В той же час, суд частково погоджується і з доводами прокурора про те, що існує ризик вчинення іншого кримінального правопорушення. Хоча, як встановлено з матеріалів справи, обвинувачені раніше не судимі, однак, лише в провадженні Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває два обвинувальні акти відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , зі змісту яких встановлено, що останнім висунуто звинувачення у вчиненні багатьох епізодів злочинів за статтями 263, 263-1 КК України. Крім того, відносно обвинуваченого ОСОБА_5 також скеровано обвинувальний акт і до Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, за аналогічними статтями.
Щодо посилань захисника ОСОБА_6 про тривале тримання під вартою обвинувачених, суд вважає за необхідне зазначити, що за час перебування кримінального провадження на розгляду, судом було розглянуто численну кількість клопотань обвинувачених та їх захисника, визначено обсяг доказів що підлягають дослідженню, відтак, суд без безпідставних зволікань та затримок здійснює розгляд даного провадження.
Крім того, судом створено всі належні умови для швидкого та оперативного розгляду кримінального провадження та як вбачається з протоколів судових засідань у даному складі судові засідання переважну кількість відкладались за стороною захисту та обвинувачених.
Так з матеріалів кримінального провадження вбачається, що судове засідання, призначене на 18 січня 2022 року не відбулося у зв"язку з неявкою захисника ОСОБА_6 та відмовою обвинувачених від доставки до суду.
Неявка захисника ОСОБА_6 вмотивована тим, що він зайнятий в іншому судовому засіданні.
В той же час, дата судового засідання 18 січня 2022 року узгоджена з захисником за місяць до судового засідання, а доказів перебування в іншому суді у невідкладних слідчих діях захисником не представлено, хоча клопотання зареєстровано в день призначеного судового розгляду - 18 січня 2022 року.
В той же час, 18 січня 2022 року стороною обвинувачення забезпечено явку 4-х свідків обвинувачення, у тому числі й й залегендованих свідків, допит яких не відбувся з причин неявки захисника та відмови обвинувачених від доставки до суду.
Крім того, у судове засідання, заздалегіть узгоджене з захисником, та призначене на 24 січня 2022 року, також забезпечено явку свідків обвинувачення, однак захисник ОСОБА_6 в судове засідання не прибув, заяв про поважність неявки не надав, так само як і не надав підтверджуючих документів щодо поважності неявки в судове засідання.
Обвинувачена ОСОБА_4 відмовилась від участі в судовому засіданні.
Враховуючи усталену практику Європейського суду з прав людини щодо порушення статті 5, пункту 1 статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод (право на справедливий суд) у зв'язку з надмірно тривалим триманням обвинувачених під вартою та тривалим кримінальним провадженням, суд у даному конкретному випадку звертає увагу на рух кримінального провадження, його складність, періодичність призначення судових засідань, об'єм матеріалів, які досліджуються судом, оскільки ОСОБА_5 та ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні тяжких злочинів.
Так, у рішенні ЄСПЛ від 12.12.2019 року у справі « Піхун проти України» (заява № 63754/09) Європейський Суд зауважив, що «розумність тривалості провадження повинна оцінюватися у контексті обставин справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи та поведінка заявника і відповідних органів державної влади, які розглядають справу …».
Тривалість перебування обвинуваченого під вартою сама по собі не може слугувати безумовною підставою для прийняття рішення про зміну запобіжного заходу і підлягає врахуванню у сукупності з іншими обставинами, передбаченими ст. 177 та ст. 178 КПК України.
В той же час, аналізуючи причини відкладення судових засідань, то переважна більшість з них пов"язано з поведінкою захисника та обвинувачених, а судом створені всі умови для оперативного розгляду кримінального провадження, оскільки судові засідання призначаються з інтервалом в 7-12 днів, з урахуванням зайнятості захисника в інших справах.
Тому твердження обвинувачених та захисника про тривалість провадження є безпідставиними, так як допит залегендованих свідків не відбувся саме з причин неявки захисника та відмови обвинувачених від доставки до суду.
Наявність у обвинуваченого ОСОБА_5 матері інваліда по зору, на думку суду, не є підставою для зміни запобіжного заходу, обраного обвинуваченому та не спростовують ризики на які вказує прокурор.
У суду відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченими процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України та забезпечити їх належну поведінку.
Крім того, оскільки обвинуваченим пред'явлено обвинувачення у вчиненні багатьох епізодів кримінальних правопорушень за ст.ст. 263 та 263-1 КПК України, ризик вчиненні інших кримінальних правопорушень не знівельований.
Інші, менш суворі запобіжні заходи, не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинувачених і продовження раніше обраного щодо них запобіжного заходу у виді тримання під вартою є необхідним.
З урахуванням встановлених обставин суд суддів вважає, що запобігти ризикам, визначених у пунктах 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюються, - можливо лише шляхом продовження застосування обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк, що не перевищує двох місяців.
Враховуючи вищевказане, суд вважає, що доводи захисника обвинувачених є необґрунтованими, а тому, клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на більш м'який, задоволенню не підлягає.
Крім того, ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 листопада 2021 року зобов'язано уповноважених осіб ДУ "Криворізька установа виконання покарань №3" НЕГАЙНО ЗАБЕЗПЕЧИТИ ПРОВЕДЕННЯ медичного обстеження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 лікарями медичної частини з урахуванням скарг на стан здоров"я, встановити діагноз та призначити необхідне лікування в обсязі, передбаченому стандартами та нормативами медичної допомоги у сфері охорони здоров'я. Зобов'язано уповноважених осіб ДУ "Криворізька установа виконання покарань №3" НЕГАЙНО повідомити Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області про стан здоров"я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 а так само, чи можуть останні за станом здоров"я утримуватись в умовах ДУ "Криворізька установа виконання покарань № 3" та приймати участь у судових засіданнях. Зобов'язано уповноважених осіб ДУ "Криворізька установа виконання покарань №3" НЕГАЙНО повідомити Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області чи має установа можливість надати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідну медичну допомогу та лікування. Витребувано з ДУ "Криворізька установа виконання покарань №3" інформацію про причини невиконання ухвали Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 вересня 2021 року. Зобов"язано ДУ "Криворізька установа виконання покарань №3" у строк до 20 листопада 2021 року повідомити Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області про вжиті заходи на виконання даної ухвали.
Разом із тим, як встановлено з відповіді начальника філії Державної установи «Центр охорони здоров'я державної кримінально-виконавчої служби України» у Дніпропетровській та Донецькій областях від 07 лютого 2022 року, при щоденному покарному огляді черговим фельдшером Криворізької міської медичної частини №3 запропоновано ОСОБА_4 медичний огляд , від якого вона відмовилась, про що складено відповідний акт, скарг щодо стану здоров'я не висловлювала.
Вказані обставини підтверджено і листом Дніпропетровської обласної прокуратури.
Однак, в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 стверджувала, що фельдшером не пропонувався медичний огляд та вона не відмовлялась від його проходження.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, стаття 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод покладає на державу обов'язок захищати фізичне здоров'я осіб, позбавлених волі.
Відповідно до ст. 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування, в тому числі і особи, які тримаються під вартою. Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм, в тому числі і в державних установах Міністерства юстиції, якими є слідчі ізолятори, в яких створюються умови для ефективного доступного для ув'язнених медичного обслуговування.
Оскільки обвинувачена відмовилась від медичного огляду, однак скаржиться на погіршення стану здоров"я, зокрема потребує огляду лікарем-дематологом,суд вважає за доцільне повторно зобов'язати уповноважених осіб ДУ "Криворізька установа виконання покарань №3" негайно забезпечити проведення медичного обстеження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , лікарем дерматологом з урахуванням скарг на стан здоров"я, встановити діагноз та призначити необхідне лікування в обсязі, передбаченому стандартами та нормативами медичної допомоги у сфері охорони здоров'я.
Щодо клопотання захисника обвинувачених - адвоката ОСОБА_6 щодо перебування обвинувачених під час судових засідань не в металевій клітці, а поруч із захисником, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно з положеннями ч. 3ст. 318 КПК України, судове засідання відбувається у спеціально обладнаному приміщенні - залі судових засідань.
Відповідно до п. 11 Інструкції з організації конвоювання та тримання в судах обвинувачених (підсудних), засуджених за вимогою судів, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України, Верховного Суду України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Державної судової адміністрації України, Генеральної прокуратури України від 26.05.2015 року № 613/785/5/30/29/67/68, у залі судового засідання місце для тримання обвинувачених (підсудних), засуджених обладнується загородженнями відповідно до вимог ДБН. (Державних будівельних норм України В.2.2-26:2010 «Будинки і споруди. Суди» (п. 9 вказаної Інструкції)).
Згідно вимог п. 3.16 Наказу МВС від 20.01.2005 року №60 дск, з урахуванням подальших змін, у залі судового засідання підсудні (обвинувачені) особи розміщуються за стаціонарним металевим загородженням або загородженням з органічного скла на лавах.
В залі судових засідань ОСОБА_4 та ОСОБА_5 утримуються у скляній кабіні, а не у металевій клітці.
Як зазначено Верховним Судом в ухвалі від 27.05.2019 року, постановленій у справі №766/22242/17, згідно із загальними принципами застосування ст. 3 Конвенції щодо утримання обвинувачених у скляних кабінах чи огорожах під час судових засідань, сформульованими ЄСПЛ в рішеннях від 04 жовтня 2016 року «Ярослав Бєлоусов проти Росії» та від 17 липня 2018 року «Марія Альохіна проти Росії», стаття 3 Конвенції містить абсолютну заборону катування та нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження або покарання. Проте для того, щоб підпадати під сферу дії статті 3 Конвенції, жорстоке поводження повинно досягти певного мінімального рівня жорстокості. Оцінка цього мінімуму є відносною; вона залежить від усіх обставин справи. У контексті заходів щодо забезпечення судового засідання ЄСПЛ наголосив, що ув'язнення в металевій клітці суперечить статті 3, враховуючи її об'єктивно принижуючу природу. Однак розміщення підсудних за скляними перегородками або в скляних кабінах само по собі не включає елемента приниження, достатнього для досягнення мінімального рівня суворості, хоча цей рівень може бути досягнутий, якщо обставини ув'язнення заявників, взяті в цілому, спричиняють їм страждання або труднощі такої інтенсивності, що перевищують неминучий рівень страждань, властивих утриманню.
Враховуючи, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебувають у скляній кабіні, а не в металевій клітці, суд констатує відсутність факту приниження їх людської гідності через сам факт перебування у такій кабіні.
Спеціально обладнане в залі судового засідання місце для утримання осіб, які тримаються під вартою, в даному випадку не переповнене, оскільки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебувають в скляній кабіні тільки удвох.
Крім того, розташування працівників конвою не перешкоджає спілкуванню захисника з обвинуваченими.
Вид і форма скляної кабіни є такою, що дозволяє обвинуваченти безперешкодно спілкуватись із захисником та отримувати правову допомогу, передавати документи, переклад, спілкуватись з іншими учасниками кримінального провадження та судом. Працівники конвою не перешкоджають можливості спілкування обвинуваченого із вказаними особами.
ОСОБА_4 та ОСОБА_5 мають право користуватися ручкою та папером, робити записи та нотатки в умовах перебування в скляній кабіні.
Таким чином, стороною захисту не наведено переконливих аргументів, які б указували на те, що умови перебування обвинувачених в скляній кабіні в даному судовому засіданні перешкоджають здійсненню їх права на захист або суперечать ст. 3, 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того, захисником вже заявлялись такі клопотання, і судом надано оцінку аргументам захисту, та прийнято процесуальне рішення про відмову в задоволенні клопотання.
За таких обставин суд приходить до висновку, що факт перебування обвинувачених під час судового провадження в скляній кабіні не включає елемента приниження, достатнього для досягнення мінімального рівня суворості, не спричиняє їм страждання або труднощі такої інтенсивності, що перевищують неминучий рівень страждань, властивих утриманню, не порушує право обвинувачених на захист, оскільки останні мають можливість безперешкодного спілкування із захисником, в тому числі в ході судового засідання, мають можливість робити нотатки та записи, необхідні для реалізації вказаного права.
Вищенаведене свідчить, що такий захід безпеки, як перебування обвинувачених в скляній кабіні, є пропорційним обмеженням їх прав як осіб, що утримуються під вартою, здійснюється відповідно до закону, переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві.
За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення клопотання захисника про забезпечення можливості перебування ОСОБА_4 та ОСОБА_5 під час судового засідання поза межами місця для утримання осіб, які тримаються під вартою.
Керуючись статтями 130, 131, 170-174, 314-317, 372, 376 КПК України, суд, -
У задоволенні клопотання захисника обвинувачених - адвоката ОСОБА_6 щодо перебування обвинувачених під час судових засідань не в металевій клітці, а поруч із захисником - відмовити.
Клопотання захисника обвинувачених - адвоката ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Клопотання прокурора Криворізької південної окружної прокуратури ОСОБА_3 про про продовження запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 28 ст. 263-1 КК України раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі "Криворізька установа виконання покарань №3" строком на 60 /шістдесят/ днів, а саме до 04 квітня 2022 року включно.
Попередньо обраний альтернативний захід обвинуваченій ОСОБА_4 у вигляді застави у розмірі 659 100 (шістсот п'ятдесят дев'ять тисяч сто) грн. 00 коп. з покладенням попередньо вказаних обов'язків у випадку внесення застави - залишити без змін.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 28 ст. 263-1 КК України раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі "Криворізька установа виконання покарань №3" строком на 60 /шістдесят/ днів, а саме до 04 квітня 2022 року включно.
Попередньо обраний альтернативний захід обвинуваченому ОСОБА_5 у вигляді застави у розмірі 659 100 (шістсот п'ятдесят дев'ять тисяч сто) грн. 00 коп. з покладенням попередньо вказаних обов'язків у випадку внесення застави - залишити без змін.
Зобов'язати уповноважених осіб ДУ "Криворізька установа виконання покарань №3" НЕГАЙНО ЗАБЕЗПЕЧИТИ ПРОВЕДЕННЯ медичного обстеження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , лікарем дерматологом з урахуванням скарг на стан здоров"я, встановити діагноз та призначити необхідне лікування в обсязі, передбаченому стандартами та нормативами медичної допомоги у сфері охорони здоров'я.
Копію ухвали направити до:
- Державної установи "Криворізька установа виконання покарань № 3" - для відома та виконання;
Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору, захиснику.
Ухвала суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено та проголошення 08 лютого 2022 року об 13 год. 15хв. в залі судового засідання № 309 Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг, пр-т Миру 24, третій поверх).
Суддя: ОСОБА_1