Справа № 157/1709/21
Провадження №2-а/157/17/22
07 лютого 2022 року місто Камінь-Каширський
Камінь-Каширський районний суд Волинської області
в складі головуючого - судді Гамули Б.С.,
з участю: секретаря судового засідання Вавдіюк Т.О.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Позов обґрунтовано тим, що постановою інспектора взводу №2 роти №2 УПП у Волинській області ДПП Матюка М.В. від 01 грудня 2021 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 44-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170 грн. Цією постановою позивача визнано винним у тому, що він 01 грудня 2021 року в 14 год. 10 хв. перебував у приміщенні Луцького міського центру зайнятості, що на вул. Ярощука, 2 в м. Луцьку, без одягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема маски чи респіратора, в тому числі виготовлених самостійно, чим порушив положення постанови Кабінету Міністрів України №1256 від 09 грудня 2020 року.
Винуватим себе позивач у вчиненні вказаного правопорушення не визнає, оскільки, перебуваючи в приміщенні вказаної вище установи, ніякого правопорушення не вчиняв, а поліцейські, які зайшли в це приміщення, повідомили, що винесуть щодо нього відповідну постанову, оскільки він винен у вчиненні правопорушення.
Вважає такі дії поліцейських неприпустимими, оскільки винесення постанови без достатніх доказів винуватості особи не відповідає вимогам законодавства, крім того, під час розгляду справи не з'ясовано, чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також не встановлено пом'якшуючих чи обтяжуючих обставин.
Крім цього, під час винесення оскаржуваної постанови були порушені права позивача, а висновок поліцейського про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення було зроблено без всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.
Також вважає, що підпунктом 1 п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року №641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», яка регулює відносини боротьби з інфекційними хворобами, обмежено конституційні права і свободи громадянина, що суперечить статтям 1, 2, 6, 8, 19, 64 Конституції України, а тому такий нормативно-правовий акт у частині відповідних обмежень не підлягає застосуванню судом при вирішенні справи про адміністративне правопорушення. Порушення особою правил карантину, які встановлені не у конституційний спосіб, не є підставою адміністративної відповідальності.
Посилаючись на викладені обставини, позивач просить скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АПО18 №755747 від 01 грудня 2021 року, винесену інспектором взводу №2 роти №2 УПП у Волинській області ДПП Матюком М.В., про накладання на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 грн., а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити та стягнути з відповідача судові витрати по справі.
Представником відповідача Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції юрисконсультом сектору правового забезпечення управління патрульної поліції у Волинській області ДПП Літваком О.І. подано відзив на позовну заяву, де зазначено, що твердження позивача, викладені у позові є хибними, а позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення з огляду на таке. Так, 01 грудня 2021 року поліцейські, прибувши на екстрений виклик поліції «102», виявили, що в приміщенні Луцького міського центру зайнятості перебуває громадянин без одягнутих засобів індивідуального захисту, а саме без маски чи респіратора, що закриває рот та ніс, в тому числі виготовлених самостійно, та відмовляється одягнути маску або респіратор. Пізніше було встановлено, що даним громадянином є ОСОБА_1 , якого було попереджено про вчинення ним протиправних дій, проте жодним чином останній не відреагував на таке. Враховуючи обставини справи та власні спостереження інспектором було прийнято рішення про проведення розгляду справи та в подальшому притягнуто до адміністративної відповідальності позивача за порушення вимог ч. 2 ст. 44-3 КУпАП. Позивачу було роз'яснено права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, надано можливість надавати пояснення, заявляти клопотання та знайомитися з матеріалами справи. За результатами розгляду справи було винесено оскаржувану постанову та складений протокол про адміністративне правопорушення для встановлення особи у відповідності до вимог ст. 261 КУпАП. Вважає, що позивач не надав жодного доказу на підтвердження своєї позиції, викладеної в позовній заяві. Зі сторони відповідача факт правопорушення підтверджується оскаржуваною постановою, відеозаписами з нагрудних відеореєстраторів працівників патрульної поліції від 01 грудня 2021 року. Таким чином, вважає, що в діях позивача є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 44-3 КУпАП, відповідач мав всі законні підстави для складання адміністративних матеріалів, оскаржувана постанова винесена на підставі та в порядку, передбаченому законодавством. Враховуючи викладене, просить залишити оскаржувану постанову без змін, а позовну заяву - без задоволення.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у заяві. Пояснив, що правопорушення не вчиняв, а тому оскаржувана постанова винесена безпідставно та підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Представник відповідача - Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, в якій зазначив, що позов не визнає та заперечує проти його задоволення.
Заслухавши пояснення позивача, проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позов підставним і таким, що підлягає до задоволення повністю.
У судовому засіданні встановлено, що постановою інспектора взводу №2 роти №2 Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Матюка М.В. від 01 грудня 2021 року серії АПО18 № 755747 ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 44-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170 грн.
Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 01 грудня 2021 року в 14 год. 10 хв. на вул. Ярощука, 2 в м. Луцьку Волинської області перебував у приміщенні Луцького міського центру зайнятості без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема маски чи респіратора, в тому числі виготовлених самостійно.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 2 статті 44-3 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 280 КУпАП посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до частин 1 та 4 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
За приписами частин 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів та показань свідків.
За визначенням статей 73, 74 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Зі змісту оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності вбачається, що вона не містить інформації про будь-яку фіксацію правопорушення. Разом із тим, до відзиву доданий відеозапис з нагрудного відеореєстратора поліцейського.
Водночас, приписами ч. 3 ст. 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення.
У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Також, суд звертає увагу на те, що процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого процесуального законодавства покладено на відповідача.
Таким чином, надані відповідачем відеозаписи не можуть вважатися належними та допустимими доказами вчинення позивачем адміністративного правопорушення, оскільки оскаржувана постанова не містить відомостей про технічний засіб, яким здійснено такий відеозапис.
Разом з тим, посилання відповідача на постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, як на доказ вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 44-3 КУпАП, є безпідставним, оскільки оскаржувана постанова не може бути беззаперечним доказом вчинення особою такого правопорушення, так як містить лише описання адміністративного правопорушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень за наслідками розгляду справи про вчинене правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17.
Беручи до уваги викладене вище, суд вважає, що інспектор взводу №2 роти №2 УПП у Волинській області ДПП Матюк М.В. при винесенні оскаржуваної постанови не виконав вимог, встановлених статтею 280 КУпАП. При наявності заперечень особи, яка притягується до адміністративної відповідальності стосовно порушення ним правил щодо карантину людей, відповідач не зібрав та не долучив до справи допустимих доказів, які підтверджують вчинення особою адміністративного правопорушення.
Отже, встановивши істотні процесуальні порушення в діях інспектора взводу №2 роти №2 УПП у Волинській області ДПП Матюка М.В. при винесенні постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення, суд вважає, що позов належить задовольнити, скасувати оскаржувану постанову та закрити справу про адміністративне правопорушення.
У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, задовольняючи позовні вимоги, суд стягує з відповідача Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача понесені ним витрати на сплату судового збору.
Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 286 КАС України, статтями 247, 280, 293 КУпАП, суд
ухвалив:
Позов задовольнити повністю.
Постанову інспектор взводу №2 роти №2 Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Матюка Миколи Вікторовича від 01 грудня 2021 року серії АПО18 №755747 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 44-3 КУпАП скасувати та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути з Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.
Повне ім'я, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін: позивач ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; відповідач Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції, вул. Залізнична, 15, м. Луцьк, Волинська область, 43021, код ЄДРПОУ 40108646.
Головуючий: Б. С. Гамула