Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"07" лютого 2022 р.м. ХарківСправа № 922/4521/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Смірнової О.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелті-Брокерідж" (61003, м. Харків, пров. Вірменський, будинок 2, квартира 4, ідентифікаційний код 37878407)
до Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" (61001, м. Харків, пр. Гагаріна, будинок 41/2, корпус 8, офіс 1-12, ідентифікаційний код 31236795)
про стягнення 20 377,09 грн.
без виклику учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріелті-Брокерідж" (позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" (відповідач), в якій просить стягнути з останнього заборгованість в розмірі 20 377,93 грн., з яких: 18378,18 грн. - заборгованість по суборендній платі за договором суборенди комерційної нерухомості № 03/12-01/2020 від 03.12.2020, укладеним між позивачем та відповідачем; 250,75 грн. - заборгованість за ст. 625 ЦК України (3% річних); 406,15 грн. - інфляційні збитки; 1342,85 грн. - пеня за несвоєчасне виконане грошову зобов'язання. Також, позивач просить стягнути з відповідача сплачений судовий збір у розмірі 2270,00 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про порушення відповідачем умов вищевказаного договору, зокрема щодо своєчасної та повної суборендної плати.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.11.2021 залишено без руху позовну заяву. Встановлено позивачу для усунення недоліків позовної заяви 5-ти денний строк з дня вручення даної ухвали. Позивачу у вказаний строк з дня вручення даної ухвали запропоновано подати до господарського суду Харківської області: обґрунтований розрахунок суми основного боргу із визначенням суми орендної плати, що мала бути сплачена відповідачем; строку оплати; фактичної оплати відповідачем суми боргу за наявності.
02.12.2021 від позивача у справі надійшла заява (вх. №28451), до якої позивач надав позовну заяву від 02.12.2021, розрахунок заборгованості за договором суборенди та докази її направлення заяви на адресу відповідача на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху від 17.11.2021.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу у строк протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження надати суду відзив на позов у порядку, передбаченому статтею 178 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу. Запропоновано позивачу надати суду відповідь на відзив на позов (у строк протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов), а також докази направлення відповіді на відзив відповідачу.
Відповідно до ч. 5 статті 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Будь-яких заяв або клопотань, відповідно до статті 80 ГПК України, про можливість подання яких було роз'яснено ухвалою суду від 06.12.2021, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до статті 252 ГПК України.
Відповідач у строк, встановлений ч. 1 статті 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 ГПК України. Разом з цим, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 06.12.2021, була направлена на адресу відповідача - 61001, м. Харків, пр. Гагаріна, будинок 41/2, корпус 8, офіс 1-12, яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та вручена останньому 14.12.2021.
Так, процесуальні документи у цій справі (ухвала суду про відкриття провадження у справі) направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.
Відповідно до змісту ч. 3 ст. 242 ГПК України, рішення суду надсилаються учасникам справи в електронній формі, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса в особи відсутня.
За визначенням п. 4, п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідач є повідомленим про знаходження даної справи в господарському суді належним чином.
Отже, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.
За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Згідно із ч. 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
01.10.2018 між позивачем (орендар) та ПАТ "Укртелеком" (орендодавець) було укладено договір №803913-2842/18 оренди комерційної нерухомості розташованої в місті Харкові в п'ятиповерховій адміністративній будівлі №7/9 по вул. Свободи, загальною площею 2 243,3 кв.м, а саме: цокольного поверху 321,6 кв.м; першого поверху 108,6 кв.м.; другого поверху 688,1 кв.м.; третього поверху 683,9 кв.м; п'ятого поверху 419,4 кв.м.
03 грудня 2020 року між позивачем (надалі - суборендодавець) та відповідачем (надалі - суборендар) було укладено договір суборенди комерційної нерухомості №03/12-01/2020 (надалі - договір суборенди).
Відповідно до п. 1.1. договору суборенди, суборендодавець передає, а суборендар приймає у строкове платне користування комерційну нерухомість, розташовану в м. Харкові на другому поверсі п'ятиповерхової адміністративної будівлі № 7/9 по вул. Свободи, загальною площею 33,11 кв.м, а саме (згідно техпаспорту): приміщення № 7, площею 13,2 кв.м; приміщення № 8, площею 16,9 кв.м; площі загального користування, які розраховуються виходячи з 10% коефіцієнту площ переданих в суборенду і становлять 3,01 кв.м.
Згідно з п. 2.1. договору суборенди, передача суборендарю майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноважними представниками сторін акту приймання - передачі майна (додаток 1), вказаного в п. 1.1 договору.
На виконання умов договору суборенди, суборендодавець передав, а суборендар прийняв вказану у п.1.1. договору комерційну нерухомість, про що свідчить акт приймання - передачі від 04.01.2021, підписаний між сторонами (арк. справи 30).
Оплата суборендної плати за перший місяць суборенди здійснюється суборендарем після підписання акту приймання-передачі майна на підставі виставленого рахунку, але не пізніше ніж протягом 10 робочих днів від підписання акту приймання-передачі (п.3.1. договору суборенди).
Згідно п.3.1.1. договору суборенди, за домовленістю сторін суборендна плата складається з:
3.1.1 плати за приміщення:
3.1.2. суборендна плата за базовий місяць оренди за 33,1 кв.м всієї суборендованої площі становить 14000,00 грн.
3.1.3. послуги з утримання комерційної нерухомості становить 778,09 грн. за 33,1 кв.м.
В пункті 3.1.4. договору суборенди визначено, що відшкодування витрат на теплопостачання сплачується суборендарем окремо, пропорційно суборендованій площі.
Відповідно п. 3.1.5. договору суборенди, відшкодування витрат на кондиціонування сплачується суборендарем окремо, пропорційно суборендованій площі.
За умовами п. 3.5. договору суборенди, суборендна плата сплачується суборендарем шляхом перерахування у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок суборендодавця до 15 числа розрахункового місяця. Невиставлення рахунку суборендодавцем не звільняє суборендаря від сплати суборендної плати за договором.
Договір набирає чинності з 04 грудня 2020 року і діє до 01 вересня 2021 року включно та до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 12.1. договору суборенди).
Позивач зазначає, що суборендар з 31.03.2021 не виконує зобов'язань зі сплати суборендних платежів та внесення плати за утримання комерційної нерухомості, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість у розмірі 18 378,18 грн., за період з березня 2021 року по травень 2021.
В підтвердження наявності вищевказаної заборгованості позивачем надано рахунки на оплату за зазначений період, які не підписані з боку суборендаря та платіжні доручення про сплату суборендної плати за період з 16.12.2020 по 25.03.2021.
Вищевказані обставини зумовили звернення позивача до суду із даним позовом про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 18 378,18 грн. в примусовому порядку. Також, у зв'язку із простроченням відповідачем суборендної плати позивачем нараховано та заявлено до стягнення: 3% річних у розмірі 250,75 грн. за період з 31.05.2021 по 12.11.2021; інфляційні збитки у розмірі 406,15 грн. за період з червня 2021 року по 12.11.2021 та пеню у розмірі 1342,85 грн. за період з 31.05.2021 по 12.11.2021.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Стаття 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 ЦК України).
Згідно з ч. 5 ст. 762 ЦК України, ч. 3 ст. 285 ГК України, орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.
Приписами ч. 1 ст. 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Пунктами 1, 4 ст. 285 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
При цьому, за змістом статей 598, 599 ЦК України зобов'язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених Постом зобов'язання (неналежне виконання).
З положень п. 1 ст. 612 ЦК України вбачається, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За умовами п.3.5. договору суборенди, суборендар мав сплачувати суборендну плату за рахунок суборендодавця до 15 числа розрахункового місяця.
Проте, станом на час розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем за період з березня 2021 по травень 2021 становить 18378,18 грн.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності дост.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідачем, у встановленому законом порядку, позовні вимоги позивача не спростовано.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги порушення відповідачем умов договору суборенди, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання свого зобов'язання за вказаним договором щодо оплати суборендної плати та плати на утримання майна у розмірі 18378,18 грн., а також, те, що відповідач позовні вимоги не спростував та доказів оплати вказаної плати до суду не надав, а отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 250,75 грн. за період з 31.05.2021 по 12.11.2021; інфляційні збитки у розмірі 406,15 грн. за період з червня 2021 року по 12.11.2021 та пеню у розмірі 1342,85 грн. за період з 31.05.2021 по 12.11.2021.
Одним із видів господарських санкцій згідно з ч.2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).
Так, відповідно до статей 230, 231 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Відповідно до частини 1 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частиною 3 статті 549 ЦК України).
Згідно з ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч.2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.
В п. 8.2. договору суборенди визначено, що у разі порушення строків виконання грошових зобов'язань за договором, суборендар на вимогу суборендодавця сплачує пеню від суми простроченого зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за весь час прострочення.
У п. 1.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 р. за № 14 господарським судам роз'яснено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 ГПК України) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Перевіривши правильність нарахування пені у розмірі 1342,85 грн., суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України та здійснено позивачем арифметично вірно, відповідно до цього позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 1342,85 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім сум 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 250,75 грн. та інфляційні втрати у розмірі 406,15 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також, позивач в позовній заяві просить відшкодувати витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.
Так, відповідно до частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з статтею 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
За приписами ч.1 ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.126 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).
Частиною 8 ст.129 ГПК України, передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Суд також враховує правові висновки, що викладені в постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі №372/1010/16-ц, де зазначено наступне.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання - передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Представником позивача в підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано: копію договору про надання правової допомоги №05/11 від 05.11.2021, що укладений між адвокатським бюро "Юрченко та партнери" та ТОВ "Ріелті-Брокерідж"; оригінал акту наданих послуг від 12.11.2021; копію ордеру на надання правничої правової допомоги серії АХ №1009271 від 05.11.2021; копію свідоцтва про право на заняття адвокатської діяльністю №4451/10 від 16.02.2011; копію платіжного доручення про сплату 4000,00 грн. №1680 від 11.11.2021.
Відповідач з клопотанням про неспівмірність понесених позивачем судових витрат не звертався.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги задоволення позову в повному обсязі, керуючись приписами ст.129 ГПК України, оцінивши відповідність обсягу роботи адвоката з підготовки позовної заяви з додатками, з огляду на розумну необхідність відповідних судових витрат для даної справи, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 4000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та судового збору у розмірі 2 270,00 грн.
На підставі ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 509, 525, 526, 549, 598, 599, 610, 611, 612, 623-629, 759, 762 Цивільного кодексу України; ст.ст. 174, 230, 231, 232, 283, 285, 343 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст. 4, 20, 73, 74, 77, 123, 126, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" (61001, м. Харків, пр. Гагаріна, будинок 41/2, корпус 8, офіс 1-12, ідентифікаційний код 31236795) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелті-Брокерідж" (61003, м. Харків, пров. Вірменський, будинок 2, квартира 4, ідентифікаційний код 37878407) заборгованість в розмірі 20 377,93 грн., з яких: 18378,18 грн. - заборгованість по орендній платі; 250,75 грн. 3% річних; 406,15 грн. інфляційні збитки; 1342,85 грн. пені, судовий збір у розмірі 2270,00 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріелті-Брокерідж" (61003, м. Харків, пров. Вірменський, будинок 2, квартира 4, ідентифікаційний код 37878407).
Відповідач: Товариство з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" (61001, м. Харків, пр. Гагаріна, будинок 41/2, корпус 8, офіс 1-12, ідентифікаційний код 31236795).
Повне рішення складено "07" лютого 2022 р.
Суддя О.В. Смірнова