Головуючий у 1 інстанції - Наумова К.Г.
Суддя-доповідач - Радіонова О.О.
25 червня 2010 року справа №2а-1460/10/0570
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Радіонової О.О.
суддів: Шишов О.О.
Яманко В.Г.
при секретарі судового засідання Турко І.Б.
за участю представників від:
позивача: ОСОБА_3 адвокат
відповідача: не з»явився, повідомлений належним чином
розглянувши у відкритому судовому представника позивача
засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3
на постанову Донецького окружного адміністративного суду
від 21 квітня 2010 року
по адміністративній справі №2а-1460/10/0570
за позовом ОСОБА_4
до Донецького міського відділу реєстрації актів
цивільного стану Головного управління юстиції
у Донецькій області
про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_4 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Донецького міського відділу реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Донецькій області про визнання дій відносно відмови у внесенні змін до актових записів незаконними; внесення змін до актового запису про шлюб №530 від 01 серпня 1980 року, складеного відділом реєстрації актів цивільного стану Київського районного управління юстиції у м.Донецьку на ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а саме -вказати у графі «національність нареченої»- «гречанка»замість «українка»; внесення змін до актового запису про розірвання шлюбу №186 від 16 квітня 1998 року, складеного відділом реєстрації актів цивільного стану Київського районного управління юстиції у м.Донецьку на ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а саме -вказати у графі «національність нареченої»- «гречанка» замість «українка»та зобов'язати відповідача внести зміни до актового запису про шлюб №530 від 01 серпня 1980 року, складеного відділом реєстрації актів цивільного стану Київського районного управління юстиції у м. Донецьку на ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а саме -вказати у графі «національність нареченої»- «гречанка»замість «українка»та до актового запису про розірвання шлюбу №186 від 16 квітня 1998 року, складеного відділом реєстрації актів цивільного стану Київського районного управління юстиції у м. Донецьку на ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а саме -вказати у графі «національність нареченої»«гречанка»замість «українка»(арк. спр. 3-4).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2010 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (арк. спр. 1).
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_4 до Донецького міського відділу реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Донецькій області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено (арк. спр. 35-37).
В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що у зв»язку із відсутністю помилок у спірних актових записах та відсутності встановленого факту щодо визначення національності позивача, як «гречанка», немає підстав для внесення змін до них, тому дії відповідача відносно відмови у внесенні змін до актових записів не можуть вважатися незаконними та вирішення питання про встановлення факту щодо визначення національності позивача, як «гречанка» або встановлення інших фактів, які мають юридичне значення для вирішення питання про відновлення або зміну національності позивача, може бути предметом розгляду лише у порядку цивільного судочинства.
Представник позивача - адвокат ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2010 року у адміністративній справі №2а-1460/10/0570 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити у повному обсязі (арк. спр. 42-43).
В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, не встановлені всі обставини, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції належним чином не мотивоване.
Апелянт у скарзі посилається на те, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що необхідність вирішити питання щодо своєї дійсної національності у позивача виникло саме зараз. Скаржник не погоджується з висновком суду щодо необхідності звернення до місцевого суду с зазначеним питанням, оскільки позивач вже звертався до Ворошиловського районного суду м.Донецька, але у відкритті провадження було відмовлено.
Також, у скарзі апелянт зазначає, що відсутність будь-якого адміністративного порядку, закріпленого нормами законодавства України, не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Крім того, скаржник вказує на те, що суд першої інстанції помилково застосував Указ Президента України від 31 грудня 1991 року №23 «Про порядок переміни громадянами України прізвищ, імен та по батькові», оскільки він втратив чинність на підставі Указу Президента України від 31 серпня 2007 року №803/2007.
Відповідач надіслав суду заперечення від 14.06.2010р. № 1120/02-21, в яких вважає дії Донецького міського відділу реєстрації актів цивільного стану законними з огляду на приписи п.п.2.4,2.8 Положення про порядок зміни, доповнення, поновлення та анулювання актових записів цивільного стану, затверджених наказом Міністерства юстиції України 26.09.2002р. №86/5 в редакції наказу Міністерства юстиції України від 10.12.2007р. № 1227/5. Крім того, відповідач зазначив, що Указ Президента України від 31.12.1991р. «Про порядок зміни громадянами України національності»втратив чинність на підставі Указу Президента № 70/99 від 27.01.1999р. Відповідно до ст. 11 Закону України від 25.06.1992р. «Про національні меншини в Україні», громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати національність. Але ж законодавчими та нормативними актами, які регулюють діяльність органів реєстрації актів цивільного стану, порядок зміни громадянами національності не передбачений.
У 2009 році позивач звернулася до відповідача із заявою про внесення змін до актового запису про шлюб №530 від 01 серпня 1980 року, складеного відділом реєстрації актів цивільного стану Київського районного управління юстиції у місті Донецьку на ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та актового запису про розірвання шлюбу № 186 від 16 квітня 1998 року, складеного відділом реєстрації актів цивільного стану Київського районного управління юстиції у місті Донецьку на ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а саме - вказати у графі «національність нареченої»- «гречанка» замість «українка».
Відповідачем 03 листопада 2009 року було складено висновок № 141 про відмову у внесенні змін, доповнень до актового запису цивільного стану (арк. спр. 14). У вказаному висновку зазначено, що для підтвердження свого прохання позивач надала та відповідачем зібрані наступні документи: копія паспорту позивача від 29 листопада 2003 року, де не визнана національність позивача; копії спірних актових записів, де зазначено, що національність позивача - «українка», копія актового запису про народження батька позивача №234 (П), де відсутні записи про національність, копія актового запису про шлюб батьків позивача, де зазначено, що національність батька позивача - «грек», мати - «українка», копія актового запису про народження позивача, де вказано, що національність батька позивача - «грек», мати - «українка»та копія актового запису про смерть батька позивача, де вказано, що національність батька позивача - «грек». Аналіз вказаних документів свідчить, про те, що у актових записах про шлюб позивача та розірвання шлюбу не було допущено помилки. Національність позивача «українка»вказана відповідно до пред'явленого паспорту НОМЕР_1, виданого 05 січня 1976 року у Ворошиловському районі м. Донецька.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Цивільним Кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, Положенням про порядок зміни, доповнення, поновлення та анулювання актових записів цивільного стану, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 26 вересня 2002 року за № 86, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 вересня 2002 року за N 786/7074 (надалі - Положення №86/5).
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органі місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підпунктом 1.1. Розділу 1 Положення №86/5 передбачено, що унесення змін, доповнень до актових записів цивільного стану, які складено в державних органах реєстрації актів цивільного стану України, у випадках, передбачених чинним законодавством, за наявності достатніх підстав і за відсутності спору між заінтересованими особами провадиться державними відділами реєстрації актів цивільного стану районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції.
Відповідно до п. 2.4., 2.8. Розділу 2 Положення № 86/5 (у редакції наказу Мін'юсту від 10 грудня 2007 року № 1227/5) на підтвердження достовірності представлених заявником документів про реєстрацію актів цивільного стану відділом реєстрації актів цивільного стану додаються до матеріалів справи копії відповідних актових записів цивільного стану або витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, на підставі яких відділ реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису або про відмову в цьому.
Підпунктом 2.11. Розділу 2 Положення №86/5 визначено, що висновок відділу реєстрації актів цивільного стану складається якщо під час реєстрації акта цивільного стану були допущені помилки (перекручення, пропуск відомостей, окремих слів або граматичні помилки чи вказані неправильні відомості).
Тобто, внесення змін до актових записів можливо лише у разі, якщо в актовому записі є перекручення, пропуск відомостей, окремих слів або граматичні помилки чи вказані неправильні відомості.
На підставі належним чином засвідчених копій документів, наявних у матеріалах справи, а саме: свідоцтва про народження позивача (арк. спр. 10), свідоцтва про укладення шлюбу між батьками позивача (арк. спр. 12) колегією суддів встановлено, та не заперечується сторонами у справі, що батько позивача за національністю «грек», а мати -«українка».
Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами у справі, що у 1976 році позивач отримала паспорт, у якому була зазначена її національність «українка»(національність її матері), тобто позивач самостійно обрала вказану національність під час отримання паспорту.
Судом першої інстанції, також встановлено та не оспорюється сторонами, що у 1980 році позивачка уклала шлюб з ОСОБА_5, про що складено актовий запис про шлюб від 01 серпня 1980 року №530, у 1998 році позивач розірвала шлюб, про що складено актовий запис від 16 квітня 1998 року №186.
У актовому записі про шлюб від 01 серпня 1980 року №530 зазначено, що для реєстрації шлюбу позивачем було надано документ, який посвідчує її особу -паспорт НОМЕР_2, виданий Ворошиловським РВ УМВС України в м. Донецьку 05 січня 1976 року, що підтверджується копією вказаного актового запису (арк. спр. 19). У вказаному паспорті НОМЕР_1 національність позивача була зазначена «українка»відповідно до національності матері.
Отже, відомості вказані у даних актових записах, вносилися на підставі паспорту позивача, тобто помилок у зазначених актових записах не було допущено та як наслідок цього немає правових підстав для визнання дій позивача незаконними.
Відповідно до п.5 ч.2 ст. 234 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Таким чином, встановлення факту щодо визначення національності позивача, як «гречанка»може бути предметом розгляду у порядку цивільного судочинства, оскільки встановлення юридичних фактів у порядку адміністративного судочинства не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.
Тобто, доводи апелянта на відсутність будь-якого адміністративного порядку, закріпленого нормами законодавства України, не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, не приймаються судовою колегією, оскільки встановлення фактів, що мають юридичне значення регламентовані приведеною нормою Цивільного процесуального кодексу України.
Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що необхідність вирішити питання щодо своєї дійсної національності у позивача виникло саме зараз, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки це не впливає на розгляд справи по суті заявлених вимог.
Колегія суддів, також не приймає до уваги посилання скаржника, що позивач вже звертався до Ворошиловського районного суду м.Донецька, але у відкритті провадження було відмовлено, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази з цього приводу.
Колегія суддів погоджує доводи апелянта про помилковість застосування судом першої інстанції Указу Президента України від 31 грудня 1991 року №23 «Про порядок переміни громадянами України прізвищ, імен та по батькові», який втратив чинність на підставі Указу Президента України від 31 серпня 2007 року №803/2007, але це не вплинуло на вирішення справи по суті, оскільки Указ було застосовано лише в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції.
Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо визнання дій відповідача відносно відмови у внесенні змін до актових записів незаконними, але допустив порушення норм процесуального права стосовно іншої частини позовних вимог, які повинні бути розглянуті в порядку цивільного судочинства та відносно яких згідно вимог ст.157 КАС України провадження у справі повинно бути закрито.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що постанова суду першої інстанції підлягає зміні, оскільки правильно по суті вирішена справа, але з помилковим застосуванням норм процесуального права.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника позивача - адвоката ОСОБА_3 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2010 року у адміністративній справі №2а-1460/10/0570 -задовольнити частково.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2010 року у адміністративній справі №2а-1460/10/0570 - змінити.
Абзац перший резолютивної частини постанови Донецького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2010 року у адміністративній справі №2а-1460/10/0570 викласти в новій редакції:
«Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_4 до Донецького міського відділу реєстрації актів громадського стану Головного управління юстиції у Донецькій області про визнання дій відповідача відносно відмови у внесенні змін до актових записів незаконними».
Вступна та резолютивна частина постанови проголошені у судовому засіданні 25 червня 2010 року.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складання постанови у повному обсязі.
У повному обсязі постанова складена та підписана колегією суддів 29 червня 2010 року.
Головуючий суддя О.О.Радіонова
Судді О.О.Шишов
В.Г. Яманко