Головуючий у 1 інстанції - Шинкарьова І.В.
Суддя-доповідач - Старосуд М.І.
24 червня 2010 року справа №2а-723/10/0570
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Старосуда М.І.
суддів: Василенко Л.А., Губської Л.В.
при секретарі судового засідання Дегтярьовій А.М.
за участю представника позивача Бідняжевської А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька
на постанову Донецького окружного адміністративного суду
від 24 лютого 2010 року
по адміністративній справі № 2а-723/10/0570
за позовом Іноземного підприємства «АІС Донецьк - Преміум»
до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька
про скасування акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 27.11.2009 року №307 та зобов'язання вчинити певні дії, -
Іноземне підприємство «АІС Донецьк - преміум» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька про скасування акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 27.11.2009 року №307 та зобов'язати вчинити певні дії.
В обґрунтування позову посилається на те, що податковим органом було складено акт від 27.11.2009 року №307, яким вирішено анулювати реєстрацію платника податку на додану вартість ІП «АІС Донецьк - преміум». Підставою прийняття такого рішення було Розпорядження Кабінету Міністрів України №1120-р від 09.09.2009 року. Спірний акт вважає таким, що не відповідає вимогам закону, оскільки підприємство не реєструвалось платником єдиного податку та не переходило на інші будь-які спрощені системи оподаткування. Також, позивач не звільняється від сплати ПДВ рішенням суду чи за інших причин, тому підстави, передбачені п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», для скасування реєстрації як платника податку на додану вартість, відсутні.
Щодо посилання в акті про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість податкового органу на п. 3 Розпорядження Кабінету Міністрів України №1120-р від 09.09.2009 року, підприємство зазначає, що це розпорядження не є самостійною підставою для анулювання реєстрації платника ПДВ, а Закон України «Про податок на додану вартість» не містить норм, які б давали право відповідачу приймати рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.
Крім цього позивач посилався на те, що відповідач зробивши висновок про можливі факти порушення закону, повинен був провести позапланову перевірку підприємства та в разі їх підтвердження зафіксувати в акті перевірки.
Просив суд скасувати акт про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 27.11.2009 року №307 та зобов'язати Державну податкову інспекцію у Калінінському районі м. Донецька відновити реєстрацію Іноземного підприємства «АІС Донецьк - преміум» як платника податку на додану вартість.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2010 року у справі № 2а-723/10/0570 позов був задоволений, визнано недійсним та скасовано акт Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 27.11.2009 року №307, яким вирішено анулювати реєстрацію Іноземного підприємства «АІС Донецьк - преміум» як платника податку на додану вартість; зобов'язано Державну податкову інспекцію у Калінінському районі м. Донецька відновити реєстрацію Іноземного підприємства «АІС' Донецьк - преміум» як платника податку на додану вартість з 27.11.2009 року.
Не погодившись з рішенням суду, податковий орган подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду та прийняти нову постанову, якою відмовити в позові. Скаржник вважає, що судом першої інстанції не правильно застосовані норми матеріального права, що призвело до прийняття необґрунтованого та не вірного рішення.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Іноземне підприємство «АІС Донецьк - преміум» є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Донецької міської ради, включено до ЄДРПОУ за №34687148 та перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Калінінському районі м. Донецька.
27 лютого 2009 року комісією, створеною відповідно до розпорядження Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька від 12 січня 2009 року №1-Р, складено акт №307 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Іноземного підприємства «АІС Донецьк - преміум», яким вирішено анулювати реєстрацію Іноземного підприємства «АІС Донецьк - преміум» як платника податку на додану вартість.
В акті зазначено порушення позивачем пп. «в» п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 3 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 року №1120-р «Про деякі питання адміністрування податку на додану вартість», а саме: податковим органом встановлений факт виписки податкових накладних, згідно з якими платник податку на додану вартість - постачальник товарів не задекларував податкові зобов'язання.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст.2 КАСУ, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.
Повноваження податкових органів визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні».
Згідно п. 3 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 року №1120-р «Про деякі питання адміністрування податку на додану вартість», органи державної податкової служби в разі встановлення факту виписування податкових накладних, згідно з якими платник податку на додану вартість - постачальник товарів (робіт, послуг) не задекларував податкові зобов'язання, мають право вжити заходів для анулювання реєстрації такого платника відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість".
Відповідно до пп. «в» п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додаток на додану вартість», реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо, особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин.
Наказом Державної податкової адміністрації України від 1 березня 2000 року №79 затверджено Положення «Про реєстрацію платників податку на додану вартість», яке визначає порядок реєстрації платників податку на додану вартість; анулювання реєстрації платників податку на додану вартість; ведення реєстру платників податку на додану вартість; присвоєння індивідуального податкового номера платника податку на додану вартість; оприлюднення даних з Реєстру; перереєстрації платників податку на додану вартість та заміни свідоцтв про реєстрацію платників податку на додану вартість; ведення документації при реєстрації / анулюванні реєстрації платників податку на додану вартість; засвідчення копій свідоцтв про реєстрацію платників податку на додану вартість.
Відповідно до пп. 25.2.1, п. 25 цього Положення, органи державної податкової служби здійснюють постійний моніторинг платників податку на додану вартість, які включені до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації відповідних платників податку на додану вартість у разі існування підстав, визначених у підпунктах "б" - "ґ" пункту 25 цього Положення. Зокрема, рішення про анулювання реєстрації відповідних платників податку на додану вартість у разі існування підстав, визначених у пп. «в» п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» можуть бути прийняті за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей):
- свідоцтва або корінця Свідоцтва про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою за ставкою єдиного податку 10 відсотків чи документа про застосування інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені Законом (підстава - підпункт "в" пункту 9.8 статті 9 Закону);
- судового рішення про анулювання податкової реєстрації чи Свідоцтва, про звільнення від сплати податку на додану вартість (підстава - підпункт "в" пункту 9.8 статті 9 Закону);
- документа, який свідчить, що згідно з відповідним законодавчим актом особа, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість, звільняється від сплати цього податку, не є платником податку або не має права на збереження статусу платника податку (підстава - підпункт "в" пункту 9.8 статті 9 Закону);
- інформації органів реєстрації актів цивільного стану, повідомлення державного реєстратора або відомостей з Єдиного державного реєстру щодо смерті фізичної особи - підприємця (підстава - підпункт "в" пункту 9.8 статті 9 Закону);
- судового рішення про оголошення фізичної особи - підприємця померлою, про визнання фізичної особи - підприємця безвісно відсутньою, про визнання фізичної особи-підприємця недієздатною або обмеження її цивільної дієздатності, або інформації щодо такого рішення органів реєстрації актів цивільного стану, повідомлення державного реєстратора або відомостей з Єдиного державного реєстру (підстава - підпункт "в" пункту 9.8 статті 9 Закону);
- свідоцтва або корінця Свідоцтва, яким підтверджується закінчення терміну дії Свідоцтва (підстава - підпункт "в" пункту 9.8 статті 9 Закону);
- документа, який підтверджує закінчення строку, на який було створено платника податку, укладено договір про спільну діяльність, угоду про розподіл продукції (підстава - підпункт "в" пункту 9.8 статті 9 Закону);
Отже, в цьому підпункті положення визначено вичерпний перелік документів за наявності яких може бути прийнято рішення про анулювання свідоцтва платника податку на додану у разі існування підстав, визначених у пп. «в» п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість».
Що стосується другої частини пп. «в» п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» -«з будь - яких інших причин», колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що це не окрема підстава для анулювання реєстрації платника податків, а в контексті самого змісту даної норми - прив'язаної до випадків, що не передбачають можливостей подальшої сплати ПДВ. Тобто ця частина норми передбачає лише ті підстави, які звільняють такого платника від сплати податку на додану вартість в разі його переходу на інші спрощені системи оподаткування, чи з інших підстав звільнення від такої сплати.
Як вбачається з матеріалів справи, підприємство не реєструвалось платником єдиного податку та не переходило на інші будь-які спрощені системи оподаткування.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що акт про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 27.11.2009 року №307 Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, яким вирішено анулювати реєстрацію Іноземного підприємства «АІС Донецьк - преміум» як платника податку на додану вартість, складений податковим органом неправомірно.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, а постанова прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2010 року у справі № 2а-723/10/0570 залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2010 року у справі № 2а-723/10/0570 залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня її складення в повному обсязі - з 25.06.2010 року.
Головуючий
Судді