Головуючий у 1 інстанції - Назарцева В.О.
Суддя-доповідач - Лях О.П.
23 червня 2010 року справа №2а-1335/07/0504
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Лях О.П.,
суддів: Горбенко К.П., Юрченко В.П.
при секретарі Ольховій О.В.
за участю сторін:
позивача - не з'явився
представника відповідача - не з'явився
за участю представника військової прокуратури Луганського гарнізону - Цупка О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу військового прокурора Луганського гарнізону, який діє в інтересах Держави в особі Міністерства оборони України
на постанову Будьоннівського районного суду міста Донецька
від 06 вересня 2007 року
у справі № 2а-1335/07
за позовом ОСОБА_3
до квартирно - експлуатаційного відділу міста Луганська
про оскарження незаконного рішення, -
11.04.2007 року ОСОБА_3 звернувся до Будьоннівського районного суду міста Донецька з позовом до квартирно - експлуатаційного відділу міста Луганська про оскарження незаконного рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив військову службу у період з 1994 по 2005 роки у Донецькій Квартирно-експлуатаційній частині, де перебував на фінансовому забезпеченні.
31 грудня 2005 року Донецька Квартирно - експлуатаційна частина була розформована і її правонаступником призначений КЕВ м. Луганська.
У 2006 році він звільнився з лав Збройних Сил України. На підставі Указу Президента України від 5 травня 2003 року за № 389 " Про надбавки військовослужбовцям Збройних сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України і Управління державної охорони України за безперервну службу", Міністру оборони України надано право встановлювати військовослужбовцям, які мають високі результати в службовій діяльності, і залежно ввід стажу служби, щомісячні надбавки за безперервну військову службу у Збройних Силах України у розмірі 70 % при службі понад 20 років.
У лютому місяці 2007 року він звернувся до відповідача про перерахунок грошового забезпечення та грошової допомоги на оздоровлення протягом 2003-2005 років з урахуванням надбавки за безперервну службу у Збройних силах, починаючи з 1 травня по 31 жовтня 2003 року та з 1 січня 2004 року по 30 листопада 2005 року розмірі 70 % на підставі вищевказаного Указу президента. Але відповідач відмовив йому у проведенні такого перерахунку, надавши письмовий лист.
Постановою Будьоннівського районного суду міста Донецька від 06 вересня 2007 року у справі № 2а-1335/07 позов задоволено, а саме :
визнано незаконним рішення Квартирно-експлуатаційний відділу м. Луганська від 1 березня 2007 року за № 318 про відмову провести перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_3 з урахуванням надбавки за безперервну службу у Збройних Силах України понад 20 років у розмірі 70 % за період з 1 травня 2003 року по 31 жовтня 2003 року та з 1 січня 2004 року по 30 листопада 2005 року, а також грошової допомоги на оздоровлення за 2003, 2004, 2005 роки;
зобов'язано рішення Квартирно-експлуатаційний відділу м. Луганська провести перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_3 з урахуванням надбавки за безперервну службу у Збройних Силах України понад 20 років у розмірі 70 % за період з 1 травня 2003р. по 31 жовтня 2003 року та з 1 січня 2004 року по 30 листопаду 2005 року, а також грошової допомоги на оздоровлення за 2003, 2004, 2005 роки, з урахуванням інфляції, та провести відповідні виплати.
Військовий прокурор Луганського гарнізону, який діє в інтересах Держави в особі Міністерства оборони України не погодився з постановою суду і подав апеляційну скаргу, в якій вказав на помилковість висновків суду, до яких суд дійшов у зв'язку з порушенням норм процесуального права, просив скасувати постанову.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Апеляційним судом встановлено наступне.
Позивач у період з 1994 року по 2005 рік проходив військову службу у Донецькій квартирно - експлуатаційній частині.
31.12.12.2005 року Донецька квартирно - експлуатаційна частина розформована, а її правонаступником є квартирно - експлуатаційній відділ міста Луганська. 31.07.2006 році позивач звільнився зі Збройних Сил України.
11.04.2007 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом.
Із п.13 Постанови №2 Пленуму Вищого адміністративного суду України від 6 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» (далі - Постанова Пленуму ВАСУ від 06.03.08 р. №2) слідує, що відповідно до частини другої статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Частиною третьою цієї статті встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до суду.
Зокрема, при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються строки звернення до суду, встановлені спеціальними законами. У разі коли ці закони зазначені питання не врегульовують, то з врахуванням необхідності субсидіарного застосування законів про працю суди повинні виходити із строків звернення до суду, визначених частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України. Тому громадянин може звернутися із заявою про вирішення спору в тримісячний строк із дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення з публічної служби - у місячний строк із дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Даний спір розглядається з приводу проходження позивачем публічної служби.
Спеціальними законами, які визначають, умови проходження вказаної публічної служби, не встановлені строки для звернення до суду з позовом про перерахунок грошового забезпечення та грошової допомоги на оздоровлення.
Отже при розгляді справ даної категорії необхідно виходити із строків звернення до суду, визначених статтею 233 Кодексу законів про працю України.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Однак, в даному випадку спір виник не про стягнення належної позивачеві заробітної плати, а про перерахунок грошового забезпечення та грошової допомоги на оздоровлення, тобто ці виплати не були нараховані і не були належними для виплати позивачу.
Отже строк звернення позивача до суду з вищезазначеним позовом визначається частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України, тобто громадянин може звернутися із заявою про вирішення спору в тримісячний строк із дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
31.07.2006 року позивач звільнився зі Збройних Сил України, тобто через 8 місяців 10 днів він звернувся до суду з вищезазначеним позовом і не навів будь яких поважних причин пропуску строку для звернення до суду.
А згідно ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.
А відповідно до пункту 14 Постанови № 2 Пленуму ВАСУ від 06.03.08, у разі відсутності підстав для визнання поважною причини пропуску строку звернення до суду та встановлення факту порушення права суд відмовляє в його захисті саме з підстав пропуску строку.
Оскільки спеціальними законами не встановлені строки для звернення до адміністративного суду, колегія суддів вважає правомірним застосувати тримісячний строк із дня, коли позивач дізнався про порушення свого права, передбачений частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України.
З вищенаведеного вбачається, що строк звернення до адміністративного суду з зазначеним позовом сплинув 01.11.2007 року, тобто позивачем без поважних причин пропущено строк звернення до суду.
З таких підстав, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої прийняв рішення з порушенням норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення і відмови в задоволені позову з підстав пропуску строку для звернення до суду.
Керуючись ст. 196, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст.207, ст. 211, ст.212, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу військового прокурора Луганського гарнізону, який діє в інтересах Держави в особі Міністерства оборони України - задовольнити.
Постанову Будьоннівського районного суду міста Донецька від 06 вересня 2007 року у справі № 2а-1335/07 - скасувати.
В позові ОСОБА_3 до квартирно - експлуатаційного відділу міста Луганська про оскарження незаконного рішення - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня її складення в повному обсязі.
Постанова складена в повному обсязі 25.06.2010 року.
Головуючий
Судді