24 січня 2022 р.Справа № 288/1718/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: П'янової Я.В. , Спаскіна О.А. ,
за участю секретаря судового засідання Мироненко А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції України в Запорізькій області на рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 01.12.2021, головуючий суддя І інстанції: Огієнко О.О, вул. Миру, 9, м. Тростянець, Тростянецький, Сумська, 42600, повний текст складено 01.12.21 року по справі № 288/1718/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції України в Запорізькій області
про визнання незаконною та скасування постанови серія БАБ №487406 від 13.10.2021,
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (далі - відповідач, ГУ НП в Запорізькій обл.), в якому просив суд:
- скасувати постанову серії БАБ №487406 від 13.10.2021, винесену старшим сержантом поліції СРПП Василівського РУП Виростковим А.В., про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) і накладення стягнення у виді штрафу у розмірі 850,00 грн.;
- закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення;
- стягнути з відповідача на його користь сплачений судовий збір у розмірі 454,00 грн.
Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 01.12.2021 позов задоволено.
Скасовано постанову серії БАБ №487406 від 13.10.2021, винесену старшим сержантом поліції СРПП Василівського РУП Виростковим А.В., про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП та накладення на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн, а провадження по справі закрито.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань із ГУ НП в Запорізькій обл. на користь ОСОБА_1 кошти на відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 454 грн.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не з'ясування всіх обставин у справі, що призвело до неправильного вирішення справи, просив суд скасувати рішення та прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що старшим сержантом поліції Виростковим А.В. було дотримано процедуру притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а оскаржувану постанову винесено відповідно до норм чинного законодавства, а відсутність зазначення у постанові доказів вчинення правопорушення не є підставлю для її скасування.
12.01.2022 ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду відкрито апеляційне провадження по справі за апеляційною скаргою ГУ НП в Запорізькій обл. та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.
21.01.2022 на електрону адресу Другого апеляційного адміністративного суду від ОСОБА_1 , надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Згідно ч. 1 ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.
Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (ч. 2 ст. 268 КАС України).
Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3 ст. 268 КАС України).
Сторони в судове засіданні не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені відповідно до ч.2 ст.268 КАС України.
Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, дослідивши відзив на апеляційну скаргу, дослідивши докази, що стосуються фактів , на які відповідач посилається в апеляційній скарзі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини, які не оспорено сторонами.
13.10.2021 постановою старшого сержанта поліції СРПП Василівського РУП Виросткова Артема Володимировича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 487406 від 13.10.2021, накладено на ОСОБА_1 штраф за ч. 6 ст. 121 КУпАП у сумі 850 грн.
Згідно фабули зазначеної постанови ОСОБА_1 13.10.2021 о 23 год. 30 хв. на автодорозі М18 Харків-Сімферополь біля с. Любимівка, керував транспортним засобом Gelly MK номерний знак НОМЕР_1 у темну пору доби із неосвітленим заднім державним номерним знаком, чим порушив вимоги пункту 2.9.в. Правил дорожнього руху, і такими діями скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 6 ст.121 КУпАП.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що в оскаржуваній постанові у справі про адміністративне правопорушення відсутні докази на підтвердження викладених у ній обставин, що не може достовірно свідчити про вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить із того, що згідно з п. 8 ч. 1ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 ч. 1ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно з ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпція, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Елементами верховенства права є принцип рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці. Принцип правової визначеності означає, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями.
КУпАП закріплено низку гарантій забезпечення прав суб'єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності з конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту особи.
Статтею 268 КУпАП визначені права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Так, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У наведених положеннях КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою забезпечення права на захист та запобіганню безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Як встановлено судовим розглядом, позивач вказував під час розгляду справи по суті, що старшим сержантом поліції Виростковим А.В. не зазначено жодних доказів на підтвердження вчинення правопорушення а ні в самій постанові, а ні під час її винесення.
Згідно ст. 279 КУпАП, посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки.
Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, як на підставу задоволення позову послався на відсутність в оскаржуваній постанові номеру відеозапису, на якому здійснено фіксацію правопорушення.
Враховуючи вищезазначені правові норми та не зазначення відповідачем у постанові доказів вчинення правопорушення, колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для скасування оскаржуваної постанови.
Стосовно зазначеної підстави, для задоволення позову колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідачем до суду першої інстанції подано оптичні диски з записами на підтвердження здійснення позивачем правопорушення.
Частиною 1 статті 99 КАС України передбачено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Згідно з ч. 2 ст. 99 КАС України, електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".
Колегія суддів , дослідивши подані відповідачем докази, дійшла висновку, що жоден з відеозаписів не був зазначений в оскаржуваній постанові, а також , що повивач на мав змоги ознайомитись з даними відеозаписами під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, за наслідком якого була винесена оскаржувана постанова.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, у ході судового розгляду справи не доведено дотримання прав позивача, передбачених ст. 268 КУпАП, а отже і процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Дані висновки узгоджується з висновками висловленими Верховним Судом у постанові від 18.02.2020 по справі №524/9827/16-а, які суд, з огляду на приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, враховує при вирішенні спірних правовідносин.
Посилання апелянта на те, що факт вчинення правопорушення підтверджується відеозаписом колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки надані копії відеоматеріалів не містять електронного цифрового підпису, а відтак не є належними доказами у справі.
Щодо інших доводів апелянта колегія суддів зазначає.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Запорізькій області залишити без задоволення.
Рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 01 грудня 2021 року по справі № 288/1718/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді Я.В. П'янова О.А. Спаскін
Повний текст постанови складено 24.01.2022