Головуючий у 1 інстанції - Могильницький М.С.
Суддя-доповідач - Дяченко С.П.
22 червня 2010 року справа №2а-3139/10/0570
зал судового засідання №5 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Дяченко С.П.,
суддів: Сіваченко І.В., Нікуліна О.А.
при секретарі судового засідання Запорожцевій Г.В.
за участю представників позивача : Василевич В.Ю., Кондрашової ІВ., Герасименко І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2010 року по адміністративній справі № 2а-3139/10/0570 за позовом Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області до комунального підприємства «Служба єдиного замовника міста Зугрес», третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Зугреська міська рада про зобов'язання виконати не вчинені дії, зазначені п. 1,2,3,4,5,6,7 листа - вимоги КРВ у м. Харцизьку від 12.01.2010 року № 29-12/20,-
Позивач - Контрольно-ревізійне управління в Донецькій області звернулось до суду із позовом до комунального підприємства «Служба єдиного замовника міста Зугрес» про зобов'язання виконати не вчинені дії, зазначені в п. 1, 2, 3. 4. 5, 6, 7 листа-вимоги КРВ у м. Харцизьку від 12.01.2010 року № 29-12/20.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2010 року позовні вимоги Контрольно- ревізійного управління в Донецькій області задоволені частково.
Зобов'язано комунальне підприємство «Служба єдиного замовника міста Зугрес» виконати вимоги, зазначені в п. 5, 6, 7 вимоги від 12.01.2010 року № 29-12/20, а саме: 5. відшкодувати незаконні видатки на проїзд у сумі 1382,50 грн. шляхом внесення коштів на рахунок підприємства або утримання із заробітної плати винних осіб; 6. відшкодувати зайві витрати з оплати за ремонтно-будівельні роботи у сумі 55471,40 грн. шляхом внесення коштів на рахунок підприємства або утримання із заробітної плати винних осіб; п. 7. зняти з балансу вартість активів (земельних ділянок) у сумі 719957,00 грн. В решті позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.
Позивач з постановою суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального права. Просив постанову суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Судове рішення переглядається в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.
При апеляційному перегляді справи, представники позивача наполягали на задоволенні вимог, викладених в апеляційній скарзі .
Інші сторони в судове засідання не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, представників позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне:
Статус державної контрольно-ревізійної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26 січня 1993 року № 2939-12 (надалі - Закон України № 2939).
Головні завдання державної контрольно-ревізійної служби окреслені статтею 2 Закону України № 2939, права передбачені статтею 10 зазначеного Закону, з посиланням на яку позивачу пред'явлена вимога.
Вимога, як і розпорядження, є засобом реалізації владних управлінських функцій відповідачем, як суб'єктом владних повноважень.
Пункт 7 статті 10 Закону України № 2939 надає право контрольно-ревізійному управлінню пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги, зокрема щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції встановив фактичні обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, виходячи з наступного.
З матеріалів справи видно, що у період з 16.11.2009 року по 09.12.2009 року відповідачем проведена перевірка за період з 01.06.2008 року по 31.10.2009 року. За результатами зазначеної перевірки складений акт ревізії № 29-26/040 від 16.12.2009 року.
На підставі акту ревізії позивачем винесена вимога від 12.01.2010 року № 29-12/20 щодо усунення виявлених ревізією порушень, яка була пред'явлена відповідачу на підставі ч. 1 п. 7 ст. 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні».
Щодо вимог в частині зобов'язання виконати не вчинені дії, зазначені у її. 1, 2, 3, 4 вимоги від 12.01.2010 року № 29-12/20, судом першої інстанції встановлено:
У п. 1.1 розділу І «Дії, що призвели до недоотримання фінансових ресурсів на загальну суму 195,86 тис. грн.» наведено, що недоотримання працівниками посадових окладів, які підлягали виплаті на суму 195,86 тис. грн. у період з 01.06.2008 року по 31.10.2009 року, виникло внаслідок не застосування коефіцієнту співвідношення мінімальної тарифної ставки робітників 1 розраду (1,2), а також регіонального коефіцієнту (1,15), що призвело до викривлення фінансової звітності, тому позивач у п. 1 зазначеної вимоги вимагає донарахувати та виплатити працівникам посадові оклади у сумі 195 858 грн.
Колегія суддів вважає вказаний висновок позивача таким , що не відповідає нормам чинного законодавства , оскільки тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.
Контрольно-ревізійне управління в Донецькій області п. 2 вимоги від 12.01.2010 року № 29-12/20 вимагає від відповідача відшкодувати зайві витрати з оплати посадового окладу директора підприємства у сумі 1,86 тис. грн., шляхом внесення коштів на рахунок підприємства або утримання із заробітної плати винної особи.
Судом першої інстанції встановлено , що нарахування заробітної плати директору Білоус О.В. здійснювалось відповідно до п. 3.1 контракту від 23.06.2008р., укладеного між власником комунального майна від імені, якого діяв міський голова Гончаров В.І. та директором комунальної» підприємства «Служба єдиного замовника міста Зугрес» Білоус О.В.. а саме: згідно окладу та фактично відпрацьованого часу (термін зазначеного контракту неодноразове продовжувався).
Відповідно до наказів директора комунального підприємства «Служба єдиного замовника міста Зугрес» про роботу у вихідні дні від 11.07.2008р., 17.10.2008р., 17.07.2009р., 17.04.2009р.. 15.01.2009р. Білоус О.В. (директор) була включена до складу працівників, які працювали у святкові та вихідні дні, що визначені у даних наказах . Крім того, у вказаних наказах зазначено, що оплата здійснюється відповідно до трудового законодавства України (ст. 107); за роботу у святкові і неробочі дні здійснюється у подвійному розмірі.
Варто зазначити, що постанова Кабінету Міністрів України від 19.05.1999р. № 859 надає право керівникам центральних органів виконавчої влади, Голові Ради міністрів Автономної Республіки Крим, керівникам місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, які укладають контракти з керівниками підприємств, заснованих на державній власності, у тому числі казенних, та об'єднань державних підприємств, утворених центральними органами виконавчої влади відповідно до законодавства, підприємств, які належать Автономній Республіці Крим, підприємств, заснованих на комунальній власності, встановлювати, зокрема, розмір посадового окладу керівника підприємства залежно від середньооблікової чисельності працюючих в еквіваленті повної зайнятості у кратності до мінімального розміру тарифної ставки першого розряду робітника основного виробництва, а у разі, коли тарифні ставки робітників не застосовуються. - у кратності до мінімального посадового окладу (ставки) працівника основної професії, визначених у колективному договорі, враховуючи складність управління підприємством, його технічну оснащеність, вартість основних фондів, рівень рентабельності та обсяги виробництва продукції (робіт, послуг), згідно з додатком.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в діях відповідача відсутні порушення вимог Закону України «Про оплату праці», рівно, як і постанови Кабінету Міністрів України від 19.05.1999 р. № 859 .
П. 3 вимоги позивач вимагає від відповідача відшкодувати зайві витрати з оплати надбавки за розширення зони обслуговування у сумі 2.8 тис. грн., шляхом внесення коштів на рахунок підприємства або утримання із заробітної плати винної особи.
Як видно з акту перевірки, у період з 01.03.2009 року по 31.10.2009 року водію ОСОБА_8 нараховано та виплачено надбавку у розмірі 40% до посадового окладу за розширення зони обслуговування у сумі 2 796.80 грн.
Натомість, умови оплати роботи водія обумовлені у додатку до колективного договору, з якого вбачається встановлення доплати за розширену зону у зв'язку з обслуговуванням легкового автомобіля - до 75% посадового окладу, та надбавки за ненормований робочий день водію легкового автомобіля - до 25% посадового окладу, оскільки відповідно до ст. 1021 Кодексу законів про працю України працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу. З огляду на наведене , суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про необґрунтованість суми 2,8 тис грн.., як зайві витрати з оплати надбавки за розширення зони обслуговування.
Таким чином, вимога Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області від 12.01.2010 року № 29-12/20 на момент розгляду справи судом першої інстанції відповідачем не була виконана в частині пп. 5, 6, 7. Контрольно-ревізійним управлінням в Донецькій області доведена правомірність та обґрунтованість встановлених в вимозі порушень, допущених комунальним підприємством «Служба єдиного замовника міста Зугрес».
Приймаючи викладене до уваги, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвала в повному обсязі виготовлена 25 червня 2010 року.
Керуючись ст.ст. 195-196, п.3 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 207, ст.211, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2010 року по адміністративній справі № 2а-3139/10/0570 за позовом Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області до комунального підприємства «Служба єдиного замовника міста Зугрес», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Зугреська міська рада про зобов'язання виконати не вчинені дії, зазначені п. 1,2,3,4,5,6,7 листа - вимоги КРВ у м. Харцизьку від 12.01.2010 року № 29-12/20 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення; може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий: Дяченко С.П.
Судді: Сіваченко І.В.
Нікулін О.А.