25 січня 2022 р. Справа № 629/4435/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Катунова В.В.
суддів: Чалого І.С. , Бершова Г.Є.
за участю секретаря судового засідання Ігнатьєвої К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19.10.2021, суддя Харабадзе К.Ш. , вул. Ярослава Мудрого, 9, м. Лозова, Харківська область, по справі № 629/4435/21
за позовом ОСОБА_1
до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції третя особа Поліцейський взводу № 1 роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Резніченко Олексій Сергійович
про визнання дій неправомірними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду із позовом до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, третя особа, Поліцейський взводу № 1 роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Резніченко Олексій Сергійович про визнання протиправною та скасування постанови поліцейського взводу № 1 роти № 3 батальйону УПП в Дніпропетровській області Резніченко Олексія Сергійовича серії ДПО18 № 772154 від 08.08.2021 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, закриття провадження по справі.
Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19.10.2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову поліцейського взводу № 1 роти № 3 батальйону УПП в Дніпропетровській області Резніченко Олексія Сергійовича серії ДПО18 № 772154 від 08.08.2021 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Закрито справу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454 гривні 00 копійок.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, управлінням патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. При цьому, апелянт зазначає, що суд першої інстанції неповністю з'ясував обставини, які мають значення для справи, у зв'язку з чим дійшов помилкових висновків.
Відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до постанови серії ДОП18 № 772154 від 08.08.2021, про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесеної поліцейським взводу № 1 роти № 3 батальйону УПП в Дніпропетровській області Резніченко О.С. позивача - ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень 00 копійок /а.с. 14/.
Зі змісту вказаної постанови вбачається, що ОСОБА_1 08.08.2021 у Діпропетровській області Криничанський район, траса М-04, 152 км, керував транспортним засобом Suzuki SX-4, не надав сигналу світловим показчиком повороту відповідного напрямку, чим порушив п. 9.2 ПДР України.
За наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн.
Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 р. №3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. №1306.
Згідно з п.1.1. ПДР, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Відповідно до ч.5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Пунктом 1.3 ПДР України визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Відповідно до п.1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття оскаржуваної постанови стало порушення позивачем вимог п. 9.2 ПДР України, тобто за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 статті 122 КУпАП.
Як зазначено у постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності серії ДОП18 № 772154 від 08.08.2021, позивач, керуючи транспортним засобом на 152 кілометрі автомобільної дороги М-04 у Діпропетровській області Криничанський район, не надав сигналу світловим показчиком повороту відповідного напрямку, чим порушив п. 9.2 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до п. 9.2 ПДР України водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку:
a) перед початком руху і зупинкою;
б) перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
Згідно до положень ч. 2 ст. 122 КУпАП адміністративним правопорушенням є порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
За приписами статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 251 КУпАП України визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як слідує з матеріалів справи, на підтвердження правомірності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення п. 9.2. ПДР України відповідачем додано до відзиву на позовну заяву диск з відеофайлами.
Колегія суддів зазначає, що в графі 8 «до постанови додаються» постанови серії ДОП18 № 772154 від 08.08.2021 відсутні будь-які відомості, крім того, в порушення вимог ч. 3 ст. 283 КУпАП у постанові відсутні відомості про технічний засіб, яким здійснено відеозапис.
Водночас, приписами ч. 3 ст. 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
У разі відсутності в оскарженій постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено фотофіксацію чи відеозапис, така фотофіксація чи відеозапис, згідно з вимогами статті 74 КАС України, не можуть вважатися належними та допустимими доказами вчинення адміністративного правопорушення.
Вищезазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постановах від 30.05.2018 р. (справа № 337/3389/16-а), від 31.01.2019 р. (справа 464/2309/17), від 13.02.2020 р. (№ 524/9716/16-а), від 08.04.2020 (337/346/17)
Отже, поданий до суду відеозапис є недопустимим доказом у справі про адміністративне правопорушення, оскільки постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить посилання на такий доказ.
Інших належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КАС України відповідачем суду не надано та матеріали справи не містять.
Відповідно до ч. 3 ст.283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Як вбачається із зазначеної постанови, остання не містить жодних посилань на будь-які фактичні дані, на підставі яких поліцейський взводу № 1 роти № 3 батальйону УПП в Дніпропетровській області Резніченко О.С. дійшов висновку про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП. Також, в порушення ст. 283 КУпАП оскаржувана постанова не містить відомостей щодо відеофіксації, технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005р. №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Обов'язок доказування правомірності складання постанови про адміністративне правопорушення, наявності в діях особи складу правопорушення покладено законом на відповідача.
Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному прав, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
У відповідності до вимог закону відповідачем не надано доказів правомірності своїх дій, не спростовано доводи позивача та не поданого жодного безспірного доказу, який би свідчив про вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що постанова про адміністративне правопорушення серії ДПО18 № 772154 від 08.08.2021, складена поліцейським взводу № 1 роти № 3 батальйону УПП в Дніпропетровській області Резніченко О.С. про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 510 гривень підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.
Стосовно доводів апелянта щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині порушення строків подання відзиву на позовну заяву, колегія суддів зазначає, що враховуючи скорочені строки розгляду справ даної категорії, судом першої інстанції під час відкриття провадження у справі надано розумний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення.
Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19.10.2021 по справі № 629/4435/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В.В. Катунов
Судді І.С. Чалий Г.Є. Бершов