< для копії >
Справа № 2-а-4188/10/2270
30 червня 2010 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі:головуючого-суддіШевчука О.П.
при секретаріЗаїці О.В.
за участі:представника позивача
представника відповідачаОСОБА_3
Бартюка А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом < в особі > < в чиїх інтересах > фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 < 3-тя особа > до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому < 3-тя особа > про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень : № 0003771702/0/8627 від 06.11.2009 р., №0003771702/1/10109 від 30.12.2009р., №0003771702/2/2614 від 22.03.2010р., №0001841702/3/4091 від 28.05.2010р., -
ФОП ОСОБА_5 звернулась в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому про скасування податкового повідомлення- рішення від 06 листопада 2009 року №0003771702/0/8627 , яким позивачці визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за основним платежем в сумі 67138,00 грн., прийнятого відповідачем на підставі акта перевірки №9622/17-1/1925101264 від 30.09.2009 р.
В судовому засіданні позивач уточнила позовні вимоги та просила суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому : № 0003771702/0/8627 від 06.11.2009 р., №0003771702/1/10109 від 30.12.2009р., №0003771702/2/2614 від 22.03.2010р., №0001841702/3/4091 від 28.05.2010р.
Позивачка вважає оспорювані повідомлення-рішення протиправними, оскільки:
відповідно до ст.6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» платник єдиного податку не є платником податку на доходи фізичних осіб;
позивачка, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування і звітності протягом чотирьох кварталів 2008 року та сплачувала максимальну ставку 200 грн., а тому всі отримані нею доходи від здійснення підприємницької діяльності, у тому числі і по тому виду діяльності, який не зазначений у свідоцтві платника єдиного податку, є оподаткованими з дотриманням вимог Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечив, вважає прийняті повідомлення-рішення законними і обґрунтованими виходячи з наведеного:
податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб (що є суб'єктами підприємницької діяльності) визначене в зв'язку з здійсненням позивачкою виду діяльності- "інші послуги надавані юридичним особам та не включені до інших груповань", який не вказаний в свідоцтві про право на сплату єдиного податку, а тому відповідно до п.п.9.12.2 п.9.12 ст.9 Закону України " Про податок з доходів з фізичних осіб" оподатковується на загальних підставах.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи суд встановив.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_5 відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію від 03.12.2002р. зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Хмельницької міської ради та протягом 2008 року перебувала на спрощеній системі оподаткування та звітності. Основними видами діяльності позивачки в 2008 році згідно свідоцтва про сплату єдиного податку №546018 від 01.01.2008 р.були : посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, допоміжна діяльність у сфері страхування та пенсійного забезпечення, дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки, надання інших індивідуальних послуг.
На підставі акту №9622/17-1/1925101264 від 30.09.2009 р. про результати документальної планової виїзної перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 06 листопада 2009 року №0003771702/0/8627 .
Податковим повідомленням рішенням від 06 листопада 2009 року №0003771702/0/8627 позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за основним платежем в сумі 67138,00 грн.
Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням рішенням позивач оскаржила його в адмінпорядку до органів державної податкової служби в порядку, встановленому ст.5 Закону України " Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №2181-III . Рішенням ДПА у Хмельницькій області від 19.05.2010 року №8274/Б/25-036 скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Хмельницькому від 06 листопада 2009 року №0003771702/0/8627 у сумі 16785,00 грн., а в іншій частині в сумі 50353,00 грн. залишено без змін. Рішенням ДПА України №3315/Б/25-0315 від 21.05.2010 року податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Хмельницькому від 06 листопада 2009 року №0003771702/0/8627залишено без змін, але з урахуванням рішення ДПА у Хмельницькій області від 19.05.2010 року №8274/Б/25-036. За результатами адміноскарження ДПІ у м.Хмельницькому прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: №0003771702/1/10109 від 30.12.2009р.(сума податкового зобов'язання 67138,00 грн.) , №0003771702/2/2614 від 22.03.2010р.(сума податкового зобов'язання 67138,00 грн.) , №0001841702/3/4091 від 28.05.2010р.(сума податкового зобов'язання 50353,00 грн.).
Актом перевірки №9622/17-1/1925101264 від 30.09.2009 р. встановлено, що позивачка в 2008 році отримала дохід від виду діяльності, який не був зазначений в свідоцтві платника єдиного податку, зокрема, від "інші послуги надавані юридичним особам та не включені до інших груповань" в сумі 447585,60 грн.
В судовому засіданні представник позивачки підтвердив факт отримання доходу від виду діяльності "інші послуги надавані юридичним особам та не включені до інших груповань" в сумі 447585,60 грн.
Як вбачається з матеріалів справи в 2008 році позивачка сплачувала єдиний податок в максимальних розмірах. Вказане підтверджується дослідженими в судовому засіданні звітами про сплату єдиного податку, складеними та підписаними позивачкою, банківськими квитанціями, рішенням Хмельницької міської ради № 11 від 22.08.2007р.
Відповідно до ст.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності» від 28.06.1999 р. (надалі Указ) спрощена система оподаткування та звітності запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема, актом перевірки від 30.09.2009 р.(стор.12), книгою обліку доходів та витрат, звітами за чотири квартали 2008 р., банківськими виписками, поясненням представника позивачки, підтверджується той факт, що доходи від виду діяльності "інші послуги надавані юридичним особам та не включені до інших груповань" включені позивачкою до загального обсягу доходів у звітах за чотири квартали 2008 року, зареєстрованих відповідачем : 04.04.2008 року ( за 1-ий квартал), 07.072008р.( за 2-ий квартал), 06.10.2008р. ( за 3-ій квартал), 06.01.2009р. ( за 4-ий квартал).
Пунктом 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» передбачено, що ставки єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюються місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць. У разі, коли фізична особа - суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких встановлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.
Судом встановлено, що позивачка в 1-4 кварталах 2008 року була платником єдиного податку за видами діяльності, за якими встановлена максимальна ставка єдиного податку, а тому не зазначення в заяві про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку і звітності та відповідно і в свідоцтві про сплату єдиного податку всіх видів діяльності, які нею здійснюються, не призвело до заниження єдиного податку.
Крім того, за змістом п.6 Указу суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є зокрема платником податку на доходи фізичних осіб ( для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва).
Положенням пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України № 507 від 16 березня 2000 року «Про роз'яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 р. № 727» передбачено, що на суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб, які відповідно до абзацу четвертого частини першої статті 6 не є платниками податку на доходи фізичних осіб, не поширюються вимоги розділу 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 и № 13 «Про прибутковий податок з громадян» (у частині доходів від провадження підприємницької діяльності, що здійснюється відповідно до зазначеного Указу).
Як свідчать матеріали справи, дохід від надання послуг за видом діяльності "інші послуги надавані юридичним особам та не включені до інших груповань"отриманий позивачем саме відповідно до Указу Президента України від 3 липня 1998 р. № 727.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на викладені норми відповідачем не доведено, а судом не встановлено правомірність прийняття оспорюваних повідомлень-рішень, а отже позовні вимоги позивача підлягають до задоволення.
Враховуючи задоволення позову, згідно до чч.1,3 ст.94 КАС України судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст.158-163,181,186,254 КАС України, суд-
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому : № 0003771702/0/8627 від 06.11.2009 р., №0003771702/1/10109 від 30.12.2009р., №0003771702/2/2614 від 22.03.2010р., №0001841702/3/4091 від 28.05.2010р.
Стягнути з Державного бюджету на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 3,40 грн відшкодування сплаченого мита.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлено 02 липня 2010 року
< чи набрала законної сили > < Дата набрання законної сили >
Суддя< для копії >О.П. Шевчук
< для копії >< для копії >