Справа №№ 641/2013/19, 641/2049/19 Головуючий суддя І інстанції Маньковська О.О.
Апеляційне провадження № 33/818/576/22, 33/818/577/22 Суддя доповідач Шабельніков С.К.
Категорія: ч.1 ст.130, ст.124 КУпАП
19 січня 2022 року м.Харків
Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,
за участю секретаря - Вакули Н.С.,
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на постанови судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 07 травня 2019 року у справах про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130, ст.124 КУпАП, -
Цими постановами:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
- визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 10200 гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік;
- визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 340 гривень.
Також з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір у розмірі 384 грн. 20 коп.
Постановами встановлено, що ОСОБА_1 , 08 березня 2019 року о 22 годині 35 хвилин, керуючи автомобілем VOLKSWAGEN GOLF, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , біля будинку 24 по Садовому проїзду в м. Харкові, під час руху заднім ходом, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкоди іншим учасникам дорожнього руху, не звернувся за сторонньою допомогою, внаслідок чого здійснив зіткнення з припаркованим автомобілем NISSAN державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . Автомобілі отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 10.9 Правил дорожнього руху України.
Крім того, ОСОБА_1 , 08 березня 2019 року о 22 годині 35 хвилини, біля будинку 24-А по Садовому проїзду в м. Харкові, керував автомобілем VOLKSWAGEN GOLF, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , став учасником дорожньо-транспортної пригод та мав ознаки алкогольного сп'яніння, а саме - запах алкоголю з порожнини рота, хатка хода, тремтіння рук, почервоніння очей. Від проходження огляду на предмет сп'яніння у встановленому законом порядку за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6820 та в медичному закладі охорони здоров'я, в присутності двох свідків - відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
В своїх апеляційних скаргах ОСОБА_1 просить судові постанови у справах про адміністративні правопорушення стосовно нього за ч.1 ст.130, ст.124 КУпАП скасувати та прийняти законне та справедливе рішення.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що матеріали справи та долучених відеозапис подій від 08 березня 2019 року не містять доказів щодо підтвердження того факту, що він керував транспортним засобом VOLKSWAGEN GOLF, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Судом апеляційної інстанції здійснювалися заходи щодо виклику свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , (арк. 45, 46, 48, 49-54 справи №641/2013/19), але судові повістки повернулися до канцелярії Харківського апеляційного суду, оскільки адресати відсутні за вказаною адресою.
Свідок - інспектора ОСОБА_5 був належним чином повідомлений про місце, дату та час апеляційного розгляду, про що свідчить відповідна відмітка у зворотному повідомленні (арк. 55 справи №641/2013/19), але останній в судове засідання в суд апеляційної інстанції не з'явився.
За таких обставин, вислухавши думку ОСОБА_1 , суд вирішив провадити апеляційний розгляд без участі вищезазначених свідків з урахуванням доводів, які містяться в апеляційній скарзі, та наявних відомостей у матеріалах справи.
Дослідивши доводи апеляційної скарги та відомості, що є наявними у справі про адміністративне правопорушення, заслухавши доводи ОСОБА_1 , який підтримав свої апеляційні скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною дана особа в його вчиненні.
Як вбачається з відомостей, що є наявними в матеріалах справи, суд першої інстанції не порушив вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 щодо порушення вимог п.10.9 Правил дорожнього руху України.
Переглядаючи оскаржувану постанову в межах доводів поданої апеляційної скарги ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції дійшов висновку про її законність та обґрунтованість, виходячи з наступного.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, суд першої інстанції послався на докази, а саме відомості, що містяться у: протоколі про адміністративне правопорушення серії БР № 231962 від 08.03.2019 року (арк. 3 справи №641/2013/19); схемі місця ДТП від 08.03.2019 (арк.4 справи №641/2013/19), письмових пояснень свідка ОСОБА_2 (арк. 6 справи №641/2013/19).
Так, п.10.9 ПДР України передбачено, що під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.
Зокрема, судовим розглядом встановлено, що відповідно до відомостей протоколу про адміністративне правопорушення серії БР № 231962 від 08.03.2019 року встановлено, що ОСОБА_1 , 08 березня 2019 року о 22 годині 35 хвилин, керуючи автомобілем VOLKSWAGEN GOLF, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , біля будинку 24 по Садовому проїзду в м. Харкові, під час руху заднім ходом, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкоди іншим учасникам дорожнього руху, не звернувся за сторонньою допомогою, внаслідок чого здійснив зіткнення з припаркованим автомобілем NISSAN, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . Автомобілі отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 10.9 Правил дорожнього руху України.
Тобто, ОСОБА_1 своїми діями порушив п.10.9 ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
З відомостями, зафіксованими у цьому протоколі ОСОБА_1 був ознайомлений, про що свідчить його власноручний підпис у цьому протоколі та будь-яких зауважень щодо його змісту не подавав (арк. 3 справи №641/2013/19).
Крім того, відповідно до відомостей зафіксованих в схемі місця ДТП від 08.03.2019 року, об'єктивно вбачається, що автомобіль VOLKSWAGEN GOLF, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався заднім ходом та скоїв наїзд на автомобіль NISSAN, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який був позаду. З відомостями цієї схеми ОСОБА_1 також був обізнаний, про що свідчить його власноручний підпис (арк.4 справи №641/2013/19).
Апеляційний суд бере до уваги, що ОСОБА_1 пояснив під час апеляційного розгляду, що підпис, який міститься у вищезазначеному протоколі та схемі місця ДТП, похожий на його.
Суд такж бере до уваги те, що незважаючи на незгоду на час апеляційного розгляду із діями працівника поліції під час складання ним протоколу та схеми місця дорожньо-транспортної пригоди, цей протокол та схема місця ДТП складені уповноваженою державою особою і дії службової особи, що їх складала, в порядку передбаченому чинним законодавством, ОСОБА_1 не оскаржувалися, тобто останній не звертався до суду із позовом в порядку, визначеному КАС України, а також не звертався зі скаргою на дії працівника поліції до його керівництва, хоча мав для цього достатньо часу. Тобто, зазначені обставини, унеможливлюють будь-які посилання апелянта на незаконність дій працівника поліції під час складення протоколу або щодо невідповідності відомостей, зафіксованих у схемі місця ДТП.
Крім того, свідок ОСОБА_2 надав письмові пояснення, в яких зазначив, що за адресою Садовий проїзд, 24-А відбувся наїзд на автомобіль, за кермом якого він перебував. Водій, здаючи назад, врізався в його автомобіль, який не рухався. Свідок ОСОБА_2 сигналив секунд 30, але інший водій ніяк не реагував. Коли свідок ОСОБА_2 підійшов до автомобіля іншого водія, він запідозрив, що цей водій перебуває в стані алкогольного сп'яніння. Інший водій вийшов зі свого транспортного засобу, який був заблокований, та вони почали сваритися. Після чого свідок ОСОБА_2 викликав працівників поліції. Автомобіль правопорушника - VOLKSWAGEN GOLF, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . ДТП відбулося о 22 год. 35 хв. 08.03.2019 року (арк. 6 справи №641/2013/19).
В ході судового розгляду справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 свою провину у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди заперечував, посилаючись на те, що він не керував автомобілем VOLKSWAGEN GOLF, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Апеляційний суд звертає увагу на те, що за змістом ст.ст.279, 280 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається судом у межах тих обставин, які зазначені у протоколі про адміністративне порушення. Крім того, такі твердження повністю спростовуються відомостями, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії БР № 231962 від 08.03.2019 року та схемі місця ДТП від 08.03.2019 року, а також письмовими поясненнями свідка ОСОБА_2 , які надані останнім після події ДТП.
Отже, у справі щодо ОСОБА_1 , суд повинен надати оцінку саме його діям в дослідженій дорожній обстановці на предмет відповідності ПДР України.
Ані в своїй апеляційній скарзі, ані під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 не надано доказів, які підтверджували, що зіткнення між автомобілями VOLKSWAGEN GOLF та NISSAN сталося внаслідок порушення свідком ОСОБА_2 вимог ПДР України, а також інших доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 не керував автомобілем VOLKSWAGEN GOLF, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Крім того, ОСОБА_1 не заявляв будь-яких клопотань щодо допиту свідка ОСОБА_2 або працівників поліції, що складали адміністративний матеріал за протоколом про адміністративне правопорушення серії БР № 231962 від 08.03.2019 року.
Викладені обставини свідчать про те, що водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 10.9 ПДР України, допустивши зіткнення автомобілів.
Таким чином, посилання ОСОБА_1 про відсутність в його діях складу правопорушення є необґрунтованими та такими, що повністю спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що досліджені в ході судового розгляду в судах першої та апеляційної інстанції письмові докази в своїй сукупності повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а саме порушення ним вимог п.10.9 ПДР України, внаслідок чого сталася подія ДТП між його транспортним засобом та автомобілем NISSAN, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .
Отже, доводи апелянта не спростовують зазначені в судовій постанові відомості, які в своїй сукупності свідчать про порушення ОСОБА_1 п. 10.9 ПДР України, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей8,9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Європейського суду з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не встановлено їх і при апеляційному перегляді. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу, які потягли б безумовне скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 10.9 Правил дорожнього руху України та притягнуто за ст.124 КУпАП до відповідальності, а тому його посилання на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними.
Крім того, переглядаючи постанову судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 07.05.2019 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в межах поданої апеляційної скарги апелянта, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції дотримався вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні Правил дорожнього руху України, передбачених п. 2.5.
Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Отже, проходження в установленому порядку медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності до того підстав, є обов'язком водія, а не його правом.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови встановлено, що апелянтом в своїй скарзі не наведено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
При цьому належить врахувати те, що, оспорюючи висновки суду першої інстанції, апелянт не заявляв будь-яких клопотань, в тому числі щодо допиту свідків.
З огляду на це, переглядаючи оскаржувану судову постанову за доводами поданої апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для її задоволення.
Зокрема, визнаючи ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції послався на докази, а саме на відомості, що містяться у: протоколі про адміністративне правопорушення серії БД № 047932 від 08.03.2019 року (арк.3 справа №641/2049/19); письмових поясненнях свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (арк.5, 6 справа №641/2049/19), а також на відеозаписі події з камер працівників поліції (арк.9 справа №641/2049/19).
Відповідно до відомостей, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення серії БД № 047932 від 08.03.2019 року (арк. 3) вбачається, що ОСОБА_1 , 08 березня 2019 року о 22 годині 35 хвилини, біля будинку 24-А по Садовому проїзду в м. Харкові, керував автомобілем VOLKSWAGEN GOLF, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , став учасником дорожньо-транспортної пригод та мав ознаки алкогольного сп'яніння, а саме - запах алкоголю з порожнини рота, хатка хода, тремтіння рук, почервоніння очей. Від проходження огляду на предмет сп'яніння у встановленому законом порядку за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6820 та в медичному закладі охорони здоров'я, в присутності двох свідків - відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Ці обставини вочевидь обумовлювали вимогу працівників поліції, які їх виявили, згідно п. 2.5 ПДР України, запропонувати водію пройти медичний огляд на місці або у закладі охорони здоров'я, виходячи зі специфіки дослідження, що, в свою чергу, унеможливлювало проведення такого огляду на місці зупинки транспортного засобу.
З відомостями цього протоколу ОСОБА_1 був ознайомлений, про що свідчить відеозапис події з камер працівників поліції від 08.03.2019 року (арк.9 справа №641/2049/19).
Належить врахувати, що незважаючи на незгоду на час апеляційного розгляду із діями працівників поліції під час складання ними протоколу, цей протокол складений уповноваженою державою особою і дії службової особи що його складала, в порядку передбаченому чинним законодавством, ОСОБА_1 не оскаржувалися, тобто останній не зверталися до суду адміністративної юрисдикції із позовом в порядку, визначеному КАС України, а також не звертався зі скаргою на дії працівників поліції до їх керівництва, з метою ініціювання службової перевірки , хоча мав для цього достатньо часу. Також під час апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення ОСОБА_1 зазначив, що він не звертався до правоохоронних органів з заявою в порядку чинного КПК України про перевищення працівниками поліції, які складали стосовно нього адміністративний матеріал, меж своїх службових обов'язків при їх виконанні.
Відповідно до інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначений вичерпний перелік ознак алкогольного сп'яніння, що узгоджується із тими ознаками, що були виявлені працівниками поліції під час спілкування з ОСОБА_1 , а тому апеляційний суд дійшов висновку, що дії працівників поліції під час складання протоколу відповідали вимогам цієї інструкції.
Будь-яких відомостей, які б свідчили про незаконність дій працівників поліції при складанні протоколу стосовно ОСОБА_1 , оскарження їх дій або бездіяльності згідно чинного вищезазначеного законодавства України, матеріали справи не містять та не надані вони ОСОБА_1 під час апеляційного розгляду, а отже суб'єктивні твердження апелянта з цього приводу є необґрунтованими.
Разом з цим, вказані в протоколі серії БД № 047932 від 08.03.2019 року обставини підтверджуються письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які зазначили, що в їх присутності водій ОСОБА_1 , у зв'язку з виявленими у нього ознаками алкогольного сп'яніння, відмовився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, як з застосуванням газоаналізатора, так і в медичному закладі охорони здоров'я. Крім того, водій відмовився від підпису в протоколі про адміністративне правопорушення серії БД № 047932 від 08.03.2019 року. Також ОСОБА_1 роз'яснено процесуальні права та обов'язки (арк.5, 6 справа №641/2049/19).
Апеляційний суд також бере до уваги вищезазначені відомості письмових пояснень свідка ОСОБА_2 від 08.03.2019 року, в яких останній зазначив, окрім іншого, що подія ДТП відбулася з вини водія VOLKSWAGEN GOLF, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , у якого були ознаки алкогольного сп'яніння (арк. 6 справи №641/2013/19).
Отже, апеляційні доводи ОСОБА_1 про те, що він 08.03.2019 року о 22 год. 35 хв. не керував транспортним засобом VOLKSWAGEN GOLF, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , а тому відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку повністю спростовуються відомостями вищезазначені поясненнями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а тому суд не приймає їх до уваги.
Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що пояснення свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не можуть бути доказами у справі, так як вказаних свідків не було допитано в судовому засіданні та не попереджено про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих свідчень, з огляду на те, що вказані свідки в своїх письмових поясненнях підтвердили, що вони були запрошені працівниками патрульної поліції в якості свідків при оформленні адміністративного протоколу за ст.124 та ч.1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 .
Апелянтом також не надано доказів про те, що вищезазначені свідки мають особисту зацікавленість щодо розгляду цієї справи чи мають намір обмовити ОСОБА_1 . Будь-яких клопотань під час апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення ОСОБА_1 не заявлялось.
З наявного в матеріалах провадження відеозапису вбачається, що працівники поліції повідомляли ОСОБА_1 наявні у нього ознаки алкогольного сп'яніння, наслідки відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, роз'яснювали його процесуальні права та наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, але ОСОБА_1 в присутності двох свідків відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager і в закладі охорони здоров'я (арк.9 справа №641/2049/19).
Таким чином, доказів, які б спростовували правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено. Тому, апеляційний суд не може погодитись з апеляційними доводами ОСОБА_1 , надані ним під час апеляційного розгляду, оскільки вони є суб'єктивними та необґрунтованими і спростовуються показаннями вищезазначених свідків та відомостями відеозапису і письмових доказів, а тому суд вважає, що в такий спосіб ОСОБА_1 намагається уникнути адміністративної відповідальності за скоєне адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, статтею 266 КУпАП визначений порядок проведення огляду на стан сп'яніння.
Відповідно до п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, судам слід врахувати, що стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника відповідно до встановленого законом порядку, якщо водій ухиляється від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Огляд водія на стан алкогольного сп'яніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Відповідно до п.6 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандарт, лікарем закладу охорони здоров'я. Відповідно до п.7 цієї Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП.
Відповідно до п.3 Розділу І цієї Інструкції, ознаками алкогольного сп'яніння є:
- запах алкоголю з порожнини рота;
- порушення координації рухів;
- порушення мови;
- виражене тремтіння пальців рук;
- різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;
- поведінка, що не відповідає обстановці.
Інспектором поліції в протоколі про адміністративне правопорушення було зазначено, що у ОСОБА_1 були наявні ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, хатка хода, тремтіння рук, почервоніння очей.
Отже, працівник поліції, виявивши ці ознаки, які відповідають переліку, зазначеному у Інструкції, законно та обґрунтовано запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, але останній відмовився від проходження такого огляду.
З огляду на викладене, апеляційний суд об'єктивно не вбачає порушень вимог Інструкції з боку інспектора поліції щодо виявлення у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння.
За таких обставин, з урахуванням відсутності відомостей про оскарження ОСОБА_1 дій представників поліції в порядку передбаченому чинним законодавством, а саме в порядку, визначеному КАС України, чи шляхом подачі відповідної скарги на такі дії до їх керівництва чи заяви до правоохоронного органу в порядку КПК України, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об'єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення серії БД № 047932 від 08.03.2019 року.
Крім того, суд апеляційної інстанції враховує те, що ОСОБА_1 отримував посвідчення водія НОМЕР_3 внаслідок складання ним іспиту на знання вимог ПДР України (арк.8 справа №641/2049/19), а тому повинен знати наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Аналізуючи відомості, що є наявними в цьому провадженні про послідовність дій, стосовно події, що зафіксована у протоколі вбачається, що ОСОБА_1 08.03.2019 року о 22 годині 35 хвилини, біля будинку 24-А по Садовому проїзду в м. Харкові, керував автомобілем VOLKSWAGEN GOLF, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , став учасником дорожньо-транспортної пригод та мав ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, хатка хода, тремтіння рук, почервоніння очей, та від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатору Alcotest Drager та в закладі охорони здоров'я КНП ХОР «ОНД» відмовився в присутності двох свідків, що повністю відповідає вимогам ст. 266 КУпАП та положенням вищенаведеної Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року.
Поряд з цим, відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Апеляційний суд дійшов висновку, що визнаючи ОСОБА_1 винним, суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, які походять з різних джерел, але узгоджуються між собою, та надав ним належну правову оцінку.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.2.5 Правил дорожнього руху України та притягнуто його за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними, а тому, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанови судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 07 травня 2019 року у справах про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 та ст.124 КУпАП - залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.К. Шабельніков