Справа № 619/2659/21 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/818/1266/22 Доповідач: ОСОБА_2
03 лютого 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4
з секретарем - ОСОБА_5 ,
за участю захисників - адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 25 січня 2022 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_8 ,
Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 25 січня 2022 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 25.03.2022 року.
Захисник обвинуваченого, не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, постановити нову, якою в клопотанні прокурора відмовити, обрати обвинуваченому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час.
Вказує, що обвинувачення не є обгрунтованим, оскільки в ході судового розгляду свідки пояснили, що дорожнього знаку «населений пункт Подворки» на момент ДТП не було, тобто водій сприймав дорожню обстановку, що він рухається поза межами населеного пункту. В протоколі огляду місця слідчий зазначив, що дорожніх знаків не було. Стороною захисту було проведено експертизу, якою не встановлено порушень правил дорожнього руху водієм. Відеозапис не може бути використаний як належний доказ.
Судом не враховані також дані, що характеризують обвинуваченого, який одружений, на утриманні має матір, яка проживає разом з ним та має інвалідність 1 групи, потребує постійної допомоги і не здатна самостійно обслуговуватися.
Обвинувачений залишився на місці події, на момент ДТП був тверезий. Свідки та потерпілі вже судом допитані. Потерпілі подали заяви про розгляд справи без їх участі, пояснили, що претензій до обвинуваченого не мають. Представник потерпілого пояснила, що потерпілі не заперечують проти обрання більш м'якого запобіжного заходу. Сторона обвинувачення посилається на наявність фактів притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері дорожнього руху, але вони є незначними такими як рух без габариту, закріплення номерного знаку в неналежному місці. Ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не доведені. В клопотанні необгрунтовано можливості застосування інших заходів.
Крім того, обвинувачений має стійкі розлади здоров'я, потребує обстеження та лікування, документи долучені при розгляді клопотання. Звертає уваги, що злочин вчинено з необережності.
Вислухавши доповідь судді, пояснення захисників, які підтримали апеляційні вимоги, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Встановлено, що ОСОБА_8 органом досудового розслідування обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Згідно пред'явленого обвинувачення ОСОБА_8 керуючи технічно-справним автомобілем, порушив вимоги п. 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України, що призвело до наїзду на пішохода ОСОБА_9 2008 року народження, внаслідок чого останній спричинені тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості та яка померла на місці.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Разом з тим, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Звертаючись із клопотанням про продовження запобіжного заходу, прокурор посилався на ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на даний час не зменшилися. Суд першої інстанції вважав необхідним продовжити застосований запобіжний захід, з чим погоджується колегія суддів. З огляду на тяжкість вчиненого злочину, внаслідок якого загинула малолітня дитина, суворість можливого покарання, яке загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватим, притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, свідчить про можливість вчинення обвинуваченим дій, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Крім того, як зазначив прокурор у заяві, поданій до апеляційного суду, стороною захисту було подано клопотання про допит в якості свідків понятих, один з яких є жителем с. Подвірки.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Надаючи оцінку настання ризиків, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що обвинувачені з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину можуть вдатися до відповідних дій.
Враховуючи суттєві для даного провадження обставини на даний час застосування більш м'якого запобіжного заходу буде недостанім для запобігання встановленим ризикам.
Апеляційний суд приймає до уваги дані, що характеризують обвинуваченого та на які посилається сторона захисту, зокрема те, що він одружений, має постійне місце проживання, має матір з інвалідністю 1 групи, яка потребує стороннього догляду. Разом з тим, вказані обставини на даний час не мінімізують встановлених ризиків, оскільки судовий розгляд триває. Захисники обвинуваченого надали до апеляційного суду фотокопії медичних висновків щодо стану здоров'я обвинуваченого. Однак слід зауважити, що вказані висновки датовані періодами з 2011 по 2018 роки. Даних про наявність у обвинуваченого захворювань, які б перешкоджали його утриманню в умовах слідчого ізолятора та неможливість отримання там відповідної медичної допомоги суду не було надано.
Окрім цього стороною захисту заперечуються встановлені слідством обставини, зазначається про недопустимість відеозапису. Однак встановлення наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення, причинно-наслідкового зв'язку між діями обвинуваченого та наслідками є завданням судового розгляду. При вирішенні питання щодо продовження строку запобіжного заходу суд повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування, продовження щодо особи обмежувальних заходів тане вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину. Технічна спроможність уникнути ДТП визначається висновком судової експертизи. Надання оцінки висновкам цієї експертизи, їх узгодженість з іншими доказами, в тому числі із урахуванням доказів, наданих стороною захисту, здійснюється судом в нарадчій кімнаті під час ухвалення остаточного рішення.
Щодо позиції потерпілого, про яку вказує захисник, то при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу його думка не є визначальною та не може бути безумовною підставою для застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки продовження запобіжного заходу покликане в тому числі забезпечити безперешкодне здійснення судового розгляду в розумні строки, що буде неможливим у випадку переховування обвинуваченого від суду.
Посилання сторони захисту на те, що злочин вчинено з необережності, а обвинувачений на момент ДТП був тверезий та залишився на місці події, часткове відшкодування шкоди, можуть бути враховані судом першої інстанції як пом'якшуючі обставини у випадку визнання ОСОБА_8 винуватим у вчиненні даного злочину.
З огляду на зазначені для даного провадження обставини, колегією суддів будь-яких порушень КПК України при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції не встановлено, а тому, за наслідками апеляційного розгляду, вважає за необхідне ухвалу суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст.405, 407 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення. Ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 25 січня 2022 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді