Рівненський апеляційний суд
Іменем України
04 лютого 2022 року м. Рівне
Колегія суддів Рівненського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
підозрюваного - ОСОБА_7 ,
перекладача - ОСОБА_8 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 30 грудня 2021 року про продовження щодо ОСОБА_7 строку тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12021181010002233 від 02.11.2021 року за ч.1 ст. 115 КК України -
Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 30 грудня 2021 року застосовано відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 05 лютого 2022 року.
В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді та ухвалити нову, якою обрати Каратасу Екрему запобіжний захід у вигляді застави в межах від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вважає оскаржувану ухвалу незаконною, необґрунтованою та невмотивованою, ухваленою з порушеннями норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що слідчий суддя не навів достатніх доказів, які б підтверджували існування ризиків, зазначених в клопотанні. Наголошує на тому, що слідчим суддею не враховано, що підозрюваний не відмовляється надавати вичерпні та змістовні показання, повністю визнає вину у вчиненому кримінальному провадженні та щиро розкаюється, також має постійне місце проживання та стабільний дохід, міцні соціальні зв'язки, в тому числі і з родиною загиблої, тому запобіжний захід у вигляді застави буде цілком достатнім для забезпечення виконання останнім покладених на нього відповідних процесуальних обов'язків.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи захисника ОСОБА_6 та підозрюваного ОСОБА_7 на підтримання апеляційної скарги, позицію прокурора ОСОБА_5 , який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Частиною 1 ст.131 КПК України передбачено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм застосуванням більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного і його поведінки.
У відповідності до вимог ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою, відповідно до ч.2 даної статті, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті (переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується).
Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 КПК України.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному суд належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість обрання та продовження строку тримання під вартою та обґрунтовано дійшов висновку про існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а саме: підозрюваний може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні.
Під час апеляційного розгляду прокурор наголосив, що обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується доказами, зібраними під час досудового розслідування, зокрема; результатами проведеного огляду місця події, результатами проведеного огляду трупа ОСОБА_9 , показаннями свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , протоколом пред'явлення особи до впізнання за фотознімками за участі свідків, лікарським свідоцтвом про смерть ОСОБА_9 та іншими матеріалами кримінального провадження.
Також, суд врахував, що ОСОБА_14 постійного місця проживання та роботи не має, переховувався від суду, був оголошений у розшук, тому на даний час відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що встановлені судом ризики при обранні запобіжного заходу втратили свою актуальність, а особа підозрюваного перестала бути суспільно небезпечною.
Наведені прокурором в судовому засіданні підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані, а ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, на даний час не змінилися.
Доводи сторони захисту про те, що підозрюваний визнає вину у вчиненому злочині та щиро розкаюється, не відмовляється надавати вичерпні та змістовні показання слідчому прокурору та суду, підтримує зв'язки з родиною загиблої та намагається відшкодувати завдані збитки враховуються апеляційним судом, однак не зменшують заявлені у кримінальному провадженні ризики, а тому викладене у своїй сукупності є мотивом для обмеження свободи підозрюваного у встановленому законом порядку.
Матеріали провадження не містять інших переконливих даних, які б унеможливлювали перебування останнього під вартою та стороною захисту в судовому засіданні апеляційного суду не доведені.
Слідчий суддя прийняв рішення про продовження Каратасу Екрему строку тримання під вартою без визначення розміру застави. Проте, захисник ОСОБА_6 просив скасувати обраний запобіжний захід у вигляді тримання під варто та застосувати до підозрюваного запобіжний захід лише у вигляді застави в межах від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч.1 ст.182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.
Згідно ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо окремих категорій злочинів. Оскільки ОСОБА_14 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, то слідчий суддя постановив правильне рішення, не визначивши останньому альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в порядку ч.1 ст.183 КПК України, оскільки результат вчиненого злочину спричинив загибель людини.
Слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, оскільки менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Зважаючи на викладене, рішення слідчого судді є законним, обґрунтованим і вмотивованим, оскільки постановлене згідно норм кримінального процесуального закону з ретельним дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України та ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та об'єктивно оціненими судом в порядку та в межах, передбачених на даній стадії кримінального провадження. Натомість доводи та твердження захисника, про які йдеться в поданій апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставними, у зв'язку з чим приходить до висновку про залишення поданої апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали слідчого судді - без змін.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 30 грудня 2021 року про продовження щодо ОСОБА_7 строку тримання під вартою залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3