08.02.2022 Справа № 756/19/22
4-с/756/29/22
Справа № 756/19/22
08 лютого 2022 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді - Луценко О.М.
за участю секретаря - Галелюк Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 про скасування рішень державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Яцків Артем, стягувач: ОСОБА_2 , -
Скаржник ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою про скасування рішень державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Свої вимоги скаржник мотивує тим, що Відділом державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у Києві було відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа Оболонського районного суду м. Києва від 06 березня 2003 року по справі № 2-293 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів у розмірі 1/4 частини від всіх видів доходу. Державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві Кравцем Вадимом Валентиновичем, 21 травня 2007 року було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Згідно з вказаною постановою боржника - ОСОБА_1 обмежено в праві користування та розпорядження своїм майном, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 12638458 від 23 травня 2007 року. Державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві Кравцем Вадимом Валентиновичем, 05 грудня 2008 року було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із заявою стягувача від 05 грудня 2008 року про повернення виконавчого листа без виконання. З метою зняття арешту з всього належного заявнику на праві власності майна, в грудні 2021 року він звернувся до Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з відповідною заявою. Згідно відповіді вбачається, що матеріали виконавчого провадження на підставі яких винесено постанову про арешт майна від 23 травня 2007 року у відділі відсутні та виконавчі провадження за 2007-2017 роки знищені за закінченням терміну зберігання. На підставі викладеного скаржник звертається до суду і просить зобов'язати Оболонський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з майна ОСОБА_1 , накладений постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві Кравця Вадима Валентиновича від 21.05.2007 року( серія А№860457).
Представник скаржника у судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, у своїй заяві просить проводити розгляд справи в його відсутність.
Представники заінтересованих осіб у судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином про причини неявки суд не повідомили. Суд вважає можливим розглядати справу у відсутності заінтересованих осіб, за наявних у справі матеріалів.
Суд, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що на виконанні у Відділом державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у Києві було відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа Оболонського районного суду м. Києва від 06 березня 2003 року по справі № 2-293 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів у розмірі 1/4 частини від всіх видів доходу.
Державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві Кравцем Вадимом Валентиновичем, 21 травня 2007 року було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві Кравцем Вадимом Валентиновичем, 05 грудня 2008 року було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із заявою стягувача від 05 грудня 2008 року про повернення виконавчого листа без виконання.
Як вбачається з відповіді Оболонського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 10.12.2021 року за № д/16, матеріали виконавчого провадження на підставі яких винесено постанову про арешт майна від 23 травня 2007 року у відділі відсутні та виконавчі провадження за 2007-2017 роки знищені за закінченням терміну зберігання.
Відповідно до ч. 1 ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-ХІV (далі Закону), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини другої статті 2 Закону, примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».
Частиною першою статті 6 Закону встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Згідно з положеннями статті 11 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виходячи зі змісту статті 25 Закону, за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Положеннями статті 57 Закону передбачено, що державний виконавець виносить постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення, якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження, та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.
Відповідно до частин третьої, четвертої і п'ятої статті 60 Закону, з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.
У разі наявності письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов'язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.
У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.
Частиною другою статті 50 Закону передбачено, що у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Згідно пункту 10 частини першої статті 49 Закону, виконавче провадження підлягає закінченню у разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.
Відповідно до п.4 частини першої статті 47 Закону, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду у справі №817/928/17, викладеного у постанові від 27.03.2020 року, як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.
Суд зазначив, що статтею 30 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.
Згідно з приписами статті 50 Закону України «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт,накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження, у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або до іншого органу, який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту.
Тобто, не зняття арешту з майна боржника у виконавчому провадженні при поверненні виконавчого документа стягувачеві є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби і порушене право підлягає захисту шляхом зобов'язання зняти арешт з нерухомого майна боржника.
Відповідно до вимог ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно із ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Крім того, у відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу.
В матеріалах справи відсутні докази зняття арешту з майна боржника у виконавчому провадженні, що накладений постановою про арешт майна боржника ОСОБА_1 від 21.05.2007 року.
Відтак, вирішуючи питання щодо способу поновлення прав боржника, суд вважає за необхідне зобов'язати державного виконавця у спосіб та в порядку, які встановлені ЗУ «Про виконавче провадження», скасувати арешт майна боржника ОСОБА_1 , що накладений постановою про арешт майна.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 447-451 ЦПК України, Законом України "Про виконавче провадження", -
Скаргу ОСОБА_1 про скасування рішень державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Яцків Артем, стягувач: ОСОБА_2 - задовольнити.
Зобов'язати Оболонський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з майна ОСОБА_1 ,( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), накладений постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві Кравця Вадима Валентиновича від 21.05.2007 року( серія А№860457).
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення.
Суддя О.М. Луценко