Номер провадження 2/754/378/22
Справа №754/5339/21
Іменем України
12 січня 2022 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:
Головуючого - судді Галась І.А.,
при секретарі - Дуб С.І.
за відсутності сторін
розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування арешту,
06 квітня 2021 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою про скасування арешту мотивуючи свої вимоги наступним.
Позивач є спадкоємцем першої черги та має право на спадщину, залишеної після смерті його матері - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Підставою звернення до суду, позивач зазначає, що не має можливості реалізувати своє право на отримання спадщини, а саме частини квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , у зв'язку з тим, що на все нерухоме майно його матері накладено арешт.
10.09.2020 року позивач звернувся до Деснянського РВ ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м.Київ) із заявою про зняття арешту з майна померлої - ОСОБА_2
17.09.2020 року позивачу від відповідача надійшла відповідь на заяву, в якій вказано, що при перевірці АСВП встановлено, що відкриті виконавчі провадження щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_2 станом на 17.09.2020 року у Відділі на виконанні не перебувають, разом з тим, на виконанні перебувало виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 757/6347/15-ц виданого від 17.04.2015 року Печерським районним судом міста Києва, щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь КС «Сімейна позика», заборгованості за договором в розмірі 29374,06 грн., та витрати судового збору 243,60 грн. (ВП №47345717). Також у відповіді зазначено, що відповідно до виконавчого документу, який перебував на виконанні у Відділі заявник не є стороною виконавчого провадження, а тому відповідно у Відділу відсутні підстави для надання будь-якої інформації, в зв'язку з чим рекомендовано звернутися до суду.
Посилаючись на викладені обставини просить суд:
-зняти арешт з всього нерухомого майна, що належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , накладений у межах виконавчого провадження № 52539187 від 10.10.2016 року та виконавчого провадження № 47345717 від 24.04.2015 року, що перебувають у провадженні Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ);
-зняти арешт, та скасувати заборону на відчудження квартири ОСОБА_2 , що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , накладений згідно постанови № 52539187 від 10.10.2016 року та постанови № 47345717 від 27.04.2015 року виданої Деснянським районним відділом державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ).
Ухвалою суду від 07 квітня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання по названій справі з викликом сторін.
Протягом розгляду справи позивач вимоги, викладені у позовній заяві підтримав, просив задовольнити.
Представник відповідача - Деснянського РВ ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м.Київ) протягом розгляду справи до суду не з'являвся.
У відповідності до вимог ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних н або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно до ч. 1ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин.
Згідно з правилами ч. 6 ст. 19 ЦПК України зазначена справа є малозначною, як справа незначної складності, враховуючи, що ціна позову в цій справі не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому відповідно до вимог ст. 274 ЦПК України справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Суд, дослідивши письмові докази, з'ясувавши фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, прийшов таких висновків.
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч.4 ст.55, ст.124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.
Суд в межах заявлених позовних вимог (стаття 13 ЦПК України) та наданих сторонами доказів по справі встановив наступні обставини та правовідносини.
Судом встановлено, що 01.08.2013 року між ОСОБА_2 та КС «Сімейна позика» було укладено договір № 688/13-10751/01 від 01.08.2013 року, про надання споживчого кредиту.
20.03.2015 року Печерським районним судом міста Києва видано виконавчий лист № 757/6347/15-ц від 17.04.2015 року.
24.04.2015 року на підставі виконавчого листа Печерського районного суду міста Києва, було винесено постанова № 47345717 про відкриття виконавчого провадження Деснянським районним відділом державної виконавчої служби міста Київ про стягнення з ОСОБА_2 на користь КС «Сімейна позика» заборгованість за договором в розмірі 29374,06 грн., та витрати судового збору 243,60 грн., внаслідок чого 10.10.2016 року на все нерухоме майно ОСОБА_2 було накладено арешт. Підставою для накладення арешту була постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 52539187 від 10.10.2016.
23.08.2017 року винесено постанову № 52539187 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_2 .
З копії довідки від 22.03.2018 року вбачається, що ОСОБА_2 зобов'язання за договором № 688/13-10751/01 від 01.08.2013 року, про надання споживчого кредиту, перед КС «Сімейна позика» виконала повністю, і претензій щодо ОСОБА_2 зі сторони Кредитної спілки не мають.
Відповідно до ч.2 ст.30 ЦПК України позови про зняття арешту з майна пред'являються за місцем знаходження цього майна або основної його частини.
Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно з ст.1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
Відповідно до ст.ст 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправне позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Вбачається, що чинне законодавство передбачає заміну осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін або вказівку закону (відступлення права вимоги), що є частковим правонаступництвом (сингулярне правонаступництво), оскільки не передбачає переходу всієї сукупності прав та обов'язків до правонаступника (що має місце у випадках припинення юридичної особи та спадкового наступництва у випадку смерті фізичної особи), проте є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
Згідно з приписами ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.606 ЦК України зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.
Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Статтею 60 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.
В зв'язку з тим, що відкриті виконавчі провадження щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_2 станом на день звернення до суду із позовною заявою у Деснянському РВ ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м.Київ) на виконанні не перебувають, та повного виплатою за договором № 688/13-10751/01 від 01.08.2013 року, про надання споживчого кредиту, перед КС «Сімейна позика», що підтверджується випискою з графіку місячних платежів та довідкою про повне погашення заборгованості, позовна заява підлягає до задоволення.
Позивач має право володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, однак не можуть цього робити через наявність обтяження на належне їм майно.
Таким чином, арешт накладений на майно порушує право власності позивача.
Виходячи з вищевикладеного, на час звернення з заявою до суду за наявності арешту (обтяжень) накладеного на майно, порушується право власності позивача, внаслідок чого він позбавлений змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає, а тому право позивача підлягає судовому захисту у заявлений ним спосіб шляхом зняття арешту з майна.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 56, 59, 60 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 16, 316, 317, 319, 321 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12, 13, 30, 76-89, 141, 223, 258, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування арешту - задовольнити.
Скасувати арешти на все нерухоме майно що належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , накладений у межах виконавчого провадження № 52539187 від 10.10.2016 року та виконавчого провадження № 47345717 від 24.04.2015 року, що перебувають у провадженні Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ).
Скасувати заборону на відчудження квартири ОСОБА_2 , що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , накладений згідно постанови № 52539187 від 10.10.2016 року та постанови № 47345717 від 27.04.2015 року виданої Деснянським районним відділом державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ)
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційного скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя І.А. Галась