14 січня 2022 р. Справа № 440/7844/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.08.2021, головуючий суддя І інстанції: Г.В. Костенко, м. Полтава, повний текст складено 18.08.21 по справі № 440/7844/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі за текстом також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі за текстом також - відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області), в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, які полягають у незарахуванні до педагогічного стажу часу проходження військової служби в збройних силах СРСР в період з 30.11.1982 по 19.06.1984 та ненарахуванні і несплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти пенсій згідно з п. 7-1 ч. 1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до педагогічного стажу ОСОБА_1 час проходження військової служби в збройних силах СРСР в період з 30.11.1982 по 19.06.1984, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти пенсій згідно з п. 7-1 ч. 1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2021 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправною відмову у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій згідно з п. 7-1 ч. 1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", викладену в листі № 4223-3619/Щ-02/8-1600/21 від 12.05.2021.
Зобов'язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до стажу, який дає право на виплату одноразової грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій згідно з п. 7-1 ч. 1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ОСОБА_1 період служби в лавах Радянської Армії з 28.11.1982 по 16.06.1984 та прийняти рішення про вирішення питання щодо призначення одноразової грошової допомоги, з урахуванням висновків суду за результатами розгляду цієї справи.
В решті позовних вимог відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 908,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, з неповним дослідженням доказів, наданих відповідачем.
В апеляційній скарзі відповідач, з посиланням на висновки Сьомого апеляційного адміністративного суду, викладені у постанові від 29.07.2021 у справі № 240/13855/20, зазначив, що судом першої інстанції не враховано ту обставину, що позивачем пропущені строки звернення до адміністративного суду, оскільки початком перебігу звернення до суду є календарна дата, що припадає на призначення пенсії за віком (21.10.2020). Також, указує на те, що позивач подав заяву про врахування часу військової служби при обчисленні педагогічного стажу для призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій не встановленого зразка, а у довільній формі, з огляду на що Управлінням правомірно надано відповідь у порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян».
За результатами апеляційного розгляду відповідач просить скасувати рішення суду в оскаржуваній частині та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначив, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з дослідженням усіх доказів та встановленням усіх обставин у справі. Звертає увагу, що твердження відповідача, наведені в апеляційній скарзі щодо пропуску строку звернення до суду, є хибними, оскільки у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу відмовлено 12.05.2021 листом ГУ ПФУ в Полтавській області, а з позовом у цій справі позивач звернувся 14.07.2021. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що 20 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області з заявою про призначення пенсії.
Рішенням відповідача від 27.10.2020 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
14 квітня 2021 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про надання пояснень щодо перерахунку пенсії з моменту виходу на пенсію та призначення всіх необхідних виплат, грошової допомоги та іншого.
Листом від 12 травня 2021 року № 4223-3619/Щ-02/8-1600/1 позивачу відмовлено у призначенні грошової допомоги без зазначення підстав такої відмови.
Вважаючи свої права порушеними такою відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, дійшов висновку про необхідність визнати протиправною відмову у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій згідно з п. 7-1 ч. 1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", викладену в листі № 4223-3619/Щ-02/8-1600/21 від 12.05.2021, та зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до стажу, який дає право на виплату одноразової грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій згідно з п. 7-1 ч. 1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ОСОБА_1 період служби в лавах Радянської армії з 08.11.1982 по 16.06.1984 і прийняти рішення про вирішення питання щодо призначення одноразової грошової допомоги, з урахуванням висновків суду за результатами розгляду цієї справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Виходячи з положень вказаної норми законодавства, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пунктом 7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статті 26 цього Кодексу, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" частини 1 статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення; виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України; порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги та механізм виплати цієї допомоги встановлено Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 за № 1911 Про затвердження Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (далі - Порядок № 1191).
Відповідно до п. 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е і ж статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 за № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".
Згідно із пунктом 7 Порядку № 1191 виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 1191 грошова допомога надається особам, яким, починаючи з 01.10.2011 призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Отже, з аналізу наведених норм убачається, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу (35 років для чоловіків) роботи на певних визначених законодавством посадах, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" будь-якого іншого виду пенсії.
Як свідчать встановлені обставини справи, позивач, на час звернення з заявою про призначення пенсії досяг пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", працював на посаді вчителя фізичної культури та трудового навчання в Полтавській гімназії № 21 та будь-якого іншого виду пенсії не отримував.
Щодо зарахування періоду служби позивача в лавах Радянської армії з 30.11.1982 по 19.06.1984, колегія суддів зазначає таке.
Згідно зі ст. 2 ч. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" час проходження служби зараховується громадянам до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Пунктом 1 ст. 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх загального і безперервного трудового стажу, а також до стажу роботи за спеціальністю.
За приписами п. 4 Положення Про порядок обчислення стажу для призначення пенсії за вислугу років працівникам освіти і охорони здоров'я, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР № 1397 від 17.12.1959, вчителям, лікарям та іншим працівникам освіти і охорони здоров'я в стаж роботи за спеціальністю, окрім роботи в установах, організаціях та на посадах, робота в яких давала право на пенсію за вислугу років, зараховується служба у складі Збройних Сил СРСР, якщо не менше, 2/3 стажу, необхідного для призначення пенсії, приходиться на роботу в установах, організаціях та на посадах, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років.
До 1 січня 1992 року питання пенсійного забезпечення було врегульовано Законом СРСР "Про державні пенсії", статтею 58 якого визначено, що пенсії за вислугу років, установлені Постановами Уряду СРСР для окремих категорій спеціалістів (учителів, медичних працівників, та інших), призначених до введення в дію цього Закону, зберігаються. Раді Міністрів СРСР доручено визначити порядок подальшого призначення та виплати пенсій за вислугу років.
На виконання статті 58 вказаного Закону Постановою Ради Міністрів СРСР від 17 грудня 1959 року, № 1397 затверджено Положення про порядок обрахунку стажу для призначення пенсій за вислугу років працівникам освіти та охорони здоров'я.
Підпунктом "г" пункту 1 вказаного Положення передбачено, що служба в лавах Збройних Сил СРСР зараховується до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на призначення пенсій за вислугу років працівникам освіти.
Отже, вказані норми дають підстави для висновку, що період військової служби в армії СРСР до 1 січня 1992 року підлягає зарахуванню до стажу роботи на посадах працівників освіти, який дає право на пенсію за вислугу років на підставі пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Такі правові позиції викладені Верховним Судом у постановах від 24.04.2019 у справі № 450/3061/16-а, від 29.11.2019 у справі № 414/53/17.
Як убачається із записів у військовому квитку НОМЕР_1 , у період з 28.11.1982 по 16.06.1984 позивач проходив службу в лавах Радянської армії (а.с. 24).
За даними форми РС-право відповідачем до стажу для розрахунку пенсії за віком позивача зараховано 1 рік 6 місяців 19 днів (а.с. 37, зворот).
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що за наведеного нормативно-правового регулювання період проходження позивачем служби в армії, з 30.11.1982 по 16.06.1984, підлягає зарахуванню до спеціального стажу, оскільки як на час призову, так і після проходження служби позивач працював на посадах педагогічних працівників.
Доказів зарахування періоду проходження позивачем служби в армії до спеціального стажу роботи на посадах працівників освіти відповідачем до матеріалів справи не надано.
Питання пенсійного забезпечення працівників освіти врегульовано Законами України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058) та "Про пенсійне забезпечення".
Відповідно до зазначених законів освітяни мають право на пенсію за вислугу років незалежно від віку. Починаючи з 4 червня 2019 року виплати вказаній категорії громадян призначаються за умови набуття необхідного спеціального стажу на вищевказані дати:
на 1 квітня 2015 року - не менше як 25 років;
на 31 грудня 2015 року - 25 років 6 місяців;
на 11 жовтня 2017 року - 26 років 6 місяців.
Перелік посад і закладів освіти, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 за № 909.
Умовою для призначення пенсії за вислугу років, окрім наявності необхідного спеціального стажу, є звільнення з посади, що дає право на цей вид пенсії.
Розмір пенсії за вислугу років залежить від тривалості страхового стажу і розміру офіційної заробітної плати особи. Також має значення середня заробітна плата в Україні, яка визначається по показниках заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Таким чином, на розмір пенсії впливає рік виходу на пенсію.
Якщо після призначення пенсії за вислугу років особа знову працевлаштовується на посаду, що дає право на таку пенсію, то виплата пенсії припиняється. Після звільнення виплата пенсії за вислугу років поновлюється. При цьому, пенсія по-новому не розраховується і показник середньої зарплати в Україні залишається той, що застосовувався під час призначення пенсії.
Якщо після призначення пенсії за вислугу років особа продовжує працювати на посадах, що не дають права на пенсію за вислугу років, то зараховувати цей стаж, тобто здійснити перерахунок пенсії, можливо лише після досягнення загальновстановленого пенсійного віку.
Спеціальний стаж, який дає право на пенсію за вислугу років, також має значення для виплати одноразової грошової допомоги педагогічним працівникам при призначенні пенсії за віком.
Відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону № 1058 педагогічним працівникам при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення.
Право на таку допомогу мають особи, які на день досягнення загальновстановленого пенсійного віку працювали в закладах та установах державної або комунальної власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років і мають страховий стаж на таких посадах чоловіки - 35 років, жінки - 30 років, і головне, якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію. Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги та її виплату, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 за № 1191.
Як убачається з матеріалів справи, відповідач підставою відмови у виплаті грошової допомоги вказує на те, що позивач подав заяву про врахування часу військової служби при обчисленні педагогічного стажу для призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій не встановленого зразка, а у довільній формі.
Колегія суддів зазначає, що Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (надалі - Порядок), визначено такі форми заяв: заяви про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заяви про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заяви про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заяви про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4); заяви про виплату допомоги на поховання (додаток 7).
Тобто, вказаний порядок не містить окремої встановленої форми заяви для виплати одноразової грошової допомоги, визначеної п. 7-1 ч. 1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що зміст заяви позивача від 14.04.2021 очевидно давав змогу оцінити намір заявника.
Відмовивши позивачу листом від 12 травня 2021 року № 4223-3619/Щ-02/8-1600/1 у призначенні грошової допомоги без зазначення підстав такої відмови, відповідач допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача, як пенсіонера (верстви населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій).
За встановлених у справі обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про визнання протиправною відмови у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій згідно з п. 7-1 ч. 1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", викладену в листі № 4223-3619/Щ-02/8-1600/21 від 12.05.2021, та про зобов'язання Головного Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до стажу, який дає право на виплату одноразової грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій згідно з п. 7-1 ч. 1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ОСОБА_1 період служби в лавах Радянської армії з 08.11.1982 по 16.06.1984 і прийняти рішення про вирішення питання щодо призначення одноразової грошової допомоги, з урахуванням висновків суду за результатами розгляду цієї справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків, якими мотивоване рішення суду першої інстанції, та не дають підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими, а застосування судом норм матеріального права - неправильним.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач пропустив строк звернення до суду з позовом колегія суддів вважає безпідставними та до уваги не бере, оскільки про відмову в призначенні грошової допомоги, визначеної п. 7-1 ч. 1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", позивач дізнався після отримання листа відповідача від 12 травня 2021 року № 4223-3619/Щ-02/8-1600/1 у відповідь на заяву від 14.04.2021, після чого 14.07.2021 звернувся до суду з відповідним позовом. Тобто, шестимісячний строк звернення до суду з позовом ОСОБА_1 не пропущено, що підтверджується матеріалами справи та обставинами, встановленими судовим розглядом.
Посилання відповідача на необхідність врахування висновків Сьомого апеляційного адміністративного суду, викладених у постанові від 29.07.2021 у справі № 240/13855/20, також не береться до уваги судом апеляційної інстанції в силу положень частини п'ятої статті 242 КАС України.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції в оскаржуваній частині правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Ураховуючи положення статті 139 КАС України, підстави для зміни розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.08.2021 по справі № 440/7844/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк