14 січня 2022 р. Справа № 520/9167/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2021, головуючий суддя І інстанції: Шевченко О.В., м. Харків, повний текст складено 20.07.21 по справі № 520/9167/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі за текстом також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом також - відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області), в якому просив:
- скасувати рішення № 487 від 04.02.2020 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 на пільгових умовах за списком № 1;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області винести рішення, яким призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1, починаючи з 24.01.2020, зарахувавши період роботи з 01.12.1984 по 26.04.1985, з 26.04.1985 по 07.06.1985, з 13.06.1985 по 04.07.1987, з 14.08.1987 по 30.11.1998 за списком № 1 в подвійному розмірі.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20 липня 2021 року позовні вимоги задоволено.
Скасовано рішення відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 487 від 04.02.2020 року, яким відмовлено в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на пільгових умовах за списком № 1 періоди роботи з 01.12.1984 до 26.04.1985, з 26.04.1985 до 07.06.1985, з 14.08.1987 до 27.04.1991, а також з 27.04.1991 по 30.11.1998, та період служби в лавах Радянської Армії з 13.06.1985 по 30.06.1987, у подвійному розмірі.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 з дня звернення із заявою про призначення пенсії - з 24.01.2020.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 908 грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, з неповним дослідженням доказів, наданих відповідачем.
В апеляційній скарзі відповідач зазначив, що на підтвердження наявного трудового стажу позивач надав довідку № 50 від 15.10.2019, яка видана підприємством, що знаходиться на непідконтрольній українській владі території, а отже є недійсною та не створює правових наслідків. Звертає увагу, що в матеріалах електронної, а також судової справи відсутні документи, які підтверджують проведення атестації робочих місць на підприємствах, в яких працював позивач.
За результатами апеляційного розгляду відповідач просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджено копією довідки від 21.07.2021 за № 6329006926. Адреса реєстрації позивач як ВПО: АДРЕСА_1 .
24.01.2020 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (за списком № 1) відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та надав копію трудової книжки, довідки.
Проте, рішенням відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 487 від 04.02.2020 відмовлено в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах (за списком № 1) відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, передбаченого статтею 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 14).
В обґрунтування відмови в рішенні зазначено, що відповідно до п. 1 ч. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Вказано, що на підставі наданих документів та враховуючи індивідуальні відомості про застраховану особу, страховий стаж ОСОБА_1 на день звернення склав 26 років 5 місяців 14 днів.
В рішенні також зазначено, що територія Донецької області є тимчасово окупованою, а отже подані ОСОБА_1 документи: довідки № 50, № 50а від 15.10.2019, довідка про заробітну плату для обчислення пенсії б/н від 15.10.2019, видані ПАТ "Шахтоуправління "Донбас", розгляду пенсійним органом при вирішенні питання призначення пенсії не підлягають, оскільки відповідно до ч. 1 - 3 ст. 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
У зв'язку з чим позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах (за списком № 1), оскільки в нього відсутній необхідний пільговий стаж, передбачений статтею 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У відзиві на позов, як і в апеляційній скарзі, представник пенсійного органу також зазначив, що в матеріалах пенсійної справи відсутні докази підтвердження проведення атестації робочих місць на підприємствах, де працював позивач, та наголошував на відсутності підстав для зарахування відомостей, визначених у довідках, наданих позивачем разом із заявою 24.01.2020 про призначення пенсії на пільгових умовах за списком № 1, оскільки довідки видані ПАТ "Шахтоуправління "Донбас".
Не погоджуючись з відмовою у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 згідно зі статтею 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», позивач звернувся до суду з позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зарахування до пільгового стажу позивача спірних періодів роботи позивача (з 01.12.1984 до 26.04.1985, з 26.04.1985 до 07.06.1985, з 13.06.1985 по 30.06.1987, з 14.08.1987 до 27.04.1991, з 27.04.1991 по 30.11.1998), що дає йому право на призначення пільгової пенсії згідно зі списком № 1 відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з урахуванням такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно з преамбулою Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІУ від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058) цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІУ від 09.07.2003 визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону).
Згідно з п. 2 Розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Статтею 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлений порядок призначення пільгових пенсій особам, які мали право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію цього Закону, згідно якої особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону № 1058 працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
За наявності у чоловіків стажу на підземних роботах менше 10 років та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, установлений абзацом першим ст. 26 цього Закону, зменшується на 1 рік.
Крім того, частиною 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Процедура застосування списків № 1 і № 2 визначена Порядком застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 за № 383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 за N 1451/11731 (далі - Порядок № 383).
Згідно із пунктом 2 Порядку № 383, під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).
Пунктом 7 Порядку № 383 встановлено, що у разі неритмічної роботи підприємства чи організації підрахунок пільгового стажу здійснюється в такому порядку: загальна кількість днів, протягом яких працівник повний робочий день був зайнятий на роботах зі шкідливими умовами праці, ділиться на 25,4 при шестиденному робочому тижні і на 21,2- при п'ятиденному робочому тижні.
Відповідно до п. 10 Порядку для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93, N 637 (надалі - Порядок № 637).
Пунктами 1, 3 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Із положень пункту 20, 23, 24 Порядку № 637 випливає, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Згідно зі статтею 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення", органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно з приписами частини першої статті 48 Кодексу законів про працю України, статті 62 Закону № 1788-ХІІ, пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року, № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом про трудову діяльність працівника, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 за № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до пп. 2 п. 2.1 Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).
В пункті 1 Порядку № 637 також визначено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Положеннями пунктів 4.1, 4.2, 4.3 Порядку № 22-1 передбачено, що орган, який призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з, одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Право особи на одержання пенсії встановлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження (п. 4.7 Порядку № 22-1).
За приписами статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 20 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній у тих випадках коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій.
Пункт 3 зазначеного Порядку № 637 також указує, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 за № 58, записи про прийняття на роботу та про звільнення провадяться з додержанням певних правил, а саме необхідним є вказівка порядкового номеру запису (графа 1), дата прийняття на роботу/звільнення (графа 2), факт прийняття на роботу із вказівкою посади, відділу, підрозділу тощо/причина звільнення (графа 3), підстава внесення запису - наказ (розпорядження), його дата і номер (графа 4).
За приписами п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що всі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Отже, за приписами законодавства, записи у трудовій книжці підтверджують спеціальний стаж, а уточнюючі довідки підтверджують такий стаж тільки коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах.
Використання норм Порядку № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу (у тому числі й зайнятості позивача протягом повного робочого дня на підземних роботах, що є спірним у цій справі) має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.
З матеріалів справи вбачається, що трудовою книжкою позивача підтверджується відповідний пільговий стаж роботи на посадах, що передбачені списком № 1.
Так, згідно з копією трудової книжки серії НОМЕР_1 від 06.12.1984, з 01.12.1984 до 26.04.1985 позивача прийнято учнем слюсаря чергового та по ремонту обладнання на ПАТ "Шахтоуправління "Донбас" (наказ № 1921к від 06.12.1984).
З 26.04.1985 до 07.06.1985 позивач (за переведенням) був учнем електрослюсаря с повним підземним робочим днем в шахті (наказ № 557к від 25.04.1985).
З 13.06.1985 по 30.06.1987 позивач також проходив дійсну військову службу (військовий квиток НОМЕР_2 ).
14.07.1985 позивач закінчив навчання в профтехучилищі та отримав кваліфікацію електрослюсаря підземного 4 розряду, що підтверджено копією диплому № НОМЕР_3 (а.с. 12).
З 14.08.1987 до 27.04.1991 позивач займав посаду електрослюсаря підземного 3 розряду електромеханічної служби з повним робочим днем в шахті (Наказ № 1351к від 20.08.1987).
З 27.04.1991 по 30.11.1998 позивач перебував на посаді електрослюсаря підземного 4 розряду з повним робочим днем в шахті (прийнято на роботу Наказом № 306к від 26.04.1991, звільнено із займаної посади Наказом № 190к від 30.11.1998) (а.с. 9 - 11).
Згідно з довідками № 50 та № 50а, виданими ПАТ "Шахтоуправління "Донбас" 15.10.2019, позивач працював повний робочий день в ПАТ "Шахтоуправління "Донбас" у вказані вище періоди, зазначені в трудовій книжці (а.с. 15).
Довідкою ПАТ "Шахтоуправління "Донбас" № 967 від 15.10.2019 також підтверджено нарахування та виплату позивачу заробітної плати у період з 1991 року по 1994 року та нарахування на всі виплати страхових внесків до ПФУ. Довідку видано на підстав особових рахунків (а.с. 17).
Колегія суддів зауважує про те, що посада електрослюсаря (слюсаря), в т. ч. з повним робочим днем під землею, віднесена до списків № 1, затверджених Постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22 серпня 1956 року, Постановою Кабінету Міністрів СРСР № 10 від 26 січня 1991 року, Постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 11 березня 1994 року (що діяли до набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"), відповідно до яких правом на пільгову пенсію користуються всі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах.
Позивач разом із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах надав до пенсійного органу копії трудової книжки та довідок № 50, № 50а від 15.10.2019, довідки про заробітну плату для обчислення пенсії б/н від 15.10.2019, виданих ПАТ "Шахтоуправління "Донбас" (код ЄДРПОУ 00174668, адреса: 83059, м. Донецьк) (а.с. 15 - 17).
Отже, позивачем надано всі передбачені законодавством документи щодо підтвердження пільгового стажу.
Відтак, пенсійним органом протиправно не зараховано до пільгового стажу позивача вказані періоди роботи. Належних підстав для такого незарахування до пільгового стажу позивача за списком № 1 відповідачем не зазначено та судовим розглядом не встановлено.
Враховуючи Списки, які діяли на момент роботи позивача у 1984 - 1998 роках, дані трудової книжки та довідок, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що до пільгового стажу позивача, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1, слід зарахувати такі періоди: з 01.12.1984 до 26.04.1985, з 26.04.1985 до 07.06.1985, з 14.08.1987 до 27.04.1991, а також з 27.04.1991 по 30.11.1998.
Стосовно посилання відповідача на те, що подані позивачем документи видані підприємством, яке знаходиться на тимчасово окупованій території, а тому неможливо провести перевірку їх достовірності, колегія суддів зазначає таке.
Документи, що видані ПАТ "Шахтоуправління "Донбас", розташований у м. Донецьк, відноситься до населених пунктів, визначених розпорядженням КМУ від 07.11.2014 за № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення». Разом з цим, колегія суддів зазначає, що з наданих позивачем документів, зокрема, трудової книжки (печаток та штампів, довідки № 50а від 15.10.2019) вбачається, що підприємство діє з урахуванням приписів законодавства України та доказів зворотного відповідачем не надано.
Отже, посилання Пенсійного фонду на неможливість зарахування до спеціального стажу періоду роботи позивача за списком № 1 за довідками ПАТ "Шахтоуправління "Донбас", що уточнюють особливий характер праці, які підтверджують пільговий характер роботи, оскільки підприємство знаходиться на тимчасово непідконтрольній території України, сприймається колегією суддів критично, так як зазначені обставини не можуть порушувати право позивача на отримання пенсії та порушувати гарантовані останньому статтею 46 Конституції України право на соціальний захист особи, зокрема права на пенсію, що є основним джерелом існування та має забезпечувати особі необхідний рівень життя.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території», будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому Законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими ч. 2 цієї статті є недійсним та не створює правових наслідків.
Водночас, колегія суддів зауважує, що позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову через захоплення незаконними озброєними формуваннями території м. Донецьк.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 18 грудня 1996 року «Лоізіду проти Туреччини» дійшов такого висновку «Суд відмічає, що за наявності фактично існуючих незаконних утворень на території неконтрольованій законною Владою міжнародне право визнає законність деяких юридичних домовленостей та дій, наприклад, реєстрація народження, смерті або шлюбу, наслідки яких можуть бути проігноровані лише на шкоду жителям тієї чи іншої території».
Верховний Суд раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 02 жовтня 2018 року (справа № 569/14531/16-а) проаналізував положення статті 19 Конституції України, статей 3, 4, 9, 17, 18 Закону № 1207-VІІ, у розрізі міжнародних принципів, закладених у документі "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії", в якому у 1971 році Міжнародний суд Організацій Об'єднаних Націй (далі - ООН) зазначив, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів", у рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах "Лоізіду проти Туреччини" (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) згідно з якими: "Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать".
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про можливість застосування названих загальних принципів ("Намібійських винятків"), сформульованих в рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЛ, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на тимчасово не контрольованій владою території України, як доказів, оскільки неприйняття їх призведе до порушень і обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення в належному розмірі.
Таким чином, з урахуванням практики Європейського суду, Пенсійний фонд повинен був взяти до уваги інформацію, зазначену у довідках, аби у повному обсязі захистити права позивача, який звернувся до Управління за призначенням пенсії на пільгових умовах.
Крім того, в даному випадку, основним документом, що підтверджує стаж роботи позивача за списом № 1, є трудова книжка.
Системний аналіз наведених вище положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Порядку № 637 дає змогу дійти висновку, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Така правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 у справі №446/656/17, від 21.05.2020 у справі №550/927/17.
Щодо непроведення атестації робочих місць, на чому наголошує відповідач, колегія суддів зазначає, що за даними довідки № 50 від 15.10.2019 атестація проводилася згідно з наказами: № 1718 від 30.12.1994, № 1131 від 12.10.1999, № 486-к від 12.09.2001, № 528 від 04.04.2005, № 700 від 16.05.2006, № 528 від 20.04.2011.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що особа, яка працює на посаді, віднесеній до списку № 1, робоче місце за якою підлягає атестації відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Колегія суддів також ураховує постанову від 19 лютого 2020 року по справі № 520/15025/16-а (Провадження № 11-1207апп19), в якій Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 10 вересня 2013 року у справі № 21-183а13, від 25 листопада 2014 року у справі № 21-519а14, від 10 й 17 березня 2015 року у справах № 21-51а15, та № 21-585а14, від 14 квітня 2015 року у справі № 21-383а14, від 02 грудня 2015 року у справі № 21-1329а15, від 10 лютого 2016 року у справі № 21-5432а15 та від 12 квітня 2016 у справі № 21-6501а15, щодо відсутності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці та дійшла висновку, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому, контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Щодо посилання відповідача на неможливість проведення перевірки достовірності документів щодо підтвердження пільгового характеру роботи позивача, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до п. 3 ст. 44 Закону України № 1058 та п. 4.2 Порядку № 22-1 органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірності поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Разом з цим, колегія суддів зауважує, що право особи на отримання пенсійних виплат не може бути поставлено у залежність від можливості органів Пенсійного фонду України здійснювати ці повноваження (зокрема у зв'язку з проведенням АТО та неможливістю проведенням перевірки періодів роботи, оскільки підприємства розташовані на тимчасово окупованій території України), а тому неможливість проведення перевірки правомірності видачі довідки не дає підстав для відмови у зарахуванні стажу роботи при його підтвердженні записами у трудовій книжці.
Щодо врахування спеціального стажу під час проходження позивачем служби в лавах Радянської Армії, колегія суддів зазначає таке.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 за № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'ям і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаних із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
За приписами ст. 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Як убачається з матеріалів справи, позивач 07.06.1985 звільнений з посади учня електрослюсаря в шахті у зв'язку з призовом на строкову військову службу до Радянської армії та в період з 13.06.1985 по 30.06.1987 проходив дійсну військову службу (а.с. 9).
Таким чином, позивач на момент призову на строкову військову службу працював на посаді, яка дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах (за списком № 1) відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Крім того, військовим квитком НОМЕР_2 підтверджується, що позивач дійсно проходив військову службу в період з 13.06.1985 по 30.06.1987.
Отже, до стажу роботи, що дає право на призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1, також підлягає зарахуванню період проходження військової служби з 13.06.1985 по 30.06.1987, оскільки на момент призову позивач займав посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду України від 05 грудня 2019 року у справі № 513/1195/16-а, Верховного Суду від 09 липня 2020 року у справі № 308/13118/16-а, врахованою судом першої інстанції відповідно до приписів ч. 5 ст. 242 КАС України.
Щодо вимоги позивача про зарахування до пільгового стажу за списком № 1 спірних періодів у подвійному розмірі, колегія суддів зазначає таке.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Таким чином, позивач має право на зарахування за кожний повний рік стажу роботи за списком № 1, який зараховано в судовому порядку у цій справі, в подвійному розмірі.
Як убачається з матеріалів справи, позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 і 29.03.2017 йому виповнилося 50 років.
Зважаючи на те, що позивачу виповнилося 50 років та його стаж на роботах за списком № 1 складає більше 10 років (з урахуванням періодів з 01.12.1984 по 26.04.1985, з 26.04.1985 по 07.06.1985, з 13.06.1985 по 30.06.1987, з 14.08.1987 по 30.11.1998, які зараховано в судовому порядку у цій справі в подвійному розмірі), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що він має право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Згідно з ч. 1 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005, № 22-1 (у редакції Постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014, № 13-1) затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до п. 1.6, 1.7 якого, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
В спірному рішенні зазначено, що за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах позивач звернувся 24.01.2020.
Отже, в даному випадку, з урахуванням приписів статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія за віком повинна бути призначена позивачу з дня звернення із заявою про призначення пенсії, тобто з 24.01.2020.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків, якими мотивоване рішення суду першої інстанції, та не дають підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими, а застосування судом норм матеріального права - неправильним.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Ураховуючи положення статті 139 КАС України, підстави для зміни розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2021 по справі № 520/9167/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін