03 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 640/1192/21
адміністративне провадження № К/990/2681/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р., перевіривши касаційну скаргу Київської міської прокуратури на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 липня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до П'ятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), керівника Київської міської прокуратури Кіпер Олега Олександровича, Київської міської прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішень, поновлення на посаді,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до П'ятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), керівника Київської міської прокуратури Кіпера Олега Олександровича, Київської міської прокуратури, Офісу Генерального прокурора, з вимогами:
- визнати протиправним з моменту прийняття та скасування рішення П'ятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 від 17.12.2020;
- зобов'язати П'яту кадрову комісію обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) або іншу визначену Генеральним прокурором кадрову комісію, відповідно до вимог Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 №221, оформити рішення про успішне проходження прокурором ОСОБА_1 атестації за результатом співбесіди, проведеної 17.12.2020 з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності;
- визнати протиправним з моменту прийняття та скасувати наказ керівника Київської міської прокуратури від 04.03.2021 №368к про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника керівника Київської місцевої прокуратури №10 міста Києва з 12.03.2021; поновити ОСОБА_1 у Шевченківській окружній прокуратурі міста Києва на посаді, що є рівнозначною посаді першого заступника керівника Київської місцевої прокуратури №10 міста Києва з 15.03.2021;
- стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської прокуратури середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 15.03.2021 по день прийняття судом рішення про поновлення на роботі.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 липня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано рішення П'ятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 від 17.12.2020 №15. Визнано протиправним і скасовано наказ Київської міської прокуратури від 04.03.2021 №368к про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника керівника Київської місцевої прокуратури №10 міста Києва та органів прокуратури. Поновлено ОСОБА_1 у Шевченківській окружній прокуратурі міста Києва на посаді, що є рівнозначною посаді першого заступника керівника Київської місцевої прокуратури №10 міста Києва, з 15.03.2021. Стягнуто з Київської міської прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15.03.2021 по 21.07.2021 у розмірі 138971,36 грн (сто тридцять вісім тисяч дев'ятсот сімдесят одна гривня, 36 копійок). В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 липня 2021 року в частині задоволених позовних вимог щодо поновлення ОСОБА_1 у Шевченківській окружній прокуратурі міста Києва на посаді, що є рівнозначною посаді першого заступника керівника Київської місцевої прокуратури №10 міста Києва з 15.03.2021 змінено, поновлено ОСОБА_1 у Київській місцевій прокуратурі №10 міста Києва на посаді першого заступника керівника Київської місцевої прокуратури №10 міста Києва з 15.03.2021. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 у Київській місцевій прокуратурі №10 міста Києва з 15.03.2021. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2022 року касаційну скаргу Київської міської прокуратури на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 липня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року повернуто особі, яка її подала.
19 січня 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Київської міської прокуратури на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 липня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, Суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення з огляду на таке.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції», займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Предметом розгляду цієї справи є: визнання протиправним і скасування рішення про неуспішне проходження прокурором атестації; визнання протиправним і скасування наказу про звільнення з посади; поновлення на посаді; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Зі змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій вбачається, що ОСОБА_1 обіймав посаду першого заступника керівника Київської місцевої прокуратури №10 міста Києва та органів прокуратури.
Отже, ця справа є адміністративною справою щодо проходження публічної служби позивачем, посада якого входить до переліку осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, у розумінні примітки до статті 50 Закону України «Про запобігання корупції» (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду).
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до частини першої статті 328 КАС Україниучасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що скаржником зазначено такі підстави касаційного оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій:
- застосування судами попередніх інстанцій норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 жовтня 2019 року в справі №9901/66/19, від 27 травня 2020 року в справі №9901/88/19; від 13 травня 2020 року в справі №9901/212/19, у постановах Верховного Суду від 01 серпня 2018 року в справі №826/26007/15, від 27 березня 2018 року в справі №П/800/409/17, від 25 квітня 2018 року в справі №800/328/17, від 12 червня 2018 року в справі №800/248/17, від 26 червня 2018 року в справі №800/264/17, від 18 вересня 2018 року №800/354/17; від 21 вересня 2021 року №160/6204/20, від 21 вересня 2021 року №200/5038/20-а, від 24 вересня 2021 року №280/4314/20, від 29 вересня 2021 року №640/1218/20.
- відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пунктів 9, 11, 17, розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон №113-ІХ) та пункт 8 розділу І, розділу ІV Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора 03.10.2019 №221 (далі - Порядок №221), а також положень пункту 12 Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого наказом Генерального прокурора від 17.10.2019 №223.
Суд зазначає, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Судом установлено, що скаржник у касаційній скарзі цитує окремі абзаци указаних постанов Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, однак не обґрунтовує яку саме норму права (пункт, частина, стаття) судами попередніх інстанцій застосовано без урахування висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах та не наводить обґрунтування подібності таких правовідносин із цією справою.
Ураховуючи наведене, Суд уважає недоведеним наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Щодо посилання заявника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження, Суд зазначає таке.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Суд указує, що наведені у касаційній скарзі норми є загальними, а касаційна скарга не містить об'єктивних мотивів щодо їхнього неправильного застосування судами попередніх інстанцій та необхідність висновку Верховного Суду у цій справі щодо вказаних норм.
Таким чином, відсутні також підстави для відкриття касаційного провадження у справі за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Решта доводів касаційної скарги щодо наявності підстав касаційного оскарження наведено без взаємозв'язку із підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині четвертій статті 328 КАС України.
Відповідно до частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Ураховуючи те, що скаржником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
За таких підстав клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження не підлягає вирішенню.
Керуючись статтями 248, 328, 330, 332, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Київської міської прокуратури на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 липня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя: О.Р. Радишевська