03 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 460/6739/20
адміністративне провадження № К/990/3532/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р., перевіривши касаційну скаргу Рівненської обласної прокуратури на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Рівненської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Рівненської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення Дванадцятої кадрової комісії про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації №8 від 15.07.2020;
- визнати протиправним і скасувати наказ прокурора Рівненської області від 18.08.2020 №784к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації Управління нагляду у кримінальному провадженні Прокуратури Рівненської області;
- поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації Управління нагляду у кримінальному провадженні Прокуратури Рівненської області або на рівнозначній посаді, з використанням тих же функцій в органах прокуратури України з 18.08.2020, зарахувавши час вимушеного прогулу у загальний строк служби в органах прокуратури України;
- стягнути з Прокуратури Рівненської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за вимушеного прогулу, починаючи з 18.08.2020 і до моменту фактичного поновлення на роботі.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Дванадцятої кадрової комісії Офісу Генерального прокурора з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 15 липня 2020 року №8 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації. Визнано протиправним і скасовано наказ прокуратури Рівненської області «Про звільнення ОСОБА_1 » від 18 серпня 2020 року №784к. Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації Управління нагляду у кримінальному провадженні Прокуратури Рівненської області або на рівнозначній посаді в Рівненській обласній прокуратурі, з 19 серпня 2020 року. Стягнуто з Рівненської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19 серпня 2020 року по 05 квітня 2021 року в сумі 161 065 грн 20 коп (сума вказана без урахування сплати податків та інших обов'язкових платежів, які підлягають стягненню під час виплати її працівнику). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
24 січня 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Рівненської обласної прокуратури на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, Суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення з огляду на таке.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції», займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Предметом розгляду цієї справи є: визнання протиправним і скасування рішення про неуспішне проходження атестації; визнання протиправним і скасування наказу про звільнення з посади; поновлення на посаді; стягнення середнього заробітку за вимушений прогул.
Зі змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій вбачається, що ОСОБА_1 обіймав посаду прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації Управління нагляду у кримінальному провадженні Прокуратури Рівненської області.
Отже, ця справа є адміністративною справою щодо проходження публічної служби позивачем, посада якого входить до переліку осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, у розумінні примітки до статті 50 Закону України «Про запобігання корупції» (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду).
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до частини першої статті 328 КАС Україниучасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що скаржником зазначено такі підстави касаційного оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій:
- відсутність висновку щодо питання застосування пункту 11, 17, пункту 9 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України від 19.09.2019 №113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон №113-ІХ), на підставі якого затверджено Порядок проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора 03.10.2019 №221 (далі - Порядок №221) та визначено, що атестація прокурорів проводиться згідно з цим Порядком, а також щодо застосування підпункту 2 пункту 19 Закону №113-ХІІ, як визначеної цим Законом підстави для звільнення прокурорів, розділу ІV Порядку №221 та пункту 12 Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого наказом Генерального прокурора від 17.10.2019 №223 (далі - Порядок №223), у подібних правовідносинах, статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» у співвідношенні з пунктом 9 Порядку №233;
- необхідність відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 13 травня 2021 року в справі №120/3458/20-а щодо перебирання на себе кадровою комісією повноважень Національного агентства з питань запобігання корупції.
Щодо посилання заявника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження, Суд зазначає таке.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Суд указує, що наведені у касаційній скарзі норми є загальними, а касаційна скарга не містить об'єктивних мотивів щодо їхнього неправильного застосування судами попередніх інстанцій та необхідність висновку Верховного Суду у цій справі щодо вказаних норм.
Також Суд зауважує, що позивача звільнено у зв'язку з непроходженням атестації на етапі співбесіди.
Правові висновки щодо дискреції кадрових комісій на прийняття рішення за результатами проходження прокурорами атестації були викладені у постановах Верховного Суду від 27 квітня 2021 року в справі №640/419/20, від 04 листопада 2021 року у справі №640/537/20.
Так, Верховний Суд у постанові від 27 квітня 2021 року в справі №640/419/20 зазначив, що саме конкретні обставини, які вплинули на прийняття рішення, визначають межі дискреції адміністративного органу та його посадових осіб. Наявність або відсутність обставин, вказаних у рішенні, у разі його оскарження, має бути перевірена судами під час розгляду справи з метою надання оцінки спірному рішенню на відповідність критеріям, визначеним статтею 2 КАС України.
Зміст оскаржуваних судових рішень свідчить про те, що вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій виходили з приписів статті 2 КАС України та надавали оцінку рішенню кадрової комісії саме в частині його обґрунтованості та вмотивованості. У касаційній скарзі не наведено жодного аргументу на спростування мотивів, з яких виходили суди попередніх інстанцій вирішуючи цей спір.
Таким чином, відсутні також підстави для відкриття касаційного провадження у справі за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Щодо посилання заявника на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження, Суд зазначає таке.
Суд наголошує, що приписи пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України передбачають можливість оскарження судових рішень в касаційному порядку у разі, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Суд звертає увагу, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій не містить посилань на висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року в справі №120/3458/20-а, а тому доводи скаржника у цій частині є безпідставними.
Отже, підстави для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України також відсутні.
Решта доводів касаційної скарги щодо наявності підстав касаційного оскарження наведено без взаємозв'язку із підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині четвертій статті 328 КАС України.
Відповідно до частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Ураховуючи те, що скаржником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
За таких підстав клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження, а також про зупинення виконання судових рішень не підлягають вирішенню.
Керуючись статтями 248, 328, 330, 332, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Рівненської обласної прокуратури на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя: О.Р. Радишевська