02 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 814/1098/16
адміністративне провадження № К/9901/18467/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Гімона М.М., Яковенка М.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства "Миколаївобленерго" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна казначейська служба України, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Офісу великих платників податків Державної податкової служби (правонаступника Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби) на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.08.2019 (суддя Біоносенко В.В.) та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2020 (головуючий суддя Шляхтицький О.І., судді Семенюк Г.В., Домусчі С.Д.),
У травні 2016 року Акціонерне товариство "Миколаївобленерго" (далі - АТ "Миколаївобленерго", Товариство, позивач) звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі - Офіс ВПП ДФС, відповідач), у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.05.2016 №0000444100 про застосування штрафу в розмірі 2 477 279,51 грн за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних.
Позов Товариство обґрунтовувало тим, що податкове повідомлення-рішення є протиправним, оскільки податкові накладні не були зареєстровані через невиконання відповідними державними органами норм Податкового кодексу України (далі - ПК) та постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість» від 16.10.2014 № 569 (далі - Постанова №569) щодо автоматичного збільшення реєстраційної суми на електронному рахунку Товариства в системі електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - СЕА ПДВ) шляхом збільшення показника «Загальна сума поповнення електронного рахунку з поточного рахунку платника податку» на 64 226 273,68 грн. Ці кошти Товариство мало право отримати на рахунок, відкритий в органі Державної казначейської служби, для проведення розрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №375 «Питання погашення у 2015 році заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалась населенню» (далі також - Постанова №375) та договорів про організацію взаєморозрахунків від 06.08.2015 та від 10.12.2015. Відповідно до цієї ж постанови Товариство спрямувало зазначену суму на сплату заборгованості з ПДВ, подавши в банк платіжні доручення, зокрема 28.12.2015 на загальну суму 43 373 574,48 грн.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.08.2019, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2020, позов задоволено.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що у позивача не було можливості вчасно зареєструвати податкові накладні, виписані в лютому 2016 року, внаслідок неправомірної бездіяльності Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України) та Державної казначейської служби України (далі - ДКС України) щодо не перерахування на електронний рахунок позивача в СЕА ПДВ грошових коштів у сумі 43 373 574,48 грн за рахунок субвенцій державного бюджету місцевим бюджетам для покриття збитків з різниці в тарифах наданих послуг відповідно до Постанови №375, що встановлено рішенням суду у справі № 826/9427/16.
Офіс великих платників податків ДПС (далі - Офіс ВПП ДПС) подав касаційну скаргу на ухвалені у цій справі судові рішення, у якій просить скасувати їх та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі відповідач зазначив пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм пункту 1201.1 статті 1201, пункту 2001.3 статті 2001, пункту 201.1 статті 201 ПК, Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307, пункту 9 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №569, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах (від 04.09.2018 у справі №816/1488/17, від 11.02.2018 у справі №807/68/18 та від 13.08.2019 у справі № 2040/7988/18).
Доводи відповідача у касаційній скарзі обґрунтовані тим, що Товариство не заперечує порушення строків реєстрації податкових накладних, тоді як Податковий кодекс України не містить інших підстав, за яких платник ПДВ звільняється від відповідальності за реєстрацію податкових накладних з порушенням граничних строків їх реєстрації, окрім випадків, передбачених пунктом 120-1.1 статті 120-1 цього Кодексу. Також Офіс ВПП ДПС вказує на те, що у позивача була можливість поповнення рахунку у СЕА ПДВ іншими способами, передбаченими законодавством, і що позивач не надав доказів на підтвердження того, що поповнення його рахунку в СЕА ПДВ шляхом зарахування в грудні 2015 року субвенцій у сумі 43 373 574,48 грн вплинуло б на можливість вчасно зареєструвати податкові накладні з граничним терміном реєстрації з 16.02.2016 по 15.03.2016.
Верховний Суд ухвалою від 09.10.2020 відкрив касаційне провадження у справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС.
Заперечуючи проти касаційної скарги у відзиві на скаргу, позивач просить залишити її без задоволення як необґрунтовану та безпідставну, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС (з урахуванням змін, які набрали чинності 08.02.2020) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи, обґрунтування заперечень на касаційну скаргу, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Суди попередніх інстанцій встановили, що в акті від 20.04.2016 №41/28-08-41/23399393 про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ за лютий 2016 року, у тому числі, перевірки дотримання граничних термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - акт перевірки) зроблено висновок, що, порушивши пункт 201.10 статті 201 ПК, позивач несвоєчасно зареєстровав податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) на загальну суму ПДВ 24 210 011,61 грн (з порушенням терміну реєстрації до 15 календарних днів на суму ПДВ 23 647 849,16 грн; від 16 до 30 календарних днів на суму ПДВ 561 541,53 грн; від 31до 60 календарних днів на суму ПДВ 620,92 грн). Актом засвідчено, що податкові накладні, виписані в лютому 2016 року (з 01.02.2016 по 29.02.2016) були зареєстровані 16.03.2016, 17.03.2016, 19.03.2016, 14.04.2016.
На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.05.2016 №0000444100, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 2 477 279,51 грн.
Згідно з абзацом другим пункту 200-1.3 статті 200-1 ПК (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - так само), платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку (?Накл), обчислену за такою формулою: ?Накл = ?НаклОтр + ?Митн + ?ПопРах + ?Овердрафт - ?НаклВид - ?Відшкод - ?Перевищ.
Абзацом шостим пункту 200-1.3 встановлено, що ?ПопРах - загальна сума поповнення з поточного рахунку платника податку рахунка в системі електронного адміністрування податку, в тому числі рахунків у системі електронного адміністрування податку платника - сільськогосподарського підприємства, що обрало спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, зазначених у підпунктах "а" - "в" пункту 200 1.2 цієї статті.
У разі проведення органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, розрахунків платника податку з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до закону України про Державний бюджет України в рахунок погашення заборгованості з податку, в поповнення рахунка в системі електронного адміністрування податку враховується в межах проведених розрахунків з податку сума зменшення залишку узгоджених податкових зобов'язань такого платника податку, не сплачених до бюджету, термін сплати яких настав, що обліковується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, до виконання в повному обсязі за коригуючими реєстрами.
Порядок та строки врахування таких сум зменшення в поповнення рахунка в системі електронного адміністрування податку встановлюються Кабінетом Міністрів України (абзаци одинадцятий, дванадцятий пункту 200-1.3 статті 200-1 ПК).
Відповідно до пункту 200-1.4 статті 200-1 ПК на рахунок у системі електронного адміністрування ПДВ платника зараховуються, серед іншого, кошти з рахунків платників, відкритих у відповідних органах казначейства для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до Закону України про Державний бюджет України.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України «Питання погашення у 2015 році заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалась населенню» від 04.06.2015 №375 та на підставі договорів про організацію взаєморозрахунків від 10.12.2015 №26-42, укладених відповідно до зазначеної постанови за участі, зокрема Головного управління ДКС України у Миколаївській області та ПАТ «Миколаївобленерго», позивач платіжними дорученнями від 15.12.2015 сплатив (а фактично перенаправив) грошові кошти в загальній сумі 43 373 574,48 грн на розрахунковий рахунок Головного управління ДКС України в Одеській області, зазначивши призначенням платежу погашення розстроченої та відстроченої податкової заборгованості з ПДВ та відсотків, субвенція, що надається із загального Фонду державного бюджету відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 375 від 04.06.2015.
28.12.2015 ці кошти зараховані на рахунок ГУ ДКС в Одеській області, про що на платіжних дорученнях міститься відмітка банку.
Однак, кошти в сумі 43 373 574,48 грн не були зараховані на рахунок позивача в СЕА ПДВ, зокрема і станом на час проведення перевірки, за результатами якої на позивача накладено штраф.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Платник податку має право зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, в якій загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.
Якщо сума, визначена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов'язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість (абзаци перший, дванадцять-чотирнадцятий пункту 201.10).
Пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК передбачено, що порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів.
Учасниками справи визнано, що АТ «Миколаївобленерго» зареєструвало податкові накладні, виписані з 01.02.2016 по 29.02.2016 на загальну суму ПДВ 24 210 011,61грн, з порушенням граничного терміну реєстрації, тобто фактично у справі встановлено, що в діях позивача є склад правопорушення, за яке передбачена відповідальність пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК.
Реєстрація податкової накладної в ЄРПН у строк, встановлений пунктом 201.10 статті 201 ПК, є одним із елементів податкового обов'язку платника ПДВ, який закріплений для усіх платників податків, незалежно від форм власності, виду діяльності, тощо. Тим самим у правовій державі закріплюється принцип рівності платників податку у виконанні відповідного обов'язку перед державою та передбачуваності дій контролюючих органів за невиконання цього обов'язку (неналежне або несвоєчасне виконання). Невиконання (неналежне або несвоєчасне виконання) обов'язку зареєструвати податкову накладну (розрахунок коригування до податкової накладної) у встановлені пунктом 200.10 статті 200 ПК граничні строки утворює склад податкового правопорушення.
Відповідно до пункту 109.1 статті 109 ПК податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
У визначенні податкового правопорушення законодавець прямо не зазначає про необхідність встановлення вини у діях платника податків.
Разом з тим, за усталеною практикою Верховного Суду (постанови від 14.08.2018 у справі №803/1583/17, від 30.01.2018 у справі № 815/2745/17, від 02.07.2019 у справі № 2340/3802/18, від 20.08.2019 у справі № 1640/3125/18) вчинення платником податків всіх залежних від нього дій для своєчасної реєстрації податкової накладної, яка не відбулась внаслідок протиправної поведінки суб'єкта владних повноважень, від якого залежало забезпечення можливості належним чином виконати цей обов'язок, унеможливлює притягнення платника податків до відповідальності.
Частиною другою статті 109 ПК у редакції Закону № 466-ІХ від 16.01.2020 встановлено, що діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Частиною другою статті 6 та частиною першої статті 7 КАС передбачено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пунктах 70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини (ЄСПЛ) підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Згідно з висновком ЄСПЛ державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67).
Конституційний Суд України в рішенні від 27.02.2018 №1-р/2018 (справа № 1-6/2018) вказав, що основними елементами конституційного принципу верховенства права є справедливість, рівність, правова визначеність. Конституційні та конвенційні принципи, на яких базується гарантія кожному прав і свобод осіб та їх реалізація, передбачають правові гарантії, правову визначеність і пов'язану з ними передбачуваність законодавчої політики, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 №8-рп/2005). Принцип правової визначеності вимагає від законодавця чіткості, зрозумілості, однозначності правових норм, їх передбачуваності (прогнозованості) для забезпечення стабільного правового становища.
Наведене узгоджується із сталою практикою ЄСПЛ, яка знайшла своє відображення, зокрема у справі «Звежинський проти Польщі» (заява №34049/96), в якій Суд підкреслив, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти конкретно і дуже послідовно. Крім того, як охоронець громадського порядку, держава має моральне зобов'язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок (пункт 73).
Невиконання/неналежне виконання державою своїх обов'язків, однак, не є безумовною підставою для звільнення платника податків від юридичної відповідальності за вчинене ним правопорушення. Платник податків може звільнятися від відповідальності за порушення податкового законодавства, якщо такі порушення знаходяться у прямому причинному зв'язку з протиправними діями (бездіяльністю) державних органів, що позбавили його можливості діяти у законний спосіб.
Стосовно цієї адміністративної справи, то на користь такого причинного зв'язку між
не реєстрацією позивачем податкових накладних, виписаних з 01.02.2016 по 29.02.2016, у встановлений пунктом 201.10 статті 201 ПК строк та не поповненням рахунку позивача в СЕА ПДВ на 43 373 574,48 грн, які були зараховані 28.12.2015 на відповідний казначейський рахунок як сплата позивачем податкових зобов'язань з ПДВ, свідчить та обставина, що станом на дати, на які припадав граничний строк реєстрації податкових накладних, ця сума в електронному рахунку позивача не була відображена і що в противному б випадку реєстраційний ліміт був би достатнім для реєстрації кожної податкової накладної, враховуючи, що загальна сума ПДВ за податковими накладними, дотримання строку реєстрації яких стосується спір, склала 24 210 011,61 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва у справі №826/9427/16 від 08.11.2018 (рішення набрало законної сили 06.02.2019) визнано протиправною бездіяльність ДКС України по незабезпеченню автоматичного збільшення показника «поповнення рахунку» в рахунку АТ «Миколаївобленерго» у СЕА ПДВ; зобов'язано ДКС України забезпечити автоматичне збільшення суми у СЕА ПДВ на 43 373 574,48 грн шляхом зменшення залишку узгоджених податкових зобов'язань з ПДВ АТ «Миколаївобленерго» на 43 373 574,48 грн та повідомити про це ДФС України. Зобов'язано ДФС України збільшити показник «поповнення рахунку» у СЕА ПДВ на 43 373 574,48 грн, на яку АТ «Миколаївобленерго» має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних.
Довід позивача, що порушення ним граничного строку реєстрації податкових накладних обумовлено протиправними діями ДКС України та ДФС України, відповідач в судовому процесі не спростував.
Довід Офісу ВПП ДПС в касаційній скарзі, що загальна сума коштів на яку позивач зареєстрував податкові накладні (в тому числі, виписані в інший період, а не в лютому 2016 року) перевищує суму коштів за субвенцією, на зарахування яких на електронний рахунок в СЕА ПДВ він мав право, відхиляється, оскільки на граничну дату реєстрації податкових накладних кошти не були зараховані на електронний рахунок Товариства в СЕА ПДВ. Вказана обставина могла б мати значення, якби ці кошти були зараховані позивачу на електронний рахунок у СЕА ПДВ та були використані як реєстраційний ліміт при реєстрації податкових накладних, яких стосується спір, в тому числі у справі №814/725/16 за адміністративним позовом АТ «Миколаївобленерго» до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. У зазначеній справі судом також встановлено, що на дату граничного строку реєстрації податкових накладних кошти за субвенцією не були зараховані на електронний рахунок в СЕА ПДВ АТ «Миколаївобленерго», а податкові накладні були зареєстровані за рахунок коштів власного поповнення, а не тих, які підлягали зарахуванню відповідно до пункту 200-1.4 статті 200-1 ПК та Постанови №375.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені обставини щодо наявності прямого причинного зв'язку та обґрунтовано зроблено висновок щодо наявності підстав для звільнення Товариства від відповідальності за порушення строку реєстрації податкових накладних з огляду на те, що у разі вчасного збільшення реєстраційного ліміту позивача в СЕА ПДВ Товариство мало б змогу зареєструвати податкові накладні у визначений пунктом 201.10 статті 201 ПК термін.
Суди першої та апеляційної інстанцій з дотриманням вимог статті 90 КАС надали правильну оцінку доказам у справі, на підставі якої, застосувавши частину другу статті 77 КАС, зробили обґрунтований висновок про неправомірність податкового повідомлення-рішення від 13.05.2016 №0000444100.
Застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм пункту 120-1 статті 120, статті 200-1, пункту 201.1 статті 201 ПК не є іншим, ніж у постановах Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №816/1488/17, від 11.02.2018 у справі №807/68/18 та від 13.08.2019 у справі № 2040/7988/18. Зробивши в зазначених постановах висновок що підставою звільнення платника ПДВ від відповідальності за порушення граничного терміну реєстрації податкової накладної є складення податкової накладної, яка не видається покупцю, на операції з постачання товарів (послуг), які звільнені від оподаткування або оподатковуються за нульовою податкової ставкою, Верховний Суд не виснував, що інших підстав для цього не може бути.
Ухвалені у справі судові рішення відповідають вимогам частин першої - четвертої статті 242 КАС щодо законності і обґрунтованості судового рішення, його відповідності принципу верховенства права та завданню адміністративного судочинства.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.08.2019 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2020 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіЄ.А. Усенко М.М. Гімон М.М. Яковенко