20 січня 2022 року
м. Київ
справа № 560/2326/21
адміністративне провадження № К/990/976/22
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шевцової Н.В., перевірив касаційну скаргу Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення Держмитслужби на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2021 року у справі №560/2326/21 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення Держмитслужби про стягнення коштів,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення Держмитслужби, в якому просив:
- стягнути з Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43363415) на користь позивача невиплачену, відповідно до "Положення про застосування стимулюючих виплат державним службовцям", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 №15 та абзацу 8 пункту 14 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" (дію подовжено до кінця 2021), статті 115 КЗпП, статті 24 Закону України "Про оплату праці", частину нарахованої, проте безпідставно не виплаченої частини заробітної плати "доходу" - надбавки за інтенсивність праці за листопад 2019 у розмірі 9072,00 грн., якої позивач був незаконно позбавлений у листопаді 2019.
- стягнути з Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43363415) на користь позивача, відповідно до статті 117 КЗпП, середній заробіток за весь час затримки з вини Департаменту СПКЗ ДФС та Департаменту СПКЗ Держмитслужби розрахунку при звільненні позивача 10.02.2020, з 11.02.2020 (дня, наступного за днем, коли роботодавець мав здійснити розрахунок) по день фактичного розрахунку.
11 травня 2021 року рішенням Одеського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2021 року, позов задоволено частково.
Стягнуто з Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення Держмитслужби на користь ОСОБА_1 невиплачену частину нарахованої частини заробітної плати - надбавки за інтенсивність праці за листопад 2019 у розмірі 9072,00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На зазначені рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції Департаментом спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення Держмитслужби подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 10 січня 2022 року.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Разом з тим, пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
У свою чергу, за змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема справи у спорах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Предметом розгляду даної справи є правомірність стягнення на користь начальника відділу матеріально-технічного забезпечення та охорони праці Управління матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури ОСОБА_1 частини заробітної плати.
Позивач відноситься до категорії службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище у розумінні Закону України "Про запобігання корупції".
Оскаржуючи судові рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, відповідач зазначає про наявність виняткових обставин, передбачених підпунктом «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, а саме касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Також у касаційній скарзі відповідачем зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
На обґрунтування зазначеної підстави касаційного оскарження відповідач посилається на постанови Верховного Суду від 26 листопада 200 року у справі № 480/1117/19, від 19 листопада 2019 року у справі № 440/103/19, від 08 квітня 2021 року у справі №640/10536/19, від 23 червня 2021 року у справі № 826/3140/16.
Отже, підставами касаційного оскарження судових рішень, відповідачем у касаційній скарзі визначено підпункт «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та пункт 2 частини другої статті 353 КАС України.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Су наголошує, що наявність виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, за яких оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають перегляду в касаційному порядку, є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Суд зазначає, що посилання на підпункти пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та статтю 353 КАС України не звільняє особу від обов'язку обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв'язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України та не є достатнім для відкриття касаційного провадження у справі.
Таким чином, у касаційній скарзі відповідачем не наведено конкретної підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга, відповідач лише обмежився посиланням на пункт 2 частини п'ятої статті статтю 328 КАС України та пункт 2 частини другої статті 353 КАС України, посиланням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, однак ним не викладено підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної конкретним пунктом (пунктами) вказаної норми КАС України.
Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права.
Таким чином, межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, викладеними скаржником, та зазначеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, зокрема якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Враховуючи приписи пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України та не викладення з належним обґрунтуванням відповідачем у касаційній скарзі підстав для касаційного оскарження судових рішень у цій справі, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення Держмитслужби на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2021 року у справі №560/2326/21 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення Держмитслужби про стягнення коштів - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Шевцова