17 січня 2022 року
м. Київ
справа № 160/5388/21
адміністративне провадження № К/9901/48046/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шарапи В.М., суддів Берназюка Я.О., Коваленко Н.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01.12.2021 у справі №160/5388/21 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому просив:
- визнати протиправними дії Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, які полягають у відмові визначити розмірі посадового окладу та окладу за військовим званням станом на 01.01.2020 та на 01.01.2021, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 та на 01.01.2021, але не меншого, ніж 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01.01.2020 та на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відповідні довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з 01.01.2020 та з 01.01.2021, з відображенням у них також щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення в установлених розмірах та премії;
- зобов'язати Дніпропетровський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки визначити розмір посадового окладу ОСОБА_1 та окладу за військовим званням станом на 01.01.2020 та на 01.01.2021 шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 та на 01.01.2021, але не меншого, ніж 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01.01.2020 та на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт;
- зобов'язати Дніпропетровський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки оформити оновлені довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2020 та на 01.01.2021 для перерахунку пенсії, з включенням у них відомостей про розміри посадового окладу ОСОБА_1 та окладу за військовим званням, станом на 01.01.2020 та на 01.01.2021, а також з включенням у них відомостей про розміри інших щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення в установлених розмірах та премії, та надати їх до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області для перерахунку пенсії з 01.01.2020 та з 01.01.2021, у розмірі 77% від розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2020 та 01.01.2021, відповідно до норм частини 1 статті 63 Закону №2262-ХІІ, які вимагають перерахунок проводити за документами, що є у пенсійній справі, без обмеження розмірів її виплати.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.04.2021 відкрито провадження в справі та постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.06.2021 позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправними дії Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, які полягають у відмові ОСОБА_1 визначити розмір посадового окладу та окладу за військовим званням станом на 01.01.2020 та на 01.01.2021, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 та на 01.01.2021, але не меншого, ніж 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01.01.2020 та на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт та надати до Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відповідні довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з 01.01.2020 та з 01.01.2021, з відображенням у них також щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення в установлених розмірах та премії.
Зобов'язано Дніпропетровський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки визначити розмір посадового окладу ОСОБА_1 та окладу за військовим званням станом на 01.01.2020 та на 01.01.2021 шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 та на 01.01.2021, але не меншого, ніж 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01.01.2020 та на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Зобов'язано Дніпропетровський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки оформити оновлені довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2020 та на 01.01.2021 для перерахунку пенсії, з включенням у них відомостей про розміри посадового окладу ОСОБА_1 та окладу за військовим званням, станом на 01.01.2020 та на 01.01.2021, а також з включенням у них відомостей про розміри інших щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення в установлених розмірах та премії, та надати їх до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області для перерахунку пенсії з 01.01.2020 та з 01.01.2021, у розмірі 77% від розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2020 та 01.01.2021, відповідно до норм частини 1 статті 63 Закону №2262-ХІІ, які вимагають перерахунок проводити за документами, що є у пенсійній справі, без обмеження розмірів її виплати.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01.12.2021 скасовано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.06.2021 та ухвалено нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
На адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій він просить постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01.12.2021 скасувати, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.06.2021 залишити в силі.
У касаційній скарзі позивач посилається на те, що дана справа підлягає касаційному оскарженню на підставі підпунктів «а», «б» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з наступних підстав.
Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Згідно частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пунктом 2 частини 5 зазначеної норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Частиною 6 статті 12 КАС України визначено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності, зокрема, інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина 4 статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини (частина 3 статті 12 КАС України).
Системний аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмета доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.
Статтею 257 КАС України визначено перелік справ, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження. Такими справами є: справи незначної складності, а також будь-які інші, за винятком тих, що зазначені у частині четвертій цієї статті, а саме: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
У цій справі суд першої інстанції, урахувавши вимоги статті 257 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак вона може бути оскаржена до Верховного Суду лише за наявності обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 242 КАС України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.
Таким чином, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав'язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.
Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
Такий визначений законодавцем підхід до роботи Верховного Суду (формування в окремих справах конкретних правових висновків, що є обов'язковим для всіх судів та суб'єктів владних повноважень) є особливо актуальним у світлі положень частини 5 статті 125 Конституції України, згідно з якою адміністративні суди діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин.
Як зазначено вище, процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Водночас обов'язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.
Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпункті "а" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Посилання ж скаржника на існування обставин визначених підпунктом "б" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України є безпідставним, позаяк у касаційній скарзі відсутні будь-які обґрунтування того, що особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи.
Позивач на підтвердження своєї позиції фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судами у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01.12.2021 у справі №160/5388/21 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.М. Шарапа
Судді Я.О. Берназюк
Н.В. Коваленко