21 січня 2022 року Справа № 480/709/21
Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Воловика С.В., розглянувши матеріали адміністративної справи №480/709/21 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про стягнення грошової компенсації та середнього заробітку,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач, В/ч НОМЕР_1 ), в якій просить суд:
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку у сумі 16613,38 грн.;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільнені (невиплата грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку) за період із 27.03.2019 року по день подання даного позову 18 січня 2021 року, у розмірі 265 531 грн. 50 коп.;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільнені (невиплата грошової компенсації вартості за не отримане під час проходження служби речове майно) за період з 27.03.2019 по 27.02.2020 у розмірі 134 968 грн. 50 коп.;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільнені (грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій) за період з 27.03.2019 по 29.04.2020 у розмірі 159 399 грн. 00 коп.
Ухвалою суду від 01.02.2021 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі № 480/709/21, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.
Ухвалою суду від 16.11.2021 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, встановивши строк для усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду.
Вивчивши подану на виконання вказаної ухвали заяву, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та об'єктивно оцінивши їх в сукупності, суд встановив наступне.
Предметом розгляду справи, окрім іншого, є середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільнені (невиплата грошової компенсації вартості за не отримане під час проходження служби речове майно) за період з 27.03.2019 по 27.02.2020 та середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільнені (грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій) за період з 27.03.2019 по 29.04.2020.
Частиною 1 ст. 118 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
За приписами ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З аналізу зазначених положень процесуального закону слідує, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п'ята статті 122 КАС України).
У даній категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
Згідно ч. 1 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Суд зазначає, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Законодавче обмеження строку звернення до суду з позовом, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді.
Дана позиція суду узгоджується з постановою Верховного Суду від 31 березня 2020 року по справі № 807/235/16 (адміністративне провадження № К/9901/49805/18).
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття “дізнався” та “повинен був дізнатись”.
Так, під поняттям “дізнався” необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття “повинен був дізнатися” необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Викладені висновки відповідають позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2020 у справі 340/1019/19.
На думку Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду у справі 240/12017/19 від 31.03.2021 позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Суд зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Як вбачається з матеріалів справи, наказом командувача Національної гвардії України від 19.03.2019 р. № 41 о/с позивача звільнено з військової служби у відставку за підпунктом "б" пункту 2 частини п'ятої ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (за станом здоров'я). Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України № 66 (по стройовій частині) від 27.03.2019 з позивачем припинено (розірвано) контракт та виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.
Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснила виплату позивачу грошової компенсації вартості неотриманого речового майна 27.02.2020 та грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки. як учаснику бойових дій 29.04.2020 відповідно, що підтверджується копією виписки по надходженням по картці позивача (а.с.12) та не заперечується ним у позові.
Оскільки, остаточний розрахунок з позивачем було проведено 29.04.2020, відтак 30.04.2020 розпочався перебіг місячного строку звернення до суду з цим позовом.
Разом з тим, позивач звернувся до суду з цим позовом лише 20.01.2021, що підтверджується перевіркою трек-номера зазначеного відділенням поштового зв'язку на конверті, у якому позов було скеровано до суду (а.с.16), тобто з пропуском місячного строку, встановленого ст. 122 КАС України.
Посилання позивача на відсутність юридичної освіти та незнання особливостей даного законодавства, суд вважає необґрунтованими та визнає їх неповажними і не визнає ці обставини такими, що об'єктивно унеможливлювали звернення позивача до суду із даним позовом у строки, встановлені законом.
Будь-яких доказів наявності об'єктивно непереборних обставин, які б не залежали від волевиявлення позивача або пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, що позбавили його можливості звернутися до адміністративного суду з позовом у встановлений процесуальним законодавством строк, ОСОБА_1 суду не надав, про наявність таких обставин, не повідомив.
У зв'язку з цим, суд робить висновок про звернення позивачем до суду з позовною заявою про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільнені (невиплата грошової компенсації вартості за не отримане під час проходження служби речове майно) за період з 27.03.2019 по 27.02.2020 та середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільнені (грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій) за період з 27.03.2019 по 29.04.2020 поза межами встановленого Кодексом адміністративного судочинства строку та відсутність поважних причин для його поновлення.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.
За таких обставин, позовна заява про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільнені (невиплата грошової компенсації вартості за не отримане під час проходження служби речове майно) за період з 27.03.2019 по 27.02.2020 та середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільнені (грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій) за період з 27.03.2019 по 29.04.2020, підлягає залишенню без розгляду.
Керуючись ст. ст. 240, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про стягнення грошової компенсації та середнього заробітку в частині стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільнені (невиплата грошової компенсації вартості за не отримане під час проходження служби речове майно) за період з 27.03.2019 по 27.02.2020 та середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільнені (грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій) за період з 27.03.2019 по 29.04.2020 - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в п'ятнадцятиденний строк.
Суддя С.В. Воловик