Справа № 646/5891/21
№ провадження 1-кп/646/329/2022
04.02.2022 м.Харків
Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_2 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 186 КК України,
У провадженні Червонозаводського районного суду м. Харкова перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 186 КК України.
У ході судового засідання прокурор заявила клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 , посилаючись на вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_3 інкримінованих йому кримінальних правопорушень та на наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, враховуючи тяжкість інкримінованих йому кримінальних правопорушень, незаконно впливати на потерпілу, свідків, оскільки деякі з них є неповнолітніми особами, та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Обвинувачений у судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання, просив застосувати до нього домашній арешт.
Захисник у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував та просив змінити застосований щодо його підзахисного запобіжний захід у виді триманні під вартою на цілодобовий домашній арешт.
Потерпіла ОСОБА_6 та її законний представник ОСОБА_7 у судове засідання не з'явились, до канцелярії суду надали заяви про проведення судового засідання за їх відсутності.
Вислухавши думку сторін кримінального провадження, вивчивши матеріали клопотання прокурора, суд приходить до висновку про необхідність продовження строку застосованого щодо обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою з таких підстав.
Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 16 червня 2021 року щодо ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 12 серпня 2021 року, який у подальшому був продовжений до 15 вересня 2021 року включно.
Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13 вересня 2021 року обрано щодо ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 11 листопада 2021 року включно.
У подальшому на підставі ухвал Червонозаводського районного суду м.Харкова від 04 листопада 2021 року від 16 грудня 2021 року строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою, застосований до обвинуваченого ОСОБА_3 продовжено, останній раз до 13 лютого 2022 року включно.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Вимогами п. 2 ч. 3 ст. 331 КПК України передбачено, що до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Строк тримання під вартою обвинуваченого закінчується 13 лютого 2022 року.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, зокрема, переховуватись від слідства та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших учасників судового процесу, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
При застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 під час підготовчого засідання суд встановив у тому числі наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, на які посилається прокурор в обґрунтування клопотання про продовження строку тримання під вартою, а саме - ризиків можливості переховування від органів досудового розслідування, суду, вчинення іншого кримінального правопорушення та незаконного впливу на потерпілих, свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
Вимогами ст. 178 КПК України передбачені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, у тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались раніше та інші обставини.
Згідно зі ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосудді може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи.
Вирішуючи питання про продовження строків тримання під вартою, суд оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі тяжкість кримінальних правопорушень, інкримінованих обвинуваченому, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться - за ч. 2 ст. 186 КК України до тяжкого злочину, за яке передбачено покарання від чотирьох до шести років позбавлення волі, за ч. 3 ст. 152 КК України до особливо тяжкого злочину у сфері злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості і передбачає покарання у виді позбавлення волі від семи до дванадцяти років, а також враховує його суспільну небезпечність, особу обвинуваченого, відсутність у нього постійного місця роботи та джерела доходу, міцність соціальних зв'язків, моральні переконання.
При цьому, суд зазначає, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Вирішуючи питання щодо доцільності продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому з урахуванням конкретних обставин справи, характеру та обставин вчинення інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_3 діянь, як вони сформульовані стороною обвинувачення, враховуючи особу обвинуваченого, який має зареєстроване місце проживання в м. Харкові, проте фактично мешкає в м. Люботин, офіційно не працює, не має джерела доходу, а також враховуючи, що стороною захисту не надано суду належних доказів на підтвердження обставин, які б підтвердили міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місті проживання, роботи, репутації, у зв'язку з чим суд вважає, що останній може переховуватись від суду, з огляду на суворість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винним, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки у нього відсутні соціально-стримуючи фактори, які б давали підстави вважати, що він не вчинить нового кримінального правопорушення, крім того, може незаконно впливати на свідків, які наразі не допитані та деякі з них є неповнолітніми, тому альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого
Зважаючи на тяжкість кримінальних правопорушень, які інкримінуються обвинуваченому, покарання, яке загрожує у разі визнання його винуватим, дані про особу обвинуваченого, суд вважає, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_3 , доведені прокурором та продовжують існувати.
Зазначені обставини у сукупності та існування ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання запобіжного заходу, виправдовують тримання особи під вартою, а також свідчать про неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, у тому числі домашнього арешту, тому суд вважає доцільним продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою строком на шістдесят днів.
Доказів про зменшення ризиків, передбачених ст.177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу суду не надано.
Доводи сторони захисту щодо зміни запобіжного заходу не спростовують вищевказаних висновків суду, крім того, строк перебування обвинуваченого під вартою не виходить за межі розумного строку. Захисником у судовому засіданні не надано належних доказів наявності у обвинуваченого ОСОБА_3 міцних соціальних зв'язків з членами родини, з яким він спільно проживає, наявність інших осіб на його утриманні, крім того, обвинувачений не має постійного місця роботи, судом також не встановлено наявності будь-яких інших зв'язків обвинуваченого з державою.
Отже, суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою та відмову у задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу.
Крім того, захисник у судовому засіданні повідомив суд про необхідність забезпечення додержання прав обвинуваченого ОСОБА_3 та переведення останнього до ДУ «Харківський слідчий ізолятор», посилаючись на те, що ОСОБА_3 незаконно утримується в ХВК «Харківська виправна колонія №43», хоча не є засудженим, а відносно нього обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою, тому таке тримання обвинуваченого в умовах ХВК «Харківська виправна колонія №43» є безпідставним та погіршує умови його перебування.
Обвинувачений у судовому засіданні підтримав захисника та пояснив, що наразі він утримується в умовах ХВК «Харківська виправна колонія №43», що, на його думку, є незаконним та значно погіршує його права, оскільки умови тримання в ХВК «Харківська виправна колонія №43» є значного гіршими ніж в ДУ «Харківський слідчий ізолятор». Крім того, зазначив, що він має статус обвинуваченого, а не засудженого, тому повинен перебувати в умовах слідчого ізолятора, однак, не дивлячись на це, останнього незаконно поміщено до виправної колонії, де він перебуває разом із засудженими.
Прокурор у судовому засіданні підтримала клопотання обвинуваченого та його захисника щодо необхідності тримання обвинуваченого в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» відповідно до закону.
Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, приходить до такого висновку.
З матеріалів справи слідує, що ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13 вересня 2021 року щодо ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком у Державній установі «Харківській слідчий ізолятор», який у подальшому був неодноразово продовжений, останній раз до 13 лютого 2022 року включно.
Отже, суд при обранні обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначив установу, в якій слід утримувати останнього, а саме - Державна установа "Харківській слідчий ізолятор".
Положеннями ст. 206 КПК України визначені загальні обов'язки судді щодо захисту прав людини.
Так, ч. 1 ст. 206 КПК Українивстановлено, що кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про попереднє ув'язнення» установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.
Отже тримання особи, щодо якої застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах виправної колонії, законом не передбачено.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 177, 197, 206, 331 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити.
Строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у Державній установі "Харківській слідчий ізолятор", продовжити на шістдесят днів - до 04 квітня 2022 року включно.
Строк дії ухвали встановити до 04 квітня 2022 року включно.
У задоволенні клопотання захисника та обвинуваченого про зміну запобіжного заходу - відмовити.
Ухвала протягом семи днів з дня її проголошення може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду, а обвинуваченим - в той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Суддя ОСОБА_1