07.02.2022
Справа № 635/2008/21
Провадження № 2/635/1237/2022
03 лютого 2022 року сел. Покотилівка Харківського району Харківської області
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого - судді - Шинкарчука Я. А.,
при секретарі судового засідання - Євсюкова О.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом сторін) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, у зв'язку з невиконанням грошового зобов'язання, -
Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача.
18 березня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Харківського районного суду Харківської області із позовом до ОСОБА_3 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість, у зв'язку з невиконанням грошового зобов'язання, а саме, 174 525,00 гривень ? основної заборгованості, 4 036, 76 гривень ? інфляційного збільшення та 4 303,36 гривень ? штрафних санкцій за 74 облікових дні існування простроченого зобов'язання, а також 1828,66 гривень ? судових витрат.
В обґрунтування позовної заяви зазначає, що 01 липня 2020 року ОСОБА_1 надала у позику ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 174 525, 00 грн, що підтверджується розпискою написаною особисто відповідачем 01 липня 2020 року. Укладений договір між позивачем та відповідачем, є письмовим правочином, який відповідає формі передбаченій ст.ст. 207, 1047 ЦК України, оскільки відповідачем 01 липня 2020 року була написана розписка, підписана їм власноручно. У відповідності до змісту зазначеної розписки, відповідачем був зобов'язаний сплатити отримані грошові кошти в строк до 01 січня 2021 року включно. Однак станом на день пред'явлення даного позову відповідач не виконав свого грошового зобов'язання за Договором та не повернув грошову суму позики у розмірі 174 525, 00 грн. Окрім зазначеної суми заборгованості, відповідачу нарахована сума інфляційних витрат за час прострочення заборгованості у розмірі 4 036, 76 грн та сума пені за час прострочення заборгованості у розмірі у розмірі 4 303, 36 грн.
Аргументи учасників справи.
Відповідач ОСОБА_3 відзив на позов не надав, з будь-якими клопотаннями та заявами до суду не звертався.
Рух справи.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 12 квітня 2021 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом сторін)
Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явились, від представника позивача - ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи у відсутність позивача та її представника, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти розгляду справи у заочному порядку не заперечував.
Відповідач ОСОБА_3 повторно не з'явився у судове засідання, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся своєчасно і належним чином, причини неявки суду не повідомив.
З огляду на приведене та враховуючи одночасне існування умов, перелічених у частині першій статті 280 ЦПК України, визнавши достатніми наявні в справі матеріали для встановлення прав і взаємовідносин сторін, суд за згодою представника позивача, вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, який належно повідомлявся про судове засідання, у порядку заочного провадження з дотриманням встановлених законом вимог і постановити заочне рішення.
Враховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
Відповідно до оригіналу розписки від 01 липня 2020 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Первомайським РВ УМВС України в Харківській області 02 жовтня 1996 р., проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , отримав позику від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Комінтернівським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 04 листопада 2002 року, що проживає/зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер картки платника податків: НОМЕР_4 у сумі 174 525, 00 грн, що є еквівалентом 6 500, 00 доларів США, за домовленістю сторін, встановлено на момент укладення даного договору ( 1 долар США =26, 85 грн), і зобов'язався повернути цю суму в строк до 01 січня 2021 року включно.
В обумовлений розпискою строк відповідач позику не повернула.
Відповідно до статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (частина перша статті 527 ЦК України).
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимог, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).
Відповідно до частин першої - третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
У разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц (провадження № 14-360цс19) зазначено, що: «за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки».
Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Таким чином, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Аналізуючи зазначене та матеріали справи суд виходить з того, що позивачем доведено факт укладення сторонами договорів позики, оскільки зміст розписок, виданих відповідачем, є зрозумілим і не викликає неясностей, мають умови зобов'язального характеру для відповідача, а саме: повернення грошових коштів у встановлений строк.
На підставі зазначеного, суд приходить до висновку, що факт отримання коштів у борг за договором позики підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можна встановити, що відбулася передача певної суми від позичальника до позикодавця саме за таким договором.
Судом встановлено, що зміст розписок від 01 липня 2020 року, наданих позивачем підтверджує, що між сторонами виникли відносини з договору позики.
Зважаючи на те, що позичальник не повернув позичені за розпискою грошові кошти та не довів належними доказами виконання своїх зобов'язань перед позивачем, суд дійшов висновку, що право позивача порушене, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).
Звертаючись до суду з указаним позовом, позивач крім основної суми боргу просила стягнути з відповідача, інфляційні витати за весь час прострочення грошового зобов'язання за період з 02 січня 2021 року по 16 березня 2021 року у розмірі 4 036, 76 грн та пеню за період з 02 січня 2021 року по 16 березня 2021 року у розмірі 4 303, 36 грн.
Інфляційні витати за весь час прострочення нараховані позивачем у відповідності з частиною другою статті 625 ЦК України, за змістом якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Підставою застосування передбаченою цією нормою відповідальності є прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.
Згідно частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Отже, суд вважає обґрунтованим вимоги позивача про стягнення з позичальника на користь позивача інфляційні витати за весь час прострочення, передбачених статтею 625 ЦК України, з огляду на доведеність позивачем факту невиконання відповідачем договору.
Статтею 549 цього Кодексу встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Формами неустойки є штраф і пеня.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Судом встановлено, що між сторонами існують договірні правовідносини, позичальник не виконав зобов'язання з повернення коштів, отриманих у позику, а тому приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача пеню з огляду на прострочення ОСОБА_3 виконання грошового зобов'язання.
Розрахунок заборгованості щодо сплати пені та інфляційних витрат відповідачем не спростовано.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо розподіл судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 828 (одна тисяча вісімсот двадцять вісім) гривень 66 копійок.
Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 206, 247, 263-265, ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, у зв'язку з невиконанням грошового зобов'язання - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість, у зв'язку з невиконанням грошового зобов'язання у загальному розмірі 182 865 (сто вісімдесят дві тисячі вісімсот шістдесят п'ять) гривень 12 копійок, з яких: сума основної заборгованості у розмірі 174 525,00 гривень, сума інфляційних витрат за час прострочення заборгованості у розмірі 4 036 (чотири тисячі тридцять шість ) гривень 76 копійок та сума пені у розмірі 4 303 (чотири тисячі триста три) гривні 36 копійок.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 828 (одна тисяча вісімсот двадцять вісім) гривень 66 копійок.
Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. ст. 284-285 ЦПК України.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_4 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 .
відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_2 , останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_5 .
Повне текст рішення складений 07 лютого 2022 року.
Суддя - Я.А. Шинкарчук