17 січня 2022 року (10:25)Справа № 280/10892/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385); третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
11.11.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - третя особа), у якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 29.09.2021 №083950010930 про відмову в призначенні пенсії за віком позивачу у відповідності до вимог статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 24.12.1996 по 12.07.2001 в Запорізькому хлібозаводі №4 (в подальшому перейменованому на Відкрите акціонерне товариство «Запорізький хлібозавод №4»), у зв'язку із чим призначити позивачу пенсію за віком у відповідності до вимог статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дати звернення за призначенням пенсії, а саме з 23.09.2021.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 23.09.2021 позивач звернулась до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». На дату звернення за призначенням пенсії остання досягла 60-річного віку та мала необхідний загальний стаж більше 28 років. Однак, рішенням ГУ ПФУ в Одеський області від 29.09.2021 №083950010930 їй відмовлено у призначенні пенсії, оскільки до її страхового стажу не зараховано період роботи з 24.12.1996 по 12.07.2001, оскільки в трудовій книжці наявне необумовлене виправлення в даті наказу про звільнення. Позивач вважає таке рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком. З посиланням на висновки Верховного Суду, наведені у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/ 16-а та від 04.09.2018 у справі №423/1881/17 зазначає, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Позивач зауважує, що трудова книжка є основним документом, який підтверджує стаж роботи, а відповідачем безпідставно не зараховано до страхового стажу період роботи позивача з 24.12.1996 по 12.07.2001, оскільки трудова книжка містить необхідні записи про період роботи. Беручи до уваги вищезазначене, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою суду від 16.11.2021 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
15.12.2021 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 74502), в якому зазначає, що після розгляду заяви позивача про призначення пенсії від 23.09.2021 та наданих документів, відповідачем винесено рішення від 29.09.2021 №083950010930 про відмову у призначенні пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 28 років (в наявності 23 роки 6 місяців). Так, враховуючи те, що у трудовій книжці позивача у записі № 13 міститься виправлення у даті наказу про звільнення з роботи, що не відповідає вимогам, встановленим Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, період роботи з 24.12.1996 по 12.07.2001 відповідачем до страхового стажу не зараховано. Зазначає, що Головне управління не мало правових підстав для зарахування до страхового стажу роботи позивача періодів з 24.12.1996 по 12.07.2001 в Запорізькому хлібзаводі №4 (перейменованому на Відкрите акціонерне товариство "Запорізький хлібзавод № 4"), оскільки жодних інших документів на підтвердження трудової діяльності у зазначений період позивачем до Головного управління не було надано, а записи у трудовій книжці не відповідають вимогам чинного на той момент законодавства. З огляду на зазначене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
03.12.2021 до суду від представника третьої особи надійшли письмові пояснення (вх. № 71456), в яких зазначає, що згідно трудової книжки НОМЕР_2 до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 24.12.1996 по 12.07.1991, оскільки в трудовій книжці наявне необумовлене виправлення в даті наказу про звільнення. Таким чином, з посиланням на Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 зазначає, що у відповідача відсутні підстави для зарахування вказаного періоду роботи до страхового стажу позивача. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.
Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 23.09.2021 позивач звернулась до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
На дату звернення за призначенням пенсії позивач досягла 60-річного віку.
З урахуванням вимог до п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (далі - Порядок № 22-1), органом, що приймав рішення за моєю заявою про призначення пенсії, визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Одеський області.
Так, рішенням ГУ ПФУ в Одеський області від 29.09.2021 №083950010930 відмовлено у призначенні пенсії. Зазначено, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 24.12.1996 по 12.07.2001, оскільки в трудовій книжці наявне необумовлене виправлення в даті наказу про звільнення. Для зарахування до страхового стажу періоду роботи з 24.12.1996 по 12.07.2001 необхідно надати уточнюючу довідку, видану підприємством на якому позивач працювала на підставі первинних документів за час виконання роботи.
Листом ГУ ПФУ в Запорізькій області, оформленим у вигляді повідомлення від 06.10.2021 №0800-0205-8/66916, позивача повідомлено про прийняте рішення.
Не погоджуючись із рішенням від 29.09.2021 №083950010930, позивач звернулась до суду із вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом врегульовано Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-IV).
За приписами частини першої ст.9 Закону № 1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 26 Закону №1058-ІV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
Згідно зі ст. 24 Закону №1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зазначеним нормам відповідає п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, відповідно до якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, законодавець чітко визначив, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка і саме за відсутності такої або відповідних записів у ній, стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, що також визначено і Порядком № 637.
Порядок ведення трудових книжок встановлений Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58).
Відповідно до п. 1.1 Інструкції № 58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Згідно з п. 2.2 Інструкції № 58, заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу.
Пунктом 2.4 Інструкції № 58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до абз. 8 п. 2.14 Інструкції № 58, переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, які прийняття на роботу.
Разом із тим, згідно з п. 1.5 Інструкції № 58 питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників», цією Інструкцією та іншими актами законодавства.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Як вбачається з трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 29.01.1981 у спірний період:
- 24.12.1996 прийнята підсобною робочою у Запорізький хлібозавод №4 (наказ №36 від 24.12.1996);
- 15.07.1997 переведена машиністом тістооброблювальних машин з виготовлення булочних виробів (наказ №21 від 15.07.1997);
- 12.07.2001 звільнена по статті 40 КЗпП України, у зв'язку з банкрутством (наказ №1 від 12.07.2001).
Оскаржуваним рішенням відповідач не зарахував до страхового стажу позивача період роботи з 24.12.1996 по 12.07.2001 в Запорізькому хлібозаводі №4 (в подальшому перейменованому на Відкрите акціонерне товариство «Запорізький хлібозавод №4»), у зв'язку з тим, що в трудовій книжці наявне необґрунтоване виправлення в даті наказу про звільнення.
Так, дійсно, у трудовій книжці запис № 13 від 12.07.2001 «Звільнена за ст. 40 КЗпП України у зв'язку із банкрутством» ліквідатором наведена двічі дата наказу «12».07.2001.
Однак, системний аналіз вищенаведених положень законодавства свідчить про те, що неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Правова позиція щодо недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 по справі № 677/277/17 та від 09.08.2019 у справі №654/890/17.
Також, Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 у справі № 423/1881/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Крім того, Верховний Суд у постанові №687/975/17 від 21.02.2018 зазначив, що на особу не може перекладались тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових мовах відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Більш того, підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці щодо дати її заповнення.
Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 по справі №754/14898/15-а.
Враховуючи те, що трудова книжка є основним документом, який підтверджує стаж роботи, суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно не зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 період її роботи з 24.12.1996 по 12.07.2001, оскільки трудова книжка містить необхідні записи про період роботи.
Окрім того, суд зазначає, що особа має нести відповідальність та не може бути фактично позбавлена пенсійного забезпечення, оскільки чинним законодавством визначено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Більш того, з отриманої позивачем довідки Архівного управління Запорізької міської ради від 08.06.2021 №04-25/С-788 вбачається, що у документах фонду №715 Відкритого акціонерного товариства «Запорізький хлібозавод №4», які надійшли на зберігання до архівного управління Запорізької міської ради у неповному обсязі, накази про прийом. переведення та звільнення, особові картки працівників за 1997-2001 pp. не надходили. Але наявні особові рахунку нарахування заробітної плати « ОСОБА_2 » (так у документі), таб. 378. Підстава: фонд 715 on. 1-ОС, історична довідка, Акт від 14.09.2004 «Про нестачу архівних справ (документів)».
Таким чином, виконати рекомендацію пенсійного органу щодо надання уточнюючої довідки з підприємства позивач також не має можливості, оскільки документи щодо позивача передані до архівного управління не в повному обсязі.
Вказана архівна довідка подавалась разом із пакетом документів на призначення пенсії, але протиправно не була врахована відповідачем.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.
У справі, що розглядається, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії визначені Законом України «Про пенсійне забезпечення» та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права сформовано у постанові Верховного Суду від 08.11.2019 у справі №227/3208/16-а.
Так, вік позивача не є спірним та становить 60 років, а при зарахуванні до визнаваємого відповідачем страхового стажу 23 роки 06 місяців спірного періоду з 24.12.1996 по 12.07.2001 (який складає 4 роки 06 місяців 19 днів), він буде становити 28 років 19 днів, що є достатнім для призначення пенсії за віком у відповідності до вимог статті 26 Закону №1058.
Враховуючи те, що відповідно до частини першої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадків, визначених цією статтею, ОСОБА_2 право на призначення пенсії з 23.09.2021 (тобто з дати звернення).
При цьому слід враховувати ту обставину, що в силу абзацу 13 пункту 4.2 Порядку №22-1 (у редакції постанови Пенсійного фонду від 16.12.2020 №25-1) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
А відповідно до абзацу 1 пункту 4.10 Порядку №22-1, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
За таких обставин, оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, то саме цей орган і має завершити процедуру призначення позивачу пенсії за віком.
У статті 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких гуртуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушеного права є визнання протиправним рішення ГУ ПФУ в Одеський області від 29.09.2021 №083950010930 про відмову в призначенні ОСОБА_2 пенсії за віком у відповідності до вимог статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та його скасування, зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_2 період її роботи з 24.12.1996 по 12.07.2001 в Запорізькому хлібозаводі №4 (в подальшому перейменованому на Відкрите акціонерне товариство «Запорізький хлібозавод №4»), у зв'язку із чим призначити пенсію за віком у відповідності до вимог статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дати звернення за призначенням пенсії, а саме з 23.09.2021.
За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України). Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Матеріалами справи встановлено факт сплати судового збору у розмірі 908,00 грн., що підтверджується квитанцією від 10.11.2021 № 1573.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385); третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеський області від 29.09.2021 №083950010930 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 у відповідності до вимог статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеський області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 24.12.1996 по 12.07.2001 в Запорізькому хлібозаводі №4 (в подальшому перейменованому на Відкрите акціонерне товариство «Запорізький хлібозавод №4»), у зв'язку із чим призначити ОСОБА_1 пенсію за віком у відповідності до вимог статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дати звернення за призначенням пенсії, а саме з 23.09.2021.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 17.01.2022.
Суддя Ю.В. Калашник