17 січня 2022 року Справа № 280/9843/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Запорізької обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку,
19 жовтня 2021 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Запорізької обласної прокуратури (далі - відповідач), в якому позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 30.10.2020 по 13.05.2021 в розмірі 142707,67 грн.
25.10.2021 судом відкрито спрощене позовне провадження у справі, розгляд справи призначено без виклику представників сторін.
Ухвалою суду від 06.09.2021 до участі у справі залучено, у якості співвідповідача - Офіс Генерального прокурора.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29.10.2020 по справі №280/4172/20 задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_1 , зокрема поновлено позивача на попередній посаді, а також стягнуто на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18.05.2020 по 29.10.2020 в розмірі 122320,86 грн. Позивач зазначає, що рішення суду до негайного виконання допущено не було. Вказує на те, що рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29.10.2020 по справі №280/4172/20, з урахуванням постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 13.05.2021, набрало законної сили 13.05.2021. При цьому, позивач зазначає, що рішенням суду від 29.10.2020 було вирішено питання про відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 18.05.2020 по 29.10.2020, проте питання стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 30.10.2020 по 13.05.2021 вирішено не було. За таких обставин, позивач вважає, що має право на отримання середнього заробітку за період з 30.10.2020 по 13.05.2021, у зв'язку з чим просить задовольнити позовні вимоги.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено про те, що посилання позивача на ч.2 ст.235 КЗпП України є безпідставним, оскільки питання стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу вирішено у справі №280/4172/20. Також, відповідач вказав на те, що ОСОБА_1 з 16.10.2020 шляхом укладання контракту працевлаштована на посаді спеціаліста відділу захисту інтересів дітей та протидії насильству Запорізької обласної прокуратури. Також, відповідач вказав на те, що позивач до відповідача з заявою про її поновлення на посаді, відповідно до рішення суду №280/4172/20 не зверталася. З урахуванням викладеного у відзиві, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази у їх сукупності та взаємозв'язку, встановив наступне.
Судом встановлено, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29.10.2020 по справі №280/4172/20 задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_1 , а саме вирішено:
визнати протиправним та скасувати рішення другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур №119 від 02.04.2020 про неуспішне проходження прокурором другого відділу процесуального керівництва управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримки публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, що поширює свою діяльність на Запорізьку область, прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 атестації у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснення повноваження прокурора;
визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Запорізької області №741-к від 29.04.2020 про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора другого відділу процесуального керівництва управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримки публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, що поширює свою діяльність на Запорізьку область, прокуратури Запорізької області та з органів прокуратури Запорізької області з 18.05.2020;
поновити ОСОБА_1 в Запорізькій обласній прокуратурі на посаді, рівнозначній посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримки публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, що поширює свою діяльність на Запорізьку область, прокуратури Запорізької області з 19.05.2020;
стягнути з Запорізької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 19.05.2020 по 29.10.2020 в розмірі 122320,86 грн. (сто двадцять дві тисячі триста двадцять гривень 86 коп.) з проведенням необхідних відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства;
у задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13.05.2021 постановлено:
апеляційні скарги Офісу Генерального прокурора та Запорізької обласної прокуратури задовольнити частково;
рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29.10.2020 року в адміністративній справі №280/4172/20 змінити шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції даної постанови;
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково;
рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29.10.2020 року в адміністративній справі №280/4172/20 - скасувати в частині поновлення ОСОБА_1 в Запорізькій обласній прокуратурі на посаді, рівнозначній посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримки публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, що поширює свою діяльність на Запорізьку область, прокуратури Запорізької області з 19.05.2020 року та в цій частині прийняти нову постанову.
поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримки публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, що поширює свою діяльність на Запорізьку область, прокуратури Запорізької області та органах прокуратури Запорізької області з 18.05.2020 року;
в іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29.10.2020 року в адміністративній справі №280/4172/20 - залишити без змін.
Позивач вважаючи, що має право на отримання середнього заробітку за період з 30.10.2020 по 13.05.2021, звернувся з даним позовом до суду.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною п'ятою статті 124 Конституції України, встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
За змістом статті 14 КАС України, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до приписів статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Частиною сьомою статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Згідно частини 2 статті 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Так, судом встановлено, що ухвалюючи рішення від 29.10.2020 суд вирішив питання про стягнення на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 19.05.2020 по 29.10.2020 в розмірі 122320,86 грн. (сто двадцять дві тисячі триста двадцять гривень 86 коп.) з проведенням необхідних відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства.
Отже, судом першої інстанції було вирішено питання про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В свою чергу, суд зазначає, що перегляд судового рішення апеляційним судом жодним чином не впливає на період відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з огляду на те, що судове рішення про поновлення на посаді підлягає негайному виконанню.
Тобто, 30.10.2020 у відповідача виник обов'язок видати наказ про поновлення позивача на посаді з 19.05.2020, виплатити середній заробіток з 19.05.2020 по 29.10.2020.
В свою чергу, у подальшому відповідач, з урахування поновлення позивача на роботі, повинен був нараховувати та виплачувати позивачу заробітну плату.
За таких обставин, суд визнає необґрунтованими посилання позивача на статтю 235 КЗпП України, а відповідно і необґрунтованими позовні вимоги про нарахування та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 30.10.2020 по 13.05.2021.
При цьому, суд зазначає, що у разі затримки виконання рішення про поновленні співробітника на роботі чинним законодавством України передбачена відповідальність за затримку виконання рішення суду про поновлення на роботі.
Так, відповідно до статті 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Тобто, у разі затримки виконання рішення суду, робітник має право на відшкодування середнього заробітку (частини середнього заробітку) за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, з дати ухвалення рішення по дату фактичного його виконання.
Разом з тим, позивач суду вимог, відповідно до статті 236 КЗпП України, про відшкодування середнього заробітку за час затримки виконання рішення, з 30.10.2020 по дату поновлення на роботі не заявляв.
Згідно ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 30.10.2020 по 13.05.2021 в розмірі 142707,67 грн., а відповідно про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 78, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Запорізької обласної прокуратури (69057, м.Запоріжжя, вул.Матросова, 29-а, код ЄДРПОУ 02909973) про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя І.В. Новікова