Житомирський апеляційний суд
Справа №295/255/22 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ст.183 КПК України Доповідач ОСОБА_2
01 лютого 2022 року
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря: ОСОБА_5 ,
прокурора: ОСОБА_6 ,
підозрюваного: ОСОБА_7 ,
захисника: ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м.Житомира від 11 січня 2022 року про відмову в застосуванні до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, -
Слідчий звернулась до слідчого судді з клопотанням в якому вказано, що ОСОБА_7 , маючи непогашену та не зняту судимість за вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20.10.2021 за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та знову вчинив умисний злочин за наступних обставин. Так, ОСОБА_7 , 30.12.2021 близько 23 години 45 хвилин, перебував біля будинку №104 по вул. Бориса Тена в м. Житомирі, де помітив припаркований автомобіль ГАЗ 330202, білого кольору, номерний знак НОМЕР_1 , вартістю 250 000 грн., який перебуває у користуванні ОСОБА_10 . В цей день час та місці у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, направлений на незаконне, повторне заволодіння даним транспортним засобом. Реалізуючи свій злочинний умисел направлений на незаконне, повторне заволодіння транспортним засобом, ОСОБА_7 , у вищезазначений день, час та місці, пересвідчившись, що за його діями ніхто не спостерігає і вони залишаються не поміченими, розбив кватирку водійських дверей та рукою відчинив їх з середини, після чого проник до автомобіля ГАЗ 330202, білого кольору, номерний знак НОМЕР_1 , та шляхом з'єднання дротів живлення замка запалення, запустив двигун і розпочав рух. Таким чином ОСОБА_7 незаконно, повторно заволодів автомобілем ГАЗ 330202, білого кольору, номерний знак НОМЕР_1 , вартістю 250 000 грн., який перебуває у користуванні ОСОБА_10 .
Своїми умисними діями, які виразилися у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому повторно, ОСОБА_7 , вчинив злочин, передбачений ч.2 ст. 289 КК України.
31.12.2021 року підозрюваному було вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.
В обґрунтування доводів щодо застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий посилається на наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування і суду, вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м.Житомира від 11 11 січня 2022 року відмовлено в задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Обрано стосовно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, без застосування електронних засобів контролю.
Заборонено ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у період часу з 01 години по 06 годину до 12 березня 2022 року.
Покладено на підозрюваного ОСОБА_7 наступні обов'язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду; не відлучатись з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора, суду; уникати від спілкування з потерпілим у даному кримінальному провадженні.
Ухвалено роз'яснити підозрюваному ОСОБА_7 , що у разі невиконання обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Встановлено строк дії ухвали до 12.03.2022 року.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою обрати відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 діб. Посилається на те, що ухвала слідчого судді є незаконною. Вказує, що в ході судового розгляду клопотання про обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою встановлено, наявність ризиків передбачених п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України. Однак, слідчим суддею належним чином не було враховано той факт, що підозрюваний ОСОБА_7 20.10.2021 року вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області засуджений за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.15, ч.2 ст.289 КК України до позбавлення волі на строк 5 років та на підставі ст.75 КК України, від відбування покарання звільнений зі встановленням іспитового строку терміном на 3 роки і саме під час іспитового строку було вчинено тяжкий злочини у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_7 . Вказане лише характеризує підозрюваного, як суспільно небезпечну особу, яка не стала та не бажає ставати на шлях виправлення, а тому на даний час існує беззаперечний ризик того, що ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, може вчиняти інші кримінальні правопорушення у тому числі тяжкі злочини. При цьому, злочин у вчиненні якого на даний час обґрунтованою підозрюється ОСОБА_7 , відповідно до ст.12 КК України є тяжкими та за його вчинення передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі, а тому наявний ризик того, що з метою уникнення покарання за вчинені злочини підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення інших правопорушень (Cloth v. Belgium, § 40). Наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин (Selcuk v. Turkey, § 34; Matznetter v. Austria, § 9). Запобігти вищевказаним ризикам, шляхом застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді домашнього арешту неможливо, оскільки даний запобіжний захід взагалі не виключає можливості підозрюваного вчиняти інші кримінальні правопорушення або переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Під час апеляційного розгляду прокурор підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити з викладених в ній мотивів.
Підозрюваний ОСОБА_7 та його захисник заперечили щодо апеляційної скарги та просили її залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу, підозрюваного та його захисників, які заперечили проти апеляційної скарги прокурора, перевіривши ухвалу слідчого судді в межах ст.404 КПК України та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, що свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий та прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику, зазначеного у клопотанні.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною першою статті 181 КПК України встановлено, що домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Згідно з ч.2 ст.181 КПК України, домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст.178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, в тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність у підозрюваного постійного місця роботи, репутацію підозрюваного, майновий стан підозрюваного, наявність судимостей, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього кодексу.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини, яке згідно ч.5 ст. 9 КПК України, які є джерелом законодавства, у справі «Бойченко проти Молдови» № 41088/05, рішення від 11 липня 2006 року - «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу». А у справі «Мамедова проти Росії» № 7064/05, рішення під 01 червня 2006 року Європейський суд дійшов такого висновку: «посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча. Суворість покарання і є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребу позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».
Слідчий суддя зазначених вимог закону загалом дотримався, рішення щодо застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного саме у вигляді домашнього арешту відповідає меті застосування запобіжного заходу - забезпеченню належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Як вбачається з матеріалів провадження та встановлено під час розгляду клопотання слідчого в суді першої інстанції, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавленням від 5 до 8 років з конфіскацією майна або без такої. Разом з тим, розглядаючи клопотання слідчого про застосування підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчим суддею вірно встановлено, що такий запобіжний захід в даному випадку обрано бути не може, оскільки ОСОБА_7 хоча і підозрюється у вчиненні злочину тяжкого злочину, раніше судимий, проте що слідчим суддею враховано те, що підозрюваний визнав свою вину у скоєному, будучи не затриманим в порядку ст.208 КПК України на час розгляду клопотання про обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою з'явився в судове засідання за першим викликом слідчого, що спростовує твердження прокурора щодо можливого ризику переховування від органу досудового розслідування та, надалі від суду, а тому слідчим та прокурором не доведено та у судовому засіданні не встановлено об'єктивних даних, які б дійсно свідчили про те, що забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного можливе виключно в умовах тримання його під вартою.
Таким чином, застосування виключного запобіжного заходу не викликано об'єктивною необхідністю і не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного, тому слідчий суддя правильно прийшов до висновку про те, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту відповідає особі підозрюваного і зможе запобігти існуючим ризикам та буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та більш м'яким запобіжним заходом відповідно до положень ст.176 КПК України.
Доказів про те, що більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та його належної процесуальної поведінки, прокурором та слідчим не надано, а також вони відсутні в матеріалах провадження.
З вказаним висновком також погоджується і колегія суддів, оскільки зазначені обставини підтверджені в судовому засіданні як прокурором, так і слідчим та відповідають матеріалам кримінального провадження.
З огляду на викладене,, доводи викладені в апеляційній скарзі прокурора про те, що слідчий суддя не в достатній мірі дослідив обставини провадження та не врахував те, що підозрюваний є раніше судимим, що характеризує його як суспільно небезпечну особу, яка не бажає стати на шлях виправлення не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду провадження та не грунтуються на його матеріалах, оскільки такі дані були враховані слідчим суддею при застосуванні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Доводи прокурора про те, що підозрюваний під загрозою тяжкості покарання може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, вчинити інший злочин, а застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить його належну процесуальну поведінку та проведення досудового розслідування у розумні строки є лише його припущеннями. В ухвалі слідчого судді наведено мотиви відхилення доводів на підтвердження наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а також проаналізовано можливість застосування альтернативних запобіжних заходів
Також прокурором не надано доказів того, що домашній арешт в нічний час доби не зможе запобігти такому ризику як можливість здійснення неправомірного впливу на потерпілого, свідків чи інших підозрюваних в провадженні.
На переконання колегії суддів саме запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_7 процесуальних обов'язків, забезпечення його належної процесуальної поведінки, та зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
За наведених обставин підстав для скасування ухвали слідчого судді з мотивів, наведених в апеляційній скарзі прокурора, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 404, 407,422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м.Житомира від 11 січня 2022 року про відмову в застосуванні до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: