Житомирський апеляційний суд
Справа №295/9337/20 Головуючий у 1-й інст. Перекупка І.Г.
Категорія 85 Доповідач Галацевич О. М.
03 лютого 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Галацевич О.М.,
суддів: Григорусь Н.Й., Микитюк О.Ю.,
з участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу №295/9337/20 за заявою ОСОБА_1 про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи ОСОБА_2 , заінтересована особа - Орган опіки та піклування Житомирської міської ради,
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 ,
на рішення Богунського районного суду м.Житомира, ухвалене 01 лютого 2021 року суддею Перекупкою І.Г. у м. Житомирі, повний текст рішення складено 05 лютого 2021 року,
У серпні 2020 року ОСОБА_1 подав до суду заяву, у якій, просив визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обмежено дієздатною, встановити піклування та призначити його піклувальником над нею.
Обґрунтовував заяву тим, що він є чоловіком ОСОБА_2 . Шлюб між ними укладено 12 серпня 2000 року. Від шлюбу мають малолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З дружиною та сином вони проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Він почав помічати за ОСОБА_2 , що протягом певних відрізків часу вона перебувала у прострації, затяжних депресіях, які змінювалися приступами агресії та роздратуванням, при цьому вона не усвідомлювала дійсність, втрачала можливість спілкуватися. Такий стан у ОСОБА_2 триває не постійно, це відбувалося періодично, особливо сильне погіршення відбувалося при зміні погодних умов. Пізніше, ОСОБА_2 зізналася, що вона страждає на психічні розлади, і проходила лікування. Про вищезазначені обставини ОСОБА_2 не розповіла йому до укладення шлюбу.
Протягом їх перебування у шлюбі ОСОБА_2 постійно проходила лікування, яке включало прийом антидепресантів, транквілізаторів та психостимулюючих засобів. Прийом даних препаратів вона здійснює по день подання заяви, з ним на тему здоров'я не спілкується та намагається приховати ті обставини, що вона приймає сильнодіючі психотропні медичні засоби. Інколи ОСОБА_2 перебуває у збудженому, веселому стані, який може різко змінитися на роздратування та втрату відчуття реальності, а також панічними атаками. Такий стан у ОСОБА_2 може тривати декілька тижнів, після цього вона повертається до нормального життя і так триває до чергового загострення.
Останнім часом психічний стан ОСОБА_2 значно погіршився, вона проявляє агресію та часто, за його спостереженнями, не усвідомлює свої дії. За час його відсутності із ОСОБА_2 залишається їх малолітній син, тому стан психічного здоров'я ОСОБА_2 викликає у нього значне занепокоєння. Крім того, він має обґрунтовану підозру про те, що ОСОБА_2 потрапила під вплив невідомих йому осіб (невиключно із псевдо-релігійної організації), які використовуючи її стан, маніпулюють нею з метою матеріальної наживи, оскільки ОСОБА_2 всі кошти, які є у них вдома, віддає даним невстановленим ним стороннім особам, навідує місця проведення релігійних обрядів, проводить невідомі йому релігійні обряди у них вдома, спілкується з даними особами та уникає спілкування.
Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 01 лютого 2021 року заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення (а.с. 183-193 т.1).
Додатковим рішенням цього суду від 25 лютого 2021 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто 6864,50 грн в рахунок відшкодування витрат за проведення комплексної судової психолого-психіатричної експертизи ДУ «Центр психічного здоров'я і моніторингу наркотиків МОЗ України» від 29 вересня 2020 року №172 (а.с. 211-213 т.1).
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Богунського районного суду м.Житомира від 01 лютого 2021 року та ухвалити нове - про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обмежено дієздатною, встановлення над нею піклування та призначення їй піклувальником ОСОБА_1 .
На його думку, суд першої інстанції не врахував надані до заяви про визнання особи обмежено дієздатною медичні документи, які підтверджують, що ОСОБА_2 страждає на психічний розлад і проходила лікування психотропними медичними препаратами. Зазначені документи та обставини не спростовані в судовому засіданні, навпаки, ОСОБА_2 визнала справжність медичних документів та ті обставини, що вона проходила лікування, відповіла, що їй був призначений препарат «Ципралекс», проте вона відмовилася його приймати. Тому, представник заявника вважає, що висновок суду про недоведеність обставин наявності у ОСОБА_2 психічних розладів є помилковим. Також, вважає, що судом було безпідставно відмовлено у призначенні судово-психіатричної експертизи, чим грубо порушено вимоги ч. 1 ст. 298 ЦПК України.
Окрім того, на його думку, наявний у справі висновок судово-психіатричного експерта №172 від 24 вересня 2020 року не можна вважати документом, який оцінює психічний стан ОСОБА_2 з точки зору наявності у неї чи відсутності в даний час або у минулому психічних розладів у відповідності до медичних критеріїв, які визначені у Міжнародній класифікації хвороб. Крім того, висновок не відповідає вимогам законодавства та не містить докладних відповідей на запитання, які відносяться до предмета справи. Вважає, що суд першої інстанції самоусунувся від визначення дійсного стану ОСОБА_2 .
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на її безпідставність. Вказав, що суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв виписку з історії хвороби №0794/08/20074 та виписку із медичної карти стаціонарного хворого «ЦМЛ №1 м.Житомир з 09.02.2005 по 23.02.2005 в якості належних доказів, оскільки вони свідчать лише про обстеження ОСОБА_2 та про призначення їй медичних препаратів, а діагнози, які вказується у медичних документах - гіпертонічна хвороба, мігрень, не свідчать про психічний розлад ОСОБА_2 . Також, на його думку, суд правильно відмовив у задоволенні клопотання про призначення у справі судово-психіатричної експертизи стану ОСОБА_2 , оскільки матеріали справи не містять достатніх даних про психічний розлад здоров'я останньої. Вказав, що наявний у матеріалах справи висновок експерта №172 від 24 вересня 2020 року, у відповідності до якого ОСОБА_2 на будь-який психічний розлад не страждає, за своїм психічним станом може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, обґрунтовано врахований судом, оцінку якому надано у сукупності з іншими доказами.
Окрім того, зазначив, що заява ОСОБА_1 про обмеження цивільної дієздатності ОСОБА_2 є необґрунтованою та безпідставною, а подання її зумовлене, на його думку, лише неприязливими стосунками та намаганням заявника дискредитувати ОСОБА_2 в очах громадськості, обмежити її в правах на майно придбане під час шлюбу та вихованні рідної дитини.
В судовому засіданні ОСОБА_2 та її представники ОСОБА_5 та ОСОБА_6 апеляційну скаргу не визнали, посилаючись на її безпідставність, недобросовісність дій ОСОБА_1 та зловживання ним процесуальними правами. ОСОБА_6 просила стягнути судові витрати, у тому числі за її участь як представника в суді першої інстанції.
Представник органу опіки і піклування не підтримала апеляційну скаргу.
Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились. ОСОБА_3 надіслав на адресу апеляційного суду клопотання про розгляд справи у його відсутність та відсутність ОСОБА_1 . Вимоги апеляційної скарги підтримав.
Заслухавши пояснення осіб, які з'явились у судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
За змістом ст. 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Частиною 1 статті 30 ЦК України визначено, що цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.
Відповідно до статті 36 ЦК України суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Порядок обмеження цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України. Цивільна дієздатність фізичної особи є обмеженою з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.
Піклування встановлюється над неповнолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, цивільна дієздатність яких обмежена (стаття 59 ЦК України).
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи.
Частиною 3 ст. 294 ЦПК України передбачено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 «Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним» від 28 березня 1972 року роз'яснено, що даними про психічну хворобу можуть бути довідки про стан здоров'я, виписка з історії хвороби й інші документи, видані лікувально-профілактичними закладами.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 12.08.2000 перебувають у зареєстрованому шлюбі (а.с. 9 т.1) та мають неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 10 т.1).
Заявник в обґрунтування заявлених вимог та доводів про наявність психічних розладів у ОСОБА_2 посилався на виписку з історії хвороби № 0794-08/20074, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_2 з 24.11.2008 по 27.11.2008 проходила обстеження у Вільнюскому діагностичному центрі, де їй був поставлений діагноз (російською): «Первичная артеральная гипертензия ІІ стадии. Мигрень. Эпизоды депрессии средней тяжести с соматическим компонентом…» (а.с.11-12 т.1). ОСОБА_1 також до заяви надав: виписку з історії хвороби (первинний огляд невролога)…, у якій ОСОБА_2 встановлений діагноз: класична мігрень. Депресивний синдром (а.с.13 т.1); висновок фахівця ОСОБА_7 , який свої висновки зробив на підставі копій медичних документів, без обстеження, спілкування з самою особою і вважав за необхідне призначити амбулаторну судово-психіатричну експертизу (а.с.14 т.1); виписку із медичної карти стаціонарного хворого (ЦМЛ № 1 м. Житомира з 09.02.2005 по 23.02.2005) ОСОБА_2 , де діагноз: Гіпертонічна хвороба І стадії. Мігрень. (а.с.15 т.1); виписний епікриз історії хвороби № 6193 ОСОБА_2 , де діагноз: Мігрень, мігренозний статус (а.с.16 т.1) та виписки з епікризу та консультації невролога (а.с.17-19 т.1).
Суд першої інстанції не прийняв вказані документи в якості належних доказів, оскільки вважав, що вказані виписки свідчать про обстеження ОСОБА_2 , про призначення їй медичних препаратів, а діагноз, який вказується у медичних документах - гіпертонічна хвороба, мігрень, не свідчить про психічне захворювання ОСОБА_2 .
Під час розгляду справи, ОСОБА_2 було надано суду висновок судово-психіатричного експерта № 172 від 24.09.2020, проведений лікарями ДУ «Центр психічного здоров'я і моніторингу наркотиків та алкоголю Міністерства охорони здоров'я України», відповідно до якого ОСОБА_2 будь-яким психічним захворюванням не страждає, за своїм психічним станом здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а.с.38-43 т.1).
Матеріали справи містять документи, що ОСОБА_2 працює (а.с.44-47 т.1), приймає участь у забезпеченні проходження курсу реабілітації сином ОСОБА_8 (а.с.48 т.1).
З наданої медичної довідки щодо придатності до керування транспортним засобом № 346853 Комунального підприємства «Здоров'я» м.Житомир, вбачається, що 25.12.2008 ОСОБА_2 була оглянута і визнана здоровою та придатною для видачі водійського посвідчення групи «А» та «В».
Згідно наданого сертифіката про проходження профілактичного наркологічного огляду з кабінету профілактичних наркологічних оглядів серія 10 ААЖ №188599 від 08.07.2020 наркологічні протипоказання керування автотранспортом відсутні. Сертифікат дійсний до 08.07.2022 (а.с. 93 т.1).
Представником ОСОБА_2 до матеріалів справи надані характеристики останньої з гуманітарної гімназії №23 та Житомирської громадської організації «Спілка жінок Житомирщини» тощо (а.с. 128-129 т.1).
Враховуючи наявні у матеріалах справи письмові докази та практику Європейського суду з прав людини, суд першої інстанції не встановив підстав для обмеження цивільної дієздатності ОСОБА_2 , призначення їй піклувальника в особі заявника, а тому, у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовив.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає фактичним обставинам справи та наявним у матеріалах справи доказам.
Крім того, ухвалою Житомирського апеляційного суду від 13 липня 2021 року було задоволено клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 та призначено у справі судово-психіатричну експертизу.
05 січня 2022 року на виконання вимог вказаної ухвали надійшов висновок судово-психіатричного експерта № 388-2021 від 28 грудня 2021 року, згідно якого ОСОБА_2 на даний час на будь-які психічні розлади не страждає і може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а.с.130-134 т.2).
Отже, доводи апеляційної скарги щодо неправильності висновків суду та наявності підстав для визнання ОСОБА_2 обмежено недієздатною та встановлення над нею піклування є безпідставними.
Порушене представником ОСОБА_2 - ОСОБА_6 в суді апеляційної інстанції питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за участь в суді першої інстанції згідно її клопотання від 16.10.2020 (а.с.57-68 т.1) може бути вирішене судом першої інстанції шляхом постановлення додаткового рішення.
За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку, що останній, подавши до суду заяву про обмеження цивільної дієздатності ОСОБА_2 , діяв недобросовісно, без достатньої для цього підстави, а тому посилання представника ОСОБА_6 на те, що суд не вирішив зазначене питання є безпідставними. Застосування до заявника заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами під час розгляду справи в суді першої інстанції є компетенцією суду першої інстанції.
Підстав для застосування до ОСОБА_1 заходів процесуального примусу суд апеляційної інстанції не вбачає, оскільки звернення з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції не свідчить про зловживання заявником процесуальними правами, а є правом особи, передбаченим ст. 352 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а рішення Богунського районного суду м.Житомира від 01 лютого 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Судді
Повний текст постанови складений 07 лютого 2022 року.