СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/20230/21
пр. № 2/759/514/22
07 лютого 2022 року
Святошинський районний суд м. Києва
в складі: головуючого - судді - Горбенко Н.О.,
при секретарі - Кравченко А.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-
І. Стислий виклад позиції позивачів та відповідача.
1. 06.09.2021 року Позивачі звернулись до суду з позовом до ОСОБА_4 з вимогою про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням.
2. Позов обґрунтований тим, що позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 є власниками квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 27.07.2002 року та договором дарування частки квартири від 28.11.2019 року.
На даний час відповідач по справі зареєстрована в даній квартирі, що підтверджується витягом з Реєстру територіальної громади м. Києва.
3. Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не подавала, заяв про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
ІІ. Заяви ( клопотання) учасників справи.
4. Позивачі в судове засідання не з'явилися, надіслали до суду заяви про розгляд справи без їх участі, із зазначенням про підтримання позовних вимог.
ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.
5. Судом на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
6. Оскільки відповідач, з огляду на положення ст.128 ЦПК України, була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, проте в судове засідання не з'явилась без поважних причин, а позивачі не заперечували проти проведення заочного розгляду справи, суд на підставі ст.280 ЦПК України вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
IV. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.
7. Позивачам на праві власності належитьквартира АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 27.07.2002 року та договором дарування частки квартири від 28.11.2019 року.
8. Відповідач по справі зареєстрована за вище вказаною адресою, що підтверджується відповідями на запити про місце реєстрації та витягом з Реєстру територіальної громади м. Києва.
9. Згідно з актом від 31.08.2021 року в.о. начальника ЖЕД-7, ОСОБА_4 за адресою: квартира АДРЕСА_2 зареєстрована , але не проживає.
10. Відповідно до заяви ОСОБА_4 , яку завірено апостілем, надісланої з міста Монреаль провінції Квебек, Канада, остання просить зняти її з місця реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .
V. Оцінка суду.
А. Загальні принципи.
11. Відповідно до ст.47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
12. Згідно з ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Як зазначає Європейський суд з прав людини, "втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла". "Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється "згідно із законом" та не може розглядатись як "необхідне в демократичному суспільстві..." («Кривіцька та Кривіцький проти України» § 41,42, ЄСПЛ, від 02.12.2010 року).
Враховуючи фактичні обставини справи, суд повинен встановити відповідність визнання відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням критеріям, що викладені в п.2 ст.8 Конвенції.
Б. Застосування вказаних принципів в даній справі.
1. Чи здійснювалось втручання «згідно з законом»?.
13. За порівняльним аналізом ст.. 383, 391, 405 ЦК України та ст..150, 156 у поєднанні зі ст. 64 Житлового кодексу України слід дійти до висновку що положення ст.. 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на житлове приміщення, будинок, квартиру, тощо, від будь-яких осіб, у тому числі осіб, які не були і не є членами його сім'ї. Згідно зі ст.405 ЦК член сім'ї (в тому числі колишній член сім'ї) власника будинку втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом. Тобто, в даному випадку втручання у право відповідача здійснюється згідно з законом.
2. Чи відповідало втручання цілям передбаченим в п.2 ст.8 Конвенції?
14. Позивач, обґрунтовуючи позовну заяву, вказав, що вимоги мотивовані усуненням перешкод у реалізації ним права користування та розпоряджання належного йому нерухомим майном, тобто - метою втручання останнього є захист інтересів власника, що підпадає під виняток передбачений п.2 ст.8 Конвенції.
3. Чи було втручання «необхідним в демократичному суспільстві» (пропорційним)?.
15. Аналізуючи баланс інтересів між власником майна та відповідачами по справі, суд враховує, що позивачеві належить спірна квартира на праві приватної власності.
Виходячи зі змісту частини першої статті 317 ЦК, проживання у квартирі, що є об'єктом права приватної власності, за своєю юридичною природою є складовою права користування нею як об'єктом власності.
Відповідно до ст.321 ЦК право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
16. Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.
17. Статтею 383 ЦК України передбачено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї.
18. Згідно ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та відповідно ст.321ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
19.Стаття 386 ЦК України передбачає, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
20. Відповідно до ст.391ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
21. Реалізація встановлених конституційних гарантій, поряд з іншими, відображається в збереженні житла за його власниками без обмежень, та в гарантії збереження житла в державному та комунальну житлову фонді за тимчасово відсутніми громадянами протягом шести місяців (ст.71 ЖК УРСР), членів сім'ї власника жилого приміщення протягом року (ст.405 ЦК України). Не проживання у жилому приміщенні понад встановлений строк без поважних причин, дають підстави для визнання цих осіб в судовому порядку такими, що втратили права користування ним (ст. 72 ЖК УРСР, ст. 405 ЦК України).
22. Відповідач по справі є колишньою мешканкою даної квартири, а її проживання в квартирі мало місце як колишнього жильця.
Будь-яких інших угод про порядок користування жилим приміщенням між сторонами не укладалось,
23.Згідно приписів ст.ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, оскільки вони містять у собі інформацію щодо предмета доказування, логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для визнання відповідачів, такими що втратили право на користування житловим приміщенням.
24. Суд звертає увагу і на той факт, що тривалість відсутності відповідача в належній позивачам квартирі, об'єктивно свідчить про зміну її місця проживання, а тому визнання за ними втрати права на користування жилим приміщенням не буде свідчити про втрату нею житла взагалі і в свою чергу буде захищати права власника спірного житла - позивача по справі.
25. Разом з тим, суд звертає увагу, що згідно із статтею 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Функції реєстрації та зняття з реєстрації фізичних осіб покладено виключно на органи реєстрації. При відмові відповідача знятися з реєстрації добровільно, його зняття з реєстрації можливе за остаточного рішення суду. Питання зняття з реєстрації вирішується спеціально уповноваженим органом.
26.Вказані обставини свідчать, що «втручання у право відповідача» є співрозмірним із переслідуваною законною метою, а відповідно є «необхідним у демократичному суспільстві», а відтак - позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
VІ. Розподіл судових витрат.
27.При зверненні до суду позивачем не ставилася вимога щодо стягнення судового збору з відповідачки, тому судовий збір з відповідачки не підлягає стягненню.
Керуючись ст.383, 391, 150, 156, 405 ЦК України, ст.ст.4,12,13,81,247,265, 280 ЦПК України, ст. 64 Житлового кодексу України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити в повному обсязі.
Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , такою що втратила право користування жилим приміщенням.
Заочне рішення може бути переглянуте Святошинським районним судом м.Києва за письмовою заявою відповідачів. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Святошинського районного суду
м. Києва Н.О. Горбенко