СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/23683/19
пр. № 2/759/674/22
18 січня 2022 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Твердохліб Ю.О.
за участю секретаря судового засідання Скиданенко Г.В., Кушнірчук А.Р,
представника третьої особи: Цимбал М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дванадцятої київської державної нотаріальної контори, третя особа: ОСОБА_2 про визнання незаконною, скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії,-
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Дванадцятої київської державної нотаріальної контори, третя особа: ОСОБА_2 про визнання незаконною та скасування постанови державного нотаріуса Дванадцятої київської державної нотаріальної контори від 21.12.2018 року про відмову у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
Свої вимоги позивач мотивувала тим, що 12.03.2016 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складено заповіт, яким вона заповіла їй все майно, рухоме та нерухоме, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом матиме право. Після смерті ОСОБА_3 , вона звернулась до Дванадцятої київської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
21.12.2018 року постановою державного нотаріуса Дванадцятої київської державної нотаріальної контори Тітової О.В. їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки не встановлено тотожність особи, яка померла та зробила заповіт.
Вважає таку відмову у вчиненні нотаріальної дії протиправною та наполягає на наявності підстав для її скасування, оскільки вважає, що матеріали спадкової справи містять докази що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка склала заповіт, та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 є однією і тією ж особою.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.12.2019 року визначеного головуючого суддю Миколаєць І.Ю. (а.с. 11 том1 ).
Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 13.01.2020 року справу прийнято до провадження судді Миколаєць І.Ю. (а.с. 12-13 том1).
12.02.2020 року державний нотаріус Дванадцятої київської державної нотаріальної контори Тітова О.В. подала відзив на позовну заяву у якому зазначила, що вона діяла в межах своїх повноважень, під час перевірки документів нею було виявлено невідповідність не тільки в прізвищі але і в даті народження заповідача. Померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заповіт зроблений від імені ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Просить розглянути справу у її відсутності (а.с. 18 том1).
06.04.2020 року ОСОБА_1 подала заяву про долучення доказів та заяви про забезпечення доказів (а.с. 21-23, 39-40, 41-43 том1).
30.04.2021 року ОСОБА_1 подала позовну заяву у новій редакції (а.с. 70-75 том1).
07.08.2020 року ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову (а.с. 95-96 том1)
В судовому засіданні 12.08.2020 року суд постановив відмовити позивачу у прийнятті нової позовної заяви, залишив без розгляду клопотання про долучення доказів та відмовив позивачу у задоволенні клопотання про забезпечення доказів (а.с. 101-102 том1).
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 12.08.2020 року заяву про забезпечення позову від 07.08.2020 року повернуто заявнику (а.с. 103-104 том1).
17.08.2020 року ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову (а.с. 108-109 том1).
26.08.2020 року ОСОБА_1 подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с. 148-149 том1 ).
Розпорядженням керівника апарату Святошинського районного суду м. Києва від 28.04.2021 року призначено повторний автоматичний розподіл справи (а.с. 128 том1).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2021 року визначеного головуючого суддю Твердохліб Ю.О. (а.с. 129 том1).
Справу передано судді 29.04.2021 року.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 05.05.2021 року справу прийнято до провадження судді Твердохліб Ю.О. та постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження (а.с. 132 том1 ).
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 05.05.2021 року відмовлено у задоволенні клопотання про забезпечення позову (а.с. 131 том 1)
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 06.09.2021 року закрито підготовче провадження.
31.12.2021 року державний нотаріус Дванадцятої київської державної нотаріальної контори Тітова О.В. подала відзив на позовну заяву у якому зазначила, що вона діяла в межах своїх повноважень, під час перевірки документів нею було виявлено невідповідність не тільки в прізвищі але і в даті народження заповідача. Померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , натомість заповіт зроблений від імені ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Просить розглянути справу у її відсутності (а.с. 173 том1)
Також, 31.12.2021 року державний нотаріус Дванадцятої київської державної нотаріальної контори Тітова О.В. на виконання вимог ухвали суду від 30.11.2021 року надала належним чином завірену копію спадкової справи № 838/12 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 .
В судове засідання позивач не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, подала заяву про розгляд справи у її відсутності (а.с. 148-149, 164 том 1).
В судове засідання державний нотаріус Дванадцятої київської державної нотаріальної контори Тітова О.В. не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, подала заяву про розгляд справи у її відсутності (а.с. 18, 173 том 1).
Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не відомі.
Представник третьої особи в судовому засіданні проти вимог позову заперечила у зв'язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю. Зазначила, що померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 є сестрою ОСОБА_2 , факт цих родинних відносин встановлений рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 26.09.2019 року. ОСОБА_2 є спадкоємицею після своєї рідної сестри. Прізвище і дата народження померлої також підтверджується паспортом, який отримано за життя ОСОБА_3 . Вказувала, що ще за життя у сестри вкрали документи, також вони з сестрою звертались до правохоронних органів з приводу скоєння протиправних дій з боку ОСОБА_1 .
Суд, заслухавши представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступних висновків.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 177 том 1).
12.03.2016 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 склала заповіт, яким заповіла все своє майно, рухоме та нерухоме, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом матиме право ОСОБА_1 , який посвідчений державним нотаріусом Дванадцятої київської державної нотаріальної контори Фещук Н.І. та зареєстрований в реєстрі за № 6-239 (а.с. 27-208 том 1).
ОСОБА_1 21.12.2018 року звернулась до Дванадцятої київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 209 том 1).
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).
Згідно частини першої та другої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з'ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.
Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (статті 50 Закону України «Про нотаріат»).
Тлумачення статті 50 Закону України «Про нотаріат» свідчить, що слід розмежовувати оскарження: 1) нотаріальної дії, 2) відмови у вчиненні нотаріальної дії; 3) нотаріального акта.
Судом встановлено, що постановою постановою державного нотаріуса Дванадцятої київської державної нотаріальної контори Тітової О.В. від 21.12.2018 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , з тих підстав, що не встановлено тотожність особи, яка померла та зробила заповіт, оскільки заповіт, посвідчений Дванадцятою київською державною нотаріальною конторою 12.03.2016 року за реєстром № 6-239 зроблено від імені ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а померла ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 214 том 1).
Порядок правового регулювання діяльності органів та посадових осіб нотаріату в Україні визначено Законом України «Про нотаріат» від 02.09.1993 року.
Частиною 1 ст.1 Законом України «Про нотаріат» встановлено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Як наголошується Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ з посиланням на Постанову Пленуму ВССУ «Про узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» від 07.02.2014 року, можливість оскарження нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні забезпечує законність нотаріального провадження і захист прав та інтересів учасників нотаріального процесу. Судовий контроль за діяльністю нотаріусів має забезпечити виправлення нотаріальних помилок, тлумачення чинного законодавства та сприяти дотриманню законності у сфері цивільних правовідносин, що виникають із вчинення нотаріальних дій.
У відповідності до п. 10 ч. 1ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Закон України «Про нотаріат» поділяє об'єкти судового оскарження в межах нотаріального процесу на три групи: нотаріальні дії; відмова у вчиненні нотаріальних дій; нотаріальні акти.
Обов'язок нотаріуса та відповідної посадової особи вчиняти нотаріальні дії передбачений ч.3 ст.49 Закону України «Про нотаріат», де встановлено заборону безпідставної відмови в її вчиненні.
Перелік підстав для відмови нотаріусом у вчиненні нотаріальних дій, визначено ст.49 Закону України «Про нотаріат» і він не є вичерпним.
За наявності умов, передбачених ст.49 Закону України «Про нотаріат», на нотаріуса покладається завдання, по-перше, відмовити у вчиненні нотаріальної дії, якщо вона суперечить вимогам чинного законодавства; по-друге, обґрунтувати своє рішення на підставі норм чинного законодавства.
У відповідності до ч.2 ст.50 Закону України «Про нотаріат», право на оскарження нотаріальної дії чи акта або відмови у її вчиненні, має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Згідно з п.п.4.12 п.4 Глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮ України № 296/5 від 22.02.2012 року, свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.
Пунктом 4.14. Порядку при видачі свідоцтва про право на спадщину визначено, що нотаріус обов'язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.
Згідно ст.68 Закону України «Про нотаріат», нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.
Таким чином, підставами для визнання нотаріальної дії незаконною є невідповідність здійснення такої дії чинному законодавству та порушення процедури здійснення нотаріальної дії.
Державний нотаріус Дванадцятої київської державної нотаріальної контори Тітова О.В. дослідивши заповіт посвідчений Дванадцятою київською державною нотаріальною конторою 12.03.2016 року за реєстром № 6-239 зроблений від імені спадкодавця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та свідоцтво про смерть з якого вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановила відсутність тотожності особи, яка померла та зробила заповіт, а тому не прийняла його для вчинення нотаріальної дії.
Відповідно до п. 4.14. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮ України № 296/5 від 22.02.2012 року, нотаріус перевірила факт смерті спадкодавця ОСОБА_3 15.06.1932 року, який не підтвердився.
Безпідставними є посилання позивача на існування формальних помилок при складанні тексту заповіту, а саме щодо прізвища та дати народження спадкодавця, оскільки нотаріальний процес - це процес оформлення на підставі безспірних документів, в якому не передбачено існування «формальних помилок».
Або документ відповідає вимогам закону, як по формі, так і по змісту, і такий документ приймається для вчинення нотаріальної дії, або, якщо документ не відповідає встановленим законом критеріям, у т.ч. затвердженим формам - він не приймається для вчинення нотаріальної дії.
Згідно пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема визнання права.
Тлумачення статті 50 Закону України «Про нотаріат» свідчить, що при задоволенні позову про оспорення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії суд не може зобов'язати нотаріуса вчиняти нотаріальні дії, оскільки такі дії вчиняються нотаріусом відповідно до Закону України «Про нотаріат» і належать до його компетенції.
За таких обставин, з урахуванням характеру спірних правовідносин, ефективним способом захисту права ОСОБА_1 є вимога про встановлення факту тотожності особи, яка померла та зробила заповіт, а не оскарження постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки задоволення такої вимоги не відновлює порушеного права позивача.
Суд не може зобов'язувати нотаріуса вчиняти дії щодо вирішення питань, які безпосередньо належать до його компетенції.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 473/1878/19 (провадження № 61-20469сво19) зроблено висновок, що «суд не може підміняти орган, до повноважень якого належить прийняття рішення, яке є предметом оскарження, приймати замість нього своє рішення та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта…Тобто суд не може зобов'язувати нотаріуса вчиняти дії щодо вирішення питань, які безпосередньо належать до його компетенції. У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій, відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову, виходили з того, що дії нотаріуса та оскаржена постанова відповідають вимогам чинного законодавства, тому немає підстав для визнання незаконною та скасування постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у зв'язку з чим не підлягає задоволенню і вимога позивача про зобов'язання нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом. При цьому суди не звернули увагу на те, що суд не може зобов'язувати нотаріуса вчиняти дії щодо вирішення питань, які безпосередньо належать до його компетенції. Таким чином, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом слід відмовити з вказаної підстави. Нотаріус вносить відповідну інформацію у Спадковий реєстр на підставі рішення суду про визнання його дій неправомірними чи у зв'язку зі скасуванням судом постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії».
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 01.09.2021 року у справі № 185/9807/19.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання незаконною постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом слід відмовити саме з таких підстав.
Також не підлягає задоволенню позовна вимога про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, яка є похідною від вищевказаної.
Таким чином позов не підлягає задоволенню у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-80, 206, 259, 265, 273, 280-284, 354, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Дванадцятої київської державної нотаріальної контори, третя особа: ОСОБА_2 про визнання незаконною, скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо (частина перша статті 355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Твердохліб Ю.О.