ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.02.2022Справа № 910/19812/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку письмового провадження матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Будсервіс" (45000, Волинська обл., м. Ковель, вул. Володимирська, буд. 152 А)
до Комунального підприємства "Київпастранс" (04070, м. Київ, вул. Набережне Шосе, буд. 2)
про стягнення 238 159,34 грн.
Представники сторін: не викликались
Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Будсервіс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Київпастранс" про стягнення 238 159,34 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором № 52.20-73 від 07.02.2020, а саме в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару, що підтверджується видатковими накладними №РН-0000149 від 01.04.2021, №РН-0000150 від 01.04.2021, №РН-0000166 від 06.04.2021, №РН-0000172 від 12.04.2021, №РН-0000229 від 18.05.2021, №РН-0000230 від 18.05.2021, №РН-0000231 від 18.05.2021, №РН-0000232 від 18.05.2021, №РН-0000233 від 18.05.2021, №РН-0000234 від 18.05.2021, №РН-0000235 від 18.05.2021, №РН-0000236 від 18.05.2021, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 219 144,00 грн, яку позивач просить стягнути в судовому порядку. Крім того, позивач нарахував до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 2 366,94 грн, 3 % річних у розмірі 2 571,60 грн та пеню у розмірі 14 076,80 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/19812/21 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Даною ухвалою, суд у відповідності до ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.
28.12.2021 через загальний відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач не погоджувався з вимогами позовної заяви в частині заявленого розміру витрат на правову допомогу.
Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив не скористався.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
07.02.2020 між Комунальним підприємством «Київпастранс» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-Комерційна фірма «Будсервіс» (постачальник) було укладено договір №52.20-73 (надалі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю «Частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рей кого рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху» код 34630000-2 за ДК 021:2015 (балон пневматичний, вмикач пневматичний, вологомасловідділювач для тролейбусів) (Лот №1 - балон пневматичний, вмикач пневматичний, вологомасловідділювач для тролейбусів), надалі - товар, а покупець сплатити за товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у Специфікації (Додаток №1), що додається до цього договору та є його невід'ємною частиною.
У додатках №1 та №2 до договору сторони погодили специфікацію товару та технічну специфікацію товару.
Відповідно до п.п. 1.2, 1.3 договору обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені залежно від наявності коштів або виробничих потреб покупця та у випадках, передбачених законодавством України. Мета використання товару: виробнича потреба філій та відокремлених підрозділів КП «Київпастранс».
Згідно з п.п. 3.1 - 3.3 договору сума цього договору (ціна договору) визначається згідно з Специфікацією (Додаток №1), що є невід'ємною частиною цього договору і становить 1387750,00 грн без ПДВ, крім того ПДВ - 20% - 277550,00 грн, разом ціна договору становить 1665300,00 грн з ПДВ. Ціна на товар встановлюється в національній валюті України - гривні. Сума (ціна) цього договору може бути змінена в бік зменшення за взаємною згодою сторін, шляхом укладання відповідної додаткової угоди до цього договору, у випадках, передбачених законодавством України.
31.12.2020 сторонами підписано додаткову угоду №1 до договору, згідно з якою внесено зміни до п. 3.1 договору та викладено п.3.1 договору та Специфікацію (додаток 1 до договору) у новій редакції.
Так, відповідно до п. 3.1 договору в редакції додаткової угоди №1 від 31.12.2020 сума цього договору (ціна договору) визначається згідно з Специфікацією (додаток №1), що є невід'ємною частиною цього договору і становить 1656041,00 грн без ПДВ, крім того ПДВ - 20% - 331 208,20 грн, разом ціна договору становить 1 987 249,20 грн з ПДВ.
Відповідно до п. 4.2 договору ведення бухгалтерського обліку, проведення розрахунків, підписання первинних документів, приймання-передача товарів за кількістю і якістю тощо, які передбачені цим договором, виконуються філіями або відокремленими підрозділами КП «Київпастранс», перелік яких зазначається в додатку №4, що є його невід'ємною частиною.
Згідно з п. 5.2 договору поставка товару здійснюється на умовах DDP згідно з INCOTERMS 2010 за адресою: м. Київ, філії та відокремлені підрозділи КП «Київпастранс», перелік яких зазначається у додатку №4 до цього договору. При цьому транспортування товару проводиться за кошти постачальника і вартість такої доставки входить в ціну договору.
Відповідно до п. 5.3 договору поставка товару здійснюється окремими партіями за окремою письмовою заявкою філії, відокремленого підрозділу покупця із зазначенням необхідних найменувань та кількості товару в межах Специфікації (Додаток №1 до договору) виходячи з їх виробничої необхідності.
У п. 1.1 додатку №3 до договору сторони погодили, що датою поставки товару за Договором вважається відповідна дата підписання сторонами накладної на фактично поставлений товар.
Товар поставляється поетапно, окремими партіями, згідно з письмовими заявками покупця із зазначенням необхідних найменувань та кількості товару в межах специфікації. Передача-приймання товару відбувається на складі покупця або його філій та відокремлених підрозділів, перелік адрес яких зазначається в Додатку №4 до цього договору (п.п. 1.2, 1.4 Додатку №3 до договору).
У Додатку №4 до договору у Переліку адрес та реквізитів філій та відокремлених підрозділів КП «Київпастранс» значиться, зокрема, Куренівське тролейбусне ремонтно-експлуатаційне депо (04073, м. Київ, вул. Сирецька, 25).
На виконання умов договору позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 219 144,00 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними:
- №РН-0000149 від 01.04.2021 на суму 16 440,00 грн;
- №РН-0000150 від 01.04.2021 на суму 16 440,00 грн;
- №РН-0000166 від 06.04.2021 на суму 10 296,00 грн;
- №РН-0000172 від 12.04.2021 на суму 16 440,00 грн;
- №РН-0000229 від 18.05.2021 на суму 27 840,00 грн;
- №РН-0000230 від 18.05.2021 на суму 17 160,00 грн;
- №РН-0000231 від 18.05.2021 на суму 17 160,00 грн;
- №РН-0000232 від 18.05.2021 на суму 25 740,00 грн;
- №РН-0000233 від 18.05.2021 на суму 16 440,00 грн;
- №РН-0000234 від 18.05.2021 на суму 16 440,00 грн;
- №РН-0000235 від 18.05.2021 на суму 16 440,00 грн;
- №РН-0000236 від 18.05.2021 на суму 22 308,00 грн.
Відповідач в свою чергу обов'язку щодо оплати товару за вищевказаними видатковими накладними не здійснив.
З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією №48 від 03.08.2021, у якій просив останнього сплатити вартість поставленого товару на суму 219 144,00 грн протягом 7 календарних днів з моменту отримання даної претензії. З наданого до матеріалів справи опису вкладення у цінний лист та поштової квитанції №4500812668029 вбачається, що вищевказана претензія була направлена на адресу відповідача 04.08.2021, проте, залишена останнім без відповіді та задоволення.
Спір у справі виник у зв'язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання з оплати поставленого на підставі договору №52.20-73 від 07.02.2020 товару, що стало наслідком виникнення у останнього заборгованості перед позивачем у розмірі 238 159,34 грн, з яких: основний борг - 219 144,00 грн; інфляційні втрати - 2 366,94 грн, 3 % річних - 2 571,60 грн; пеня - 14 076,80 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору №52.20-73 від 07.02.2020, суд дійшов до висновку, що останній за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частинами 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Як встановлено судом, згідно видаткових накладних: №РН-0000149 від 01.04.2021, №РН-0000150 від 01.04.2021, №РН-0000166 від 06.04.2021, №РН-0000172 від 12.04.2021, №РН-0000229 від 18.05.2021, №РН-0000230 від 18.05.2021, №РН-0000231 від 18.05.2021, №РН-0000232 від 18.05.2021, №РН-0000233 від 18.05.2021, №РН-0000234 від 18.05.2021, №РН-0000235 від 18.05.2021, №РН-0000236 від 18.05.2021 позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар за договором на загальну суму 219 144,00 грн.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що позивачем в повному обсязі були виконані зобов'язання за договорами щодо поставки товару, який в свою чергу був прийнятий відповідачем без жодних зауважень та заперечень, в тому числі щодо кількості фактично прийнятого товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Судом встановлено, що розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 60 календарних днів з дати підписання покупцем видаткової накладної на фактично поставлену окрему партію товару (п. 4.1. договору).
Отже, з огляду на приписи ст. 530 Цивільного кодексу України та положення п.4.1 договору, відповідач зобов'язаний був оплатити товар за видатковими накладними від 01.04.2020 у строк до 31.05.2021; за видатковою накладною від 06.04.2021 у строк до 04.06.2021; за видатковою накладною від 12.04.2021 у строк до 11.06.2021; за видатковою накладною від 18.05.2021 у строк до 17.07.2021.
Проте, як свідчать матеріали справи, своїх зобов'язань з оплати поставленого товару відповідач належним чином не виконав, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 219 144,00 грн.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оскільки матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем основного боргу, а факт заборгованості відповідача перед позивачем за договорами належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 219 144,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім основного боргу, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 2 366,94 грн, 3 % річних у розмірі 2 571,60 грн та пеню у розмірі 14 076,80 грн за загальний період прострочення з 01.06.2021 по 25.11.2021.
Судом встановлено, що відповідач свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст.230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
Пунктом 7.3 договору сторони передбачили, що за порушення термінів оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості поставленого в строк товару, за кожен день прострочення оплати.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 14 076,80 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Здійснивши перевірку заявленої до стягнення з відповідача суми інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку, що розрахунок останніх є обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги в цій частині підлягаю задоволенню в повному обсязі.
У відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
У позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14 021,28 грн.
Частиною 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
В обґрунтування розміру заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу, позивач зазначає, що 15.09.2020 між Адвокатським бюро «Микити Клименка» (надалі - адвокатське бюро) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-Комерційна фірма «Будсервіс» (клієнт) було укладено договір №001 про надання правової допомоги.
У додатку №22 від 21.09.2021 до вказаного договору його сторони погодили, що клієнт доручає адвокатському бюро надати послуги по стягненню з Комунального підприємства «Київпастранс» заборгованості за договором №52.20-73 від 07.02.2020.
У п. 6 додатку №22 від 21.09.2021 визначено, що вартість послуг (гонорар) адвокатського бюро за надання вказаних послуг, з урахуванням часу, який буде витрачено (орієнтовно 10,5 годин), складності справи, кваліфікації і досвіду адвоката Клименка М.С., та з урахуванням фінансового стану клієнта, становить суму грошових коштів у розмірі 14 021,28 грн, без ПДВ.
Пунктом 8 вказаного додатку передбачено, що до складу послуг входить: вивчення та аналіз матеріалів (документів) переданих клієнтом (орієнтовно 1 година), аналіз відповідного законодавства щодо стягнення заборгованості (орієнтовно 0,5 години), вивчення та аналіз судової практики (орієнтовно 0,5 години), підготовка (складання) відповідних розрахунків суми боргу з урахуванням індексу інфляції, 3% річних та пені за договором (орієнтовно 6 години), підготовка (складання) позовної заяви (орієнтовно 2,5 години).
Клієнт зобов'язується оплатити вартість послуг протягом 20 робочих днів з дня підписання цього додатку (п. 9 додатку №22 від 21.09.2021).
21.09.2021 адвокатським бюро виставлено клієнту рахунок на оплату №22 на суму 14 021,28 грн., який був повністю оплачений позивачем згідно платіжного доручення №926 від 04.10.2021.
На підтвердження повноважень адвоката Клименко Микити Сергійовича надано ордер серії АА №1161533 від 30.11.2021 та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії №5426 від 03.10.2013.
Таким чином, наданими позивачем документами підтверджується, що у зв'язку із розглядом даної справи позивачем понесено витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 14 021,28 грн.
Суд зазначає, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частинами 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04, п. 269).
Відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не подано, в той же час, у відзиві на позовну заяву заявлено про невизнання витрат на правничу допомогу та вимогу про відмову в покладенні на відповідача судових витрат позивача на професійну правничу допомогу на суму 11 021,28 грн. Як зазначає відповідач, заявлений позивачем до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу є значно завищеними та необґрунтованими. Також відповідач звертає увагу, що адвокат Клименко М.С. представляє інтереси позивача також в аналогічних справах щодо стягнення заборгованості та штрафних санкцій з Комунального підприємства «Київпастранс» (справа №910/5720/21, №910/5623/21, №910/5624/21 та №910/5723/21).
Суд частково погоджується з доводами відповідача, що витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 14 021,28 грн не відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Відтак, враховуючи обставини даної справи, її складність, предмет та підстави позовних вимог, витрачений адвокатом час, суд дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, та покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 021,28 грн.
Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс» (04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, буд. 2; ідентифікаційний код 31725604) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Будсервіс» (45000, Волинська обл., м. Ковель, вул. Володимирська, буд. 152-А; ідентифікаційний код 21745856) заборгованість у розмірі 219 144 грн 00 коп., пеню у розмірі 14 076 грн 80 коп., 3% річних у розмірі 2 571 грн 60 коп., інфляційні втрати у розмірі 2 366 грн 94 коп., судовий збір у розмірі 3 572 грн 39 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 021,28 грн.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 07.02.2022
Суддя Л. Г. Пукшин