ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.02.2022Справа № 910/20187/21
Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу
за позовомПриватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"
доАкціонерного товариства "Українська залізниця"
простягнення 362 387 грн 70 коп.
Представники:не викликались
07.12.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" з вимогами до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 362 387 грн 70 коп. штрафу за прострочення термінів доставки вантажів.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що в порушення норм чинного законодавства України відповідач протягом липня 2021 року здійснив позивачу доставку вантажу залізничним транспортом з простроченням термінів, у зв'язку з чим позивачем нараховано 362 387 грн 70 коп. штрафу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2021 відкрито провадження у справі № 910/20187/21, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
10.01.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив з клопотанням про поновлення строку на його подання.
Відповідно до частини 1 та 4 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Відтак, оскільки одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку відповідачем було подано відзив, суд вважає за можливе поновити відповідачу строк на подання відзиву та прийняти його до розгляду
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Протягом липня 2021 року Публічне акціонерне товариство "Укрзалізниця" (далі - відповідач) здійснила доставку вантажів на адресу Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (далі - позивач), що підтверджується наступними залізничними накладними: № № 46427589, 46429114, 46429130, 46429122, 46427605, 46427597, 46427639, 46427704, 46427654, 46427720, 46427712, 46427746, 46427738, 49243918, 46427761, 46427753, 46428199, 46428165, 46431730, 46428207, 46431821, 46431797, 46436895, 46642120, 46627196, 46436903, 46627170, 46642138, 46436911, 46627188, 46436929, 46627212, 49296346, 46642112, 46437869, 46437877, 46437893, 46437919, 46441655, 46443321, 46609475, 46443388, 46443404, 46447181, 46637542, 46627162, 46447199, 46447215, 46447207, 46453080, 46447306, 46453098, 46575379, 46453106, 46453114, 46575387, 46453122, 46453130, 46453809, 46453817, 46453825, 46453841, 46453833.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1 та 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 статті 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 2 статті 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частин першої та другої статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Таким чином, судом встановлено, що безпосереднє перевезення товару відповідачем позивачу, що підтверджується залізничними накладними: № № 46427589, 46429114, 46429130, 46429122, 46427605, 46427597, 46427639, 46427704, 46427654, 46427720, 46427712, 46427746, 46427738, 49243918, 46427761, 46427753, 46428199, 46428165, 46431730, 46428207, 46431821, 46431797, 46436895, 46642120, 46627196, 46436903, 46627170, 46642138, 46436911, 46627188, 46436929, 46627212, 49296346, 46642112, 46437869, 46437877, 46437893, 46437919, 46441655, 46443321, 46609475, 46443388, 46443404, 46447181, 46637542, 46627162, 46447199, 46447215, 46447207, 46453080, 46447306, 46453098, 46575379, 46453106, 46453114, 46575387, 46453122, 46453130, 46453809, 46453817, 46453825, 46453841, 46453833, свідчить про виникнення між сторонами прав та обов'язків за договором перевезення.
Позивач стверджує, що за всіма переліченими вище накладними, відповідачем були порушені строки доставки.
Відповідач не заперечує факт прострочення термінів доставки, проте зазначає, що позивачем невірно розраховано розмір штрафу, у зв'язку з чим відповідач надав контр-розрахунок, відповідно до якого сума штрафу, яка підлягає стягненню, становить 69 214 грн 60 коп. Разом з тим, відповідач просить суд зменшити розмір штрафу до 5 %.
Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Частинами 1 та 3 статті 909 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до частини 1 статті 919 Цивільного кодексу України перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
Крім того, обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначаються Статутом залізниць України (далі - Статут), затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року № 457, відповідно до п. 1 якого Залізничний транспорт загального користування (далі - залізничний транспорт) є однією з базових галузей економіки України, що забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв'язки і потреби населення у перевезеннях.
Відповідно до пункту 3 Статуту його дія поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (далі - залізничні під'їзні колії).
Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Відповідно до пункту 17 Статуту перевезення вантажів залізничним транспортом організовуються на договірних засадах. Форма договору про організацію перевезень вантажів встановлюється Правилами. Для забезпечення виконання договірних зобов'язань здійснюється місячне планування перевезень.
Умови та порядок організації перевезення в усіх видах сполучення визначаються Правилами.
Порядок розроблення, термін подання заявок, затвердження планів та облік виконання перевезень вантажів встановлюються Правилами, а військових перевезень - спеціальними інструкціями.
Пунктом 41 Статуту передбачено, що залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни.
Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць.
Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення.
Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Відповідно до пункту 116 Статуту залізниць за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:
- 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;
- 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;
- 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.
Відповідно до пункту 1.2. Правил обчислення термінів доставки вантажів (ст. 41, 116 Статуту), затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 N 644 (далі - Правила) термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Пунктом 2.1. Правил визначено, що обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах.
Згідно з пунктом 2.10. Правил вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Матеріалами справи, зокрема, накладними та розрахунком ціни позову підтверджується факт затримки доставки вантажу залізницею, а відповідачем вказані обставини не заперечуються та не спростовані матеріалами справи.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідачем усупереч вищевказаним положенням Закону та статті 78 Господарського процесуального кодексу України не спростовано відсутність своєї вини у простроченні термінів доставки вантажу.
Судом перевірено розрахунок штрафу наданий позивачем та встановлено його невідповідність вимогам чинного законодавства.
Так, за залізничними накладними № № 46427639, 46431730, 46431797, 46431821, 46436911 позивачем вірно здійснено розрахунок штрафу.
Разом з тим, вимоги про стягнення штрафу за залізничними накладними № № 46427589, 46429114, 46429130, 46429122, 46427605, 46427597, 46427704, 46427654, 46427720, 46427712, 46427746, 46427738, 49243918, 46427761, 46427753, 46437869, 46437893, 46441655, 46443321, 46443388, 46443404, 46447181, 46453080, 46453098, 46575379, 46453106, 46453114, 46575387, 46453122, 46453130, 46453809, 46453817, 46453825, 46453841, 46453833 не підлягають задоволенню, оскільки відповідачем не допущено порушення строків перевезення вантажу.
Натомість за залізничними накладними № № 46428199, 46428165, 46428207, 46431797, 46436895, 46642120, 46627196, 46436903,46447306, 46627170, 46642138, 46627188, 46436929, 46627212, 49296346, 46642112, 46437877, 46437919, 46609475, 46637542, 46627162, 46447199, 46447215, 46447207 позивачем зроблено невірний розрахунок штрафу, а саме невірно розраховано кількість днів прострочення доставки.
Відтак, судом зроблено перерахунок заявленої до стягнення суми штрафу та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню штраф у розмірі 120 471 грн 40 коп.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 362 387 грн 70 коп. підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду в розмірі 120 471 грн 40 коп.
У відзиві на позов відповідач просить суд зменшити розмір штрафу до 5 % обґрунтовуючи це тим, що відповідач 90 % прибутку віддає до державного бюджету, забороною на законодавчому рівні перевезення пасажирів залізничним транспортом, наявністю великою заборгованістю з компенсації виплат за перевезення, дефіцитом обігових кошів, а також відсутністю збитків у позивача.
Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання; майновий стан сторін, які беруть участь в зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Таким чином, наявність обставин, які мають істотне значення при вирішенні питання про зменшення розміру санкцій, вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації.
Разом з тим, суд зазначає, що для застосування вищевказаних правових норм щодо зменшення розміру неустойки, відповідач повинен довести наявність тих обставин, з якими законодавець пов'язує можливість такого зменшення.
В той час відповідачем не доведено належними та допустимими доказами у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України наявності обставин, зокрема, тяжкого фінансового становища відповідача, відсутності завдання збитків іншим учасникам господарських відносин, на підставі яких суд би міг дійти висновку щодо наявності підстав з якими законодавець пов'язує можливість такого зменшення, а відтак, клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу не підлягає задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вулиця Тверська, 5, м. Київ, 03680 ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (вул. Левченка, 1, м. Маріуполь, Донецька область, 87504, ідентифікаційний код 00191129) штраф у розмірі 120 471 (сто двадцять тисяч чотириста сімдесят одна) грн 40 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 807 (одна тисяча вісімсот сім) грн 07 коп.
3. В іншій частині заявлених позовних вимог про стягнення 241 916 грн 30 коп. відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя Н.Плотницька