07 лютого 2022 року м. Харків Справа № 922/2291/21
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М. , суддя Шевель О.В.
без виклику сторін
розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду
апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м . Київ, (вх. №2805 Х/2)
на рішення Господарського суду Харківської області від 12.08.2021 у справі №922/2291/21 (суддя Лавренюк Т.А., повний текст складено 12.08.2021)
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ,
до Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків "ЖК Тріумф", м. Харків,
про стягнення 6 264,83 грн,
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Харківської області із позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків "ЖК Тріумф" про стягнення 1284,65 грн пені, 251,90 грн 3% річних, 4728,28 грн збитків, всього в сумі 6264,83 грн.
Позов мотивований несвоєчасним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором постачання природного газу №1615/18-ТЕ-32 від 16.10.2018, у зв'язку з чим у відповідача виник обов'язок зі сплати нарахованих сум пені та 3% річних. Вимоги про стягнення збитків позивач обґрунтовує тим, що фактичні об'єми газу, спожиті відповідачем у період з березня 2019 року по вересень 2019 року на підставі укладеного сторонами договору постачання природного газу від 16.10.2018 №1615/18-ТЕ-32 є меншими від підтверджених відповідачем (узгоджених сторонами у пункті 2.1 договору) обсягів природного газу, чим завдано позивачеві збитки на суму 4728, 28 грн, розмір яких розраховано на підставі пунктів 3.13, 5.7 договору та пункту 1 Розділу VI Правил постачання природного газу №2496 від 30.09.2015, затверджені постановою Національної комісії , що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП).
Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.08.2021 у справі №922/2291/21 позов задоволено частково.
Стягнуто з Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків "ЖК Тріумф" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 1284,65грн пені, 251,90 грн 3% річних та 556,75 грн судового збору.
В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 4728,28 грн збитків відмовлено.
Частково задовольняючи позов, господарський суд першої інстанції виходив з того, що на виконання умов договору постачання природного газу від 16.10.2018 №1615/18-ТЕ-32 позивач в період з жовтня 2018 року по вересень 2019 передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 2231426,58 грн. Проте, в порушення пункту 5.1 договору, відповідач, у визначений договором строк, оплату за переданий природний газ здійснив з порушенням строків, що підтверджується наданою позивачем до матеріалів справи випискою (операції по договору "1615/18-ТЕ-32, Підприємство «ТРІУМФ ЖК ОСББ» з 01.10.2018 по 28.02.2021). Заборгованість за поставлений природний газ була погашена відповідачем в повному обсязі лише 14.11.2019.
Місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені на загальну суму 1284,65 грн відповідно до п.7.2 договору в редакції додаткової угоди №4 від 03.12.2018.
Також, господарський суд першої інстанції, перевіривши правомірність нарахування 3% річних за період з 27.11.2018 по 11.08.2019 (за кожен місяць окремо) на загальну суму 251,90 грн, дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відмовляючи у позовній вимозі про стягнення з відповідача 4728,28 грн збитків, місцевий господарський суд виходив з того, що погодження сторонами в договорі порядку визначення розміру збитків не звільняє від обов'язку кредитора довести повний склад цивільного правопорушення як підстави для застосування такої форми майнової відповідності, як відшкодування збитків. У зв'язку з цим кредитор повинен був довести: протиправність поведінки (порушення умов договору); наявність збитку; причинний зв'язок; вину.
За висновком місцевого господарського суду, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження факту збитків, спричинених недобором відповідачем природного газу у березні-вересні 2019 року, звертаючись до суду з позовними вимогами про стягнення збитків позивач не обґрунтував, якого саме виду збитків він зазнав (реальних чи упущеної вигоди).
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" частково не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Харківської області від 12.08.2021 у справі № 922/2291/21 в частині відмови у стягненні збитків в розмірі 4728,28 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що, незалежно від того, що загальні правила відшкодування збитків викладені в положеннях Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, порядок відшкодування збитків, завданих суб'єктом ринку природного газу у правовідносинах між постачальниками та споживачами природного газу імперативно регулюється Розділом VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496, застосування яких є обов'язковим до даного виду правовідносин.
Позивач зазначає, що місцевий господарський суд не навів жодних мотивів незастосування спеціального законодавства, що регулює правовідносини на ринку природного газу, зокрема, Закону України «Про ринок природного газу», Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496, якою затверджено Правила постачання газу, які регулюють відносини, що виникають між постачальниками та споживачами природного газу, порядок доказування розміру збитків, завданих порушенням умов договору (пункт 1 розділу VI Правил, якому відповідають умови пункту 3.13 договору).
Також позивач зазначає, що за своєю правовою природою заявлені до стягнення збитки є компенсацією за упущену вигоду продавця товару у зв'язку з відмовою покупця від його прийняття, а розмір такої компенсації (збитків) сторони самостійно визначили в договорі. Скаржник вважає, що оскільки обсяги природного газу, які відповідач замовив та мав намір отримати у березні, квітні, травні, червні, липні, серпні, вересні 2019 року, з власної ініціативи не отримав та не спожив, тим самим відповідач порушив умови договору. Під час розгляду справи відповідач не довів, що вказане порушення відбулося не з його вини, а тому місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що позов в цій частині є необґрунтованим.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2021 для розгляду справи №922/2291/21 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Геза Т.Д., суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.10.2021 поновлено Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Харківської області від 12.08.2021 у справі №922/2291/21. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Харківської області від 12.08.2021 у справі № 922/2291/21. Встановлено сторонам справи строк до 19.10.2021 для подання відзивів на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання сторонам.
Зупинено дію рішення Господарського суду Харківської області від 12.08.2021 у справі № 922/2291/21.
Вирішено розпочати розгляд справи з 19.10.2021 без повідомлення учасників справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.12.2021, у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Гези Т.Д., призначено повторний автоматизований розподіл справи №922/2291/21. Для розгляду справи №922/2291/21 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Лакіза В.В., суддя Пуль О.А., суддя Шевель О.В.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.02.2022, у зв'язку із знаходженням у відпустці судді Пуль О.А., для розгляду справи №922/2291/21 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Лакіза В.В., суддя Шевель О.В., суддя Здоровко Л.М.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, апелянт оскаржує рішення Господарського суду Харківської області від 12.08.2021 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 4728,28 грн збитків. Відтак, суд апеляційної інстанції переглядає рішення Господарського суду Харківської області від 12.08.2021 у справі №922/2291/21 у вказаній частині.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як свідчать матеріали справи та встановлено місцевим господарським судом, Постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №226 "Деякі питання акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", змінено тип Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з публічного на приватне та перейменовано його в Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". При цьому, зміна типу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не є його реорганізацією (перетворенням, злиттям, приєднанням) у розумінні ст.104, 106-109 Цивільного кодексу України та не передбачає правонаступництва.
16.10.2018 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків "ЖК Тріумф" було укладено договір постачання природного газу № 1615/18-ТЕ-32 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити відповідачу у 2018 році природний газ, а відповідач оплатити його на умовах цього договору.
В подальшому між сторонами було укладено низку додаткових угод до договору.
03.12.2018 між сторонами укладено додаткову угоду №4 до договору постачання природного газу № 1615/18-ТЕ-32 від 16.10.2018, якою розділи 1-12 договору виклали в новій редакції та відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити відповідачу природний газ, а відповідач прийняти його та оплатити на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п.1.2 договору).
Порядок та умови проведення розрахунків між сторонами закріплено в статті 5 договору в редакції додаткової угоди № 4 від 03.12.2018.
У п.5.1 договору в редакції додаткової угоди № 4 від 04.12.2018 сторони погодили, що оплата за газ здійснюється відповідачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до п.7.1 договору в редакції додаткової угоди № 4 від 03.12.2018 сторони передбачили, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України та цим договором.
У п.7.2 договору в редакції додаткової угоди № 4 від 03.12.2018 сторони погодили, що в разі прострочення відповідачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього договору він зобов'язується сплатити позивачу пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
За умовами додаткової угоди №5 від 12.03.2019 до договору в редакції додаткової угоди №4 від 03.12.2018, пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз.2) підп.3.9.2 п.3.9, 3.13, 5.7, абз. п'ятий підп.5) п.6.2, підп.8) п.6.2, підп.4) п.6.3, абз. третій підп.2) п.6.4 цього договору застосовуються сторонами з 01.03.2019.
Пункти 3.2.1, 3.4.1, 3.8.1, абз.1) підп.3.9.2 п.3.9, абзац четвертий підп.5) п.6.2, абзац другий підп.2) п.6.4 цього договору з 01.03.2019 втрачають чинність.
Так, пунктами договору, що застосовуються з 01.03.2019, передбачено, що (п.3.13 договору в редакції додаткової угоди № 4 від 03.12.2018) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного відповідачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п.2.1 договору), відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки в порядку, визначеному п.5.7 договору в редакції додаткової угоди № 4 від 04.12.2018). При цьому, розмір збитків визначається таким чином:
- якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період (п.3.13.1);
- якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, Відповідач зобов'язаний відшкодувати збитки за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою: В = (Vф - Vп) х Ц х К,
де: Vф - об'єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений Позивачем Відповідачу протягом розрахункового періоду за цим Договором відповідно до акту приймання-передачі природного газу;
Vп - замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений в п. 2.1 Договору;
Ц - ціна природного газу за цим Договором;
К - коефіцієнт, який дорівнює 0,5.
Пунктом 5.7 договору в редакції додаткової угоди № 4 від 03.12.2018 передбачено, що відшкодування позивачу збитків, розрахованих відповідно до умов п.3.13 договору, здійснюється наступним чином:
- позивач на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо відповідач порушив п.3.9 договору та не надав акт приймання-передачі, то використання газу за відповідний період приймається 0 куб.м.) та замовлених обсягів, визначених п.2.1 договору, розраховує збитки відповідно до пп.3.13.1 або 3.13.2 п.3.13 договору;
- позивач після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає відповідачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків
- відповідач протягом 20 робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов'язаний відшкодувати позивачу вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії.
Відповідно до п.п. 8 п.6.2. договору, споживач зобов'язаний, зокрема, відшкодувати постачальнику збитки, розраховані відповідно до п.3.13. договору.
У п.п. 4 п.6.3 договору, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, що виникли через порушення споживачем умов п.2.1. договору у разі, якщо відхилення фактично використаних відповідачем в розрахунковому періоді обсягів газу більш ніж на 5% (як в бік збільшення, так і зменшення фактично використаних обсягів) відрізняється від замовлених.
У п.11.1 додаткової угоди №10 від 19.07.2019 до договору в редакції додаткової угоди №4 від 03.12.2018 сторони погодили, що цей договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині постачання природного газу до 30.09.2019 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
На виконання умов договору позивач в період з жовтня 2018 року по вересень 2019 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 2231426,58 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу на вказану суму, наявними в матеріалах справи.
Також, позивач зазначає, що в березні 2019 року відповідач фактично спожив природний газ в обсязі меншому на 4,10200 тис.куб.м, ніж було узгоджено сторонами відповідно до п.2.1 Договору;
- в квітні 2019 року фактично спожив природний газ, в обсязі меншому на 14,14500 тис.куб.м, ніж було узгоджено сторонами відповідно до п.2.1 Договору;
- в травні 2019 року фактично спожив природний газ, в обсязі меншому на 6,85 тис.куб.м, ніж було узгоджено сторонами відповідно до п.2.1 Договору;
- в червні 2019 фактично спожив природний газ, в обсязі меншому на 0,83700 тис.куб.м, ніж було узгоджено сторонами відповідно до п.2.1 Договору;
- в липні 2019 фактично спожив природний газ, в обсязі меншому на 0,58553 тис.куб.м, ніж було узгоджено сторонами відповідно до п.2.1 Договору;
- в серпні 2019 фактично спожив природний газ, в обсязі меншому на 0,95846 тис.куб.м, ніж було узгоджено сторонами відповідно до п.2.1 Договору.
- в вересні 2019 року фактично спожив природний газ, в обсязі меншому на 0,54865 тис.куб.м, ніж було узгоджено сторонами відповідно до п.2.1 Договору;
Посилаючись на зазначені обставини, позивач звернувся із позовом у даній справі, зокрема, із позовною вимогою про стягнення з відповідача на користь позивача збитків у сумі 4728,28 грн.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною 1 статті 174 Господарського кодексу України закріплено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч.1 ст.193 Господарського кодексу України).
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Як правильно встановив місцевий господарський суд, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України).
Стаття 22 ЦК України дає загальне для цивільного законодавства (як договірного так і деліктного зобов'язання) визначення збитків. Так, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил ст. 22 ЦК України, оскільки частиною 1 цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Визначення поняття збитків наводиться також у ч. 2 ст. 224 ГК України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Стаття 225 ГК України конкретизує, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Отже, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.
За вищенаведеними нормами права для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків необхідна наявність усіх елементів, що складають цивільне правопорушення, а саме: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками, вина.
Відсутність хоча б одного елементу робить неможливим застосування відповідальності у вигляді збитків.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності.
Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
При цьому на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість вина боржника у порушенні зобов'язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Відшкодуванню підлягають тільки збитки, які є об'єктивним наслідком протиправної поведінки, тобто між протиправною поведінкою і шкодою повинен бути причинний зв'язок, який полягає в тому, що протиправна поведінка за часом передує шкоді і породжує шкоду.
Таким чином, позивач повинен довести факт завдання йому збитків, розмір зазначених збитків, докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань і завданими збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Стаття 626 ЦК України передбачає свободу договору. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків (ст. 611 ЦК України).
Пунктом 3.13 договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 03.12.2018, який застосовується з 01.03.2019) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного відповідачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п.2.1 договору), відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки в порядку, визначеному п.5.7 договору в редакції додаткової угоди № 4 від 04.12.2018).
Згідно зі статтями 2, 12 Закону України "Про ринок природного газу" правову основу ринку природного газу становлять Конституція України, цей Закон, закони України "Про трубопровідний транспорт", "Про природні монополії", "Про нафту і газ", "Про енергозбереження", "Про угоди про розподіл продукції", "Про захист економічної конкуренції", "Про газ (метан) вугільних родовищ", "Про охорону навколишнього природного середовища", міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та інші акти законодавства України.
Договір постачання повинен містити такі істотні умови порядок відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання.
За змістом Розділу VІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 (далі - Правил), відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках: 1) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період; 2) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою.
У договорі постачання між постачальником та споживачем, що не є побутовим, може встановлюватись допустима величина відхилення від підтверджених обсягів природного газу, в межах якої не здійснюються заходи, визначені пунктом 1 цього розділу.
За результатами виявлених порушень представником постачальника складається акт-претензія, який оформлюється з урахуванням таких вимог: 1) форма акта-претензії є довільною; 2) при порушенні, зазначеному в підпункті 3 пункту 1 цього розділу, акт-претензія складається представниками постачальника після пред'явлення ними відповідних посвідчень у присутності уповноваженого представника споживача (власника або наймача) і скріплюється їхніми підписами. У разі відмови споживача від підписання акта-претензії про це зазначається в акті-претензії. Акт-претензія щодо відмови споживача у доступі до території об'єкта споживача вважається дійсним, якщо його підписали представник постачальника та одна незаінтересована особа за умови посвідчення їх осіб або три представники постачальника. У разі відмови споживача від підписання акта-претензії про це робиться відмітка в обох примірниках цього акта, і другий його примірник надсилається споживачеві реєстрованим поштовим відправленням.
Акт-претензія, у якому зазначаються підстави та розмір нарахованих збитків, складається в двох примірниках, один з яких надсилається (надається) споживачу (з позначкою про вручення), а споживач зобов'язаний протягом двадцяти робочих днів з моменту його отримання відшкодувати постачальнику завдані збитки або написати мотивовану відмову від їх повного або часткового відшкодування. У випадку нереагування у встановлений строк на акт-претензію або невідшкодування завданих збитків постачальник має право звернутись до суду.
Отже, наведені Правила постачання природного газу та договір передбачають право постачальника вимагати від споживача відшкодування збитків за недовикористання та перевищення обсягу використаного останнім замовленого об'єму природного газу.
З огляду на загальні положення цивільного та господарського законодавства, право постачальника вимагати на підставі Правил постачання природного газу та договору від споживача відшкодування збитків за недовикористання останнім замовленого об'єму природного газу не звільняє позивача від тягару доказування понесених збитків.
Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постановах від 21.09.2021 у справі №904/6992/20 та від 26.10.2021 у справі №904/6985/20.
Як було встановлено вище та підтверджується матеріалами справи, умови договору в частині обсягів спожитого газу у спірних періодах відповідачем дійсно було порушено.
Враховуючи приписи частини 2 статті 623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язанням, доказується кредитором.
Позивачем до матеріалів справи надано акти-претензії до відповідача за період березень 2019- вересень 2019 року, складені на підставі п. 3.13, п. 5.7. договору постачання природного газу №1615/18-ТЕ-32 від 16.10.2018 та пункту 1 Розділу VI Правил постачання природного газу №2496 від 30.09.2015. Вказаними актами, які направлені на адресу відповідача, позивач підтверджував різницю між замовленим відповідачем обсягом природного газу та фактичним обсягом, який використано споживачем за укладеним сторонами договором, а також розмір суми збитків, що підлягає відшкодуванню з урахуванням вимог п. 3.13, п. 5.7. договору.
04.12.2019 позивачем на адресу відповідача направлено листи від 28.11.2019 (а.с. 98-99 т. 1), якими споживача повідомлено, що відповідно до роз'яснень НКРЕКП, які стосуються тлумачення п.п. 1 п. 1 Розділу VI Правил постачання природного газу №2496 від 30.09.2015 (із змінами), в частині застосування подвійної облікової ставки НБУ при розрахунку сум збитків в разі, якщо фактичний обсяг спожитого природного газу менший від замовленого обсягу більше ніж на 5%, НАК «Нафтогаз України» здійснено перерахунок суми збитків, виставленої в Актах від 15.05.2019 №26-901-19 та від 12.06.2019 №26-2161-19.
Наданим до позовної заяви розрахунком (з урахуванням актів -претензій, які складено позивачем за період березень - вересень 2019 року), розмір збитків, заявлених позивачем до стягнення на підставі п. 3.12., п. 5.7. договору та пункту 1 Розділу VI Правил постачання природного газу №2496 від 30.09.2015 становить 4728,28 грн.
Водночас, колегія суддів зазначає, що передбачений у договорі порядок розрахунку збитків, за відсутності факту реально понесених збитків, не є підставою для розрахунку та стягнення збитків.
Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 1 розділу VI Правил (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), на які посилається позивач, відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках: якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період; якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою (яку наведено у вказаному пункті).
Тобто, вищевказаними спеціальними нормами Правил дійсно передбачено відшкодування збитків у разі недотримання споживачем погодженого обсягу споживання газу.
Разом з тим, аналіз наведених норм свідчить, що у них йдеться саме про право постачальника вимагати від споживача відшкодування збитків, що узгоджується з вищенаведеними нормами цивільного та господарського законодавства, якими врегульовано відшкодування збитків.
Натомість, позивачем не доведено, в чому полягають збитки АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за спірний період, не надано доказів на підтвердження факту понесених ним збитків, спричинених порушенням відповідачем виконання зобов'язань за договором, зокрема, у зв'язку з недотриманням нормативних обсягів споживання у розрахунковому періоді об'ємів природного газу, не доведено наявності втрат (зменшення майна) АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", спричинених меншим обсягом спожитого відповідачем природного газу та наявності відповідного причинно-наслідкового зв'язку між порушенням відповідачем умов договору та зазначеними втратами.
Крім того, як вбачається з позовної заяви, позивачем не вказано, якого саме виду збитків (реальних чи упущеної вигоди) останній зазнав у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору постачання природного газу.
Умови пункту 3.13 договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 03.12.2018) та підпункту 1, 2 пункту 1 розділу VI Правил передбачають можливість відшкодування збитків споживачем, проте наявність такого права не вказує на можливість автоматичного/безумовного стягнення зазначених сум збитків, оскільки вказане право на стягнення збитків з споживача не звільняє постачальника (позивача) від обов'язку доведення наявності таких збитків та їх розміру належними та допустимими доказами у порядку, передбаченому ЦК України та ГК України.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду щодо розгляду спору в подібних правовідносинах, викладеною в постанові від 25.08.2021 у справі №911/3215/20.
Отже, погодження сторонами в договорі порядку визначення розміру збитків не звільняє від обов'язку кредитора довести повний склад цивільного правопорушення як підстави для застосування такої форми майнової відповідності, як відшкодування збитків, умовою настання якої є доведення кредитором протиправність поведінки (порушення умов договору); наявність збитку; причинний зв'язок; вину.
Враховуючи викладене, з огляду на те, що позивачем не було надано доказів на підтвердження реальності завданої майнової шкоди, не доведено понесення втрат (зменшення майна), спричиненого меншим обсягом спожитого відповідачем природного газу, а також наявності причинно-наслідкового зв'язку між споживанням відповідачем природного газу у спірний період в меншому, ніж погоджено сторонами у договорі та сумою нарахованих відшкодувань, колегія суддів дійшла висновку про те, що Акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” не доведено наявності правових підстав для стягнення збитків у сумі 4728,28 грн.
Доводи апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Харківської області від 12.08.2021 у справі № 922/2291/21 підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Харківської області від 12.08.2021 у справі № 922/2291/21 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 12.08.2021 у справі № 922/2291/21 в оскаржуваній частині про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення 4728,28 грн. збитків залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок та строки оскарження постанови передбачені статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 07.02.2022
Головуючий суддя В.В. Лакіза
Суддя Л.М. Здоровко
Суддя О.В. Шевель