02 лютого 2022 року м. Харків Справа № 905/378/13-г
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Зубченко І.В. , суддя Чернота Л.Ф.
за участю секретаря судового засідання Новікової Ю.В.
за участю представників сторін
від позивача - адвокат Єфременко О.О., довіреність №14-13 від 15.01.2021
від відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції у приміщенні Східного апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз" (вх.№ 3765Д/3) на рішення Господарського суду Донецької області від 10.11.2021 (повний текст складено та підписано 19.11.2021, суддя Зекунов Е.В.) у справі № 905/378/13-г
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз"
про стягнення заборгованості за спожитий природний газ у розмірі 262547, 18 грн
У січні 2013 року позивач, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз" про стягнення заборгованості за спожитий природний газ у розмірі 262547,18 грн (т.1, а.с.35-38).
Позов обґрунтований тим, що між позивачем та відповідачем укладено Договір №14/273/11 від 31.01.2011 купівлі - продажу природного газу, відповідно до якого позивач зобов'язався поставити відповідачу природний газ виключно для власних потреб об'єктів, які знаходяться на балансів покупця, а відповідач мав оплатити газ на умовах цього договору. Як стверджував позивач, відповідач оплату здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у визначений договором строк, чим порушив умови господарського зобов'язання та зумовив звернення позивача до суду для захисту свого порушеного права.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 16.01.2013 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №905/378/13-г (т.1, а.с. 75).
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 26.02.2013 призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено судовому експерту Машиніченко Олександру Анатолійовичу. Провадження у справі зупинено до одержання результатів експертизи (т.1, а.с. 77-78).
31.05.2021 до Господарського суду Донецької області від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі (т.1, а.с. 31-34).
01.06.2021 роки Господарський суд Донецької області повторно направив запит експерту Машиніченко Олександру Анатолійовичу про хід проведення судової економічної експертизи та місцезнаходження матеріалів господарської справи № 905/378/13-г (т.1, а.с. 84).
09.06.2021 на електронну пошту Господарського суду Донецької області від судового експерта Машиніченко Олександра Анатолійовича надійшов лист, в якому останній зазначає, що експертиза по зазначеній справі проводилася за місцем здійснення експертної діяльності в 2013 року м. Донецьк, пр. Ілліча, 68. Проте, в 2014 році приміщення було зайнято невстановленими особами, внаслідок чого справа була втрачена (т.1, а.с. 85).
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 10.06.2021 призначено судове засідання для розгляду питання про відновлення втраченої справи №905/378/13-г на 01.07.2021 року (т.1, а.с.86).
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 01.07.2021 відновлено окремі матеріали втраченої справи №905/378/13-г за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Публічного акціонерного товариства «Маріупольгаз» про стягнення заборгованості за спожитий природний газ у розмірі 262547,18 грн в частині наявних матеріалів та судових рішень. Поновлено провадження у справі №905/378/13-г. Справу призначено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 29.07.2021 року (т.1, а.с. 95-96).
Рішенням Господарського суду Донецької області від 10.11.2021 у справі №905/378/13-г позовні вимоги задоволено частково (т.1 а.с. 188-192).
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 3% річних в сумі 36008,35 грн, інфляційних витрат в сумі 36429,64 грн, пені в сумі 186043,14 грн та судовий збір у розмірі 5169,62 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
Рішення господарського суду мотивовано тим, що всупереч ст. 526 УК України, ст. 193 ГК України та умовам договору, відповідач здійснював оплату з порушенням встановленого п. 6.1 цього договору строку. Судом встановлено, що позивачем невірно визначено початок нарахування пені, оскільки відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключного грошовими коштами шляхом 100% оплати вартості в термін до 14 числа місяця, наступного за місцем поставки газу. Суд зазначив, що за змістом ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Отже, початком нарахування пені є 15.02.2011. Тому, позовна вимога про стягнення пені задоволена частково у сумі 186043,14 грн.
Відповідачем не оспорюється, що ним порушено умови договору №14/272/11 від 31.01.2011 щодо здійснення своєчасної оплати вартості отриманого природного газу.
Господарський суд, перевіривши поданий позивачем розрахунок 3% річних визнав його арифметично не вірним, з підстав зазначених при розрахунку пені, а тому дійшов висновку, що до стягнення з відповідача підлягає сума 3% річних в розмірі 36008,5 грн.
Стосовно стягнення інфляційних втрат у розмірі 36429,64 грн, позовні вимоги суд визнав обґрунтованими та арифметично правильними.
Суд першої інстанції відмовив відповідачу у задоволенні клопотання щодо зменшення штрафних санкцій (пені) на 90%, оскільки наявність виняткових обставин для зменшення розміру неустойки відповідачем в розумінні ст. 74,77 ГПК України не доведена, переконливих доказів в підтвердження викладених обставин не надано.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз" звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 10.11.2021 по справі № 905/378/13-г та ухвалити нове рішення, яким стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" інфляційні нарахування за весь час прострочення у розмірі 36 429,64 грн та 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань, розмір яких складає 36008,35 грн. за Договором купівлі-продажу природного газу №14/273/11 від 31.01.2011, а у стягненні пені в сумі 187 449,83 грн - відмовити у повному обсязі, судові витрати просить покласти на позивача (т.2, а.с. 1-7).
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що господарським судом не мотивовано, на які первинні документи спирався суд при перевірці обчислення штрафних санкцій, окрім актів приймання - передачі природного газу. На думку скаржника, суд не повно дослідив проведення оплат за договором №14/273/11, що відповідно призвело до невірного обчислення зазначених штрафних санкцій.
Апелянт зазначає, що позивачем строк для звернення до суду щодо стягнення пені тривалістю в один рік пропущений та розрахунок штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних нарахувань по договору №14/273/11 від 31.01.2011 останнім здійснений невірно, на що господарський суд при постановленні рішення від 10.11.2021 помилково не звернув увагу.
Також скаржник вважає незаконним та необгрунтованим стягнення з відповідача пені в цілому, оскільки ст. 2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» №85- VIII від 13.05.2015, встановлено мораторій на час, визначений у ст. 1 цього закону щодо нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями, у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями / виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.
Апелянт вважає, що господарським судом помилково проігноровано клопотання відповідача про зменшення належних до сплати штрафних санкцій (пені) на 90%.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.12.2021 року сформовано колегію у складі: Радіонова О.О. - головуючий суддя (доповідач), судді: Чернота Л.Ф., Пелипенко Н.М. (т.2, а.с. 27).
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 витребувано у Господарського суду Донецької області матеріали справи № 905/378/13-г. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.
Господарським судом Донецької області на виконання ухвали суду від 06.12.2021 надіслано матеріали справи № 905/378/13-г, які надійшли до Східного апеляційного господарського суду 14.12.2021.
17.12.2021 на підставі розпорядження керівника апарату суду у зв'язку із звільненням у відставку судді Пелипенко Н.М., яка входила до складу колегії, визначеної для розгляду справи № 905/378/13-г, проведено повторний автоматизований розподіл, яким для розгляду зазначеної справи визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Зубченко І.В., суддя Чернота Л.Ф.(т.2, а.с.33).
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз" на рішення Господарського суду Донецької області від 10.11.2021 у справі № 905/378/13-г. Встановлено позивачу строк до 04.01.2022 включно для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання відповідачу. Призначено справу до розгляду на 02.02.2022 о 14:15 годині.
10.01.2022 на адресу Східного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який був направлений позивачем поштою 04.01.2022, тобто в строк, встановлений судом, у якому останній просить апеляційну скаргу ПАТ «Маріупольгаз» на рішення Господарського суду Донецької області від 10.11.2021 у справі №905/378/13-г залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Донецької області від 10.11.2021 у справі №905/378/13-г без змін (т.2, а.с. 39-42).
27.01.2022 до Східного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшла заява про учать у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яка задоволена ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.01.2022 у справі №905/378/13-г.
Представник позивача у судовому засіданні у режимі відеоконференції підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.
Відповідач у судове засідання суду не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача, враховуючи, що явка сторін не визнавалася судом обов'язковою.
Відповідно до вимог ст. ст. 222, 223 ГПК України судом під час розгляду даної справи було здійснено повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу та складено протокол судового засідання.
Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши представника позивача, розглянувши апеляційну скаргу та матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне.
31 січня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - Продавець, Позивач) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» (далі Покупець, Відповідач) укладено договір купівлі-продажу природного газу (між власниками та постачальниками природного газу) №14/273/11 (далі -Договір), згідно з яким постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ в обсязі, зазначеному у п. 2.1. цього Договору.
Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для власних потреб об'єктів, які знаходяться на балансі покупця (п.1.1. Договору), (т.1, а.с. 47-51).
Продавець передає покупцеві у 2011 році природний газ у обсязі до 1500000 куб.м. (п.2.1. Договору).
Відповідно до п.3.5. Договору кількість газу, поставленого покупцю, закріплюється щомісячними актами приймання-передачі газу, які підписуються продавцем і покупцем.
Не пізніше 5 (п'ятого) числа наступного за місцем поставки газу, покупець зобов'язується надати продавцю підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акту приймання-передачі природного газу, в яких зазначаються фактичні обсяги природного газу, його фактична ціна та вартість. Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків.
Пунктом 5.1. Договору встановлено, що ціна за 1000 куб.м. газу становить 2282,00 грн без врахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:
- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ 2%;
- податок на додану вартість за ставкою 20%.
Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами 98,60 грн, крім того ПДВ 20%.
До сплати за 1000 куб. м. природного газу 2426,24 грн, крім того ПДВ 20% всього з ПДВ 2911,49 грн.
Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% оплати вартості обсягів в термін до 14 числа місяця, наступного за місцем поставки газу (п.6.1. Договору).
Пунктом 6.2. договору встановлено, що в платіжних доручення покупець повинен обов'язково вказувати номер договору, дату його підписання, призначення платежу.
За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність згідно з цим договором і чинним законодавством України (п.7.1 договору).
У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу (п.7.2 договору).
Пунктом 7.7 договору передбачено, що неустойка нараховується продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.
Пунктом 10.6 договору сторони домовились, що строк позовної давності по цьому договору та по стягненню неустойки встановлюється у 3 (три) роки.
Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін, скріплення їх підписів печатками сторін, поширює свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01 січня 2011 року і діє у частині поставки до 31 грудня 2011 року включно, а у частині розрахунків до їх повного здійснення (п. 11.11 Договору).
В подальшому сторони укладали додаткові угоди №1 від 02.02.2011, №2 від 05.04.2011, №3 від 27.07.2011, №4 від 31.08.2011, №5 від 30.09.2011, №6 від 14.10.2011 до договору купівлі-продажу природного газу №14/273/11 від 31.01.2011, якими вносилися зміни до розділу 5 договору щодо ціни газу (т.1, а.с. 52-57).
Договір та укладені в його межах додаткові угоди підписані та скріплені печатками обох сторін без зауважень та заперечень.
На підтвердження позовних вимог матеріали справи містять акти приймання передачі природного газу за 2011 рік, які підписані та скріплені печатками сторін:
- за січень 2011 року на суму 203 250,98 грн (акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2011 року, (т.1, а.с. 59);
- за лютий 2011 року на суму 747 649,25 грн (акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2011 року, (т.1 ,а.с 60);
- за березень 2011 року на суму 1 066 334,83 грн (акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2011 року, (т.1, а.с. 61);
- за квітень 2011 року на суму 17 530,02 грн (акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2011 року,(т.1, а.с. 62);
- за травень 2011 року на суму 5 452,13 грн (акт приймання-передачі природного газу від 31.05.2011 року, (т.1, а.с. 63);
- за червень 2011 року на суму 1 126 511,98 грн (акт приймання-передачі природного газу від 30.06.2011 року,( т.1, а.с. 64);
- за липень 2011 року на суму 1 692 787,88 грн (акт приймання-передачі природного газу від 31.07.2011 року,( т.1, а.с. 65);
- за серпень 2011 року на суму 1 077 309,56 грн (акт приймання-передачі природного газу від 31.08.2011 року, (т.1, а.с. 66);
- за вересень 2011 року на суму 451 906,07 грн (акт приймання-передачі природного газу від 30.09.2011 року,( т.1, а.с.67);
- за жовтень 2011 року на суму 568 986,80 грн (акт приймання-передачі природного газу від 31.10.2011 року); за жовтень 2011 року на суму 606 946,98 грн (акт приймання-передачі природного газу від 31.10.2011 року,( т.1, а.с. 68-69);
- за листопад 2011 року на суму 259 639,65 грн (акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2011 року, (т.1, а.с. 70);
- за грудень 2011 року на суму 198 428,50 грн (акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2011 року,( т.1, а.с. 71).
Таким чином, на виконання умов Договору, позивач поставив протягом 2011 року, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 2 375 614 тис. куб. м. на загальну суму 8 022 733,63 грн.
Відповідач повністю розрахувався за спожитий природний газ у 2011 році.
Проте, оплата основного грошового зобов'язання була здійсненна відповідачем з порушенням строків, встановлених п.6.1. Договору, у зв'язку з чим позивач просив стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» пеню у сумі 189 449,83 грн, 3% річних у сумі 36667,71 грн та інфляційні у сумі 36429,64 грн.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, а також умовами Договору №14/273/11 від 31.01.2011 року.
За приписами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, ст. 174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Відповідно до приписів ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Господарським судом вірно встановлено, що між сторонами укладений договір №14/273/11 від 31.01.2011, який за своєю природою є договором поставки.
Відповідно до частини 1 та 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Матеріали справи свідчать, що позивач передав, а відповідач прийняв без зауважень природний газ згідно наступних актів приймання-передачі: за січень 2011 року на суму 203250,98 грн (акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2011 року); за лютий 2011 року на суму 747 649,25 грн (акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2011 року); за березень 2011 року на суму 1 066 334,83 грн (акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2011 року); за квітень 2011 року на суму 17 530,02 грн (акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2011 року); за травень 2011 року на суму 5 452,13 грн (акт приймання-передачі природного газу від 31.05.2011 року); за червень 2011 року на суму 1 126 511,98 грн (акт приймання-передачі природного газу від 30.06.2011 року); за липень 2011 року на суму 1 692 787,88 грн (акт приймання-передачі природного газу від 31.07.2011 року); за серпень 2011 року на суму 1 077 309,56 грн (акт приймання-передачі природного газу від 31.08.2011 року); за вересень 2011 року на суму 451 906,07 грн (акт приймання-передачі природного газу від 30.09.2011 року); за жовтень 2011 року на суму 568 986,80 грн (акт приймання-передачі природного газу від 31.10.2011 року); за жовтень 2011 року на суму 606 946,98 грн (акт приймання-передачі природного газу від 31.10.2011 року); за листопад 2011 року на суму 259 639,65 грн (акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2011 року); за грудень 2011 року на суму 198 428,50 грн (акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2011 року), (т.1, а.с. 59-71).
Загальна вартість поставленого за вище переліченими актами приймання передачі природного газу складає 8 022 733,63 грн.
З матеріалів справи вбачається і відповідачем не оспорюється, що ним порушено умови договору №14/273/11 від 31.01.2011 щодо здійснення своєчасної оплати вартості отриманого природного газу.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За правилами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За приписами частини першої статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередньої оплати), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк на встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Згідно п. 6.1. Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% оплати вартості обсягів в термін до 14 числа місяця, наступного за місцем поставки газу.
Матеріалами справи підтверджується відсутність основного боргу ПАТ «Маріупольгаз» за цим договором на дату відкриття провадження у цій справі.
Проте, як встановлено судом, всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України та умов договору, відповідач здійснював оплату з порушенням встановленого п.6.1 Договору №14/273/11 від 31.01.2011 строку.
Доказів на спростування цього суду першої інстанції не надано, з матеріалів справи не вбачається.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 3) сплата неустойки (ст.611 ЦК України).
Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 7.2. Договору встановлено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. Договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу.
На підставі даного пункту договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню:
по зобов'язанням за січень 2011 року з 14.02.2011 по 27.02.2011;
по зобов'язанням за лютий 2011 року з 14.03.2011 по 27.03.2011;
по зобов'язанням за березень 2011 року з 14.04.2011 по 27.04.2011;
по зобов'язанням за квітень 2011 року з 14.05.2011 по 31.05.2011;
по зобов'язанням за травень 2011 року з 14.06.2011 по 04.07.2011;
по зобов'язанням за червень 2011 року з 14.07.2011 по 31.07.2011;
по зобов'язанням за липень 2011 року з 14.08.2011 по 27.12.2011;
по зобов'язанням за серпень 2011 року з 14.09.2011 по 28.12.2011;
по зобов'язанням за вересень 2011 року з 14.10.2011 по 28.12.2011;
по зобов'язанням за жовтень 2011 року з 14.11.2011 по 03.01.2012;
по зобов'язанням за листопад 2011 року з 14.12.2011 по 03.01.2012;
по зобов'язанням за грудень 2011 року з 14.01.2012 по 26.01.2012.
Господарським судом встановлено, що ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» невірно визначено початок нарахування пені.
Відповідно до п. 6.1. Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% оплати вартості обсягів в термін до 14 числа місяця, наступного за місцем поставки газу.
Господарським судом зазначено, що за змістом статті 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, отже враховуючи зазначене початком нарахування пені по зобов'язанням за січень 2011 року є 15.02.2011; по зобов'язанням за лютий 2011 року є 15.03.2011; по зобов'язанням за березень 2011 року є 15.04.2011; по зобов'язанням за квітень 2011 року є 15.05.2011; по зобов'язанням за травень 2011 року є 15.06.2011; по зобов'язанням за червень 2011 року є 15.07.2011; по зобов'язанням за липень 2011 року є 15.08.2011; по зобов'язанням за серпень 2011 року є 15.09.2011; по зобов'язанням за вересень 2011 року є 15.10.2011; по зобов'язанням за жовтень 2011 року є 15.11.2011; по зобов'язанням за листопад 2011 року є 15.12.2011; по зобов'язанням за грудень 2011 року є 15.01.2012.
Здійснивши власний перерахунок пені з урахуванням положень статті 253 Цивільного кодексу України, господарським судом встановлено, що розмір пені складає 186043,14 грн.
Тому, за висновком суду першої інстанції, позовна вимога про стягнення з відповідача пені господарським судом задоволена частково, а саме на суму 186043,14 грн.
З даним твердженням суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитися з наступного.
Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч.2 ст. 252 ЦК України).
Відповідно ч. 1 ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, а саме до 14 числа кожного місяця (частина друга ст.252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну, в даному випадку - 13 число кожного місяця.
Водночас, коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено «по 14 числа кожного місяця» або «включно до 14 числа кожного місяця», то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 14 число кожного місяця.
Враховуючи вищевикладене, відповідач вважається таким, що прострочив виконання взятих на себе зобов'язань за договором з 14 числа відповідного місяця.
Таким чином, колегія суддів, здійснивши перерахунок пені дійшла висновку, що обґрунтованими і такими, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача є позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 189 449,83 грн., як правильно було зазначено позивачем у його розрахунку.
Враховуючи, що судом першої інстанції помилково було задоволено позовні вимоги щодо стягнення пені у сумі 186043,14 грн., замість 189 449,83 грн., тому в частині відмови у стягненні 3406,69 пені, рішення суду підлягає скасуванню.
Стосовно строку позовної давності, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
У відзиві на позовну заяву відповідач просив суд застосувати спеціальний строк позовної давності до вимог про стягнення пені.
Частиною 1 статті 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно з ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Як убачається з договору купівлі-продажу природного газу № 14,273,11 від 31.01.2011, укладеного між сторонами, у п. 10.6. погоджено, що строк позовної давності по цьому Договору та по стягненню неустойки встановлюється тривалістю у 3 (три) роки.
Доводи апеляційної скарги в цій частині не можуть слугувати підставою для скасування прийнятого судового рішення, оскільки судом першої інстанції встановлено, що в даному випадку позивач звернувся з позовом до суду 15.01.2013, з вимогою по стягнення пені в межах спеціальної позовної давності.
Тобто між сторонами даної справи виникли правовідносини на підставі Договору, а предметом спору в цій справі є наявність або відсутність підстав для застосування до відповідача відповідальності, встановленої Договором та законом, за порушення, яке виникло через неналежне виконання відповідачем умов такого Договору в частині прострочення виконання грошового зобов'язання.
З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов вірного висновку, що до заявлених позовних вимог слід застосовувати збільшену позовну давність, визначену сторонами пунктом 10.6 Договору (3 роки).
Доводи скаржника щодо неправомірного нарахування пені, посилаючись на ст. 2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» від 31.01.2015р. № 85-VІІІ, згідно якої встановлено мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними організаціями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції, правомірно не прийняті господарським судом до уваги, оскільки період нарахування позивачем пені здійснено до набрання вказаним законом чинності (набрання чинності закону 07.02.2015).
Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 зазначено, що дію нормативно - правого акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно - правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.
Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте, надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що договір купівлі-продажу газу №14/273/11 укладено сторонами 31.01.2011, в частині постачання природного газу договір виконаний 31.12.2011, основну заборгованість сплачено відповідачем 26.01.2012, розрахунки 3% річних, пені, та інфляційних втрат складено позивачем станом на 25.12.2012, позовну заяву про стягнення заборгованості отримано господарським судом 15.01.2013 року.
Таким чином, враховуючи, що Закон України №85-VІІІ прийнятий 13.01.2015 та набув чинності 07.02.2015, відсутні правові підстави для застосування приписів цього закону до спірних правовідносин.
Крім того, позивачем на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано 3% річних в сумі 36 667,71 грн та інфляційні втрати у сумі 36 429,64 грн.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов'язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов'язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов'язання.
Суд першої інстанції, перевіривши поданий позивачем розрахунок 3%, визнав його арифметично не вірним та задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 36008,35 грн.
З даним висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з підстав, зазначених при розрахунку пені.
Беручи до уваги вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню є позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 36667,71 грн.
Отже, рішення Господарського суду Донецької області від 10.11.2021 у даній справі в частині відмови у стягненні 3% річних у розмірі 659,36 грн підлягає скасуванню.
Стосовно нарахованих позивачем інфляційних втрат за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого газу у період з січня 2011 року по грудень 2011 року, суд апеляційної інстанції за результатом проведеної перевірки наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат за зобов'язаннями, які виникли у період з січня 2011 року по грудень 2011 року вважає його арифметично вірним.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 36 429,64 грн задоволені судом правомірно.
Судова колегія не приймає до уваги доводи скаржника, що господарським судом не мотивовано, на які первинні документи спирався суд при перевірці обчислення штрафних санкцій, окрім актів приймання - передачі природного газу, оскільки відповідно до наявного у матеріалах справи розрахунку позивача та контррозрахунку відповідача фактичні дати оплати співпадають.
Стосовно заяви відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) на 90%, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із ч.1 ст.233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
За приписами ч.4 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, правовий аналіз наведеної норми свідчить про те, що зменшення розміру неустойки це право суду, при якому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.
Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст.86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Обґрунтовуючи клопотання про зменшення пені, відповідач посилався на скрутне фінансове становище підприємства, просив врахувати ступінь виконання зобов'язання. Окрім цього, відповідач вказував, що його підприємство знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції, пошкоджені розподільні газопроводи, втратив доступ до частини майна, яке знаходиться на непідконтрольній території у м. Новоазовську.
На підтвердження таких обставин відповідач надав господарському суду лише довідку про наявність заборгованості споживачів на суму 12 271 076,00 грн станом на 01.08.2021 року. Інших доказів, які свідчать про скрутний фінансовий (майновий) стан боржника та наявність виняткових підстав для застосування приписів ч.1 ст.233 Господарського кодексу України та ч.4 ст.551 Цивільного кодексу України відповідач суду першої інстанції не надав.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Проаналізувавши обґрунтування відповідача та дослідивши подані ним докази, судом першої інстанції зазначено, що за приписами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном, отже тяжке фінансове становище, яке, як зазначав відповідач, стало підставою для звернення до суду з наведеною заявою, не є тими виключними обставинами, які давали б підстави для зменшення розміру пред'явленої до стягнення пені.
Підприємництво, як вид господарської діяльності, що здійснюється відповідачем, згідно зі ст. 42 Господарського кодексу України за своєї сутністю передбачає несення ним певних ризиків, з огляду на що, посилання боржника на наявність у нього дебіторської заборгованості також не є винятковим випадком, який ускладнює виконання рішення суду або призводить до неможливості його виконання.
Наявність виняткових обставин для зменшення розміру неустойки відповідачем в розумінні ст. 74, 77 ГПК України не доведено, переконливих доказів в підтвердження викладених обставин не надано, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про те, що клопотання ПАТ «Маріупольгаз» про зменшення штрафних санкцій (пені) на 90% не підлягає задоволенню.
Статтею 74 ГПК України передбачено обов'язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст.86 ГПК України).
За змістом ст. 277 ГПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема, є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції встановленим обставинам справи.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, оскаржуване рішення суду підлягає частковому скасуванню та ухваленню нового рішення у відповідній частині.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, за загальним правилом судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, у зв'язку з цим витрати по сплаті судового збору за звернення з апеляційною скаргою не підлягають перерахунку .
Керуючись статтями 129, 232, 233, 240, 275, 277, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз», м.Маріуполь, Донецька область на рішення Господарського суду Донецької області від 10.11.2021 у справі №905/378/13-г залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Донецької області від 10.11.2021 у справі №905/378/13-г скасувати в частині відмови у стягненні 3406,69 грн пені та 659,36 грн -3% річних та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» (87515, м. Маріуполь, Донецька область, вул. Миколаївська,16, код ЄДРПОУ 03361135) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) пеню у сумі 3 406,69 гривень та 3% річних у сумі 659,36 гривень.
4. В решті рішення Господарського суду Донецької області від 10.11.2021 у справі №905/378/13-г залишити без змін.
5. Господарському суду Донецької області видати відповідні накази.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів через Східний апеляційний господарський суд з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 07.02.2022.
Головуючий суддя О.О. Радіонова
Суддя І.В. Зубченко
Суддя Л.Ф. Чернота