вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"27" січня 2022 р. Справа№ 910/12026/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Коротун О.М.
Владимиренко С.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України
на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2021
у справі № 910/12026/21 (суддя: Трофименко Т.Ю.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал"
до Моторного (транспортного) страхового бюро України
про стягнення 18315,00 грн.,
без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення 18 315,00 грн.
Вимоги позову обґрунтовані тим, що на відповідача відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено обов'язок з відшкодування шкоди за рахунок фонду захисту потерпілих у зв'язку із недостатністю коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом, а саме ПрАТ "СК Україна".
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.10.2021 у справі № 910/12026/21 позовні вимоги задоволено повністю.
Стягнуто з Моторно (транспортного) страхового бюро України на користь ТОВ "Маркс.Капітал" 3% річних у розмірі 3344,30 грн, інфляційні у розмірі 14 970,70 грн, судовий збір у розмірі 2270,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Моторно (транспортне) страхове бюро звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2021 у справі № 910/12026/21 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим у зв'язку з тим, що судом було неправильно застосовано норми матеріального права за невірно встановлених обставин, що мають значення для справи. Відповідач наполягає на тому, що у даній справі підлягають застосуванню наслідки спливу строку позовної давності, оскільки вказаний строк слід обраховувати з моменту настання дорожньо-транспортної пригоди, а не з моменту визнання ПрАТ "СК Україна" банкрутом. Крім того відповідач вказує на те, що у МТСБУ не виник обов'язок з відшкодування 3% та інфляційних, оскільки такий обов'язок покладається на страховика-банкрута. Така відповідальність не входить до зобов'язань МТСБУ, передбачених Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2021, апеляційна скарга у справі № 910/12026/21 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Владимиренко С.В., Євсіков О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2021 вирішення питання, щодо подальшого руху апеляційної скарги Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2021, відкладено до надходження матеріалів справи № 910/12026/21.
До Північного апеляційного господарського суду з Господарського суду міста Києва, на виконання вимог ухвали апеляційного суду від 02.11.2021, надійшли матеріали справи № 910/12026/21.
У зв'язку з перебуванням у відпустці судді Владимиренко С.В., яка входила до складу колегії суддів і не була суддею-доповідачем, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2021, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Зубець Л.П., Євсіков О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2021 справу № 910/12026/21 за апеляційною скаргою Моторно (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2021 прийнято до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: Алданова С.О. (головуючий), Зубець Л.П., Євсіков О.О.; апеляційну скаргу Моторно (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2021 в справі № 910/12026/21 було залишено без руху та надано строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліку шляхом подання до Північного апеляційного господарського суду доказу сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 3405, 00 грн та доказу надсилання копії апеляційної скарги позивачу а саме: Товариству з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал".
Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2021, запропоновано учасникам справи подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання та повідомлено строки на їх подання, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Оскільки згідно долучених до матеріалів справи повідомлень про вручення поштових відправлень сторонами отримано рекомендовану кореспонденцію суду, то в силу приписів п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України учасники справи є належним чином повідомленими про перегляд справи в апеляційному порядку за апеляційною скаргою відповідача на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2021 у справі № 910/12026/21.
Від ТОВ "Маркс.Капітал" надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому даний учасник справи просить рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2021 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заперечуючи проти доводів апелянта, позивач у відзиві зазначає, що оскаржуване рішення є законним, обґрунтованим, ухваленим у відповідності до вимог матеріального права з дотриманням норм процесуального права, на підставі повного і всебічного з'ясування обставин, що мають значення для справи. Так, позивач з посиланням на правові висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, що викладені в постанові від 07.09.2021 у справі № 910/14293/19 стверджує, що МТСБУ не звільняється від обов'язку сплачувати за страховика, що допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбачені законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 36.5 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів") суми 3 % річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування в силу закону є невід'ємною складовою частини боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування. Також позивач наполягає на тому, що у даній справі не можуть бути застосовані наслідки спливу строку позовної давності, оскільки такий строк не пропущений, а вимоги позивача визнані в повному обсязі та внесені до реєстру кредиторів згідно ухвали Господарського суду міста Києва від 15.06.2018 у справі № 910/842/18.
У зв'язку з перебуванням на лікарняному судді Зубець Л.П. та у відпустці судді Євсікова О.О., які входять до складу колегії суддів і не є суддями-доповідачами, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.01.2022, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Владимиренко С.В., Коротун О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2022 справу за апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2021 прийнято до провадження визначеним складом суду.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
За змістом ч. 3 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки сторони письмово висловили свою правову позицію з даного спору, а необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, 03.06.2015 ОСОБА_1 у м. Києві на регульованому перехресті вул. В.Васильківська - вул. Щорса, керуючи автомобілем "Мерседес" д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив зіткнення з автомобілем "Мітсубіші", д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , що призвело до механічних пошкоджень обох транспортних засобів.
Вина ОСОБА_1 , який порушив пункти 10.4, 10.1, 2.3 Правил дорожнього руху України, підтверджується постановою Печерського районного суду міста Києва від 31.08.2015 у справі № 757/21918/15-п.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/0717092 Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Україна".
11.06.2015 ТОВ «ЕАК «Довіра» було складено Звіт про визначення оцінки вартості матеріального збитку, відповідно до якого визначено вартість матеріального збитку автомобіля "Мітсубіші", д.н.з. НОМЕР_2 , у розмірі 107 841,96 грн.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, власником автомобіля "Мітсубіші", д.н.з. НОМЕР_2 , значився ОСОБА_3
02.11.2015 між ОСОБА_3 (цедент, первісний кредитор) та Фізичною особою-підприємцем Шияном Денисом Сергійовичем (цесіонарій, новий кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги (цесія) виплати страхового відшкодування, на підставі якого ФОП Шиян Д.С. набув право вимоги в зобов'язаннях, що виникли із вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, у тому числі права одержання грошового відшкодування нанесеної шкоди майну цедента у розмірі 49 500,00 грн від винної особи, страхової компанії або від Моторного (транспортного) страхового бюро України, в передбачених законом випадках.
30.11.2015 між Фізичною особою-підприємцем Шияном Д.С. (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" (фактор) було укладено договір про надання фінансових послуг факторингу №5/30-11/2015, відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, клієнт передає фактору, а фактор приймає і зобов'язується оплатити клієнтові усі права вимоги за грошовими зобов'язаннями, що виникли у клієнта з договорів відступлення права вимоги (цесії) виплати страхового відшкодування відповідно до Додатку №1 до цього договору, зокрема, з договору відступлення права вимоги від 02.11.2015.
В силу умов вказаного договору фактор займає місце клієнта (як кредитора) в зобов'язаннях, що виникли із вищезазначеного договору відносно усіх прав клієнта, у тому числі права одержання від боржника сум основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі (п.1.2 договору №5/30-11/2015 від 30.11.2015).
Пунктом 1.4 договору №5/30-11/2015 від 30.11.2015 передбачено, що зобов'язаною особою (боржником) є Цицулаєв І.Л. (п. 5 додатку №1 до договору №5/30-11/2015 від 30.11.2015); страхова компанія Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УКРАЇНА"; Моторне (транспортне) страхове бюро України у порядку, передбаченому Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Відповідно до ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч. 1 ст. 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Метою договору факторингу може бути як передача факторові права вимоги клієнта до боржника в обмін на надання клієнтові грошових коштів, так і відступлення клієнтом своєї вимоги в забезпечення виконання його зобов'язань перед фактором. Предметом договору факторингу може бути одна або декілька вимог.
Отже, починаючи з 30.11.2015 кредитором у договірному зобов'язанні за договором страхування №АІ/0717092, яке виникло в результаті дорожньо-транспортної пригоди, є Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал".
Позивач зазначає, що Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Україна", порушуючи умови договору страхування (полісу) №АІ/0717092, не здійснило виплату грошового зобов'язання за заявою Водоп'янова Ю.В.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" та Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" звернулись до Господарського суду міста Києва із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" (ідентифікаційний код 30636550), оскільки останнє має кредиторську заборгованість і неспроможне її погасити.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2018 було відкрито провадження у справі №910/842/18 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна", визнано розмір вимог ініціюючих кредиторів - Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс. Капітал" та Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" на суму 1 232 899 грн. 85 коп., призначено в даній справі розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Тищенко Оксану Іванівну.
30.03.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "МАРКС.КАПІТАЛ" звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про грошові вимоги до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна".
24.04.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "МАРКС.КАПІТАЛ" подало уточнення до заяви про грошові вимоги до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" у справі №910/842/18, у тому числі за зобов'язанням, яке виникло за страховою подією 03.06.2015. Ці уточнення стосувалися детального розрахунку заборгованості Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал", в тому числі за зобов'язанням, яке виникло на підставі договору №АІ/0717092, у розмірі 80 190,00 грн, з яких: 49 500,00 грн. - розмір завданого збитку; 3344,30 грн. - 3% річних; 14 970,70 грн. - розмір інфляційних втрат; 12 375,00 грн. - розмір пені.
Ухвалою попереднього засідання від 15.06.2018 затверджено реєстр вимог кредиторів Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на загальну суму 22 101 683 грн. 87 коп., в тому числі, визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі №910/842/18 постановлено ліквідувати Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Україна" у зв'язку з неможливістю останнього виконати свої зобов'язання перед кредиторами.
22.08.2019 у зв'язку з ліквідацією Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" позивач звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України із заявою про виплату боргу у розмірі 80 190,00 грн.
Як вбачається з долучених до позову виписок по рахунку позивача, 06.09.2019 відповідачем було частково виконано зобов'язання за договором страхування № АІ/0717092, зокрема, здійснено лише виплату страхового відшкодування у розмірі 49 500,00 грн як відшкодування шкоди заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 03.06.2015.
Позивач зазначав, що відповідач лише частково виконав зобов'язання за договором № АІ/0717092, оскільки не сплатив на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" 3344,30 грн 3% річних та 14 970,70 грн інфляційних втрат, у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом до Господарського суду міста Києва про стягнення з відповідача вказаних сум.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог про стягнення нарахувань 3% річних та інфляційних втрат, відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів звернення із заявою про виплату страхового відшкодування до ПрАТ «СК «Україна», внаслідок чого нарахування заявлених пені, інфляційних та 3% річних неможливо обрахувати; відповідач не порушував жодного грошового зобов'язання перед позивачем, тому на нього не може бути покладена відповідальність в порядку ст. 625 ЦК України; пеня, інфляційні втрати та 3% річних є повністю погашеними та не входять до зобов'язань, передбачених підп. г) п. 41.1 ст. 41 Закону № 1961-IV. Також відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском позовної давності для їх заявлення.
Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 979 ЦК України унормовано, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується в разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов'язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
За змістом ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
До сфери обов'язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 № 1961-IV (далі - Закон № 1961-IV).
Закон № 1961-IV регулює правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Пунктом 9.1 статті 9 Закону № 1961-IV визначено, що страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
За статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 511 ЦК України у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Таким чином, грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У зв'язку з цим, слід зробити висновок, що правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є грошовим зобов'язанням.
При цьому, потерпілий, хоча і не є стороною договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між страховиком і страхувальником, але наділяється правами за цим договором: на його або третьої особи користь страховик зобов'язаний здійснити страхове відшкодування. Отже, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Подібна за своїм змістом правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 30.01.2018 у справі № 910/17993/15, від 28.02.2018 у справі № 149/344/15-ц, від 06.06.2019 у справі № 758/8819/16-ц, від 26.06.2019 у справі № 760/2905/16-ц, від 04.09.2019 у справі № 280/2625/13-к, від 16.10.2019 у справі № 452/3519/15.
Отже, існує стала судова практика Верховного Суду, що в разі прострочення боржником (страховою компанією) виконання грошового зобов'язання, передбаченого договором страхування, зокрема, виплати суми страхового відшкодуванню, страхова компанія зобов'язана на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вже зазначалось у цій постанові, в результаті настання дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого завдано шкоди, яка підлягала відшкодуванню згідно договору (полісу) серії № АІ/0717092 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Страховиком у вказаних правовідносинах виступало ПрАТ "СК "Україна", відносно якого відкрито провадження про банкрутство.
Місцевим господарським судом на підставі наявних в матеріалах справи документів встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2018 у справі № 910/842/18 ТОВ "Маркс.Капітал" визнано кредитором ПрАТ "СК "Україна", в тому числі за зобов'язаннями (3% річних та інфляційних втрат), що є предметом спору у цій справі.
В силу положень ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції правомірно зазначив, що встановлені у справі № 910/842/18 розмір грошової вимоги в сумі 80190,00 грн (що включає спірні нарахування) та обґрунтованість такої вимоги ТОВ "Маркс.Капітал" до ПрАТ "СК "Україна", мають преюдиційне значення і не потребують повторного доказування.
Водночас, заперечуючи проти задоволення позову у цій справі, відповідач як в суді першої інстанції, так і під час перегляду справи в апеляційному порядку наполягає на тому, що він несе відповідальність за зобов'язаннями ліквідованих (у даному випадку із застосуванням процедури банкрутства) страховиків виключно в межах регламентних виплат (страхового відшкодування). Тоді як інші нарахування, а саме пов'язані з несвоєчасним виконанням такого зобов'язання (як то 3% річних, інфляційні втрати), зокрема, визнані у справі про банкрутство ліквідованого страховика, мають бути списані - визнані погашеними в силу статті 45 Закону про банкрутство.
Правовідносини за договором страхування в процедурі ліквідації страховика і після її завершення врегульовані Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (відповідно до приписів якого здійснювалось провадження у справі № 910/842/18 про банкрутство ПрАТ "СК "Україна").
За загальним правилом, викладеним в п. 3 ст. 20 Закону України "Про страхування", при настанні страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.
Норми ст. 87 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (відповідно до приписів якого здійснювалось провадження у справі № 910/842/18 про банкрутство ПрАТ "СК "Україна") не регулюють наслідки незадоволення вимог кредиторів в процедурі банкрутства страховика через недостатність у нього майна, а норма частини п'ятої статті 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлює, що вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.
Натомість спеціальні норми Закону № 1961-IV встановлюють виняток з цього правила щодо страховиків та визначають порядок задоволення вимог кредиторів страховика, що не були задоволені у процедурі банкрутства страховика через недостатність майна страховика.
Зокрема, відповідно до пункту 20.3 статті 20 Закон № 1961-IV у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов'язки за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов'язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов'язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом.
Підпунктом "ґ" пункту 41.1. статті 41 Закону № 1961-IV передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
За змістом викладених норм, що регулюють правила переходу від ліквідованого страховика до МТСБУ обов'язків за договором страхування, МТСБУ виконує обов'язки цього страховика відповідно до умов договору страхування в повному обсязі.
При цьому преамбула статті 41 Закон № 1961-IV - щодо відшкодування МТСБУ шкоди на умовах, визначених цим Законом не може тлумачитись без взаємозв'язку із положеннями підпункту "ґ" пункту 41.1. цієї статті та із положеннями пункту 20.3 статті 20 Закону, пункту 3 статті 20 Закону України "Про страхування". Зазначені нормативні акти в цілому та наведені норми, зокрема, не передбачають винятків із загального правила про майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені) та відповідно до статті 625 ЦК України - сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми.
Отже, МТСБУ не звільняється від обов'язку сплачувати за страховика, що допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбачені законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 36.5 ст. 36 Закону № 1961-IV) суми 3 % річних, інфляційних втрат, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування в силу закону (частина друга статті 625 ЦК України та пункт 36.5 статті 36 Закону № 1961-IV) є невід'ємною складовою частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування (аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.09.2021 у справі № 910/14293/19).
Беручи до уваги те, що станом на час звернення позивача з даним позовом його було визнано кредитором в рамках розгляду справи про банкрутство ПрАТ "СК "Україна" з грошовими вимогами в т.ч. в сумі 18315,00 грн, з яких: 3344,30 грн. 3% річних, 14970,70 грн. інфляційних втрат, що не були задоволені у зв'язку з відсутністю майна або інших активів банкрута, судова колегія погоджується з вірним висновком місцевого господарського суду про те, що, в даному випадку, на підставі норм пункту 20.3 статті 20 та статті 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" має місце перехід обов'язків до Моторного (транспортного) страхового бюро України за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності ліквідованого страховика як в частині суми страхового відшкодування, так і в частині неналежного виконання страховиком зобов'язань з його виплати.
Вказаних Господарським судом міста Києва висновків доводи апеляційної скарги належним чином не спростовують, а відтак відхиляються апеляційною інстанцією за їх необґрунтованістю.
Щодо доводів апелянта в частині застосування наслідків спливу строку позовної давності колегія суддів вважає за необхідне зазначати наступне.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Визначення початкового моменту перебігу позовної давності має визначальне значення, оскільки від цього залежить правильність обчислення позовної давності і наявність підстав для захисту порушеного права чи у відмові в такому захисті з підстав пропуску позовної давності.
Аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися" дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язок особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо (постанова Верховного Суду України від 16.11.2016 р. у справі №6-2469цс16).
Отже позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права, що випливає із загального правила, встановленого ст. 74 ГПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 904/300/18, а також постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 914/32224/16.
Зважаючи на те, що згідно приписів пп. "ґ" п. 41.1 ст. 41 Закону № 1961-IV, обов'язок МТСБУ щодо відшкодування шкоди замість ліквідованого страховика виникає саме з моменту встановлення судом факту недостатності коштів та майна такого страховика в межах справи про банкрутство, судова колегія приходить до висновку, що моментом з якого обраховується початок перебігу строку позовної давності у даній справі слід визначати з дати постановлення ухвали господарського суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, закриття провадження у справі про банкрутство страховика - банкрута (аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.09.2021 у справі № 910/14293/19).
Відтак право вимоги потерпілого до МТСБУ за невиконаними зобов'язаннями ліквідованого страховика виникає саме з моменту ліквідації такого страховика за ухвалою господарського суду у справі про банкрутство, а не від дати настання страхової події, як помилково вважає апелянт.
Як зазначалось, судом апеляційної інстанції встановлено факт ліквідації ПрАТ "СК "Україна" згідно ухвали Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі № 910/842/18 у зв'язку з неможливістю останнього виконати свої зобов'язання перед кредиторами, що стало підставою для звернення ТОВ "Маркс.Капітал" з позовом у цій справі. Згідно відбитку календарного штемпеля на конверті, в якому направлялась позовна заява, ТОВ "Маркс.Капітал" подано позов у цій справі 22.07.2021.
З огляду на зазначене та встановлені судом обставини щодо обґрунтованості позовних вимог, Північний апеляційний господарський суд погоджується з вірним висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат заявлені у межах позовної давності, а тому підстави для задоволення клопотання відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності, - відсутні.
Таким чином, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд, надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами з урахуванням фактичних обставин справи та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача 3 % річних за користування чужими коштами та інфляційних втрат.
Оскільки питання правомірності розподілу судових витрат Господарським судом міста Києва апелянтом не порушувалось, а судом апеляційної інстанції підстав виходу за межі доводів та вимог апеляційної скарги не встановлено, справу переглянуто в порядку ч. 1 ст. 269 ГПК України.
Доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим у зв'язку з тим, що судом було неправильно застосовано норми матеріального права за невірного встановлення обставин, що мають значення для справи, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2021 у справі № 910/12026/21 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.
Апеляційна скарга Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2021 підлягає залишенню без задоволення.
Судовий збір, сплачений стороною у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, в порядку ст. 129 ГПК України, покладається на апелянта (відповідача у даній справі).
Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2021 у справі №910/12026/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2021 у справі №910/12026/21 залишити без змін.
3. Судовий збір, сплачений стороною у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Моторне (транспортне) страхове бюро України.
4. Справу №910/12026/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді О.М. Коротун
С.В. Владимиренко