ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
07 лютого 2022 року м. ОдесаСправа № 915/1363/21
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Таран С.В.,
Суддів: Будішевської Л.О., Лавриненко Л.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Миколаївського міського центру зайнятості
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.11.2021, прийняте суддею Ткаченком О.В., м. Миколаїв, повний текст складено 07.12.2021,
у справі №915/1363/21
за позовом: Миколаївського міського центру зайнятості
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-вишукувальний інститут "Миколаївагропроект"
про стягнення 3 681,33 грн
У вересні 2021 р. Миколаївський міський центр зайнятості звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-вишукувальний інститут "Миколаївагропроект", в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 3681,33 грн, отримані в якості допомоги по частковому безробіттю на період карантину.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем гарантій зайнятості осіб, яким виплачувалась допомога по частковому безробіттю на період карантину, у зв'язку з чим внаслідок звільнення ОСОБА_1 30.06.2020 кошти у розмірі 3681,33 грн, отримані роботодавцем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Проектно-вишукувальний інститут "Миколаївагропроект" для виплаті вказаній особі відповідної допомоги, підлягають поверненню до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 14.09.2021 відкрито провадження у справі №915/1363/21.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 11.11.2021 у справі №915/1363/21 (суддя Ткаченко О.В.) у задоволенні позову відмовлено повністю.
Судове рішення мотивоване дотриманням відповідачем гарантій зайнятості щодо працівника ОСОБА_1 , що зумовлює відсутність підстав для повернення Товариством з обмеженою відповідальністю "Проектно-вишукувальний інститут "Миколаївагропроект" коштів виплаченої останній допомоги по частковому безробіттю на період карантину.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Миколаївський міський центр зайнятості звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.11.2021 у справі №915/1363/21 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що під виплатою працівникам допомоги по частковому безробіттю на період карантину роботодавцем мається на увазі перерахування коштів на рахунок працівника або виплати їх у готівковій формі за окремою платіжною відомістю, а тому, за твердженням апелянта, днем закінчення виплати допомоги є день останнього перерахування коштів на рахунок працівника, у зв'язку з чим, з огляду на те, що кошти вищенаведеної допомоги були перераховані ОСОБА_1 відповідачем 09.06.2020, звільнення останньої через 13 днів після виплати їй допомоги свідчить про порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю "Проектно-вишукувальний інститут "Миколаївагропроект" законодавчо встановлених гарантій зайнятості осіб, яким виплачувалась допомога по частковому безробіттю на період карантину, та, як наслідок, наявність правових підстав для повернення суми виплаченої допомоги.
У відзиві на апеляційну скаргу б/н від 28.12.2021 (вх.№4682/21/Д1 від 04.01.2022) Товариство з обмеженою відповідальністю "Проектно-вишукувальний інститут "Миколаївагропроект" просить залишити скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.11.2021 у справі №915/1363/21 - без змін. Зокрема, відповідач зауважує на тому, що апелянтом безпідставно ототожнюються поняття "день фактичного перерахування коштів роботодавцем працівнику" і "день закінчення виплати допомоги", натомість ОСОБА_1 була звільнена з роботи поза межами строку дії гарантій зайнятості осіб, яким виплачувалась допомога по частковому безробіттю на період карантину.
Відповідно до частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно із частиною третьою статті 270 Господарського процесуального кодексу України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Частиною десятою статті 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина сьома статті 12 Господарського процесуального кодексу України).
Станом на 01.01.2021 прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі становив 2270 грн (стаття 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2021 рік").
Враховуючи викладене та з огляду на ціну позову у даній справі (3681,33 грн), перегляд оскаржуваного рішення за апеляційною скаргою Миколаївського міського центру зайнятості ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.12.2021 у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Будішевської Л.О., Лавриненко Л.В. вирішено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у визначеному складі суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Миколаївської області норм матеріального та процесуального права, дійшла наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що 25.05.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Проектно-вишукувальний інститут "Миколаївагропроект" звернулося до Миколаївського міського центру зайнятості із заявою, в якій, посилаючись на те, що відповідач належить до суб'єктів малого підприємництва, просило надати допомогу по частковому безробіттю у зв'язку з зупиненням діяльності внаслідок введення карантину на період з 04.05.2020 до моменту закінчення карантинних заходів
27.05.2020 позивачем було прийнято рішення №365-23 "Про надання ТОВ "Проектно-вишукувальний інститут "Миколаївагропроект" допомоги по частковому безробіттю на період карантину відповідно до статті 471 Закону України "Про зайнятість населення", у зв'язку із зупиненням діяльності відповідача з 04.05.2020.
01.06.2020 між Миколаївським міським центром зайнятості ("Центр зайнятості") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Проектно-вишукувальний інститут "Миколаївагропроект" ("Роботодавець") укладено договір №110 про надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - договір №110 від 01.06.2020), предметом якого згідно з пунктом 1 останнього є надання Центром зайнятості Роботодавцю коштів, передбачених у бюджеті Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття для виплати працівникам допомоги по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, відповідно до Порядку надання та повернення коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №306 від 22.04.2020, у разі втрати ними частини заробітної плати внаслідок вимушеного скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв'язку із зупиненням (скороченням) діяльності.
За умовами пункту 5 договору №110 від 01.06.2020 Роботодавець зобов'язаний: 1) забезпечувати цільове використання коштів Фонду, наданих як допомога по частковому безробіттю на період карантину; 2) подавати щомісяця до 10 числа (до закінчення строку дії цього договору) Центру зайнятості відомості про осіб відповідно до пункту 15 Порядку, що є підставою для перерахування коштів Фонду для виплати працівникам допомоги по частковому безробіттю на період дії карантину, а також повідомляти про зміну зазначених відомостей протягом п'яти календарних днів; 3) виплачувати працівникам допомогу по частковому безробіттю на період карантину протягом трьох робочих днів після їх надходження на рахунок Роботодавця за окремою платіжною відомістю для виплати допомоги по частковому безробіттю на період карантину (відомістю на виплату грошей); 4) подавати щомісяця не пізніше ніж протягом п'яти календарних днів після виплати працівникам допомоги по частковому безробіттю на період карантину Центру зайнятості копії платіжних відомостей для виплати допомоги по частковому безробіттю на період карантину з підтвердженням перерахування коштів на рахунки працівників; 5) письмово інформувати Центр зайнятості про звільнення працівника (працівників) протягом шести місяців або протягом періоду, що дорівнює періоду виплати допомоги по частковому безробіттю на період карантину (якщо допомога по частковому безробітті на період карантину виплачувалася менше ніж 180 календарних днів) з підстав, зазначених у пункті 6 цього договору; 6) повернути Центру зайнятості за наявності підстав, передбачених пунктом 20 Порядку та пунктом 6 цього договору, кошти в повному обсязі, надані роботодавцю для виплати працівникам допомоги по частковому безробіттю на період карантину; 7) допускати представників Центру зайнятості до проведення перевірок даних, що є підставою для перерахування коштів Фонду для виплати працівникам допомоги по частковому безробіттю на період карантину.
Роботодавець гарантує, що не розриватиме трудовий договір з працівником, якому виплачувалася допомога по частковому безробіттю на період карантину, протягом шести місяців (якщо допомога виплачувалася менше ніж 180 календарних днів, - протягом періоду, що дорівнює періоду виплати) з дня закінчення виплати допомоги з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 40 (крім повної ліквідації або припинення діяльності роботодавця), пунктом 1 частини першої статті 36, частиною третьою статті 38 Кодексу законів про працю України (пункт 6 договору №110 від 01.06.2020).
В силу пункту 7 договору №110 від 01.06.2020 сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством та цим договором, за невиконання або неналежне виконання умов договору.
Пунктом 10 договору №110 від 01.06.2020 передбачено, що цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє до виконання ними всіх зобов'язань, передбачених цим договором.
Згідно з наказом директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-вишукувальний інститут "Миколаївагропроект" №21-к від 01.06.2020 діяльність вказаного товариства у зв'язку з послабленням карантинних обмежень відновлено з 01.06.2020 та встановлено звичайний режим роботи (п'ятиденний робочий тиждень з тривалістю роботи щодня 8 годин) з дотриманням рекомендацій Кабінету Міністрів України, Міністерства охорони здоров'я та місцевих органів влади щодо карантинних заходів.
05.06.2020 позивач перерахував на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-вишукувальний інститут "Миколаївагропроект" грошові кошти у вигляді допомоги по частковому безробіттю на період карантину за травень 2020 року у загальній сумі 107686,10 грн.
Відповідно до наказу директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-вишукувальний інститут "Миколаївагропроект" №28-к від 22.06.2020 інженера служби науково-технічної інформації - ОСОБА_1 звільнено з 30.06.2020 за угодою сторін на підставі пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України.
Зі складеного позивачем акту перевірки цільового використання коштів допомоги по частковому безробіттю на період карантину та перевірки відомостей, поданих роботодавцем для отримання допомоги по частковому безробіттю на період карантину, дотримання порядку використання роботодавцем виділених йому коштів допомоги по частковому безробіттю на період карантину №22 від 01.09.2020 вбачається, що за результатами перевірки встановлено порушення відповідачем гарантій зайнятості осіб, яким виплачувалась допомога по частковому безробіттю на період карантину, а саме: було звільнено працівників ОСОБА_2 (15.06.2020), ОСОБА_1 (30.06.2020) та ОСОБА_3 (12.05.2020) згідно з пунктом 1 статті 36 Кодексу законів про працю України, у зв'язку з чим кошти, отримані роботодавцем, підлягають поверненню у розмірі виплаченої цим особам допомоги по частковому безробіттю на період карантину на загальну суму 9741,28 грн.
Наказом директора Миколаївського міського центру зайнятості №1 від 04.09.2020 "Про відшкодування коштів ТОВ "ПВІ "Миколаївагропроект", отриманих в якості допомоги по частковому безробіттю на період карантину" посадовим особами позивача доручено виставити на дебіторську заборгованість суму допомоги по частковому безробіттю на період карантину, отриману відповідачем для виплати працівникам ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у розмірі 9741,28 грн, та вжити заходи по відшкодуванню вказаної суми.
В адресованій відповідачу претензії №1847/2-2014 від 04.09.2020 Миколаївський міський центр зайнятості, посилаючись на звільнення працівників ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , просив повернути позивачу 9741,28 грн, отриманих Товариством з обмеженою відповідальністю "Проектно-вишукувальний інститут "Миколаївагропроект" в якості допомоги по частковому безробіттю на період карантину.
За результатами розгляду вищенаведеної претензії Товариство з обмеженою відповідальністю "Проектно-вишукувальний інститут "Миколаївагропроект" надало відповідь №86/01-07 від 16.09.2020, в якій зауважило на неправомірності тверджень позивача щодо наявності порушень гарантій зайнятості осіб при звільненні ОСОБА_1 , оскільки остання була звільнена вже після закінчення строку дії відповідних гарантій, а тому кошти у розмірі виплаченій цій особі допомоги по частковому безробіттю на період карантину не підлягають поверненню.
Опрацювавши вищевказаний лист-відповідь Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-вишукувальний інститут "Миколаївагропроект", позивач звернувся до відповідача з претензією №1897/2-2014 від 18.09.2020, в якій просив негайно перерахувати безспірну суму заборгованості в розмірі 6059,95 грн (суму допомогу по частковому безробіттю на період карантину, виплачену ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ), а також з метою уникнення додаткових витрат (зокрема, судових) у строку до 10.10.2020 повторно розглянути претензію №1847/2-2014 від 04.09.2020 та сплатити всю зазначену у ній суму.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи відомостей про нарахування допомоги по частковому безробіттю за травень 2020 року та не заперечується сторонами, 09.06.2020 відповідачем було виплачено своїм працівникам допомогу по частковому безробіттю на період карантину, у тому числі ОСОБА_1 - 3681,33 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Проектно-вишукувальний інститут "Миколаївагропроект" з метою повернення допомоги по частковому безробіттю на період карантину, виплаченої ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , перерахувало на користь позивача грошові кошти 6059,95 грн, про що свідчить банківська виписка по рахунку Миколаївського міського центру зайнятості станом на 30.09.2020, у той час як 3681,33 грн, виплачених ОСОБА_1 , відповідачем повернуто не було.
Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 3681,33 грн, отриманих в якості допомоги по частковому безробіттю на період карантину.
Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з недоведеності Миколаївським міським центром зайнятості факту недотримання відповідачем гарантій зайнятості щодо працівника ОСОБА_1 , що зумовило відсутність підстав для повернення Товариством з обмеженою відповідальністю "Проектно-вишукувальний інститут "Миколаївагропроект" коштів виплаченої останній допомоги по частковому безробіттю на період карантину.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні позову з огляду на наступне.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Отже, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
11.03.2020 відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID-19" та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID-19", відповідно до якої на всій території України з 12.03.2020 установлено карантин.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття регламентовані Законом України "Про зайнятість населення" (в редакції, чинній на час звернення відповідача з заявою про призначення допомога по частковому безробіттю на період карантину; далі - Закон України "Про зайнятість населення").
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-ІХ від 30.03.2020 було внесено зміни до низки законодавчих актів, зокрема, доповнено Закон України "Про зайнятість населення" статтею 471, яка має назву "Допомога по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".
Відповідно до частини першої статті 471 Закону України "Про зайнятість населення" допомога по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, надається територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, застрахованим особам у разі втрати ними частини заробітної плати внаслідок вимушеного скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв'язку із зупиненням (скороченням) діяльності через проведення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, за зверненням роботодавця для її виплати працівникам. Сума допомоги по частковому безробіттю на період карантину надається роботодавцям із числа суб'єктів малого та середнього підприємництва на строк зупинення (скорочення) діяльності, а також протягом 30 календарних днів після завершення карантину. Допомога по частковому безробіттю на період карантину надається у разі сплати роботодавцем єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування протягом шести місяців, що передують даті зупинення діяльності.
В силу частини третьої статті 471 Закону України "Про зайнятість населення" право на допомогу по частковому безробіттю на період карантину відповідно до цієї статті мають застраховані особи, з якими роботодавцем оформлено трудові відносини (крім осіб, які отримують пенсію).
Частиною сьомою статті 471 Закону України "Про зайнятість населення" визначено, що роботодавець може звернутися за отриманням коштів для виплати працівникам допомоги по частковому безробіттю на період карантину протягом 30 календарних днів з дня зупинення (скорочення) виробництва. Період виплати допомоги по частковому безробіттю на період карантину у разі, якщо роботодавцем вживалися заходи щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, не враховується при розгляді звернення за наступним одержанням допомоги по частковому безробіттю на період карантину з причин виробничого характеру.
За умовами частини восьмої статті 471 Закону України "Про зайнятість населення" рішення про надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину приймається територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, на регіональному рівні протягом трьох робочих днів з дня подання роботодавцем документів, передбачених цією статтею, до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції за місцем реєстрації як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Допомога по частковому безробіттю на період карантину встановлюється за кожну годину, на яку працівникові було скорочено передбачену законодавством тривалість робочого часу, із розрахунку двох третин тарифної ставки (окладу), встановленої працівникові відповідного розряду. Розмір допомоги визначається виходячи з фінансових можливостей Фонду і не може перевищувати розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом. Виплата працівникам допомоги по частковому безробіттю на період карантину здійснюється роботодавцем з першого дня скорочення тривалості їх робочого часу у межах строку зупинення (скорочення) діяльності, але не більше 30 календарних днів після завершення карантину (частини четверта, п'ята статті 471 Закону України "Про зайнятість населення").
Згідно з частиною дев'ятою статті 471 Закону України "Про зайнятість населення" розмір, порядок надання та повернення коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Механізм надання коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, повернення зазначених коштів у разі порушення гарантій зайнятості осіб, яким виплачувалася така допомога, а також її розмір визначені Порядком надання та повернення коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №306 від 22.04.2020 (далі - Порядок).
Відповідно до пункту 2 Порядку у цьому Порядку терміни вживаються в такому значенні:
-допомога по частковому безробіттю на період карантину - кошти, передбачені в бюджеті Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, що надаються міськими, районними і міськрайонними центрами зайнятості та філіями регіональних центрів зайнятості роботодавцям із числа суб'єктів малого та середнього підприємництва для виплати допомоги працівникам у разі втрати ними частини заробітної плати внаслідок вимушеного скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв'язку із зупиненням (скороченням) діяльності внаслідок карантину;
-зупинення (скорочення) діяльності - зупинення (скорочення) діяльності роботодавця внаслідок карантину, яке призвело до часткового або повного скорочення тривалості робочого часу його працівників.
Допомога по частковому безробіттю на період карантину надається центром зайнятості застрахованим особам, з якими роботодавцем оформлено трудові відносини (крім осіб, які отримують пенсію), у разі втрати ними частини заробітної плати внаслідок вимушеного скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв'язку із зупиненням (скороченням) діяльності за зверненням роботодавця для її виплати працівникам, з якими не припинено трудові відносини (пункт 3 Порядку).
В силу пунктів 4-6 Порядку допомога по частковому безробіттю на період карантину надається за кожну годину, на яку працівникові скорочено передбачену законодавством тривалість робочого часу, з розрахунку двох третин тарифної ставки (окладу), встановленої працівникові відповідного розряду. Розмір допомоги не може перевищувати розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом. Сума допомоги по частковому безробіттю на період карантину надається роботодавцям на строк зупинення (скорочення) діяльності та протягом 30 календарних днів після завершення карантину в разі сплати роботодавцем єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування протягом шести місяців, що передують даті зупинення (скорочення) діяльності. Виплата працівникам допомоги по частковому безробіттю на період карантину здійснюється роботодавцем, з яким оформлено трудові відносини (крім осіб, які працюють у роботодавця за сумісництвом).
Таким чином, беручи до уваги те, що господарську діяльність відповідача було зупинено 04.05.2020 та поновлено 01.06.2020, при цьому 30.05.2020 і 31.05.2020 були вихідними днями (субота та неділя відповідно), а також враховуючи те, що норми закону пов'язують надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину виходячи зі скорочення тривалості робочого часу, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що періодом втрати працівниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-вишукувальний інститут "Миколаївагропроект" частини заробітної плати внаслідок карантину є проміжок часу з 04.05.2020 по 29.05.2020, тобто 26 днів.
Частиною шостою статті 471 Закону України "Про зайнятість населення" унормовано, що у разі порушення гарантій зайнятості осіб, яким виплачувалася допомога по частковому безробіттю на період карантину (розірвання трудового договору протягом шести місяців (якщо допомога виплачувалася менше ніж 180 календарних днів, - протягом періоду, що дорівнює періоду виплати допомоги), з дня закінчення виплати допомоги з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 (крім повної ліквідації або припинення діяльності роботодавця), пунктом 1 статті 36, частиною третьою статті 38 Кодексу законів України про працю, кошти повертаються в повному обсязі до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Аналогічні за змістом положення щодо порушення гарантій зайнятості осіб, яким виплачувалася допомога по частковому безробіттю на період карантину, встановлені у пункті 20 Порядку.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що під порушенням гарантій зайнятості осіб, яким виплачувалася допомога по частковому безробіттю на період карантину, у розумінні статті 471 Закону України "Про зайнятість населення" та Порядку мається на увазі або розірвання трудового договору протягом шести місяців (у визначених статтею випадках), або розірвання трудового договору протягом періоду часу, що дорівнює періоду виплати допомоги (якщо допомога виплачувалась менше ніж 180 календарних днів), що обчислюється з дня закінчення встановленого законом періоду виплати такої допомоги, а не з дня фактичної виплати такої допомоги працівнику.
Доводи апелянта про те, що днем закінчення виплати допомоги є день останнього перерахування коштів на рахунок працівника, колегією суддів до уваги не приймаються, з огляду на безпідставне ототожнення скаржником вказаних понять, що ґрунтується на довільному та неправильному тлумаченні позивачем приписів Закону України "Про зайнятість населення" та Порядку, які взагалі не містять прив'язки періоду виплати допомоги до дати перерахування коштів на рахунок працівника.
Отже, беручи до уваги те, що 26-денний період виплати сплив 29.05.2020, для збереження гарантій зайнятості працівника ОСОБА_1 відповідач не повинен був розривати трудовий договір з останньою у період з 30.05.2020 по 24.06.2020 (включно), а тому, враховуючи, що звільнення вказаної особи відбулось 30.06.2020, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Проектно-вишукувальний інститут "Миколаївагропроект" гарантій зайнятості щодо даного працівника, що, в свою чергу, зумовлює відсутність підстав для повернення відповідачем коштів виплаченої допомоги по частковому безробіттю на період карантину до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Крім того, колегія суддів зауважує на тому, що стягнення перерахованих позивачеві та в подальшому виплачених працівнику ОСОБА_1 за відпрацьований період (травень 2020 року) грошових коштів, що уособлюють собою державні гарантії допомоги по безробіттю, нівелюють саму природу права на забезпечення особи у разі безробіття з незалежних від неї обставин та мету прийняття відповідних нормативних актів, спрямованих на практичну реалізацію вказаного права (зокрема, Закону України "Про зайнятість населення" та Порядку).
В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об'єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із чим дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову.
Доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Миколаївського міського центру зайнятості залишити без задоволення, рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.11.2021 у справі №915/1363/21 - без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Миколаївський міський центр зайнятості.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та у строки, визначені статтями 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 07.02.2022.
Головуючий суддя С.В. Таран
Суддя Л.О. Будішевська
Суддя Л.В. Лавриненко