Справа № 354/95/19
Провадження № 11-кп/4808/137/22
Категорія ст. 183 КПК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач Повзло
03 лютого 2022 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду
в складі суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю секретаря ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 25.01.2022 року про обрання щодо обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України у кримінальному провадженні №10018090110000168
за участю: прокурора ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_6
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить ухвалу суду першої інстанції як незаконну скасувати та ухвалити нову, якою відмовити в задоволені клопотання. Свою незгоду висловила в частині звернення застави у дохід держави з посиланням на виконання обвинуваченим ОСОБА_7 обов'язків, визначених попередньою ухвалою. Апелянт не погоджується з тим, що обвинуваченим були порушені визначені судом обов'язки, оскільки прокурором на протязі трьох років не подавалось жодного клопотання про продовження дії обов'язків, як того вимагають приписи ч. 6 ст. 194 КПК України, й виходячи зі змісту якої, обов'язки діють не більше 2-х місяців, а тому станом на 15.03.2019 року попередня ухвала суду від 16.01.2019 року в частині обов'язків зупинила свою дію. Також вважає, що у сторони обвинувачення не було доказів існування заявлених ризиків, оскільки неналежне повідомлення судом сторони обвинувачення про час та дату судового засідання, призвело до того, що ОСОБА_7 взято під варту. Водночас звертає увагу на те, що наявність відомостей про перетин державного кордону України не свідчить про бажання обвинуваченого виїхати за межі України, а тому заявлений прокурором ризик переховування, є недоведеним.
Ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою; заставу визначену ухвалою слідчого судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 16.01.2019 року у розмірі 38420 грн. звернуто в дохід держави. Суд дійшов висновку, що прокурором доведено наявність існування ризиків, визначених ст. 177 КПК України, врахувавши як тяжкість злочину так й те, що обвинувачений ОСОБА_7 неодноразово порушував умови обраного запобіжного заходу, немає постійних соціальних зв'язків, постійного місця роботи, є особою яка раніше притягалась до кримінальної відповідальності за умисне вчинення корисливих злочинів, й, маючи застосований відносно нього запобіжний захід у вигляді застави, в порушення вимог п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, ухилився від явки до суду, у зв'язку з чим його було оголошено в розшук.
В судовому засіданні апеляційного суду:
- обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 підтримали вимоги апеляційної скарги, вважали безпідставним звернення застави в дохід держави й обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою;
- прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав ухвалу суду законною та обґрунтованою.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів провадження вбачається, що на розгляді суду першої інстанції перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №10018090110000168 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України (а.п. 2-6), з якого вбачається, що ОСОБА_7 вчинив дане кримінальне правопорушення повторно, в період невідбутої та незнятої судимості.
Ухвалою слідчого судді від 09.11.2018 року ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту строком до 07.01.2019 року із покладенням відповідних обов'язків, яких останнім не дотримано, й ухвалою слідчого судді від 16.01.2019 року ОСОБА_7 змінено запобіжний захід на тримання під вартою терміном до 15.03.2019 року з визначенням застави в межах 20 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 38420 грн., яку було внесено на відповідний депозитний рахунок.
З 28.02.2019 року справа перебуває в провадженні Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області (а.п. 10) з призначенням до підготовчого засідання на 11.03.2019 року, яке було відкладено внаслідок неявки обвинуваченого.
Матеріали провадження містять зобов'язання обвинуваченого ОСОБА_7 (написані власноручно) про його явку до суду 13.05.2019 року (а.п. 15).
Вбачається, що ОСОБА_7 неодноразово не з'являвся за викликом суду, внаслідок чого, ухвалами суду першої інстанції п'ять разів був заснований його привід, зокрема: 11.04.2019 року (а.п. 14), 28.11.2019 року (а.п. 24), 24.02.2020 року (а.п. 28), 14.05.2021 року (а.п. 41), 12.08.2021 року (а.п. 47), 15.11.2021 року (а.п. 50).
Матеріали провадження містять заяви обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника з проханням перенести судове засідання з різних підстав (а.п. 25, 32, 33, 36, 44, ).
Ухвалою слідчого судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 16.01.2019 року змінено запобіжний захід з домашнього арешту на тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 38420 грн. та покладенням відповідних обов'язків (а.п. 74-76).
Зазначеною ухвалою обвинуваченому ОСОБА_7 роз'яснено положення ч. 8 ст. 182 КПК України, зокрема в частині того, що у разі невиконання умов запобіжного заходу у вигляді застави має наслідки звернення застави в дохід держави та зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України, й у подальшому суд буде вирішувати питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу (а.п. 76 зворіт).
Ухвалою суду першої інстанції від 22.12.2021 року судове провадження зупинено, обвинуваченого ОСОБА_7 оголошено в розшук (а.п. 60-61).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 200 КПК України прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися в порядку, передбаченому ст. 184 цього Кодексу, до слідчого судді, суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 цього Кодексу, чи про зміну способу їх виконання.
На підставі ч. 6 ст. 9 КПК України, виходячи з рівності прав сторін кримінального провадження на реалізацію процесуальних прав (ч. 2 ст. 22 КПК України), які мають здійснюватись у формі однакових судових процедур, колегія суддів доходить висновку, що в даному випадку висновки суду першої інстанції про задоволення клопотання прокурора про заміну запобіжного заходу й застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою із зверненням в дохід держави сплачену заставу у розмірі 38420 грн. (а.п. 70-73), є цілком обґрунтованим.
На переконання колегії суддів, під час розгляду клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд першої інстанції належним чином встановив доведеність стороною обвинувачення відповідними доказами обставин, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, а також недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобіганням цим ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК), з врахуванням обставин, що виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, й тяжкості покарання, що загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч. 1 ст. 177 КПК).
Встановлено, що попередньою ухвалою слідчого судді від 16.01.2019 року застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту та визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави та у разі внесення застави та звільнення обвинуваченого на цій підставі з-під варти, на нього покладено ряд процесуальних обов'язків, зокрема прибувати за викликом до суду, не вилучатись із населеного пункту, тощо.
Посилання сторони захисту на те, що оскільки вказані обов'язки не були продовжені стороною обвинувачення, як це вимагають приписи ч. 7 ст. 194 КПК України, як на підставну незаконності прийнятого судом рішення, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки з моменту, коли ОСОБА_7 набув статусу підозрюваної/обвинуваченої особи, він, відповідно до ч. 7 ст. 42 КПК України, зобов'язаний виконувати обов'язки, зокрема:
«1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб;
2) виконувати обов'язки, покладені на нього рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
3) підкорятися законним вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;
4) надавати достовірну інформацію представнику персоналу органу пробації, необхідну для підготовки досудової доповіді».
Твердження апелянта про те, що у разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу, то колегія суддів, вертає увагу на те, що при виборі між кількома запобіжними заходами, в першу чергу належить перевірити чи можуть більш м'які запобіжні заходи запобігти ризикам, існування яких доведено прокурором. При цьому, більш жорстоким запобіжним заходом по відношенню до застави, відповідно до положень ч. 1 та ч. 3 ст. 176 КПК України є домашній арешт та тримання під вартою (винятковий запобіжний захід).
Оскільки обвинуваченим ОСОБА_7 не було дотримано умов застосування попередньо обраного запобіжного заходу у виді застави, суд першої інстанції дійшов законного висновку про наявність обґрунтованих підстав для зміни запобіжного заходу у на більш жорсткий запобіжний захід, а саме у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, виходячи з приписів п. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України, яким передбачено право суду не визначати заставу щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.
Посилання апелянта на те, що у сторони обвинувачення не було доказів існування заявлених ризиків, оскільки неналежне повідомлення судом сторони обвинувачення про час та дату судового засідання призвело до того, що ОСОБА_7 взято під варту, не знайшло свого підтвердження з підстав наведених вище.
Щодо твердження сторони захисту про недоведеність прокурором ризику переховування, оскільки, на думку захисника, наявність відомостей про перетин державного кордону України обвинуваченим ОСОБА_7 не свідчить про його бажання виїхати за межі України, не є слушні, оскільки сам факт порушення останнім покладених процесуальним рішення обов'язків із забороною відлучатись без дозволу суду із населеного пункту, в якому він зареєстрований чи проживає, свідчить про доведеність вказаного ризику.
Отже, враховуючи процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_7 протягом судового розгляду справи, неодноразове застосування відносно нього приводу, а також розшуку, з урахуванням стадії на якій перебуває кримінальне провадження, з огляду на особу обвинуваченого, який раніше притягався до відповідальності у кримінальному провадженні, а також на тяжкість висунутого обвинувачення, колегія суддів доходить висновку, що, на даний час, виконання обвинуваченим ОСОБА_7 покладених на нього процесуальних обов'язків буде забезпечено саме шляхом застосування до останнього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки стороною обвинувачення поза всяким сумнівом доведено існування виняткових обставин для застосування такого виняткового запобіжного заходу, що належним чином мотивовано в рішення суду першої інстанції.
Приймаючи до уваги відсутність будь-яких порушень норм КПК України з боку суду першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали, на переконання колегії суддів, відсутні підстави для скасування ухвали суду першої інстанції, а тому, в задоволенні апеляційної скарги захисника належить відмовити.
Керуючись вимогами ст.ст. ст.ст. 177, 183, 197, 376, 404, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , залишити без задоволення.
Ухвалу Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 25.01.2022 року про обрання щодо обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України (у кримінальному провадженні №10018090110000168), залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_4
ОСОБА_3