ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 17/18609.06.10
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Діос»
До Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛЛЕС»
Простягнення 40 694, 29 грн.
Суддя Удалова О.Г.
Представники сторін:
Від позивача Ковальов В.М. ( за дов.)
Від відповідача не з'явились
До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Діос»до товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛЛЕС»про стягнення 40 694,29 грн. заборгованості за поставлений товар згідно з видатковою накладною, з яких 37 202,80 грн. - основного боргу, 626,84 грн. -три проценти річних, 2 864,65 грн. -інфляційні збитки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2010 р. порушено провадження у справі № 17/186 та призначено її до розгляду на 09.06.2010 р..
Відповідач у судове засідання свого повноважного представника не направив, належним чином не повідомив про причини неявки на виклик суду. Про час та місце розгляду справи позивач належним чином був повідомлений судом.
За таких обставин, суд вважає за можливе на підставі ст. 75 ГПК України розглянути справу у відсутності відповідача за наявними матеріалами.
Розглянувши надані позивачем документи та матеріали, повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
Позивач на підставі видаткової накладної від 30.04.2009 р. № РН-09043005 поставив відповідачеві товар на загальну суму 69 202,80 грн.
Відповідач на підставі довіреності на отримання матеріальних цінностей серії ЯПЕ № 560397 від 30.04.2009 р. вказаний товар отримав.
Відповідно до вимог ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України між позивачем та відповідачем виникли цивільні правовідносини.
Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Згідно зі ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Отже, між сторонами спору виникли договірні відносини.
Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Оскільки виходячи зі змісту правовідносин, останні є відносинами з поставки товару, то згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України істотними умовами договору поставки є предмет та ціна.
У видатковій накладній, за якою передано товар відповідачеві, визначено предмет (товар) та його ціну.
Згідно з ч. 5 ст. 626 Цивільного кодексу України договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з суті договору.
Отже, між позивачем та відповідачем укладено договір поставки, за яким позивач зобов'язався поставити відповідачеві товар, а відповідач зобов'язався його прийняти та оплатити.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідач частково оплатив поставлений товар в сумі 32000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, які містяться в матеріалах справи, після чого залишилась заборгованість в сумі 37 202,80 грн.
Крім того, сторони склали акт звірки взаєморозрахунків, підписаний уповноваженими представниками позивача та відповідача по справі з прикладенням круглих печаток останніх, з якого вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 37 202,80 грн.
Як вбачається з матеріалів справи позивач надіслав відповідачеві рекомендований лист від 12.02.2010 р. № 26 з вимогою погасити заборгованість за поставлений товар в сумі 37 202,80 грн., яку відповідач отримав 17.02.2010 р., що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення рекомендованого листа та фіскальним чеком від 13.02.2010 р..
Враховуючи те, що вимога від 12.02.2010 р. № 12, надіслана рекомендованим листом 13.02.2010 р., який відповідач отримав 17.02.2010 р., то відповідач (боржник) повинен був виконати свій обов'язок до 24.02.2010 р. включно. В зазначений термін відповідач не виконав зобов'язань.
Доказів погашення заборгованості відповідачем не надано.
Таким чином, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 37 202,80 грн. належним чином доведений, документально обґрунтований і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 37 202,80 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Матеріали справи підтверджують, що відповідач допустив прострочення оплати виконаних позивачем робіт починаючи з 25.02.2010 р. (тобто через сім днів з моменту пред'явлення вимоги).
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Щодо вимоги про стягнення збитків від інфляції за період з жовтня 2009 року по березень 2010 року, то вони підлягають задоволенню частково, за уточненим розрахунком суду:
березень 2010 року
37 202,80 грн. х 100,90 % -37 202,80 грн. = 334, 83грн.
Отже, вимоги про стягнення збитків від інфляції в сумі 2 864, 62 грн. підлягають задоволенню частково в сумі 334,83 грн.
Вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних підлягають задоволення частково в сумі 198,75 грн. за період з 25.02.2010 року по 30.04.2010 року за розрахунком суду, з урахуванням періоду, заявленого позивачем позовній заяві.
37 202,80 грн. х 3/100/365 х 65 днів = 198,75 грн.,
з яких 37 202,80 грн. - сума основного боргу,
65 днів -кількість прострочених днів з оплати виконаних робіт, враховуючи момент пред'явлення вимоги позивачем та період, за який позивач нараховує 3 % річних.
Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 626,84 грн. підлягають задоволенню частково в сумі 198,75 грн.
Нараховані та заявлені позивачем до стягнення інфляційні витрати та 3% річних в інший частині є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛЛЕС»(04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, рахунок 260003015483 в АБ «Національні інвестиції», МФО 300498, код 35744510) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діос»(03022, м. Київ, вул. Трутенка, 10, рахунок 260050100783 в ПроКредитБанк, м. Київ, МФО 320984, код 32042586) 37202,80 грн. основного боргу, 334,83 грн. збитків від інфляції, 198,75 грн. трьох процентів річних, 377,36 грн. витрат по оплаті державного мита, 218,85 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позову відмовити.
Суддя О.Г. Удалова
Рішення підписано 08.07.2010 р.