ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 30/15901.07.10
За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі філіалу
«Теплові розподільчі мережі Київенерго»
До Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртелеком»
Про стягнення 104725,89 грн.
Суддя Ващенко Т.М.
Представники сторін:
Від позивача Ткач І.М. -представник за довіреністю № Д07/2010/01/13-1
від 13.01.10.
Від відповідача не з'явився
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі філіалу «Теплові розподільчі мережі Київенерго»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртелеком» про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором від 10.10.08. № 43/2008 про передачу в оренду майна комунальної власності територіальної громади міста Києва в сумі 104725,89 грн. (98651,96 грн. -заборгованості по орендній платі, 5298,55 грн. - пені, 775,38 грн. -3% річних).
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач порушує умови Договору, несвоєчасно і не в повному обсязі сплачує орендну плату, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртелеком»виникла заборгованість перед Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»в особі філіалу «Теплові розподільчі мережі Київенерго».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.10. порушено провадження у справі № 30/159; розгляд справи було призначено на 10.06.10. о 11-10.
Представником позивача в судовому засіданні 10.06.10. було подано письмові пояснення по справі № 30/159, відповідно до яких позивача просить суд задовольнити позов.
Представник відповідача в судове засідання 10.06.10. не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 25.05.10. про порушення провадження у справі № 30/159 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.10. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи № 30/159 відкладено на 22.06.10. о 14-30.
Представник відповідача в судове засідання 22.06.10. не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 10.06.10. не виконав, але 22.06.10. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи № 30/159 в зв'язку з перебуванням повновадного представника відповідача на лікарняному та наміром Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртелеком»надати письмовий відзив на позов, та правовстановлюючі документи відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.10. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи № 30/159 відкладено на 01.07.10. о 16-15.
В судовому засіданні 01.07.10. представником позивача підтримано свої позовні вимоги.
Представник відповідача в судове засідання 01.07.10. не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 22.06.10. не виконав, письмового відзиву на позов та контррозрахунок суми позову не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.97. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, наданим позивачем.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні за згодою представника позивача було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
10.10.08. між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»в особі філіалу «Теплові розподільчі мережі Київенерго»(далі - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укртелеком»(далі - Орендар) було укладено Договір № 43/2008 від 10.10.08. про передачу в оренду майна комунальної власності територіальної громади міста Києва (далі - Договір), відповідно до умов якого Орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 26.04.07. № 471/1132 передає, а Орендар приймає в оренду нежиле приміщення, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва за адресою: вул. Симиренка, 2/19, для торгівлі, надання побутових послуг та розміщення офісу.
Відповідно до п. 2.1 Договору, об'єктом оренди є нежиле приміщення загальною площею 123,74 кв. м.
Згідно п. 2.4 Договору, об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва і знаходиться у володінні і користуванні АК «Київенерго»на балансі філіалу «Теплові розподільчі мережі Київенерго».
Пунктом 4.1 Договору встановлено, що Орендодавець зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього Договору з додатками передати, а Орендар прийняти по акту приймання-передачі об'єкт оренди.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.10.08. між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»в особі філіалу «Теплові розподільчі мережі Київенерго»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укртелеком»було підписано акт приймання-передачі приміщень, що надаються в оренду, відповідно до якого, згідно з Договором оренди № 43/2008 Орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування приміщення за адресою: вул. Симиренка, 2/19 загальною площею 123,74 кв. м.
Як визначено п.3.1 Договору, за користування об'єктом оренди Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 28.09.06. № 34/91, та відповідно до рішення Київради від 26.04.07. № 471/1132 та на дату підписання Договору становить 70,00 грн. на місяць за 1 кв. м орендованої площі, що в цілому складає 8661,80 грн. за місяць без ПДВ.
Пунктом 3.2 Договору передбачено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.
Відповідно до п. 3.5 Договору, орендна плата сплачується Орендарем починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди Орендодавцю.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає, що оскільки приміщення відповідачем звільнене не було, йому нараховувалась орендна плата.
Пунктом 4.2 Договору визначено, що Орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.
Орендна плата сплачується Орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності щомісячно, не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок Орендодавця (п. 3.6 Договору).
За твердженням Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі філіалу «Теплові розподільчі мережі Київенерго», станом на день подачі позовної заяви до Господарського суду міста Києва відповідач продовжує порушувати взяті на себе за Договором зобов'язання щодо своєчасної сплати орендної плати.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було направлено Орендарю лист № 09/842 від 18.03.10. з вимогою протягом 5 банківських днів з дати відправлення листа погасити наявну заборгованість в повному обсязі.
Як зазначає позивач, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртелеком»по орендній платі за вересень 2009 року -квітень 2010 року становить 98651,96 грн.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідач остаточно орендної плати за користування майном не оплатив, чим порушив умови Договору та чинного законодавства України.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У відповідності до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір оренди є одним з видів зобов'язального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобов'язального права та майнового найму.
Своєчасне внесення орендної плати за користуванням майном є одним з основних обов'язків наймача (Орендаря), належне виконання якого вимагається законом.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності. Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній республіці Крим або перебуває в комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно -правовими актами (ст. 2, ст. 3 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Як визначено абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до абз. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 3 ст. 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” встановлено обов'язок орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Відповідно п. 1, п. 3 ст. 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Судом встановлено, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обов'язку по сплаті орендної плати за орендоване приміщення у повному обсязі не виконав, таким чином заборгованість відповідача по орендній платі за вересень 2009 року -квітень 2010 року становить 98651,96 грн.
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі п. 6.2 Договору просить суд стягнути на свою користь з відповідача 5298,55 грн. - пені.
Відповідно до п. 6.2 Договору сторонами погоджено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів Орендар сплачує на користь Орендодавця пеню в розмірі 0,5 % від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Враховуючи все вищевикладене, судом встановлено, що позивачем завищено суму пені, в зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 1234,41 грн. (за розрахунком суду).
Крім того, позивач просить суд на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача на свою користь 775,38 грн. -3% річних.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
За таких обставин, суд приходить до висновку що позивачем завищено суму 3% річних, в зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 185,83 грн. -3% річних (за розрахунком суду).
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Але, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано суду контррозрахунку суми позову, на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, п. 1-1 ст. 80, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі філіалу «Теплові розподільчі мережі Київенерго» задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртелеком»(04080, м. Київ, вул. Фрунзе, б. 127, код ЄДРПОУ 34295099) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі філіалу «Теплові розподільчі мережі Київенерго»(01033, м. Київ, вул. Володимирська, 82-Г, код ЄДРПОУ 25665166) 98651 (дев'яносто вісім тисяч шістсот п'ятдесят одну) грн., 96 коп. - сума основної заборгованості, 1234 (одна тисяча двісті тридцять чотири) грн., 41 коп. -пеня, 185 (сто вісімдесят п'ять) грн., 83 коп. -3% річних.
3. . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртелеком»(04080, м. Київ, вул. Фрунзе, б. 127, код ЄДРПОУ 34295099) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі філіалу «Теплові розподільчі мережі Київенерго»(01033, м. Київ, вул. Володимирська, 82-Г, код ЄДРПОУ 25665166) 1000 (одна тисяча) грн., 72 коп. -державне мито, 225 (двісті двадцять п'ять) грн., 51 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. В частині стягнення 4064 (чотири тисячі шістдесят чотири) грн., 14 коп. -пені, 589 (п'ятсот вісімдесят дев'ять) грн., 55 коп. -3% річних -в позові відмовити.
5. Після вступу рішення в законну силу видати накази.
6. Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Т.М. Ващенко