ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 22/21705.07.10
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Дашуківські
бентоніти»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Сібур»
про стягнення заборгованості та штрафних санкцій
суддя Самсін Р.І.
Представники сторін:
від позивача: Павельчук С.Ф. (довіреність № 92 від 30.03.2010р.);
від відповідача: не з'явились;
05.07.2010р. у судовому засіданні, за згодою представника позивача у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Дашуківські бентоніти»(надалі ТОВ «ТК «Дашуківські бентоніти», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Сібур»(надалі ТОВ «БК Сібур», відповідач) заборгованості з урахуванням основної суми боргу, пені, 3% річних та індексу інфляції в сумі 92 363, 74 грн..
Згідно з наданим уточненим розрахунком заборгованості, наданим на вимоги суду в частині обґрунтування заявленого розміру нарахованої пені, позивач зазначив, що загальна сума заборгованості з урахуванням індексу інфляції, пені та 3% річних станом на 14.05.2010р. складає 88 640, 22 грн., в тому числі пеня -4 770, 77 грн..
Вказаний розрахунок судом розцінюються як уточнення позовних вимог, зокрема в частині розміру пені, у зв'язку з чим зменшенню підлягає сума заборгованості заявлена до стягнення за поданим позовом, що відповідає позиції Вищого господарського суду України викладеній у п. 5 Інформаційного листа від 14.08.2007р. № 01-8/675.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем за укладеним договором № К-ТК-05-1209/1 від 09.12.2009р. не виконані зобов'язання щодо оплати поставленого товару. Також з урахуванням вимог Цивільного кодексу України заявлено до стягнення суму пені, інфляційних збитків та трьох процентів річних.
Під час розгляду справи суд не знайшов підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунки, грошові суми та майно відповідача, як того просив позивач, а заявлене клопотання судом відхилене через наступне.
Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006р. № 01-8/2776 “Про деякі питання практики забезпечення позову” у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача.
Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (довідка станом на 01.07.2010р. наявна у матеріалах справи).
Провадження у справі порушено ухвалою від 28.05.2010р., що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.
Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі матеріали, господарський суд, -
09 грудня 2009р. між ТОВ «ТК «Дашуківські бентоніти»та ТОВ «БК Сібур»укладено договір № К-ТК-05-1209/1 за яким постачальник зобов'язувався здійснити на умовах договору поставку бентонітової продукції, а покупець (відповідач у справі) прийняти та оплатити її на умовах договору.
Згідно з п. 1.2 договору, асортимент продукції, її якісні характеристики, одиниця вимірювання, кількість, ціна за тонну, сумарна вартість партії встановлюються в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору; а відповідно до п. 2.5 договору, строки та умови поставки можуть бути змінені за домовленістю сторін та вказані у специфікаціях до договору.
Спір у справі виник через несплату відповідачем товару поставленого згідно укладених специфікації № 1 від 09.12.2009р., № 2 від 18.12.2009р. якими сторони погодили до поставки продукцію у грудні 2009р. на суму 24 450, 02 грн. та 56 448, 04 грн. відповідно.
Поставка товару підтверджується видатковими накладними № 791 від 10.12.2009р. на суму 24 450, 02 грн., № 810 від 18.12.2009р. на суму 56 448, 04 грн., які у належним чином засвідчених копіях наявні у справі. Про отримання відповідачем зазначеного товару свідчать довіреності № 157 від 10.12.2009р., № 164 від 18.12.2009р. про що вказано у накладних.
Відповідно до положень п. 10.1 договору сторони погодились, що договір набирає силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2009р.. Доказів розірвання договору, припинення договірних відносин в період здійснених поставок товару згідно специфікацій № 1, № 2, з приводу оплати якого виник спір, за вказаним договором суду не представлено, у зв'язку з чим зазначені накладні свідчать про поставку продукції в межах укладеного договору.
Оплату за поставлений товар відповідачем повністю не здійснено, у зв'язку з чим заборгованість перед позивачем станом на час звернення до суду з позовною заявою складала 80 898, 06 грн. та станом на час вирішення спору у вказаній сумі не погашена, доказів які б спростовували визначену суму боргу відповідачем не представлено.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною другою статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару. Договір є обов'язковим для виконання сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.
Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порядок і умови розрахунків по договору визначено у розділі 3 договору, де згідно з п. 3.2 договору покупець здійснює розрахунки за продукцію на умовах, передбачених у відповідній специфікації на постачання продукції на підставі рахунку-фактури, виставленого постачальником.
При погодженні умов поставки товару згідно специфікації № 1 від 09.12.2009р. сторони визначили, що розрахунки за поставлену продукцію здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати відвантаження; у специфікації № 2 від 18.12.2009р. вказано про здійснення розрахунків за поставлену продукцію шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 35 календарних днів з дати відвантаження. Датою відвантаження вважати дату підписання товарно-транспортної накладної.
Наведене повністю узгоджується з умовами договору, де у п. 3.2 сторони передбачили, що умови розрахунків можуть змінюватись за угодою сторін, а відтак при підписанні специфікацій такої підстави для оплати, як рахунки-фактури не визначені, і строк оплати залежить саме від дати відвантаження продукції за накладною.
З урахуванням наведеного строк виконання зобов'язань щодо оплати товару переданого згідно видаткових накладних № 791 від 10.12.2009р., № 810 від 18.12.2009р. є таким, що настав 25.01.2010р. та 22.01.2010р. відповідно. Розрахунок мав бути здійснений відповідачем протягом 45 календарних днів по даті відвантаження продукції за накладною № 791 від 10.12.2009р., та по строку 35 календарних днів після отримання товару за накладною № 810 від 18.12.2009р..
В силу положень договору (п. 3.1) розрахунки між сторонами здійснюються в гривнях в безготівковому порядку.
Довідкою з банку за вих. 153-1/2-871 від 18.06.2010р. (ПАТ «Укрексімбанк») підтверджено відсутність здійснення проплат на користь позивача в періоді з 01.01.2010р. по 16.06.2010р., у зв'язку з чим сума заборгованості відповідача за поставлені товари складає 80 898, 06 грн. заявлена до стягнення, і вимоги щодо такої підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.
Згідно п. 6.2 договору № К-ТК-05-1209/1 від 09.12.2009р. в разі зміни умов оплати, за несвоєчасне здійснення розрахунків за договором покупець зобов'язується сплатити на користь постачальника пеню в розмірі 0,1% від суми нездійсненого в строк платежу за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За таких обставин, враховуючи передбачений умовами договору розмір штрафних санкцій, який перевищує розмір встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума обмежена законодавством, в свою чергу умови договору зокрема в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі є обов'язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.
Вказана позиція викладена також в Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008р. «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» у п. 49 якого зазначено, що положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним
Сума пені, що підлягає стягненню з відповідача розрахована позивачем у відношенні суми заборгованості у відповідному періоді з урахуванням кількості днів прострочення за обліковою ставкою встановленою Постановою НБУ від 10.08.2009р. № 468 (10, 25%) - в межах строку встановленого законом (не більше ніж за 6 місяців) та складає 4 770, 77 грн. (розрахунок суми пені із зазначенням періодів прострочення наведений в уточненому розрахунку заборгованості).
Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на вищевикладене та з урахуванням наявного прострочення сплати за поставлений товар, суд погоджується з розрахунком суми інфляційних збитків у розмірі 2 273, 23 грн., та з розрахунком 3% річних у розмірі 698, 16 грн. наданими позивачем і вважає такі обгрунтованими.
Факту прострочення сплати суми заборгованості за договором № К-ТК-05-1209/1 від 09.12.2009р. відповідачем не спростовано, відзиву на позов та контррозрахунку суми штрафних санкцій на вимоги ухвали суду не надано, доказів здійснення розрахунків у відповідності з положеннями та у строки встановлені договором суду не представлено, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
Судові витрати позивача по сплаті державного мита у сумі 886, 40 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.
Відповідно до ч. 2 п. 4.2 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу 6 Господарського процесуального кодексу України»якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Сібур»(юрид. адреса: 04210, м. Київ, пл. Дружби Народів 6, р/р 260080134681 в АТ «СБЕРБАНК РОСІЇ»в м. Києві, МФО 320627, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 33741900) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Дашуківські бентоніти»(19330, Черкаська обл., Лисянський район, с. Дашуківка, р/р 2600210008 в ЧОД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»МФО 354411, ідент. код 30146245) 80 898, 06 грн. (вісімдесят тисяч вісімсот дев'яносто вісім гривень 06 копійок) основного боргу, 4 770, 77 грн. (чотири тисячі сімсот сімдесят гривень 77 копійок) пені, 2 273, 23 грн. (дві тисячі двісті сімдесят три гривні 23 копійки) інфляційних збитків, 698, 16 грн. (шістсот дев'яносто вісім гривень 16 копійок) 3% річних, 886, 40 грн. (вісімсот вісімдесят шість гривень 40 копійок) витрат по сплаті державного мита та 236 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Суддя Р.І. Самсін
дата підписання рішення 08.07.2010