Справа № 505/1384/19
Провадження № 2-др/505/2/22
11.01.2022 року Котовський міськрайонний суд Одеської області в складі
головуючої судді - Павловської Г.В.
секретаря судового засідання - Шевчук С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Подільську Одеської області заяву представника позивача адвоката Осокіна Сергія Юрійовича про постановлення додаткового рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Подільської міської ради Одеської області, ОСОБА_2 про визнання рішень відповідача неправомірними та скасування права власності,-
Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 13 липня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Подільської міської ради Одеської області, ОСОБА_2 про визнання рішень відповідача неправомірними та скасування права власності задоволено. Визнано неправомірним та скасовано рішення Подільської міської ради Одеської області №146-VII від 20.07.2016 року в частині надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність із земель житлової та громадської забудови ОСОБА_2 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), загальною площею 0,0600 га, за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано неправомірним та скасовано рішення Подільської міської ради Одеської області №169-VII від 31.08.2016 року про скасування рішення №494 від 26.12.1991 року в частині надання земельної ділянки ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 у зв'язку із невикористанням за цільовим призначенням. Визнано неправомірним та скасовано рішення Подільської міської ради Одеської області №305-VII від 24.05.2017 року «Про передачу у власність земельної ділянки із земель житлової та громадської забудови ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 0,0600 га за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер: 5111200000:02:003:0318. Скасовано право власності відповідача ОСОБА_2 на земельну ділянку АДРЕСА_1 площею 0,0600 га, кадастровий номер: 5111200000:02:003:0318, передану у власність, згідно рішення Подільської міської ради Одеської області №305-VII від 24.05.2017 року «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічних документацій із землеутрою , а також скасувати реєстрацію цього права власності. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 25.04.2019 року по справі № 505/1384/19 у вигляді заборони відчуження земельної ділянки АДРЕСА_1 , площею 600 кв.м. та виконувати будівельні роботи на вказаній земельній ділянці.
16 липня 2021 року представник позивача адвокат Осокін С. Ю. звернувся до суду з заявою про винесення додаткового рішення у справі, а саме стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 12750,00 грн.
Представник Подільської міської ради Подільського району Одеської області Буляндра Н.П. надала заперечення, в якому зазначила, що заява про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 12750 грн. є необґрунтованою до предмету спору та складності справи, перелік послуг зазначені у розрахунку від 14.07.2021 року не відповідає дійсності та суперечить матеріалам справи, тому просила відмовити представнику позивача в стягненні з Подільської міської ради Подільського району Одеської області на користь позивача витрат на правову допомог у розмірі 12750 грн. Також зазначила, що в договорі про надання правової допомоги не встановлено коли замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу, у які строки та у якому порядку. До того ж шляхом перегляду та обробки відкритих даних Єдиного судового реєстру судових рішень було виявлено, що зазначені дати в розрахунку розміру компенсації, а саме: 22.04.2021 року та 14.05 2021 року судові засідання Котовського міськрайонного суду Одеської області взагалі не відбувались.
Представник позивача - адвокат Осокін С.Ю. в судове засідання не зявився, але надав заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивачки ОСОБА_1 , на заявлених вимогах наполягав та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представник Подільської міської ради Подільського району Одеської області Буляндра Н.П. в судове засідання не з'явилась, але надала суду заяву про розгляд справи за відсутності представника, просила при винесенні рішення покладатися на розсуд суду.
ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, хоча про день, час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином, тому згідно п.4 ст.270 ЦПК України її неявка не перешкоджає ухваленню додаткового судового рішення про судові витрати.
Суд, розглянувши наявні матеріали справи, зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно до ч. 3 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч. 4 ст.137 ЦПК України розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз вищенаведених положень закону дає підстави для висновку про те. що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Суд звертає увагу, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Конституційний Суд зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч.2 ст.3, ст.59 Конституції покладає на державу відповідні обов'язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов'язки обумовлюють необхідність визначення в законах, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу
При цьому, Велика палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі №826/1216/16, роз'яснила, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу адвокат Осокін С. Ю. подав суду: договір про надання правової допомоги від 22.04.2019 року, згідно якого за кожну годину роботи поза приміщенням суду передбачена сплата 1500,00 грн. та за участь в кожному судовому засіданні - 1500 грн.; розрахунок наданих послуг адвокатом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, а саме: надання усних правових консультацій - 1 година, оформлення договору про надання правової допомоги 0,5 год., оформлення позовної заяви - 2 год. (1500 грн. х 3,5 год. = 5250,00 грн.); участь у судових засіданнях (1500х 5 судових засідань = 7500), квитанцію від 22.04.2019 року про сплату позивачем 5250,00 грн. та квитанцію від 14.07.2021 року про сплату позивачем 7500 грн.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04). У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються тільки витрати, які мають розумний розмір.
Досліджуючи подані представником позивача докази на понесені витрати на правничу допомогу, судом встановлено, що останнім безпідставно нараховано понесені витрати в сумі 1500,00 грн. за участь представника в судовому засіданні 22.04.2021 року, оскільки судове засідання було відкладено, у звязку із неявкою представника Подільської міської ради Подільського району Одеської області, що підтверджується протоколом судового засідання від 22.04.2021 року.
В іншій частині понесених позивачем витрат на правничу допомогу в сумі 11250,00 грн., суд вважає, що вищезазначені докази подані представником позивача по справі є достатніми та такими, що підлягають стягненню солідарно з відповідачів на користь позивача.
Із врахуванням наведеного, суд вважає, що слід ухвалити у справі додаткове рішення, яким заяву представника позивача про стягнення витрат на правову допомогу задовольнити частково та стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача 11250,00 грн.
Керуючись ст.ст. 133, 141, 270 ЦПК України, суд,-
Заяву представника позивача адвоката Осокіна Сергія Юрійовича про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Ухвалити додаткове рішення у справі № 505/1384/19 за позовом ОСОБА_1 до Подільської міської ради Одеської області, ОСОБА_2 про визнання рішень відповідача неправомірними та скасування права власності.
Стягнути солідарно з Подільської міської ради Подільського району Одеської області (код ЄДРПОУ 33909986) та ОСОБА_2 ІПН НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ІПН НОМЕР_2 , витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11250 (одинадцять тисяч двісті п'ятдесят) грн.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення додаткового судового рішення можуть подати апеляційну скаргу в цей же термін з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Г.В. Павловська