Постанова від 20.01.2022 по справі 404/4148/16-ц

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 січня 2022 року м. Кропивницький

справа № 404/4148/16-ц

провадження № 22-ц/4809/33/22

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач),

судді - Карпенко О. Л., Письменний О. А.,

за участю секретаря судового засідання Сорокіної Н.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідачі:

- ОСОБА_2 ;

- ОСОБА_3 ;

- ОСОБА_4 ,;

- ОСОБА_5 ;

- ОСОБА_6 , права та інтереси якої представляє ОСОБА_7 ;

- Комунальне підприємство «Правник»;

- Реєстраційна служба Кіровоградського міського управління юстиції;

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

- Кропивницька міська рада;

- Орган опіки та піклування Кропивницької міської ради;

- ОСОБА_8 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , права та інтереси якої представляє ОСОБА_7 , Комунального підприємства «Правник», Реєстраційної служби Кіровоградського міського управління юстиції, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Кропивницької міської ради, Органу опіки та піклування Кропивницької міської ради, ОСОБА_8 про скасування дозволу на реконструкцію, визнання свідоцтв про право власності на нерухоме майно недійсними та скасування їх державної реєстрації, зобов'язання вчинити певні дії за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 02 березня 2021 року (суддя Мохонько В.В.).

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та заперечень на позов

ОСОБА_1 звернувся до Кіровського районного суду м. Кіровограда із позовною заявою, що містила наступні позовні вимоги:

- визнати недійсним та скасувати Дозвіл на реконструкцію секції №2 колишнього місця загального користування в будинку АДРЕСА_1 , наданий згідно рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 29 травня 2008 року № 770 «Про надання дозволу на реконструкцію будівлі гуртожитку під житлові кімнати» відповідно технічному паспорту від 18 жовтня 2012 року інвентаризаційної справи №220714 реєстрового №6282381;

- визнати недійсними та скасувати державну реєстрацію свідоцтв про право власності на квартири 2 секції, видані ОСОБА_2 (відповідач 1), ОСОБА_3 (відповідач 2), ОСОБА_4 (відповідач 3), ОСОБА_5 (відповідач 4), ОСОБА_9 (відповідач 5), надані на підставі Дозволу на реконструкцію будівлі гуртожитку під житлові кімнати згідно рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради №770 від 29 травня 2008 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач зареєстрований та проживає у кімнатах 10-11 секції № 2 гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 . Посилаючись на акт-погодження від 31 грудня 2014 року, ОСОБА_2 розпочала будівництво перегородки зі шлакоблоку у місцях загального користування секції № 2 гуртожитку, яка перетинає вхід до його кімнат. Вказує, що Кіровоградською міською радою була проігнорована його заява від 06 травня 2015 року про зупинення будь-яких дій щодо видачі правовстановлюючих документів на приміщення секції № 2 гуртожитку з тих підстав, що позивачем було підписано акт-погодження від 31 грудня 2014 року, за яким відповідно до рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 29 травня 2008 року № 770 «Про надання дозволу на реконструкцію будівлі гуртожитку під житлові кімнати» колишні місця загального користування були розділені пропорційно кожному співвласнику за попередньою спільною домовленістю.

Позивач стверджує, що акт-погодження від 31 грудня 2014 року не підписував, зазначений документ від його імені підписала інша особа, що підтверджується висновком експерта Кіровоградського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 08 червня 2016 року № 591 у кримінальному провадженні № 42015120010000048.

Вважає, що акт-погодження від 31 грудня 2014 року є оспорюваним правочином, що має бути визнаний судом недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України, у зв'язку з відсутністю волевиявлення учасника правочину. Дозвіл на реконструкцію секції №2 гуртожитку підлягає скасуванню, оскільки не відповідає вимогам закону.

ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , а також спадкоємцями померлого ОСОБА_9 - ОСОБА_5 та ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 подано до суду спільні заперечення на позовну заяву, відповідно до яких просять відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначають, що відповідно до свідоцтв про право власності на житло ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 є власниками житлових приміщень (секція № НОМЕР_1 ) у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 . На підставі рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 29 травня 2008 року № 770 «Про надання дозволу на реконструкцію будівлі гуртожитку під житлові кімнати» ними було отримано згоду житлово-експлуатаційної організації на реконстукцію та перепланування приміщень секції № 2 у гуртожитку. При цьому, за взаємною згодою всіх мешканців секції № 2 гуртожитку, у тому числі позивача, місця загального користування були розподілені пропорційно площі займаних ними кімнат. Вказують, що розподіл місць загального користування між мешканцями погоджувався позивачем неодноразово, тому доводи останнього щодо непідписання акта - погодження від 31 грудня 2014 року вважають безпідставними. Види робіт, що були проведені відповідачами у секції № 2 гуртожитку не передбачали втручання в несучі конструкції таабо інженерні системи загального користування, а тому не потребували документів, які дають право на їх виконання. Оскільки перепланування житлових приміщень у секції № 2 гуртожитку було виконане у законний спосіб, вважають безпідставною вимогу про визнання недійсним та скасування Дозволу на реконструкцію. Стверджують, що відповідно до вимог законодавства приватизували житлові приміщення, а тому правомірно отримали свідоцтва про право власності на житло та здійснили державну реєстрацію права власності. Вказують на незаконне, на підставі підробленого ордеру, користування позивачем кімнатами № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 у секції № 2 гуртожитку (а.с. 57 - 60 том 1).

У поданих запереченнях на позовну заяву Комунальне підприємство «Правник» (далі - КП «Правник», відповідач 6) вказує, що є неналежним відповідачем у справі, оскільки не надає дозволи на реконструкцію будівель та не здійснює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно. Зауважує, що підприємство виконує підготовку та оформлення документів про передачу у власність громадян квартир (будинків) на підставі відповідних рішень органів приватизації. До суду не надано доказів порушення, невизнання або оспорювання відповідачем цивільного права позивача. Разом з тим, зазначає про необгрунтованість пред'явленого позову (а.с. 180-184 том 1).

ОСОБА_1 у травні 2017 року подано до суду уточнену позовну заяву, відповідно до якої позивач просить:

- визнати недійсним та скасувати Дозвіл на реконструкцію секції №2 колишнього місця загального користування в будинку АДРЕСА_1 , наданий згідно рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 29 травня 2008 року №770 «Про надання дозволу на реконструкцію будівлі гуртожитку під житлові кімнати» відповідно технічному паспорту від 18 жовтня 2012 року інвентаризаційної справи №220714 реєстрового №6282381;

- визнати недійсними свідоцтва про право власності на житло від 28 травня 2015 року, виданого ОСОБА_5 на 21/100 ч. за адресою: АДРЕСА_1 , виданого ОСОБА_9 на 4/25 ч. за адресою: АДРЕСА_1 , виданого ОСОБА_4 на 7/50 ч. за адресою: АДРЕСА_1 , від 21 травня 2015 року, виданого ОСОБА_2 на 13/100 ч. за адресою: АДРЕСА_1 , виданого ОСОБА_3 на 4/25 ч. за адресою: АДРЕСА_1 ;

- скасувати державну реєстрацію зазначених свідоцтв про право власності на житло (а.с. 21-24 том 2).

В уточнених запереченнях на позовну заяву ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 підтримали правову позицію, що була викладена у попередньо поданих до суду запереченнях на позовну заяву. Додатково зазначили, що на їх переконання, з позовом у даній справі звернулась не та особа, якій належить право вимоги. Звернення до суду з позовом особи, якій не належить право вимоги є підставою для відмови у задоволені такого позову, оскільки права, свободи чи інтереси цієї особи у сфері цивільно-правових відносин не порушено (а.с. 64-70 том 2).

Кіровоградська міська рада у поданих запереченнях на позовну заяву просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вказує на відсутність обгрунтувань наявності порушеного права позивача третьою особою (а.с. 119-122 том 2).

Шляхом подання до суду заяви про збільшення позовних вимог у жовтні 2017 року позивачем доповнено позов вимогою про зобов'язання відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 за власні кошти секцію АДРЕСА_3 привести у попередній стан згідно з планом з технічного паспорта від 18 жовтня 2012 року, який був до проведення самочинного будівництва шляхом знесення всіх збудованих перегородок з дрібноштучних стінових блоків (шлакоблоків) та знесення споруди сходів, які були прибудовані до балкону. Зазначає, що відповідачі підробили підпис ОСОБА_1 в акті-погодженні від 31 грудня 2014 року, без згоди позивача та всупереч ч.ч. 1, 7 ст. 376 ЦК України здійснили самочинні забудови в місцях загального користування спільним майном, чим позбавили вільного доступу до кімнат позивача, балкону, кухні, туалету, бутової кімнати. Акт-погодження від 31 грудня 2014 року нотаріально посвідчений не був, що суперечить ч. 4 ст. 358 ЦК України. Позовні вимоги, викладені у позовній заяві та в уточненій позовній заяві, позивач підтримує у повному обсязі (а.с. 186-188 том 2).

Відповідно до заперечень на заяву про збільшення позовних вимог відповідач 2 - ОСОБА_3 просить залишити без розгляду заяву про збільшення позовних вимог, посилаючись, зокрема, на пропуск позивачем строку позовної давності. Зауважує, що про наявність поважних причин пропуску строку позовної давності позивач не зазначає та про поновлення строку не просить. Вважає безпідставними посилання позивача на ст.ст. 358, 376 ЦК України, вказуючи, що зазначеними правовими нормами спірні правовідносини не регулюються. Звертає увагу, що позивач не конкретизує пред'явлену вимогу до кожного з відповідачів, не вказує ким саме та які саме перегородки (розмір, місцезнаходження) мають бути знесені (а.с.205-207 том 2).

ОСОБА_8 позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити. Свою позицію третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача виклала у поданій до суду письмовій заяві (а.с. 223 том 2).

Позивачем було подано до суду також заяву про уточнення позовних вимог у січні 2020 року, відповідно до якої просив:

- визнати недійсними свідоцтва про право власності на житло: 1. ОСОБА_3 секції № 2 гуртожитку по АДРЕСА_2 4/25 ч. від 21 травня 2015 року реєстраційний № 51289, 2. ОСОБА_2 секції № 2 гуртожитку по АДРЕСА_2 13/100 ч. від 21 травня 2015 року реєстраційний № 51292, 3. ОСОБА_4 секції № 2 гуртожитку по АДРЕСА_2 7/50 ч. від 21 травня 2015 року реєстраційний № 51294, 4. ОСОБА_5 секції № 2 гуртожитку по АДРЕСА_2 21/100 ч. від 28 травня 2015 року реєстраційний № 51303, 5. ОСОБА_9 секції АДРЕСА_3 4/25 ч. від 28 травня 2015 року реєстраційний № 51304;

- скасувати державну реєстрацію свідоцтв про право власності на житло: 1. ОСОБА_3 секції № 2 гуртожитку по АДРЕСА_2 4/25 ч. від 21 травня 2015 року реєстраційний № 51289, 2. ОСОБА_2 секції № 2 гуртожитку по АДРЕСА_2 13/100 ч. від 21 травня 2015 року реєстраційний № 51292, 3. ОСОБА_4 секції № 2 гуртожитку по АДРЕСА_2 7/50 ч. від 21 травня 2015 року реєстраційний № 51294, 4. ОСОБА_5 секції № 2 гуртожитку по АДРЕСА_2 21/100 ч. від 28 травня 2015 року реєстраційний № 51303, 5. ОСОБА_9 секції № 2 гуртожитку по АДРЕСА_2 4/25 ч. від 28 травня 2015 року реєстраційний № 51304;

- зобов'язати відповідачів секції № 2 гуртожитку по АДРЕСА_2 : 1) кім. № 9 ОСОБА_2 , 2) кім. № 12 ОСОБА_3 , 3) кім. № 13 ОСОБА_4 , 4) кім. № 14-15 ОСОБА_5 , 5) кім. № 16 ОСОБА_9 провести перебудови згідно з планом розподілу (виділення часток, визнання порядку користування) мешканців секції АДРЕСА_3 та перебудови згідно додатку № 1, що додається до заяви в матеріалах справи № 404/4148/16-ц том 2 арк. 222.

Позивач вказав при цьому, що позовні вимоги, викладені у позовній заяві від 04 липня 2016 року, в уточненій позовній заяві від 12 травня 2017 року, у заяві про збільшення позовних вимог від 17 жовтня 2017 року підтримує у повному обсязі (а.с. 191-193 том 5).

ОСОБА_3 подала до суду відзив на заяву про уточнення позовних вимог, у якому вказала на порушення позивачем вимог процесуального законодавства та безпідставне посилання на норми матеріального права, а також постанову Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 «Про практику застосування судами ст. 376 Цивільного кодексу України (Про правовий режим самочинного будівництва)». Зазначила, що не погоджується з висновком експерта Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експерти від 27 квітня 2018 року № 1938/1939/17-27 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи у даній справі та просила суд врахувати висновок експерта Кіровоградського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 11 листопада 2019 року №16, наданий за результатами проведення за заявою відповідача судової будівельно-технічної експертизи у зв'язку з розглядом цивільної справи № 404/4148/16-ц. Акцентує увагу на тому, що позивачем не надано доказів законного користування кімнатами АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 у гуртожитку, а також на тому, що саме позивач спорудив у коридорі між кімнатами № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 стіну зі шлакоблоку, таким чином самостійно та на власний розсуд визначивши межі зазначених кімнат (а.с. 244 -250 том 5, 1-8 том 6).

Протягом судового розгляду, ухвалами Кіровського районного суду м. Кіровограда від 02 червня 2017 року залучено до участі у даній справі правонаступників відповідача ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , неповнолітню ОСОБА_6 , законні права та інтереси якої преставляє ОСОБА_7 та ОСОБА_5 (а.с. 94, 97 том 2).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 02 березня 2021 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , права та інтереси якої представляє ОСОБА_7 , Комунального підприємства «Правник», Реєстраційної служби Кіровоградського міського управління юстиції про визнання недійсним свідоцтв про право власності на житло, скасування державної реєстрації свідоцтв про право власності на житло, зобов'язання провести перебудови згідно з планом розподілу (виділення часток, визнання порядку користування) мешканців секції № 2 гуртожитку та перебудови згідно додатку №1 відмовлено у повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що наслідком порушення вимог ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» може бути визнання приватизації недійсною. Вимоги про визнання недійсними свідоцтв про право власності на житлове приміщення без пред'явлення вимоги про скасування розпорядження органу приватизації про передачу житла у приватну власність не підлягають задоволенню.

На переконання суду першої інстанції, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б призвели до безсумнівного переконання, що позивачем доведено незаконність дій відповідачів та порушення цим прав позивача.

Викладене, за висновком суду першої інстанції, свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Не погодившись із рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 02 березня 2021 року у даній справі, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. Відповідно до поданої апеляційної скарги просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Вважає, що при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, допущено порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Стверджується, що відповідачі самовільно влаштували у секції гуртожитку, що належить сторонам на праві спільної власності, перегородки, якими перекрили коридор загального користування та доступ до приміщення, де знаходяться вузли обліку води, запірне обладнання водопостачання будівлі (насосна) та системи пожежогасіння. Зазначеним порушується право позивача на безпечні умови життя. Доводи відповідачів, що на перепланування не потрібні дозволи спростовуються тим, що секція № НОМЕР_1 у гуртожитку належить співвласникам на праві спільної часткової власності. Крім того, перепланування приміщення без дозвільної документації можливе, якщо воно не порушує права та інтереси інших осіб.

Посилаючись на практику Верховного Суду, зазначає: допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі № 127/16274/16-ц); якщо особа протиправно перебудувала та реконструювала допоміжні приміщення, порушивши права іншого співвласника, то така особа зобов'язана усунути перешкоди у здійсненні права вільно користуватись та розпоряджатись своїм майном шляхом приведення відповідних приміщень у первинний стан (постанова Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі № 127/16274/16-ц); правовий режим спільної часткової власності має враховувати інтереси всіх її учасників і забороняє обмеження прав одних учасників за рахунок інших, що узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 19 лютого 2014 року у справі №6-4цс14 (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі № 454/2215/14-ц); у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 598/175/15-ц Велика Палата Верховного Суду вказала на критерії розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які є спільним майном власників квартир, та нежилих приміщень, право власності на які у результаті приватизації квартир у мешканців такого будинку не виникає.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги у частині порушення судом першої інстанції норм процесуального права, скаржниквказує на те, що судом першої інстанції не були розглянуті дві позовні вимоги: 1) про визнання недійсним та скасування Дозволу на реконструкцію секції №2 колишнього місця загального користування в будинку АДРЕСА_1 , наданий згідно рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 29 травня 2008 року №770 «Про надання дозволу на реконструкцію будівлі гуртожитку під житлові кімнати» відповідно технічному паспорту від 18 жовтня 2012 року інвентаризаційної справи №220714 реєстрового №6282381; 2) про зобов'язання відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 за власні кошти секцію АДРЕСА_3 привести у попередній стан згідно з планом з технічного паспорта від 18 жовтня 2012 року, який був до проведення самочинного будівництва шляхом знесення всіх збудованих перегородок з дрібноштучних стінових блоків (шлакоблоків) та знесення споруди сходів, які були прибудовані до балкону. Також, на переконання скаржника, судом не були належним чином досліджені та оцінені наявні у справі докази, а саме: висновок експерта Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, пояснення судового експерта Корольова В.С., які були надані попередньому складу суду, інвентарна справа гуртожитку, а також наявний у справі висновок судової почеркознавчої експертизи.

Вважає, що належним чином довів факт порушення своїх прав внаслідок проведення реконструкції секції № 2 у гуртожитку, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Рух справи у суді апеляційної інстанції

Відповідно до ухвали Кропивницького апеляційного суду від 30 квітня 2021 року визнано необґрунтованим заявлений у даній справі адвокатом Іващенком Ігорем Юрійовичем відвід головуючому судді (судді-доповідачу) Дьомич Л.М.; вирішення питання про відвід судді Дьомич Л.М. передано на розгляд іншому складу суду. Ухвалою апеляційного суду від 30 квітня 2021 року заяву адвоката Іващенка Ігоря Юрійовича про відвід судді - доповідача Дьомич Л.М. залишено без задоволення.

Ухвалою апеляційного суду від 05 травня 2021 року апеляційну скаргу позивача залишено без руху; встановлено строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

28 травня 2021 року апеляційним судом відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та встановлено строк для подання іншими учасниками справи відзивів на апеляційну скаргу; 02 червня 2021 року закінчено підготовчі дії, справу призначено до розгляду в апеляційному суді на 08 липня 2021 року, про що постановлено відповідну ухвалу.

Відповідачем ОСОБА_3 подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просить закрити апеляційне провадження у справі; апеляційну скаргу відхилити за необґрунтованістю та безпідставністю; рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 02 березня 2021 року у даній справі залишити без змін. Зазначає, що позивачем до суду були подані завідомо неправдиві документи на підтвердження права користування кімнатами №№ 10, 11 секції № 2 у гуртожитку. Зазначене підтверджується висновком судово-технічної експертизи від 23 квітня 2021 року № СЕ-19/112-21/3422-ДД, проведеної у кримінальному провадженні №12019120020004881. Доводи позивача про порушення його прав здійсненням перепланування секції № 2 не відповідають дійсності та спростовуються наявними у справі доказами, зокрема, висновками двох судових будівельно-технічних експертиз. Наголошує, що на порушення прав щодо обмеження доступу позивача до приміщень загального користування, вузлів обліку води, запірного обладнання водопостачання будівлі (насосна) та до системи пожежогасіння скаржник посилається лише в апеляційній скарзі і зазначені обставини не були предметом дослідження суду першої інстанції. Разом з тим, приміщення вузлів обліку води, запірне обладнання водопостачання будівлі (насосна) не розташовані навіть у будівлі гуртожитку, проектним рішенням будівлі не передбачалось системи пожежегасіння. Вказує, що вимоги апеляційної скарги ґрунтуються на неправильному розумінні вимог законодавства, якими регулюються спірні правовідносини. Вважає безпідставними також доводи скаржника щодо порушення судом першої інстанції вимог процесуального закону (а.с. 53 - 60 том 7).

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_5 просить залишити вимоги апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Звертає увагу, що обставини, на які скаржник посилається у апеляційній скарзі, судом першої інстанції взагалі не досліджувались, оскільки про їх існування позивачем під час розгляду справи судом першої інстанції зазначено не було. У справах, що розглядались Верховним Судом України та Верховним судом, на які позивач посилається у апеляційній скарзі, правовідносини не можна вважати подібними до тих, що є предметом розгляду у даній справі. Заперечуються відповідачем 4 також посилання у апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції процесуальних вимог. Зокрема зазначається, що судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні клопотання про допит судового експерта з тих підстав, що на час його заявлення позивачем експерт ОСОБА_10 звільнився з експертної установи, а його свідоцтва були анульовані (а.с. 80-81 том 7).

Інші учасники справи своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу позивача не скористались.

Протокольною ухвалою від 08 липня 2021 року апеляційний розгляд справи відкладено до 15 вересня 2021 року. Відповідними ухвалами від 08 липня 2021 року апеляційним судом продовжено представнику ОСОБА_5 строк, встановлений судом для подання відзиву на апеляційну скаргу; продовжено строк розгляду справи за апеляційною скаргою на п'ятнадцять днів.

15 вересня 2021 року апеляційний розгляд справи відкладено до 12 жовтня 2021 року.

У судовому засіданні 12 жовтня 2021 року ОСОБА_3 відмовилась від заявленого нею клопотання про закриття апеляційного провадження; апеляційним судом частково задоволено заявлені скаржником у апеляційній скарзі клопотання; постановлено витребувати від Обласного комунального підприємства «Кіровоградське обласне об'єднання бюро технічної інвентаризації» матеріали інвентаризаційної справи на 2 поверх (секції №№ 1, 2, 17, 18) у будинку АДРЕСА_2 та оголошено перерву у судовому засіданні до 10 листопада 2021 року. Також перерви оголошувались у засіданнях апеляційного суду 10 листопада 2021 року та 08 грудня 2021 року.

Відповідно до вимог процесуального закону учасники справи повідомлялись про дату, час та місце апеляційного розгляду справи (а.с. 168-184 том 7).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, а також матеріали інвентаризаційної справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за наступного.

Обставини справи, встановлені судами

Відповідно до планувальних матеріалів Управління містобудування архітектури, екології та земельних відносин виконавчого комітету Кіровоградської міської ради, будівля гуртожитку по АДРЕСА_2 (а.с. 133 том 2).

У секції № 2 гуртожитку по АДРЕСА_2 на підставі отриманих ордерів на жиле приміщення у гуртожитку зареєстровані та проживають: кімната № НОМЕР_5 (16,9 кв.м.) - ОСОБА_2 (а.с. 100 том 1); кімнати №№ 10, 11 - ОСОБА_1 (а.с. 194 том 1, 146-147 том 2); кімната № 12 (16,9 кв.м.) - ОСОБА_3 (наймач) та один член сім'ї наймача (а.с. 97 том 1), кімната № 13 (17,0 кв.м.) - ОСОБА_4 (а.с. 98 том 1), кімнати №№ 14, 15 (25,88 кв.м.) - ОСОБА_5 (наймач) та троє членів сім'ї наймача (а.с. 101 том 1), кімната № 16 - ОСОБА_9 .

Рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 10 березня 2006 року № 298 гуртожиток Вищого професійного училища № 4 по АДРЕСА_2 безкоштовно прийнято до комунальної власності територіальної громади міста Кіровограда та передано його на баланс Комунальному ремонтно-експлуатаційному підприємству № 10 (далі - КРЕП №10), водопровідні та каналізаційні мережі - на баланс Комунального підприємства «Кіровоградводоканал» (а.с. 73 том 1).

Після переходу гуртожитку у комунальну власність, мешканці, у тому числі - наймачі жилих приміщень секції № 2, неодноразово звертались до балансоутримувача - КРЕП №10 із заявами про проведення ремонтних робіт у приміщеннях, які були залишені без задоволення через відсутність коштів (а.с. 74-76 том 1).

Листом від 07 квітня 2008 року № 190, у додатках до якого зазначено перелік погоджень, КРЕП №10 звернулось до міського голови м. Кіровограда з проханням надати дозвіл на проведення перепланування в гуртожитку по АДРЕСА_2 з перспективою покращення житлових умов (а.с. 132 том 2).

За результатом розгляду заяви КРЕП №10, з урахуванням погоджень відділу з питань наглядово-профілактичної діяльності м. Кіровограда Управління з питань наглядово-профілактичної діяльності Головного управління МНС України в Кіровоградській області від 16 березня 2008 року, Кіровоградської міської санітарно-епідеміологічної станції від 04 березня 2008 року, Управління містобудування, архітектури, екології та земельних відносин міської ради (а.с. 134-136 том 2), виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради прийнято рішення від 29 травня 2008 року № 770 «Про надання дозволу на реконструкцію будівлі гуртожитку по АДРЕСА_2 », відповідно до якого КРЕП №10 надано дозвіл на реконструкцію будівлі під житлові приміщення (далі - Рішення № 770, а.с. 77 том 1).

19 січня 2009 року на підставі Державних будівельних норм (ДБН-360-92**) та Рішення № 770 Управлінням містобудування та архітектури Кіровоградької міської ради на замовлення КРЕП № 10 виконане архітектурно-планувальне завдання № 21 на проектування для реконструкції будівлі гуртожитку по АДРЕСА_2 під житловий будинок. Реконструкцією передбачено внутрішнє перепланування приміщень дев'ятиповерхової будівлі гуртожитку без порушення існуючих несучих конструкцій будинку для забезпечення найбільш раціонального їх використання як житлових приміщень (а.с. 125-130 том 2).

18 жовтня 2012 року Обласним комунальним підприємством «Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» на замовлення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 та ОСОБА_1 були виготовлені технічні паспорти на секцію № НОМЕР_1 будівлі гуртожитку.

Відповідно до виписки з рішення загальних зборів мешканців секції АДРЕСА_3 від 21 травня 2013 року, мешканцями секції № 2, а саме: ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 погоджено перепланування та реконструкція квартир АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , відповідно до якого: а) до квартири АДРЕСА_9 приєднати частину коридора № 1 розміром 1,2 х 1,4 м, анвузол № 10, частину коридору № 5 розміром 1, 5 х 4, 2 м, частину балкону розміром 1, 2 х 3, 5 м; б) до квартир АДРЕСА_11 приєднати залишок коридору № 11, душ № 15, частину коридору № 22 розміром 1,5 кв.м.; 8,7 кв.м., частину коридору № 1 розміром 8,4 кв.м.; 2,3 кв.м.; 2,9 кв.м., побутову кімнату № 17 площею 3,8 кв.м. Виписка з рішення підписана всіма мешканцями секції № 2, а також скріплена підписом начальника КРЕП № 10 та печаткою пдприємства (а.с. 93 том 1).

26 травня 2013 року квартиронаймачі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_9 склали та підписали акт-погодження про те, що при реконструкції секції № 2 в гуртожитку по АДРЕСА_2 відповідно до технічного паспорта від 18 жовтня 2012 року інвентаризаційної справи № 20714 реєстрового № 6282381 колишні місця загального користування розділені пропорційно кожній сім'ї. Взаємних претензій відносно реконструкції місць загального користування та перебудови мешканці не мають. Зазначено, що акт складений у шести екземплярах, до кожного додається технічний паспорт від 18 жовтня 2012 року інвентар. справа № 20714 реєстр. № 6282381 з планом розподілу місць загального користування (а.с. 95 том 1). Акт-погодження від 26 травня 2013 року підписаний також начальником КРЕП № 10.

Листом від 27 травня 2013 року КРЕП № 10 у відповідь на звернення мешканців гуртожитку повідомило, що не має заперечень щодо реконструкції приміщень секції № 2 під житлові приміщення квартир, виконаної мешканцями відповідно до технічного паспорта будівлі гуртожитку (секції № 2) від 18 жовтня 2012 року та надає згоду на узаконення (а.с. 78 том 1).

Відповідно до заяви на ім'я начальника Головного управління житлово-комінального господарства міської ради від 08 липня 2013 року, ОСОБА_1 , посилаючись на Рішення№770, просив обстежити займане ним житлове приміщення у гуртожитку (кімнати №№ 10, 11) з метою встановлення санітарних та побутових умов для отримання дозволу на проведення реконструкції за власні кошти. Також просив засвідчити: відсутність перегородки між санітарним вузлом та входами в квартири АДРЕСА_8 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 , у звязку з чим неможливо користуватись туалетом, душем та умивальником; відсутність кухні; відсутність батарей опалення; необхідність відновлювальних робіт стін, перекриття стелі, полу, а також те, що заявником за власні кошти встановлено теплоізоляцію на зовнішню стіну кімнат №№ НОМЕР_2 , НОМЕР_3 та теплозберігаючі вікна у кімнатах №№ НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , відновлено гідроізоляцію на всій площі санітарного вузла, відновлено каналізаційне відведення та водяне постачання води шляхом заміни труб та кранів, встановлено на площі санвузла умивальник, бойлер для гарячої води, душову кабінку та туалет, виведено водо- та каналізаційні труби для надання доступу для підключення до них інших співвласників секції № 2. За результатами проведеного обстеження наведені у заяві умови та виконані позивачем ремонтні роботи були підтверджені представниками Головного управління житлово-комінального господарства міської ради (а.с. 154 -155 том 2).

13 вересня 2013 року Спеціалізована інспекція по благоустрою міста підтвердила відсутність претензії з питань благоустрою фасадної частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_15 (а.с. 79 том 1).

Шляхом складення та підписання акту-погодження від 31 грудня 2014 року представник ОСОБА_2 за довіреністю та квартиронаймачі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_9 ще раз засвідчили те, що реконструкція, перепланування секції № 2 гуртожитку по АДРЕСА_2 здійснені мешканцями даної секції за спільною згодою, керуючись Рішенням № №770, відповідно до технічного паспорта від 18 жовтня 2012 року інвентаризаційної справи № 20714 реєстрового № 6282381; колишні місця загального користування розділені пропорційно кожній сім'ї за попереньою домовленістю між мешканцями секції, взаємних претензій відносно реконструкції секції № 2 не мають, у чому власноручно розписуються. Підписи мешканців секції засвідчені підписом начальника ЖЕО № 4 (а.с. 85 том 1).

Зі змісту наявних у матеріалах справи копій Робочого проекту архітектурно-планувальних рішень реконструкції житлового приміщення № 12 (секція № 2) під квартиру в будівлі гуртожитку по АДРЕСА_2 , експертного висновку про технічний стан будівельних конструкцій приміщення № НОМЕР_4 у будівлі гуртожитку по АДРЕСА_2 , які виконані Приватним акціонерним товариством «Кіровоградський інститут «Міськбудпроект» у 2013 році; експертного висновку про технічний стан конструкцій приміщень №№ 12, 13, 14, 15, 16 у секції № 2 гуртожитку, експертного висновку про технічний стан конструкцій приміщень №№ 17, 18, 19, 20 у секції № 2 гуртожитку та експертного висновку про технічний стан конструкцій приміщень №№ 21, 22, 23, 24 у секції № 2 гуртожитку, які виконані Комунальним підприємством «Кіровоградський науковий технічно-лабораторний центр спеціальних видів робіт у будівництві» у 2014 році, експертного висновку про технічний стан конструкцій приміщень №№ 2, 3, 4 у секції № 2 гуртожитку, який виконаний Комунальним підприємством «Кіровоградський науковий технічно-лабораторний центр спеціальних видів робіт у будівництві» у 2016 році вбачається, що на час відповідних обстежень технічний стан досліджуваних конструкцій класифікується як задовільний, втручань в несучі конструкції будівлі та конструкції внутрішньобудинкових водопровідно-каналізаційних мереж спільного сумісного користування не виявлено; проведені роботи слід характеризувати як перепланування; проведені роботи не можуть впливати на несучу здатність будівельних конструкцій та стійкість будівлі в цілому; встановлено відповідність досліджуваних приміщень вимогам надійності і безпечної експлуатації та можливість їх безпечної експлуатації (а.с. 111-146 том 1, 26-33 том 2).

Листом від 10 квітня 2015 року заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів влади на заяву ОСОБА_2 щодо надання дозволу на перепланування, переобладнання кімнати № 9 в гуртожитку по АДРЕСА_2 повідомив, що на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)» від 12 лютого 2015 року № 191-VIII внесені зміни до ст.ст. 100, 152 ЖК України, відповідно до яких виконання робіт з переобладнання, перепланування жилого будинку і жилого приміщення, які не передбачають втручання в несучі конструкції будинку та/або інженерні системи загального користування, не потребують отримання документів, що дають право на їх виконання. Враховуючи викладене, подану заяву про надання дозволу на перепланування знято з розгляду (а.с. 102 том 1).

07 травня 2015 року Обласним комунальним підприємством «Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» складено акт розрахунку ідеальних часток у житловому гуртожитку по АДРЕСА_1 , відповідно до якого, з урахуванням здійсненого переплануванння секції № 2, ідеальна частка ОСОБА_2 у спільній власності склала 13/100, ідеальна частка ОСОБА_1 - 2/10, ідеальна частка ОСОБА_3 - 4/25, ідеальна частка ОСОБА_4 - 7/50, ідеальна частка ОСОБА_5 - 21/100, ідеальна частка ОСОБА_9 - 4/25 (а.с. 147-150 том 1). На замовлення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 13 травня 2015 року підприємством виготовлено технічні паспорти на секцію № НОМЕР_1 в будівлі гуртожитку після проведеного перепланування (а.с. 154-156, 167-169, 174-176 том 3).

Відповідно до довідок Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація №4» Кіровоградської міської ради від 15 травня 2015 року про склад сім'ї наймачів квартири жилого блоку (секції) АДРЕСА_16 є жилим приміщенням спільного заселення сім'ями - наймачами, які займають такі приміщення: ОСОБА_2 займає 1 жилу кімнату № 9 (16,7 кв.м.), інші закріплені приміщення - коридор-кухня (7,3 кв.м.), коридор (1,3 кв.м.); ОСОБА_1 - 2 жилі кімнати №№10-11 (10,1+13,7=23,8 кв.м.), інші закріплені приміщення - коридор (4,3 кв.м.), кухня (5,0 кв.м.), санвузол (3,8 кв.м.); ОСОБА_3 - 1 жилу кімнату № 12 (16,3 кв.м.), інші закріплені приміщення - кладова (0,8 кв.м.), коридор (1,3 кв.м.), кухня (9,2 кв.м.), санвузол (1,1 кв.м.), площа загального користування - балкон (0,46 кв.м.); ОСОБА_4 - 1 жилу кімнату № 13 (17,0 кв.м.), інші закріплені приміщення - коридор (3,6 кв.м.; 1,5 кв.м.), кухня (4,8 кв.м.), санвузол (1,5 кв.м.); ОСОБА_5 - 2 жилі кімнати №№14-15 (12,9+13,1=26,0 кв.м.), інші закріплені приміщення - коридор (1,4 кв.м.), кухня (5,3 кв.м.), санвузол (3,5 кв.м.); ОСОБА_9 - 1 жилу кімнату № 16 (17,0 кв.м.), інші закріплені приміщення - кухня (8,7 кв.м.), санвузол (2,9 кв.м.). Жилий блок (секція) № 2 має такі підсобні приміщення спільного користування: між кімнатами №№ 10-16 - коридор (9,5 кв.м.; 1,3 кв.м.), площа підсобних приміщень секції спільного користування становить 18,7 кв.м. Між кімнатами №№14-15 та кімнатою № 16 - коридор загального користування (1,3 кв.м.) (а.с. 153, 166, 173 том 3).

Судами з'ясовано, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_9 реалізовано право мешканців гуртожитку на приватизацію та отримано у приватну, спільну (сумісну або часткову) власність частки житлового блоку (секції) АДРЕСА_3 , розраховані у акті Обласного комунального підприємства «Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» від 07 травня 2015 року, про що органом приватизації видано зазначеним особам відповідні свідоцтва про право власності на житло від 21 травня 2015 року та від 28 травня 2015 року (а.с. 188-192 том 1).

Ухвалами Кіровського районного суду м. Кіровограда від 02 червня 2017 року залучено до участі у даній справі правонаступників відповідача ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , неповнолітню ОСОБА_6 , законні права та інтереси якої преставляє ОСОБА_7 та ОСОБА_5 (а.с. 94, 97 том 2).

ОСОБА_1 , стверджуючи, що відповідачами порушено його права як співвласника допоміжних приміщень секції № 2 у гуртожитку, в обгрутування своїх доводів посилається, зокрема, на те, що він не підписував акт-погодження від 31 грудня 2014 року. На підтвердження своїх доводів позивачем надано до суду висновок експерта Кіровоградського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 08 червня 2016 року № 591 за результатами призначеної постановою слідчого Кіровоградського ВП ГУ Національної поліції в Кіровоградській області від 26 лютого 2016 року у кримінальному провадженні № 42015120010000048 судово-почеркознавчої експертизи, відповідно до якого підпис від імені ОСОБА_1 в акті-погодження на реконструкцію секції № 2 гуртожитку по АДРЕСА_2 від 31 грудня 2014 року, який міститься в графі «1.__», виконаний не самим ОСОБА_1 , а іншою особою; рукописний запис « ОСОБА_1 » в акті-погодження на реконструкцію секції № 2 гуртожитку по АДРЕСА_2 від 31 грудня 2014 року, який міститься в графі «1.__», виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с. 73-79 том 2).

Крім того, за клопотанням позивача ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06 грудня 2017 року у даній справі було призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Кропивницького відділення Київського науково - дослідного інституту судових експертиз; на вирішення експерта поставлено наступні питання (мовою оригіналу заяви позивача): 1. Який вид будівництва (нове будівництво, реконструкція, капітальний ремонт, чи самочинне будівництво) фактично виконаний в секції №2 гуртожитку по АДРЕСА_2 та відповідність вимогам нормативно-правових актів в галузі будівництва (ДБН.СНиП тощо)?; 2. Чи відповідає розподіл часток між сторонами по справі секції №2 гуртожитку по АДРЕСА_2 Положенню про порядок передачі квартир, жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян та 1) пункту 6.2 цього Положення, 2) прикладу обчислення загальної площі жилого блоку (секції) у гуртожитку, в якому мешкають два і більше наймачів, наведенного у Додатку №1, якщо ні, то за рахунок кого зі сторін збільшено квадратні метри?; 3. Чи є технічна можливість варіанту розподілу, відповідно варіанту розподілу часток, що додається до заяви (додаток №1) відповідно до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва розділити (виділити частку) об'єкту нерухомого майна відповідно до часток співвласників (вказати частки) секції №2 гуртожитку по АДРЕСА_2 , якщо є, то яким чином це можна зробити (які прибудови повинні зробити співвласники)? ( а.с. 230-231 том 2).

Відповідно до висновку експерта Кропивницького відділення Київського науково - дослідного інституту судових експертиз від 27 квітня 2018 року №1938/1939/17-27 за результатами проведення будівельно-технічної експертизи: 1. При переплануванні секції №2 гуртожитку по АДРЕСА_2 було проведено реконструкцію житлового будинку. При цьому, було порушено ст. 29 Закону України «Про планування і забудову територій» - виконання реконструкції без проектної документації, наказ Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затверджене наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року №396. Внаслідок цих порушень перепланування розглядається як самозабудова; 2. Розподіл часток між сторонами по справі секції № 2 гуртожитку по АДРЕСА_2 , виконано з порушенням Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян та 1) п. 6.2 цього Положення. Внаслідок існуючого розподілу власник квартири АДРЕСА_8 отримав на 4,92 кв.м. більше, а власник квартири АДРЕСА_14 - на 2,31 кв.м. більше, ніж передбачено Положенням. Власники квартир АДРЕСА_6 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_17 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 отримали відповідно меншу площу, ніж необхідно відповідно до Положення; 3. Розподіл відповідно часток, що додається до заяви (додаток № 1 у матеріалах справи - том 2 арк. 222) відповідно до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва, об'єкту нерухомого майна відповідно до часток співвласників секції № 2 гуртожитку можливий, але при цьому необхідно замовити відповідний проект про улаштування двірного пройому у несучій стіні та виконати узгодження проекту відповідно до законодавства та погодити зі співвласниками (а.с. 55-65 том 3).

Заперечуючи проти висновку експерта Кропивницького відділення Київського науково - дослідного інституту судових експертиз від 27 квітня 2018 року №1938/1939/17-27, ОСОБА_3 надала до суду першої інстанції висновок експерта Кіровоградського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 11 листопада 2019 року № 16, виконаної за заявою відповідача, у зв'язку з розглядом цивільної справи №404/4148/16-ц (а.с. 206-228 том 5).

Так, відповідачем 2 на вирішення судової експертизи були постановлені наступні питання: 1. Чи проведені роботи на секції № 2 гуртожитку по АДРЕСА_2 в період з 2012 по 2015 роки по поліпшенню житлових умов - слід вважати переплануванням? 2. Чи перепланування на секції № 2 гуртожитку по АДРЕСА_2 проведене відповідно до змін в законодавстві до порядку перепланування і реконструкції, а саме відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)» від 12 лютого 2015 року № 191-VIII, яким внесені зміни до ст.ст. 100, 152 ЖК України, відповідно до яких «Виконання робіт з переобладнання, перепланування жилого будинку і жилого приміщення, які не передбачають втручання в несучі конструкції будинку та/або інженерні системи загального користування, не потребують отримання документів, що дають право на їх виконання»?; 3. Чи визначений розмір часток в технічних паспортах від 05.2015 року кожного власника секції № 2 гуртожитку по АДРЕСА_18 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 та користувача послуг АДРЕСА_19 ОСОБА_1 - розрахований відповідно до п.п. 5, 6.2 Наказу № 396 від 16 грудня 2009 року «Про затвердження Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян»?

На поставлені запитання судовим експертом були надані такі відповіді: 1. Відповідно до наданих документів (експертних звітів та ін.) та керуючись основними термінами та їх визначеннями нормативної документації в галузі будівництва, враховуючи, що виконані будівельні роботи по поліпшенню секції № 2 гуртожитку по АДРЕСА_2 , є типовими за складом робіт до визначення «перепланування», а саме: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, та у зв'язку з відсутністю втручання (зміни, демонтажа) несучих конструкцій будинку, дані роботи відносяться до перепланування. 2. Припускаючи, що виконане перепланування секції № 2 гуртожитку по АДРЕСА_2 , здійснене після початку дії внесених змін до вищезазначених нормативно-правових документів, то відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)» від 12 лютого 2015 року № 191-VIII, яким внесені зміни до ст.ст. 100, 152 ЖК України, відповідно до яких: «Виконання робіт з переобладнання, перепланування жилого будинку і жилого приміщення, які не передбачають втручання в несучі конструкції будинку та/або інженерні системи загального користування, не потребують отримання документів, що дають право на їх виконання». 3. Розмір часток в технічних паспортах (актах розрахунку ідеальних часток в житловому гуртожитку АДРЕСА_20 , ОКП «Кіровогадське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації», інвентаризаційна справа №20714, від 07 травня 2015) визначено вірно, та відповідно до п.6.2 Наказу № 396 від 16 грудня 2009 року «Про затвердження Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян» (але за формулою, що при визначенні приміщень, які передаються у спільну сумісну власність не враховують допоміжні приміщення, що утворились у результаті перепланування. Пункт 5 Положення регламентує площу житла, що безоплатно передається у власність громадян та не впливає на правильність розрахунку часток.

Відповідно до інформації КП «ЖЕО № 4», наданої до суду апеляційної інстанції, у будинку по АДРЕСА_2 відсутній вузол обліку води, відсутнє запірне обладнання водопостачання будівлі (насосна), а також проектним рішенням будівлі не передбачено систему пожежогасіння (а.с. 61 том 7).

Обставини, які додатково досліджувалися судом апеляційної інстанції

Інвентарна справа № 20714 на будинок АДРЕСА_2 надана на вимогу суду, за наслідком задоволеного клопотання позивача в в п'яти томах, які пронумеровані за номерами секцій. Суд дослідив том, що відповідає секції 2 будинку АДРЕСА_21 (висновок Кіровоградського обласного обєднаногого бюро технічної інвентаризації щодо проведеного обстеження будівлі гуртожитку секції 2). План поверху будинку до перепланування та після перепланування ( а.с.6,7), Та аркуш 162 - заява ОСОБА_11 , в якій зазначено про незаконність розподілу часток, однак в суді апеляційного суду ОСОБА_11 приймав особисто участь і пояснив суть даної заяви іі відношення до спірних правовідносин саме з ОСОБА_1 , судовим провадженням, за яким вже відбулося судове рішення і виконання прийнятого рішення.

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

Відповідно до ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає.

За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Як вбачається зі змісту поданої до суду першої інстанції заяви про уточнення позовних вимог від 17 січня 2020 року позивач просив:

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог. Тому в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову. При цьому при поданні вказаних заяв (клопотань) позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ЦПК України.

Суд першої інстанції зазначених процесуальних вимог не дотримався. Однак, зважаючи на встановлені процесуальним законом межі апеляційного розгляду, колегія суддів виходить із того, що заява про «уточнення» позовних вимог не була повернута позивачу, а, отже, прийнята судом першої інстанції до розгляду. При цьому, суд першої інстанції безпідставно не звернув уваги на те, що у зазначеній заяві позивач наголосив на тому, що підтримує у повному обсязі позовні вимоги, викладені у позовній заяві від 04 липня 2016 року, в уточненій позовній заяві від 12 травня 2017 року та у заяві про збільшення позовних вимог від 17 жовтня 2017 року.

Виходячи ж зі змісту раніше поданих заяв позивача з урахуваннямзаяви про уточнення позовних вимог від 17 січня 2020 року предмет пред'явленого позову у даній справі складають наступні позовні вимоги:

1) визнати недійсним та скасувати Дозвіл на реконструкцію секції №2 колишнього місця загального користування в будинку АДРЕСА_1 , наданий згідно рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 29 травня 2008 року №770 «Про надання дозволу на реконструкцію будівлі гуртожитку під житлові кімнати» відповідно технічному паспорту від 18 жовтня 2012 року інвентаризаційної справи №220714 реєстрового №6282381;

2) визнати недійсними свідоцтва про право власності на житло: 1. ОСОБА_3 секції № 2 гуртожитку по АДРЕСА_2 4/25 ч. від 21 травня 2015 року реєстраційний № 51289, 2. ОСОБА_2 секції № 2 гуртожитку по АДРЕСА_2 13/100 ч. від 21 травня 2015 року реєстраційний № 51292, 3. ОСОБА_4 секції № 2 гуртожитку по АДРЕСА_2 7/50 ч. від 21 травня 2015 року реєстраційний № 51294, 4. ОСОБА_5 секції № 2 гуртожитку по АДРЕСА_2 21/100 ч. від 28 травня 2015 року реєстраційний № 51303, 5. ОСОБА_9 секції АДРЕСА_3 4/25 ч. від 28 травня 2015 року реєстраційний № 51304;

3) скасувати державну реєстрацію наведених у попередній вимозі свідоцтв про право власності на житло;

4) зобов'язати відповідачів секції № 2 гуртожитку по АДРЕСА_2 : 1) кім. № 9 ОСОБА_2 , 2) кім. № 12 ОСОБА_3 , 3) кім. № 13 ОСОБА_4 , 4) кім. № 14-15 ОСОБА_5 , 5) кім. № 16 ОСОБА_9 провести перебудови згідно з планом розподілу (виділення часток, визнання порядку користування) мешканців секції АДРЕСА_3 та перебудови згідно додатку № 1, що додається до заяви в матеріалах справи № 404/4148/16-ц том 2 арк. 222.

Однак, зі змісту оскаржуваного рішення не вбачається, що судом першої інстанції були розглянуті перша та четверта вимоги позивача, оскільки будь-які висновки суду щодо цих вимог взагалі відсутні.

Щодо вимог апеляційної скарги, колегія суддів враховує, що у ст. 367 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом апеляційної інстанції. Відповідно до ч.ч. 1, 6 зазначеної процесуальної норми суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Зважаючи на викладене, оскільки наведені скаржником обставини щодопорушення його права на безпечні умови життя у зв'язку з перекриттям доступу до приміщень, де знаходяться вузли обліку води, запірне обладнання водопостачання (насосна) та системи пожежогасіння не були предметом розгляду суду першої інстанції, в силу наведених вище вимог процесуального закону, зазначені підстави позову судом апеляційної інстанції не розглядаються.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

При розгляді справи суд має виходити також зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем, оскільки визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим, установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.

У п. 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 304/284/18 зазначено, що належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача.

Позов може бути пред'явлений до кількох відповідачів. Участь у справі кількох відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є їхні спільні права чи обов'язки; 2) права і обов'язки кількох відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права й обов'язки (ст. 50 ЦПК України).

Звертаючись до суду з позовом у даній справі, позивачем, зокрема, пред'явлено вимогу про визнання недійсним та скасуваня Дозволу на реконструкцію секції №2 колишнього місця загального користування в будинку АДРЕСА_1 , наданого згідно рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 29 травня 2008 року №770 «Про надання дозволу на реконструкцію будівлі гуртожитку під житлові кімнати» відповідно технічному паспорту від 18 жовтня 2012 року інвентаризаційної справи №220714 реєстрового №6282381.

Пунктом 1.4 Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 , визначено умови і порядок переобладнання, перебудови, перепланування будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень. Переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства (пункт 1.4.1 Правил). Для одержання дозволу на переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень їх власник або уповноважена ним особа, наймач (орендар) приміщення за згодою його власника подають до органу місцевого самоврядування заяву про надання дозволу на переобладнання або перепланування.

У даній справі встановлено, що Рішенням №770 виконавчий комітет Кіровоградської міської ради надав КРЕП №10 дозвіл на реконструкцію будівлі гуртожитку під житлові приміщення.

Водночас, крім Рішення №770 позивач не зазначає, а з матеріалів справи не вбачається існування документа дозвільного характеру, наданого органом місцевого самоврядування саме на підставі Рішення №770.

Відповідно до положень ст. 16 ЦК України, одним із способів захиту особистого немайнового або майнового права та інтересу є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Отже, в судовому порядку недійсним може бути визнано акт (рішення) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових осіб, якщо він не відповідає вимогам законодавства та (або) визначеній законом компетенції органу, який видав акт (рішення).

При цьому, очевидним є те, що особою, яка притягується до відповіді за порушення, оспорення або невизнання прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів позивача за такою позовною вимогою, тобто відповідачем, має бути саме орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, яким допущено порушення, оспорення або ж невизнання відповідного права.

Разом з тим, судом у даній справі не з'ясовано, кому спрямована вимога позивача про визнання недійсним та скасуваня Дозволу на реконструкцію, не надано належної оцінки викладеному вище під час залучення до участі у даній справі Кіровоградської міської ради у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17 вказано, що підставою для вступу (залучення) в судовий процес третьої особи без самостійних вимог є її заінтересованість у результатах вирішення спору - ймовірність виникнення в майбутньому в неї права на позов або пред'явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача. Водночас предмет спору повинен перебувати за межами цих правовідносин, інакше така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб неможливий спір про право з протилежною стороною у зазначеному процесі. Якщо такий спір допускається, то ця особа повинна мати становище співвідповідача у справі, а не третьої особи.

Необхідно врахувати також, що у разі пред'явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов'язується вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.

Таким чином, у задоволенні вимоги про визнання недійсним та скасуваня Дозволу на реконструкцію секції №2 у гуртожитку необхідно відмовити з тих підстав, що особа, яка має відповідати за цією вимогою до участі у справі в якості відповідача залучена не була.

У цивільному процесі кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Як було зазначено вище, відповідачем у цивільному процесі є особа, до якої позивачем пред'явлено матеріально-правову вимогу. Поряд з цим, пред'явлений позивачем у даній справі позов будь-яких матеріально-правових вимог до Комунального підприємства «Правник» не містить.

Встановлення судом відсутності у відповідача обов'язку відповідати за пред'явленим позовом є підставою для ухвалення судового рішення про відмову у позові. Близькі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 635/7642/16-ц.

За викладеного, у задоволенні позову до Комунального підприємства «Правник» необхідно відмовити.

Стосовно позовної вимоги позивача про скасування державної реєстрації свідоцтв про право власності на житло, необхідно зазначити наступне.

Відповідно до п. 23 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 у редакції, чинній на момент видачі свідоцтв про право власності на житло, свідоцтво про право власності на квартиру (будинок), жилі приміщення в гуртожитках, кімнату в комунальній квартирі підлягає обов'язковій реєстрації в органі державної реєстрації прав.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2016 року № 99 «Про реформування територіальних органів Міністерства юстиції та розвиток системи надання безоплатної правової допомоги» територіальні органи міністерства юстиції ліквідовано як юридичні особи публічного права. Зазначеною постановою до структури головних територіальних управлінь юстиції не включались суб'єкти державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, в тому числі реєстраційні служби районних, районних у містах, міських, міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції.

Відповідно до пп. 3 п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України № 834 VІІІ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також розпорядження Кабінету Міністрів України «Про припинення надання адміністративних послуг з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців деякими органами державної реєстрації, утвореними Міністерством юстиції» від 20 квітня 2016 року № 304-р, органи державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку, припинили надання послуг у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень з 01 травня 2016 року.

При цьому, позивачем позов у даній справі до Кіровського районного суду м. Кіровограда подано 04 липня 2016 року.

Абзацем 2 п. 2 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що суб'єктами державної реєстрації прав є виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації у разі прийняття відповідною радою такого рішення.

Разом з тим, за усталеною судовою практикою, оскільки спір про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав на нерухоме майно, розглядається як спір, що пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, то належним відповідачем у справі є особа, право на майно якої оспорюється позивачем та щодо якої здійснено відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Встановивши, що позов пред'явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 05 травня 2019 року у справі № 554/10058/17.

Таким чином, Реєстраційна служба Кіровоградського міського управління юстиції є неналежним відповідачем за вимогоюпро скасування державної реєстрації свідоцтв про право власності на житло, а тому у задоволенні цієї вимоги саме до Реєстраційної служби Кіровоградського міського управління юстиції необхідно відмовити з наведених підстав.

Зазначеного судом першої інстанції безпідставно враховано не було.

Вирішуючи спір у решті вимог позову у межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача, апеляційний суд виходить із наступного.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на житло.

Конституцією України також серед основних прав і свобод людини й громадянина проголошено право на житло. У ст. 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Частиною 1 ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно зі ст. 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності в разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.

Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання й утримання визначені Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв та інше) державного житлового фонду на користь громадян України.

До об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (п. 1 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Статтею 3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначено, що приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов. Передача у власність громадян житлових приміщень у гуртожитках здійснюється з одночасною передачею їм у спільну сумісну власність допоміжних приміщень (приміщень загального користування).

За положеннями п.п. 2, 3, 5 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку. Передача житлових приміщень у гуртожитках у власність мешканців гуртожитків здійснюється відповідно до закону. Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), житлове приміщення у гуртожитку, яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.

Пунктами 1, 2 ст. 10 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що утримання приватизованих квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється за рахунок коштів їх власників згідно з Правилами користування приміщеннями жилих будинків та прибудинкових територій, які затверджуються Кабінетом Міністрів України, незалежно від форм власності на них. Власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Зі змісту п. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» вбачається, що в ньому не встановлено обмежень щодо набуття права власності на допоміжні приміщення будинку залежно від підстав набуття права власності на житло.

Відповідно до пункту 6.2. Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 396 від 16 грудня 2009 року (далі - Положення), у комунальній квартирі, жилому блоці (секції) у гуртожитку, де мешкають два і більше наймачі, загальна площа, що передається у власність громадян, визначається як сума площ займаних наймачами жилих кімнат (з урахуванням відповідних коефіцієнтів площі розташованих у них веранд, засклених балконів, лоджій, холодних комор, відкритих балконів, лоджій та терас) та площі підсобних приміщень, яка розподіляється між всіма наймачами пропорційно площі займаних ними жилих кімнат.

Згідно зі ст. 179 ЖК Української РСР користування будинками державного й громадського житлового фонду, а також приватного житлового фонду та утримання їх здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями.

Як передбачено Правилами користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затвердженими наказом Державного комітету з питань житлово-комунальноо господарства від 17 травня 2005 року № 76, елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків. Переобладнання - улаштування в окремих жилих будинках, квартирах багатоквартирних будинків індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переустаткування туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів.

Аналогічні визначення переплануванню та переобладнанню наведені у Правилах користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затвердженими, постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572.

Відповідно до ДБН В.2.5-23-2010 до інженерного обладнання житлових будинків відноситься зокрема і електрообладнання, що відповідно до пункту 1.1. включає в себе: електричні прилади, апарати, пристрої, кабелі та проводи електричні й оптичні тощо.

Отже, отримання відповідних документів на переобладнання та перепланування будинку необхідне лише у випадку втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, в іншому випадку дозвільна документація не є необхідною.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 23 вересня 2020 року у справі № 654/2080/17-ц.

Відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127, не належать до самочинного будівництва: для квартир багатоквартирних житлових будинків, гуртожитків: перепланування, пов'язані зі збільшенням житлової або підсобної площі за рахунок демонтажу перегородок без порушення капітальних несучих стін, несучих конструкцій, опор, балок за рахунок площ коридорів та допоміжних приміщень; влаштування чи закриття дверних (віконних) прорізів у внутрішніх некапітальних стінах; влаштування перегородок в підсобних приміщеннях; демонтування або влаштування шаф, антресолей, комор; демонтування камінів, грубок, печей (без перекривання вентиляційних шахт, димоходів); зменшення площ за рахунок утеплення, оздоблення стін; перестановка інженерного та сантехнічного обладнання в межах призначених приміщень; засклення балконів та лоджій, крім будинків, що занесені до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

Зазначеним спростовуються доводи позивача щодо самочинного перепланування відповідачами допоміжних приміщень секції № 2 у гуртожитку.

При цьому, посилання скаржника на ст. 376 ЦК України є нерелевантним до спірних правовідносини, що існують між сторонами.

Також колегією суддів взято до уваги, що ані висновок експерта Кропивницького відділення Київського науково - дослідного інституту судових експертиз від 27 квітня 2018 року №1938/1939/17-27, ані висновок експерта Кіровоградського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 11 листопада 2019 року № 16 не свідчать про те, що здійснене відповідачами перепланування секції № 2 унеможливлює здійснення технічне обслуговування комунікацій будівлі гуртожитку.

Посилання судового експерта Київського науково - дослідного інституту судових експертиз у висновку від 27 квітня 2018 року №1938/1939/17-27 на те, що існуючий розподіл не відповідає будівельним нормам для всієї секції, оскільки в порушення пожежної норми вхід до квартири АДРЕСА_4 та АДРЕСА_17 відбувається через проєм висотою 2 м. та шириною 0,6 м., колегія суддів вважає суто формальним, оскільки облаштування двірного проєму за такими параметрами було виконане самим позивачем, а отже, ніяк не впливає на зміст права, яке останній вважає порушеним.

Не впливає на зміст порушеного права позивача також і здійснений експертом Київського науково - дослідного інституту судових експертизрозрахунок часток власників секції № 2 у гуртожитку, оскільки кожен із співвласників секції має право на частку у праві власності на майно (ідеальну частку) вцілому і частка кожного співвласника не є вираженою в натурі відповідним документом.

Зміст права власності охоплює права володіння, користування і розпорядження власником своїм майном, які він здійснює на власний розсуд (ст.ст. 317, 319 Цивільного кодексу України) .

Проте юридично забезпечена можливість здійснювати правомочності щодо володіння, користування і розпорядження власника належним йому майном не може виходити за рамки, встановлені правовими нормами, що регулюють відносини у сфері власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

У рішенні Конституційного Суду України у справі про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків від 02 березня 2004 року № 4-рп/2004 вказано, що в аспекті конституційного звернення і конституційного подання положення ч. 1 ст. 1, положення п. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» треба розуміти так: допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

Згідно зі ст. 19 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, спільне майно співвласників багатоквартирного будинку складається з неподільного та загального майна. Неподільне майно перебуває у спільній сумісній власності і не підлягає відчуженню, загальне майно - у спільній частковій власності.

Таким чином, на допоміжні приміщення багатоквартирного будинку поширюється правовий режим як спільної сумісної, так і спільної часткової власності, який передбачає особливий порядок здійснення правомочностей власника щодо володіння, користування і розпорядження. При цьому в законодавчому порядку не виокремлюються суб'єкти права спільної власності залежно від підстав набуття права власності на квартиру.

Відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Частиною 1 ст. 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

За положеннями ст. 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Частина 1 ст. 368 ЦК україни визначає, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою співвласників (ст. 369 ЦК України).

Таким чином, правовим регулюванням відносин спільної сумісної власності в Україні визначаються особливості здійснення прав власників виходячи з її правового режиму. Ці особливості полягають у різних формах реалізації відповідного права: при спільній сумісній власності - шляхом взаємного волевиявлення усіх співвласників, при спільній частковій власності - лише за волею власника відповідної частки, виділеної в натурі з майна, що є у спільній сумісній власності.

Як вбачається зі встановлених судами фактичних обставин справи, виділ в натурі часток співвлісників секції № 2 у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 із спільного майна не здійснювася. Зазначене підтверджується свідоцтвами про право власності на житло, за якими ОСОБА_3 на праві приватної, спільної (сумісної або часткової) власності належить житлове приміщення (секція) в гуртожитку по АДРЕСА_22 .; ОСОБА_2 - житлове приміщення (секція) в гуртожитку по АДРЕСА_2 13/100 ч.; ОСОБА_4 - житлове приміщення (секція) в гуртожитку по АДРЕСА_2 7/50 ч.; ОСОБА_5 - житлове приміщення (секція) в гуртожитку по АДРЕСА_2 21/100 ч.; ОСОБА_9 - житлове приміщення (секція) в гуртожитку по АДРЕСА_22 .

Отже, право спільної власності має здійснюватися співвласниками секції № 2 гуртожитку за їхньою згодою. Задля того, щоб не порушувався принцип спільності здійснення права спільної сумісної власності, будь-яка дія стосовно переобладнання чи реконструкції допоміжних приміщень вимагає погодження всіх співвласників.

За змістом ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Обгрунтовуючи позовні вимоги у даній справі, позивач зазначав, що не надавав свого погодження на перепланування секції № 2 у гуртожитку, оскільки акт - погодження від 31 грудня 2014 року підписаний не ним, а іншою особою.

Зазначене, на переконання позивача, свідчить про те, що акт-погодження є оспорюваним правочином та підлягає визнанню недійсним у судовому порядку.

Разом з тим, відповідної позовної вимоги позивачем у даній справі пред'явлено не було.

Відповідно до ч.ч. 1, 5-7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Як було встановлено апеляційним судом, на підтвердження своїх доводів позивачем надано до суду висновок експерта Кіровоградського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 08 червня 2016 року № 591 за результатами призначеної постановою слідчого Кіровоградського ВП ГУ Національної поліції в Кіровоградській області від 26 лютого 2016 року у кримінальному провадженні № 42015120010000048 судово-почеркознавчої експертизи, відповідно до якого підпис від імені ОСОБА_1 в акті-погодження на реконструкцію секції № 2 гуртожитку по АДРЕСА_2 від 31 грудня 2014 року, який міститься в графі «1.__», виконаний не самим ОСОБА_1 , а іншою особою; рукописний запис « ОСОБА_1 » в акті-погодження на реконструкцію секції № 2 гуртожитку по АДРЕСА_2 від 31 грудня 2014 року, який міститься в графі «1.__», виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17 вказано, що: «у касаційній скарзі банк стверджує про неналежність і недопустимість копії висновку судово-почеркознавчої експертизи від 13 грудня 2014 року за № 574/тдд як доказу, оскільки позивач не додав до позовної заяви дозволу слідчого Головного слідчого управління Міністерства внутрішніх справ України міста Києва на використання цього висновку у цивільній справі, а також вироку суду, який набрав законної сили у кримінальному провадженні № 32014000000000048. З такими доводами касаційної скарги Велика Палата Верховного Суду не погоджується. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ч.ч. ст. 57 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року; близькі за змістом приписи є у ч.ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України у чинній з указаної дати). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 58 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року; ч. 1 ст. 77 ЦПК України у редакції, чинній з цієї дати). Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ч. 1 ст. 59 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року; ч.1 ст. 78 ЦПК України у редакції, чинній з указаної дати). Висновок судово-почеркознавчої експертизи від 13 грудня 2014 року за №574/тдд не можна вважати таким, що не відповідає критеріям належності та допустимості доказів, як про це стверджує банк у касаційній скарзі. Позивач подав до суду копію цього висновку, зроблену з копії того ж висновку, яку засвідчив слідчий. Для його використання як доказу подання до суду окремого дозволу слідчого, а також вироку суду, який набрав законної сили у кримінальному провадженні, не є потрібним. Такий висновок судово-почеркознавчої експертизи, який позивач відповідно до закону одержав у межах кримінального провадження, стосується предмета доказування у цій справі».

Враховуючи наведене, надана позивачем копія висновку експерта Кіровоградського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 08 червня 2016 року № 591 має бути оцінена судом відповідно до вимог процесуального закону.

Зазначених вимог судом першої інстанції не дотримано.

Стаття 76 ЦПК України визначає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Вимоги до висновку експерта встановлені у ст. 102 ЦПК України. Відповідно до зазначеної процесуальної норми , висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи . Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку . У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків. Якщо експерт під час підготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (ст. 110 ЦПК України).

Частинами 1-3 ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з'ясувати, зокрема, його узгодженість з іншими матеріалами справи.

З наявних у справі матеріалів вбачається, що відповідно до письмових заяв-погоджень (згоди) від 19 вересня 2014 року ОСОБА_1 підтвердив відсутність заперечень щодо оформлення та узаконення ОСОБА_3 самовільної реконструкції, перепланування квартири АДРЕСА_23 , приєднання до квартири частки місць загального користування - частини коридорів площею 1,3 кв.м., 9,2 кв.м., у результаті чого загальна площа квартири змінилася і складає 26,7 кв.м., житлова площа - 16,2 кв.м. відповідно до технічного паспорта від 18 жовтня 2012 року; ОСОБА_5 самовільної реконструкції, перепланування квартири АДРЕСА_24 , приєднання до квартири частки місць загального користування - частини коридору площею 8,4 кв.м., санвузла площею 1, 5 кв.м., частини кімнати гігієни площею 3,8 кв.м., у результаті чого загальна площа квартири змінилася і складає 32,7 кв.м., житлова площа - 26,0 кв.м. відповідно до технічного паспорта від 18 жовтня 2012 року; ОСОБА_9 самовільної реконструкції, перепланування квартири АДРЕСА_25 , приєднання до квартири частки місць загального користування - частини коридору площею 8,7 кв.м.; площею 2,3 кв.м.; площею 2,9 кв.м., у результаті чого загальна площа квартири змінилася, житлова площа складає 17,0 кв.м. відповідно до технічного паспорта від 18 жовтня 2012 року, які були здійснені на підставі рішення загальних зборів мешканців секції, згоди КРЕП № 10 та Рішення № 770 (а.с. 90-92 том 1).

12 грудня 2014 року ОСОБА_1 письмово підтвердив свою згоду на перепланування, реконструкцію та переобладнання кімнат №№12 та 13 секції № 2 по АДРЕСА_2 (а.с. 88-89 том 1).

У листі від 22 серпня 2016 року начальником КП «ЖЕО» № 4» підтверджено, що акт-погодження від 31 грудня 2014 року було підписано всіма мешканцями секції № 2 гуртожитку, у тому числі і гр. ОСОБА_1 в присутності працівників КП «ЖЕО № 4». Претензій щодо розподілу місць загального користування між мешканцями секції № 2 на момент підписання акту -погодження не було (а.с. 83 том 1).

Здійснюючи оцінку наявних у справі доказів, у тому числі висновку судової почеркознавчої експертизи, на який посилається позивач як на підтвердження своїх доводів, колегія суддів враховує, що Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02 жовтня 2018 у року справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц.

Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи є вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника вимога цього заявника заслуговує довіри».

Враховуючи наведене, на переконання апеляційного суду, належними у справі доказами і численим обсягом документів підтверджується те, що позивач погодив розподіл місць загального користування між співвласниками секції № 2 гуртожитку шляхом надання письмових заяв-погоджень (згоди) від 19 вересня 2014 року та від 12 грудня 2014 року, і за встановлених обставин, твердження щодо непідписання ним акту від 31 грудня 2014 року цього погодження не спростовує.

У частині доводів позивача щодо відсутності нотаріального посвідчення погодження на розподіл місць загального користування між співвласниками секції № 2 у гуртожитку, колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначено у постанові Великої палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 461/9578/15-ц, надання особою юридично значущої згоди чи відмова в наданні такої згоди є одностороннім правочином відповідної особи, який згідно із законом створює правові наслідки не тільки для особи, яка його вчиняє, а й для інших осіб (абз. 3 ч. 3 ст. 202 ЦК України). Тому надання особою юридично значущої згоди чи відмова в наданні такої згоди підпорядковується всім правилам щодо вчинення правочинів, зокрема, щодо їх форми, а також правилам про умови дійсності правочинів та підстави їх недійсності.

Правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін (частиною першою статті 209 ЦК України). Законом не встановлюється вимога нотаріального посвідчення одностороннього правочину з надання співвласником згоди іншому співвласнику на розпорядження допоміжними приміщеннями багатоквартирного (у тому числі двоквартирного) будинку.

Приписи абз. 3 ч. 2 ст. 369 ЦК України не спростовують вказаного, адже ця норма вимагає нотаріального посвідчення згоди на вчинення лише таких правочинів зі спільним майном, які, у свою чергу, підлягають нотаріальному посвідченню.

Отже, співвласник, який надав згоду іншому співвласнику на розпорядження спільним майном у вигляді допоміжних приміщень будинку, взагалі не може посилатись на недійсність такої згоди і порушення своїх прав лише внаслідок відсутності нотаріального посвідчення цієї згоди.

Враховуючи, що розпорядження спільним майном здійснюється за згодою всіх співвласників, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що важливе значення при вирішенні справ такої категорії має сам факт відповідного волевиявлення.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 25 травня 2021 року у справі № 461/9578/15-ц також звернула увагу на те, що у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 зазначено, що добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Таким чином, наявними у справі матеріалами спростовуються посилання позивача на відсутність його згоди на перепланування відповідачами секції № 2 у гуртожитку.

Колегією суддів зважено на те, що суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як вже наголошувалось апеляційним судом, за положеннями ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

За змістом указаних норм права суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.

Відсутність порушеного права й інтересу встановлюється при розгляді справи по суті та є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Оскільки апеляційним судом встановлено, що позивач у добровільному порядку надав згоду на перепланування секції № 2 та подальше його оформлення усім відповідачам, сам також здійснював перепланування кімнат, якими користується, враховуючи суперечливість поведінки та недобросовісність дій позивача, а також відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження того, що у секції № 2 наявне будь-яке механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання, що обслуговує кімнати позивача, та доступу до якого позивачу перешкоджає здійснене відповідачами перепланування, колегія суддів дійшла висновку, що права позивача у цій частині не порушені, а тому й не підлягають захисту у обраний ним спосіб.

На підставі викладеного, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 необхідно відмовити.

При цьому, за положеннями ст. 328 ЦК України, за якими право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, апеляційним судом не беруться до уваги доводи відповідачів щодо відсутності у ОСОБА_1 права користування кімнатами №№ 10-11 секції № 2 у гуртожитку та не досліджуються докази, надані на підтвердження цих доводів.

У ході розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_3 було заявлено про застосування до вимог позивача наслідків спливу строку позовної давності.

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ван де Гурк проти Нідерландів»).

Всупереч викладеному та вимогам процесуального закону, що ставляться до судового рішення, висновків суду за результатами розгляду заяви відповідача про застосвання позовної давності оскаржуване рішення не містить.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч. 1 ст. 257 ЦК України).

Вирішуючи питання строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем у справі, апеляційний суд виходить з того, що у спорі з декількома належними відповідачами, в яких немає солідарного обов'язку (до яких не звернута солідарна вимога), один з них може заявити суду про застосування позовної давності тільки щодо тих вимог, які звернуті до нього, а не до інших відповідачів. Останні не позбавлені, зокрема прав визнати ті вимоги, які позивач ставить до них, чи заявити про застосування до цих вимог позовної давності. Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

З огляду на те, що апеляційним судом встановлено відсутність порушеного права позивача, та у зв'язку з цим відмовлено у задоволенні позовних вимог, зокрема до ОСОБА_3 , позовна давність застосуванню не підлягає. При цьому, до вимоги позивача про зобов'язання провести перебудови, що відповідає такому способу захисту порушеного права як усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, позовна давність не застосовується з тих підстав, що негаторний позов може бути пред'явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (п. 23 рішення від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову (дослідження обґрунтованості, наявності доказів, що їх підтверджують).

Як обгрунтовано зазначає у апеляційній скарзі позивач, зазначених вимог процесуального закону судом першої інстанції дотримано не було.

Всебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, ухвалення законного й обґрунтованого рішення.

Хоча апеляційний суд і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача та, як і суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, колегія суддів враховує, що згідно з цивільним процесуальним законом суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості визначити суб'єктний склад учасників справи, як і повноважень на скасування рішення суду у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права з направленням справи на новий судовий розгляд.

Оскільки допущені судом першої інстанції недоліки не можуть бути усунуті при розгляді справи апеляційним судом інакше як шляхом скасування оскаржуваного рішення суду та ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 1 ст. 376 ЦПК України).

Так як рішення суду першої інстанції не відповідає критеріям законності та обґрунтованості, відповідно до приписів ст. 376 ЦПК України воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Оскільки за результатами апеляційного розгляду справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову скаржника, новий розподіл витрат у зв'язку зі скасування рішення суду першої інстанції апеляційним судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 02 березня 2021 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 у даній справі відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. М. Дьомич

Судді О. Л. Карпенко

О. А. Письменний

Попередній документ

102986189

Наступний документ

102986191

Інформація про рішення:

№ рішення:	102986190
№ справи:	404/4148/16-ц
Дата рішення:	20.01.2022
Дата публікації:	08.02.2022
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Цивільне
Суд:	Кропивницький апеляційний суд
Категорія справи:	Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право власності та інші речові права; Спори про право власності та інші речові права про приватну власність

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено склад суду (07.02.2022)
Дата надходження:	07.02.2022

Розклад засідань:

Минулі засідання (18)

27.11.2025 15:57	Кіровський районний суд м.Кіровограда
20.01.2020 14:00	Кіровський районний суд м.Кіровограда
05.02.2020 09:50	Кіровський районний суд м.Кіровограда
20.02.2020 14:00	Кіровський районний суд м.Кіровограда
02.03.2020 14:30	Кіровський районний суд м.Кіровограда
02.04.2020 15:30	Кіровський районний суд м.Кіровограда
14.05.2020 17:00	Кіровський районний суд м.Кіровограда
31.07.2020 10:00	Кіровський районний суд м.Кіровограда
21.10.2020 10:30	Кіровський районний суд м.Кіровограда
17.12.2020 10:00	Кіровський районний суд м.Кіровограда
02.03.2021 10:30	Кіровський районний суд м.Кіровограда
08.07.2021 12:00	Кропивницький апеляційний суд
15.09.2021 14:00	Кропивницький апеляційний суд
12.10.2021 12:30	Кропивницький апеляційний суд
10.11.2021 14:00	Кропивницький апеляційний суд
08.12.2021 14:00	Кропивницький апеляційний суд
20.01.2022 14:00	Кропивницький апеляційний суд
06.04.2022 12:00	Кіровський районний суд м.Кіровограда