Справа № 948/1/22
Номер провадження 2/948/71/22
07.02.2022 Машівський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого-судді Косик С.М.,
за участю секретаря Ткач Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Машівка цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, -
у січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі вказаним позовом, посилаючись на те, що її колишній чоловік - відповідач не сплачує аліменти на утримання їхніх неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку з чим за період з 01.04.2021 по 30.09.2021 утворилася заборгованість в сумі 24 549,00 грн. Позивач уважає, що відповідач повинен сплатити їй пеню за прострочення сплати аліментів у граничному розмірі, який відповідає розміру заборгованості по аліментах. При цьому зазначає, що рішеннями Машівського районного суду Полтавської області від 27.12.2019, 15.10.2020 та 21.09.2021 з ОСОБА_2 вже стягнуто пеню за прострочення сплати аліментів за періоди з 01.01.2016 по 31.08.2019, з 01.09.2019 по 30.04.2020 та з 01.05.2020 по 31.03.2021, відповідно.
Ухвалою від 14.01.2022 суд відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с. 20).
У судове засідання сторони вдруге не з'явилися, позивач подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує і просить їх задовольнити (а.с. 3), відповідач причини неявки не повідомив, відзив на позов не подав, про розгляд справи повідомлявся за адресою, зазначеною позивачем у позові та через оголошення на офіційному вебсайті суду (а.с. 24, 27,36).
Виходячи з викладеного, суд уважає, що сторони належним чином повідомлені про розгляд справи, а тому вирішив розглянути справу за відсутності сторін, та перевіривши матеріали справи та дослідивши надані письмові докази, дійшов такого висновку.
Судом установлено, що позивач та відповідач є батьками малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 7, 8).
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 28.11.2012 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку(доходу) щомісячно, але не менше встановленого законом мінімального розміру аліментів на дитину відповідного віку, починаючи з 08.10.2012 року до досягнення дітьми повноліття (а.с. 9).
Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, наданого Полтавським районним відділом ДВС Північно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Суми) від 08.10.2021, загальна сума заборгованості ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 зі сплати аліментів станом на 01.10.2021 становить 288 988,8 грн (а.с.10).
За розрахунком позивача неустойка (пеня) по заборгованості сплати аліментів за період з 01.04.2021 по 30.09.2021 становить 19 848,72 грн, заборгованість по сплаті аліментів за вказаний період становить 24 549,00 грн (а.с. 1).
За змістом ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України батьки зобов'язанні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства» закріплює, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку; батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно із ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій сумі, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця. Тобто в разі несплати аліментів у поточному місяці з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 196 СК України уразі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Отже, відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов'язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
У своїй постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження №14-616цс18) Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.
Суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
Суд також погоджується із розрахунком пені, що виконаний позивачем.
Отже, виходячи зі змісту ст. 196 СК України, оскільки факт заборгованості за аліментами підтверджується розрахунком заборгованості державного виконавця та виникла з вини відповідача, який з жовтня 2012 р. не сплачував аліменти за рішенням суду, доказів того, що заборгованість утворилася з незалежних від нього причин не надав, а тому суд уважає за необхідне стягнути з відповідача пеню за прострочення сплати аліментів як стимул належного виконання обов'язку.
Згідно зі ст.141 ЦПК України необхідно стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 1-18, 141, 209-245, 259, 264, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 01.04.2021 по 30.09.2021 у розмірі 19 848,72 грн.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 , виданий 12.08.2011, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відомості про зареєстроване місце проживання - відсутні, останнє відоме місце проживання, повідомлене позивачем: АДРЕСА_2 ,інші відомості відсутні.
Суддя С. М. Косик