Справа № 199/2696/21
(1-кс/199/77/22)
04.02.2022 року місто Дніпро
Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська у складі: головуючого слідчого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Дніпро скаргу ОСОБА_3 на постанову дізнавача СД ВП №1 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 від 27.12.2021 року про закриття кримінального провадження №42013041630000242 від 02.12.2013 року за ч.1 ст.355 КК України,-
До Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська надійшла скарга ОСОБА_3 на постанову дізнавача СД ВП №1 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 від 27.12.2021 року про закриття кримінального провадження №42013041630000242 від 02.12.2013 року за ч.1 ст.355 КК України.
У скарзі ОСОБА_3 просив скасувати постанову про закриття кримінального провадження, як таку, що прийнята передчасно, без повного та об'єктивного дослідження обставин. Крім того, дізнавачем ВП №1 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області не було здійснено належного, повного та всебічного розслідування кримінального провадження №42013041630000242, для встановлення обставин кримінального правопорушення, передбаченого ст.356 КК України.
ОСОБА_3 надав заяву, в якій просив розглянути скаргу без його участі.
Уповноважений прокурор Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра дізнавач СВ ВП №1 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області до суду не з'явилися, сповіщені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, що відповідно до вимог ч.3 ст.306 КПК України, не є перешкодою для розгляду скарги.
Вивчивши матеріали скарги, дослідивши докази додані до скарги, матеріали кримінального провадження, приходжу до наступного висновку.
За змістом ст. 26 КПК України слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК, при цьому сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК.
Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора визначено главою 26 Кримінального процесуального кодексу України, параграф №1, ст. ст. 303 - 308. Так, ч. 1ст. 303КПК України передбачено перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які підлягають оскарженню під час досудового провадження, та ким такі рішення, дії або бездіяльність можуть бути оскаржені. Встановлений даною нормою перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора які можуть бути оскаржені на стадії досудового провадження є вичерпним.
Згідно ч.1 ст.304 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування визначений ст. 306 КПК України. Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням відповідних положень глави 26 КПК України. Скарги на рішення про закриття кримінального провадження, розглядаються не пізніше п'яти днів з моменту надходження скарги.
З матеріалів скарги та матеріалів кримінального провадження встановлено, що 27.12.2021 року дізнавачем СД ВП №1 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області лейтенантом поліції ОСОБА_4 винесено постанову про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР №42013041630000242 від 02.12.2013 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.355 КК України, з мотивів відсутності складу в діянні складу кримінального правопорушення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно п. п. 1-2 ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення та винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, а згідно частини другої даної статті доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Відповідно до ч.1 ст.92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
У відповідності до ч.1 ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до ч. 5 ст. 110 КПК України постанова слідчого, прокурора складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім'я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.
Згідно п. 2 ч.1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається при встановлені відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.
Закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження може бути закрито лише після всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів (ст. ст. 2,284 КПК України).
Постанова слідчого про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту свої прав, та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу (ст. 110 КПК України).
Прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження й оцінки слідчим, прокурором показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.
Відповідно до п. 111 рішення Європейського Суду з прав людини від 22 лютого 2005 р. у справі "Новоселецький проти України" суд вказав, що прокуратура є державним органом правової держави, діяльність якого сприяє здійсненню правосуддя, і у випадку недотримання зобов'язань, покладених на цей орган, права, гарантовані Конвенцією, були б позбавлені їх "конкретного та ефективного сенсу. Одне з таких зобов'язань передбачає те, що сторона, яка постраждала, може сподіватись на уважний та ретельний розгляд її скарг, (див., mutatis mutandis, вищезазначена рішення Суругіу, § 65; також як рішення Руіс Торіа і Хіро Балані п. Іспанії від 9 грудня 1994 року, в серії А N 303 - и 303-В, стор. 12, § 29, та п. п. 29-30, § 27).
Крім того, у п. 42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13.01.2011 р. у справі "Михалкова та інші проти України" розтлумачено, що за статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободдержава зобов'язана "гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції", що також опосередковано вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування. Розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.
У порушення вимог ч.5 ст. 110 КПК України, в постанові, що оскаржується, дізнавачем не надано оцінки отриманим в ході досудового розслідування доказам .
Зі змісту постанови про закриття кримінального провадження вбачається, що провадження закрито у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 355 КК Україниі при цьому не визначено, які саме з його елементів (суб'єкт, об'єкт, суб'єктивна чи об'єктивна сторона) відсутні в даному випадку.
Дізнавачем у постанові не надано належної правової оцінки щодо відсутності складу кримінального правопорушення з відповідним аналізом усіх елементів складу злочину та мотивацією з посиланням на докази, зібраними в ході досудового розслідування.
Разом з тим, дізнавач не в повній мірі дослідив обставини кримінального провадження, не надав їм належну правову оцінку в сукупності з усіма зібраними доказами, внаслідок чого дійшов до передчасного висновку про відсутність в діях складу кримінальних правопорушень.
При цьому дізнавач не зазначив у своїй постанові жодної слідчої дії, за результатами проведення якої він прийшов до певних висновків.
Викладені скарзі доводи не спростовано стороною досудового розслідування, а тому вони свідчать про неповноту досудового розслідування, у результаті чого постанова про закриття кримінального провадження винесена дізнавачем передчасно.
За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що зазначене вказує на передчасність та необґрунтованість закриття кримінального провадження з підстав, передбачених п.2 ч. 1ст. 284 КПК України, оскільки з матеріалів кримінального провадження не вбачається всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи.
При новому розслідуванні належить виконати необхідні слідчі дії щодо з'ясування обставин про наявність чи відсутність події та складу злочину, в достатньому для встановлення об'єктивної істини обсязі, і в залежності від встановленого прийняти законне та обґрунтоване рішення щодо подальшого провадження у справі, яке у будь-якому випадку має бути належним чином обґрунтованим з всебічним аналізом фактичних обставин справи та доводів заявника.
Слідчий суддя, виходячи з ч.5 ст. 40 КПК України, позбавлений змоги надати конкретні вказівки (зобов'язання) слідчому у провадженні на здійснення конкретних слідчих дій, адже останній є самостійним у своїй процесуальній діяльність, а слідчий суддя наділений лише правом судового контролю та оцінки зібраних слідством доказів на етапі розслідування й він не може переймати на себе функції слідства (п. 18 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 22 КПК України).
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені, в тому числі рішення слідчого про закриття кримінального провадження.
Згідно п. 1 ч.2 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора може бути, в тому числі про скасування рішення слідчого чи прокурора.
З наведених підстав, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність скасування постанови про закриття кримінального провадження та його направлення для продовження досудового розслідування, під час якого необхідно ретельно виконати вимоги, передбачені КПК України.
Керуючись ст. ст. 303, 305, 306, 307, 309, 376 КПК України, слідчий суддя,-
Скаргу ОСОБА_3 на постанову дізнавача СД ВП №1 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 від 27.12.2021 року про закриття кримінального провадження №42013041630000242 від 02.12.2013 року за ч.1 ст.355 КК України, - задовольнити.
Постанову від 27.12.2021 року дізнавача СД ВП №1 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області лейтенантом поліції ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження №42013041630000242, - скасувати, провести досудове розслідування відповідно до вимог КПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Копію ухвали надати негайно після проголошення прокурору, слідчому, заявнику.
Слідчий суддя