Справа № 161/19498/21
Провадження № 1-кп/161/209/22
м. Луцьк 07 лютого 2022 року
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря
судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021030580002158 від 03.09.2021, про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с.Гораймівка Маневицького району Волинської області, зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1 , громадянин України, освіта середня спеціальна, не працює, одружений, має на утриманні 4 малолітніх дітей, раніше несудимий,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
представників потерпілих адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
Обвинувачений ОСОБА_3 03.09.2021 близько 12.50год., в світлу пору доби, керуючи технічно справним автомобілем «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_1 , виїжджаючи з другорядної дороги та здійснюючи маневр повороту ліворуч на головну дорогу - вул.Центральну в селі Боратин Луцького району, всупереч вимогам п.п. 2.3 б), д) Правил Дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ №1306 від 10 жовтня 2001 року (далі - Правил) не уважно стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не відреагував на її зміну, всупереч вимогам п.п. 12.3 та 16.11 Правил не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не врахував дорожню обстановку, відволікся від її спостереження, проявив безпечність та неуважність, проігнорувавши положення правил дорожнього руху, не надав перевагу в русі транспортному засобу, який рухався по головній дорозі, внаслідок чого передчасно виїхав на головну дорогу вулиці Центральної с.Боратин та здійснив зіткнення з автомобілем «ВАЗ 21063», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_7 , який рухався по вул.Центральній с.Боратин в напрямку м.Луцьк, після чого автомобіль «ВАЗ 21063», д.н.з. НОМЕР_2 , відкинуло на зустрічну смугу руху, де він зіткнувся з вантажним автомобілем «Volvo FH 12.380», д.н.з. НОМЕР_3 , з напівпричепом «KOGEL SCNO 24», д.н.з. НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_10 , який розташовувався на зустрічній смузі.
Внаслідок вищевказаних грубих порушень Правил дорожнього руху України водій ОСОБА_3 , своїми необережними протиправними діями, які знаходяться в прямому причинному зв'язку із виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, спричинив водію та пасажиру автомобіля «ВАЗ 21063», д.н.з. НОМЕР_2 , тілесні ушкодження, а саме: водію ОСОБА_7 у вигляді закритої хребетно-спінальної травми з переломом дужок та нижнього суглобового відростка 6-го шийного хребця, зміщенням його до переду на 4 мм; масивної підшкірної гематоми чола, гематоми навколо обох очей, що згідно висновку судово-медичної експертизи №697 від 20.09.2021, за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя; пасажиру ОСОБА_8 у вигляді важкої відкритої черепно-мозкової травми у вигляді перелому основи черепа з забоєм головного мозку та епідуральними геморагічними нашаруваннями, закритого перелому верхньої щелепи справа та крила носа справа з гематосинуситом, рани на лобній ділянці голови справа, закритого перелому 12 грудного хребця без пошкодження спинного мозку, садна на передній поверхні грудної клітки, закритого багатовідламкового внутрішньо-суглобового перелому проксимального метаепіфізу ліктьової кістки зі значним зміщенням відламків та утворенням м'якотканинних гематом, закритого краєвого відламкового перелому головки променевої кістки зі значним зміщенням відламків, що згідно висновку судово-медичної експертизи №804 від 25.10.2021 за ступенем тяжкості відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.
Таким чином, у прямому причинному зв'язку із даною дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками є грубі порушення водієм ОСОБА_3 , Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, а саме: п.п. п.2.3 б), д), 12.3 та 16.11.
ОСОБА_3 інкримінується вчинення необережних протиправних дій, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження, тобто вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину в інкримінованому йому злочині, передбаченому ч.2 ст.286 КК України, визнав повністю та не оспорюючи фактичних обставин, місця та часу події, про які зазначено в обвинувальному акті, показав, що дійсно, керуючи автомобілем «Фольксваген», не надав перевагу в русі транспортному засобу, який рухався по головній дорозі, та здійснив з ним зіткнення, після чого автомобіль «ВАЗ 21063», відкинуло на зустрічну смугу руху, де він зіткнувся з вантажним автомобілем. Після пригоди він відразу надавав допомогу потерпілим. Не оспорює порушення пунктів Правил, які вказані в обвинуваченні, та ступінь тяжкості тілесних ушкоджень потерпілих. У вчиненому щиро розкаявся, просив суворо не карати, просив вибачення в потерпілих. Зазначив, що цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 визнає частково, зокрема матеріальну шкоду та витрати щодо оплати послуг адвоката відшкодував повністю, а цивільний позов в частині відшкодування моральної шкоди визнає у сумі 50000 гривень.
Окрім повного визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_3 , його винуватість також доводиться дослідженими в ході судового розгляду доказами. Такий висновок ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку і перевірених судом допустимих доказах.
Так, допитаний безпосередньо в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_7 підтвердив фактичні обставини справи, факт вчинення ОСОБА_3 дорожньо-транспортної пригоди та зазначив, що претензій матеріального чи морального характеру до обвинуваченого не має. Просив суд призначити обвинуваченому ОСОБА_3 мінімальне покарання та не позбавляти останнього права керування транспортним засобом, оскільки вони примирилися.
Потерпілий ОСОБА_8 , будучи допитаним безпосередньо в судовому засіданні, показав, що 03.09.2021 він поїхав із ОСОБА_7 на АЗС, де по дорозі трапилася дорожньо-транспортна пригода, надалі обставин він не пам'ятає. Зазначив, що матеріальні збитки та витрати на правову допомогу обвинувачений йому відшкодував повністю, тому цивільний позов в частині відшкодування матеріальної шкоди не підтримує, не заперечував щодо закриття провадження в цій частині. Цивільний позов в частині стягнення моральної шкоди підтримує в повному обсязі, обґрунтовує розмір неможливістю внаслідок отриманих травм працювати та заробляти гроші. Просив суд призначити обвинуваченому покарання згідно закону із застосуванням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Показання вказаних потерпілих є чіткими, послідовними та дають змогу відтворити всі обставини кримінального правопорушення, які були до, на момент та після його вчинення. Немає в суду обґрунтованих підстав вважати, що останні оговорюють обвинуваченого, оскільки в суді не було встановлено таких об'єктивних причин, а їхні показання повністю узгоджуються між собою та відповідають і іншим доказам у справі.
Окрім того, показання потерпілих узгоджуються і з визнавальними показаннями самого обвинуваченого.
Відповідно до висновку експерта №804 від 25.10.2021 у ОСОБА_8 було виявлено тілесні ушкодження у вигляді важкої відкритої черепно-мозкової травми у вигляді перелому основи черепа з забоєм головного мозку та епідуральними геморагічними нашаруваннями, закритого перелому верхньої щелепи справа та крила носа справа з гематосинуситом, рани на лобній ділянці голови справа, закритого перелому 12 грудного хребця без пошкодження спинного мозку, садна на передній поверхні грудної клітки, закритого багатовідламкового внутрішньо-суглобового перелому проксимального метаепіфізу ліктьової кістки зі значним зміщенням відламків та утворенням м'якотканинних гематом, закритого краєвого відламкового перелому головки променевої кістки зі значним зміщенням відламків. Комплекс даних ушкоджень виник в результаті контакту з тупими предметами, цілком можливо під час удару в облаштування салону автомобіля під час ДТП в час вказаний у постанові та в медичній документації, за ступенем тяжкості відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.
Згідно висновку експерта №697 від 20.09.2021 ОСОБА_7 отримав ушкодження у вигляді закритої хребетно-спінальної травми з переломом дужок та нижнього суглобового відростка 6-го шийного хребця, зміщенням його до переду на 4 мм; масивної підшкірної гематоми чола, гематоми навколо обох очей. Дані тілесні ушкодження виникли під час травмуючої дії тупих предметів, цілком можливо від ударів в облаштування салону автомобіля при ДТП, за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.
Висновки судово-медичних експертиз тілесних ушкоджень є науково-обґрунтованими та піддавати їх сумніву в суду підстав немає. Не наведені такі вмотивовані підстави і стороною захисту.
Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, як це передбачено ст.94 КПК України.
Підстав для визнання недопустимих доказів, які подані стороною обвинувачення, суд не вбачає, оскільки такі докази зібрані та отримані в порядку, передбаченому КПК України, будь-яких істотних порушень прав та свобод людини при цьому не виявлено.
Таким чином, порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення злочину, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинуваченого та на кваліфікацію дій або перешкодили чи могли б перешкодити суду повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та ухвалити законне і обґрунтоване рішення, судом не встановлено.
За таких обставин, суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку, що ОСОБА_3 своїми умисними діями, які виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження, вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.286 КК України.
Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення кримінального правопорушення, тяжкості наслідків, що настали.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, у відповідності до ст.66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданих матеріальних збитків потерпілим, оскільки такі обставини підтверджені в ході розгляду кримінального провадження.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , не встановлено.
Обвинувачений ОСОБА_3 повністю беззаперечно визнав свою винуватість, вперше притягається до кримінальної відповідальності за вчинення необережного злочину, має постійне місце проживання, де позитивно характеризується, одружений, має на утриманні 4 малолітніх дітей, на обліках в лікарів нарколога чи психіатра не перебуває, відшкодував також витрати закладу охорони здоров'я на лікування потерпілих.
На підставі викладеного, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, з огляду на положення ч.2 ст.50 КК України, обираючи розмір покарання, передбачений санкцією закону, за яким визнав ОСОБА_3 винуватим, вважає за необхідне призначити останньому покарання у виді позбавлення волі, однак ближче до мінімальної межі.
Також суд призначає і додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, з огляду на тяжкість вчиненого злочину, позицію потерпілого ОСОБА_8 , а також враховуючи те, що обвинувачений не працює, а керування транспортним засобом не є основним джерелом його доходу.
Крім того, призначене судом додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, буде певним запобіжником щодо попередження вчинення ОСОБА_3 порушень Правил дорожнього руху України в майбутньому.
Судом враховано, що не знижує тяжкості й небезпечності даного злочину, вчиненого за наведених обставин, позитивна характеристика обвинуваченого ОСОБА_3 за місцем проживання у загальносоціальному плані, а також його посткримінальна поведінка, спрямована на залагодження своєї провини.
На думку суду, таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення й попередження вчинення як обвинуваченим, так і іншими особами, нових кримінальних правопорушень.
Норма матеріального права, а саме ст.75 КК України, не містить заборони її застосування до осіб, котрі вчинили злочин, за який обвинувачується ОСОБА_3 .
Разом з тим, враховуючи особу винного, конкретні обставини справи, думку потерпілого ОСОБА_7 , приймаючи до уваги наявність обставин, що пом'якшують покарання, відсутність обтяжуючих обставин, суд вважає за можливе звільнити останнього від відбування основного покарання із випробуванням на підставі ст.75 КК України, встановивши при цьому іспитовий строк, із покладенням на нього обов'язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України.
Таким чином, суд прийшов до висновку про можливість досягнення мети виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства за умови контролю за його поведінкою упродовж іспитового строку, адже обвинувачений ОСОБА_3 до вчинення злочину вів законослухняний спосіб життя, що підтверджується відсутністю даних про притягнення його до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, одружений, має на утриманні чотирьох малолітніх дітей, тобто наявні міцні соціальні зв'язки. Стороною обвинувачення не надано суду жодних відомостей, що обвинувачений ОСОБА_3 до вчинення злочину мав девіантну поведінку.
Вирішуючи цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 суд виходить з наступного.
Частиною 1 ст.128 КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Згідно ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Статті 1166, 1167 ЦК України регламентують підстави відповідальності за завдану майнову шкоду та моральну шкоду.
Пунктом 1 ч.1 ст.49 ЦПК України передбачено, що позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
При цьому ч.ч. 1, 3 ст.206 ЦПК України констатовано, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
За таких обставин, оскільки цивільний позивач ОСОБА_8 в судовому засіданні відмовився від свого позову в частині відшкодування матеріальної шкоди, оскільки збитки цивільним відповідачем відшкодовані, суд закриває провадження у справі в частині відшкодування матеріальної шкоди.
Потерпілий ОСОБА_8 звернувся з позовом до обвинуваченого ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди в сумі 500000 гривень.
Оскільки в судовому засіданні доведено те, що потерпілому ОСОБА_8 діями обвинуваченого завдано тілесні ушкодження та внаслідок чого і майнову шкоду, тому, на думку суду, завдано і моральної шкоди, а отже цивільний позов потерпілого в частині відшкодування завданої моральної шкоди є підставним.
Вирішуючи розмір відшкодування моральної шкоди потерпілому, суд, з урахуванням принципів розумності та справедливості, враховуючи моральні та фізичні страждання останнього від вчиненого кримінального правопорушення, фізичні та душевні страждання у зв'язку з необхідністю стаціонарного лікування, з огляду на конкретні обставини самої події, ступінь вини обвинуваченого, тривале лікування та наслідки, спричинені його здоров'ю, приходить до висновку, що цивільний позов потерпілого в частині стягнення моральної шкоди підлягає до часткового задоволення та стягнення відшкодування в розмірі 150000 гривень.
На думку суду, вказана сума моральної шкоди буде достатньою та не буде такою, яка б сприяла потерпілому до збагачення.
Звертає суд увагу на той факт, що сторона захисту ніяким чином не обґрунтовувала безпідставність позову в частині відсутності моральної шкоди.
Питання про речові докази та арешт майна суд вирішує відповідно до вимог ст.ст. 100, 174 КПК України.
Що стосується витрат потерпілого на правову допомогу, то суд не стягує такі витрати з цивільного відповідача, оскільки вони відшкодовані повністю, що підтвердив в судовому засіданні адвокат ОСОБА_6 .
Процесуальні витрати за проведення експертиз під час досудового розслідування підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави у відповідності до ч.2 ст.124 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 128, 129, 366-368, 371, 374, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд,
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбуття основного покарання з випробовуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 2 (два) роки, не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
Покласти на ОСОБА_3 обов'язки, передбачені ч.1 ст.76 КК України:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
Провадження за цивільним позовом потерпілого ОСОБА_8 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди закрити.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 в користь потерпілого ОСОБА_8 моральну шкоду в сумі 150000 (сто п'ятдесят тисяч) гривень.
Арешт, який накладений ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14.09.2021 на майно, скасувати.
Речові докази у справі, а саме:
-автомобіль «Volvo FH 12.380», д.н.з. НОМЕР_3 , з напівпричепом «KOGEL SCNO 24» д.н.з. НОМЕР_4 , залишити за належністю ОСОБА_10 ;
-автомобіль «ВАЗ 21063», д.н.з. НОМЕР_2 , повернути за належністю ОСОБА_7 ;
-автомобіль марки «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_1 , повернути за належністю ОСОБА_3 .
Стягнути з ОСОБА_3 в користь держави витрати за проведення експертизи в сумі 1372 (одна тисяча триста сімдесят дві) гривні 96 копійок.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок суду може бути оскаржений учасниками судового провадження до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Головуючий