Справа № 161/20199/21
Провадження № 2/161/1146/22
01 лютого 2022 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Пушкарчук В.П.
з участю секретаря судового засідання Фурман Ю.В.
представника позивача - Тертичного Ю.В.
представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошової компенсації вартості частки,-
09.11.2021 року ОСОБА_3 через свого представника звернулася до суду з вищевказаною позовною заявою на обґрунтування якої зазначила, що 31.01.2002 року між ОСОБА_4 , як дарувальником, та ОСОБА_5 , як обдарованим, було укладено договір дарування, предметом якого виступало 15/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , загальна площа якого 115,5 кв.м., житлова - 77,7 кв.м, біля будинку розташовані: Б-1 - літня кухня, Г-1 - сарай, В-1 - сарай, в - вбиральня, 1 - огорожа. Надалі, 10.01.2006 року між ОСОБА_5 , як дарувальником, та нею, як обдарованою, було укладено договір дарування, предметом якого виступало 15/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 . Літня кухня - Б-1 (15/100 частин) була складовою договору дарування від 10.01.2006 року. Так, у 2010 році відповідачем було здійснено переобладнання окремих частин будинковолодіння та у зв'язку з цим, постановою Верховного Суду по справі № 161/15687/19 від 16.06.2021 року їй було відмовлено у визнанні права власності на 15/100 частин ідеальної частки приміщення літньої кухні Б-1, що розташована на АДРЕСА_1 , оскільки самочинно збудоване нерухоме майно не є об'єктом права власності. Відповідно до висновку про вартість майна від 25.10.2021 року, ціна спірної літньої кухні становить 95475 грн. Враховуючи наведене, а також те, що виділ у натурі частки із спільного майна у даному випадку є неможливим, просить суд стягнути з ОСОБА_4 на свою користь компенсацію в розмірі 95475 грн. вартості частки у праві спільної часткової власності в розмірі 15/100 частин приміщення літньої кухні Б-1 (переобладнаний у житловий будинок), що розташована на АДРЕСА_1 .
30.11.2021 року від ОСОБА_4 надійшов відзив на позовну заяву в обґрунтування якого остання зазначила, що ОСОБА_3 не має належним чином оформлене права власності на спірне приміщення, а тому вона не вправі претендувати на стягнення будь-якої грошової компенсації його вартості. Вказані обставини були встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили та є чинним. Враховуючи наведене, у задоволенні позову просить відмовити.
Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача заперечувала щодо задоволення позову, посилаючись на його безпідставність.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 31.01.2002 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладений договір дарування, відповідно до якого ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_5 15/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .
Згідно з п. 2 даного Договору житловий будинок цегляний, житловою площею 77,7 кв.м. Біля будинку розташовані: літня кухня літ. «Б-1», сарай літ. «Г-1», сарай літ. «В-1», вбиральня літ. «в», огорожа 1.
10.01.2006 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 укладений договір дарування житлового будинку, відповідно до якого дарувальник ОСОБА_5 передав безкоштовно у власність своїй дружині ОСОБА_3 15/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .
Згідно з п. 3 вказаного Договору житловий будинок цегляний, 15/100 часток якого є предметом цього договору, має житлову площу 77,7 кв. м, загальну - 115,5 кв. м. Біля будинку розташовані літня кухня літ. «Б-1», сарай літ. «Г-1», сарай літ. «В-1», вбиральня літ. «в», огорожа 1.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21.04.2016 року в справі № 161/12765/15-ц позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 про виділ в натурі частки житлового будинку з господарсько-побутовими спорудами задоволено та вирішено:
-виділити ОСОБА_4 згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 14.09.2012 року № 7294-7295 у житловому будинку АДРЕСА_1 (А-1) приміщення: коридор 1-1, площею 5,1 кв. м; кухню 1-2, площею 6,9 кв. м; кімнату 1-3, площею 10,8 кв. м; кімнату 1-4, площею 18,9 кв. м; ванну 1-5, площею 5,3 кв. м; кімнату 2-2, площею 12,0 кв. м; коридор 2-1*, площею 5,4 кв. м, всього приміщень у житловому будинку, загальною площею 64,5 кв. м, та з господарсько-побутових споруд: хлів (Г-1) та огорожу (1), що становить 55/100 частки.
-виділити ОСОБА_5 та ОСОБА_3 в житловому будинку АДРЕСА_1 та прибудові(а) приміщення: кухню 2-1, площею 8,3 кв. м; кімнату 3-4, площею 18,5 кв. м; кімнату 3-6, площею 9,1 кв. м; ванну 3-7, площею 4,0 кв. м; коридор 3-5, площею 5,0 кв. м; котельню 3-3, площею 5,5 кв. м, всього приміщень у житловому будинку, загальною площею 50,4 кв. м, та з господарсько-побутових споруд: вбиральню (Д), що становить 45/100 часток.
-зобов'язати ОСОБА_4 влаштувати дверний проріз між приміщеннями 1-4 та 2-1*.
-зобов'язати ОСОБА_5 та ОСОБА_3 провести переобладнання: замурувати вхідний дверний проріз у приміщення 2-1; влаштувати перегородку в існуючому приміщенні кухні 2-1, яка була ними самовільно демонтована з метою його розподілу для влаштування приміщення коридору 2-1*, площею 5,4 кв. м, та кімнати 2-1, площею 8,3 кв. м; влаштувати дверні прорізи між приміщеннями 2-1 та 3-4.
-зобов'язати ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 влаштувати автономні інженерні мережі електро-, водо-, газопостачання та каналізації.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постановою Апеляційного суду Волинської області від 27.08.2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено частково, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21.04.2016 року в частині поділу нерухомого майна між сторонами змінено та вирішено:
-виділити ОСОБА_4 згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 29.05.2018 року № 8671-8672 у житловому будинку АДРЕСА_1 приміщення: коридор (1-1), площею 5,1 кв. м; кухню (1-2), площею 6,9 кв. м; кімнату (1-3), площею 10,8 кв. м; кімнату (1-4), площею 18,9 кв. м; ванну-котельню (1-5), площею 5,3 кв. м; кухню (2-1), площею 13,7 кв. м; кімнату (2-2), площею 12,0 кв. м; хлів (Г-1); 56/100 частин огорожі.
-виділити ОСОБА_5 та ОСОБА_3 згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 29.05.2018 року № 8671-8672 у житловому будинку АДРЕСА_1 приміщення: котельню (3-3), площею 5,5 кв. м; кімнату (3-4), площею 18,5 кв. м; коридор (3-5), площею 5,0 кв. м; кімнату (3-6), площею 9,1 кв. м; ванну (3-7), площею 4,0 кв. м; вбиральню (Д); 44/100 частини огорожі.
-стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_3 19114 грн. грошової компенсації за відхилення від ідеальної частки в будинковолодінні.
У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 05.09.2019 року касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Тертичного Ю. В. залишено без задоволення, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21.04.2016 року в незміненій частині та постанову Апеляційного суду Волинської області від 27.08.2018 року залишено без змін.
Із наведеного слідує, що частка ОСОБА_4 була виділена в натурі, а частка ОСОБА_3 залишилась у спільному користуванні з її чоловіком ОСОБА_5 і не виділялася в натурі.
Частиною 1 ст. 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності.
За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.
Вид майна, що перебуває у спільній частковій власності, впливає на порядок виділу з нього частки.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 364 ЦК України якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 ст. 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Оскільки після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку ст. 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, то при виділі частки зі спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об'єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 цього Кодексу та пункту 10 Порядку присвоєння об'єкту нерухомого майна реєстраційного номера, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2010 року № 1117 «Про ідентифікацію об'єктів нерухомого майна для державної реєстрації прав на них».
Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток жилих будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18.06.2007 року № 55 (далі - Інструкція).
Згідно із пунктами 1.2, 2.1, 2.4 цієї Інструкції поділ об'єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об'єкти нерухомого майна здійснюються відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об'єкту поштової адреси.
Пунктом 2.3 глави 2 Інструкції передбачено, що не підлягають поділу об'єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об'єкти нерухомого майна. Питання щодо поділу об'єктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до закону.
Зазначені положення узгоджуються з нормами ст. ст. 316, 317, ч. ч. 1, 2 ст. 376 ЦК України.
Ураховуючи те, що за змістом ст. ст. 316, 317 ЦК України право власності - це право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, але в межах, передбачених законом, здійснення особою самочинного будівництва відповідно до ч. 2 ст. 376 цього Кодексу не породжує в неї права власності на таке майно, відтак виключає це майно із цивільного обороту.
Отже, самочинно збудоване нерухоме майно не є об'єктом права власності, а тому не може бути предметом поділу (виділу) згідно з нормами ст. ст. 364, 367 ЦК України.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 04.12.2013 року в справі № 6-130цс13, від 30 вересня 2015 року в справі № 6-286цс15.
Так, постановою Верховного Суду від 16.06.2021 року в цивільній справі № 161/15687/19 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_5 про визнання права власності на нерухоме майно та визнання права власності на ідеальну частку, у задоволенні заявленої ОСОБА_3 вимоги про визнання за нею права власності на 15/100 частин ідеальної частки приміщення спірної літньої кухні було відмовлено.
Судом також встановлено, що спірна частина житлового будинку продовжує існувати як самочинне будівництво, право власності на яке за ОСОБА_3 станом на дату розгляду даного спору так і не зареєстроване, тобто воно виключене із цивільного обороту.
Із наведеного слідує що у ОСОБА_3 не виникло право власності на спірне приміщення - 15/100 частин приміщення літньої кухні Б-1 (переобладнаний у житловий будинок), що розташована на АДРЕСА_1 , а тому остання не вправі претендувати на стягнення будь-якої грошової компенсації його вартості.
За наведених обставин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошової компенсації вартості частки майна у повному обсязі.
У зв'язку з цим, суд, відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, понесені позивачкою судові витрати залишає за нею.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 81, 263-265 ЦПК України, на підставі ст.ст. 316, 317, 364 ЦК України, суд,-
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошової компенсації вартості частки - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Рішення у повному обсязі складено 07 лютого 2022 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області В.П. Пушкарчук