Справа № 564/3/21
04 лютого 2022 року
Костопільський районний суд Рівненської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Костопіль кримінальне провадження №12020180000000301 від 03.10.2020 щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 . громадянина України, одруженого, працюючого оператором склоформуючої машини ПРАТ «Костопільський завод скловиробів», раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,
за участі учасників кримінального провадження: прокурора - ОСОБА_4 , обвинуваченого - ОСОБА_3 , захисника - ОСОБА_5 , потерпілих - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , представників потерпілих - адвокатів ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
ОСОБА_3 , 03 жовтня 2020 року, приблизно о 01 годині 30 хвилин, у темну пору доби, в порушення вимог підпункту а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - Правила дорожнього руху), перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, в порушення вимог підпунктів а) пункту 31.4.2. Правил дорожнього руху України, керуючи технічно несправним автомобілем Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_1 , система рульового керування, якого знаходилася в стані часткової відмови через перевищення допустимого сумарного люфту в рульовому керуванні, в порушення вимог пункту 12.4. Правил дорожнього руху, рухаючись зі швидкістю не менше 91,8 км/год, що перевищує допустиму для даної ділянки дороги, по лівій смузі проїзної частини вул. Грушевського в м. Костопіль, Рівненської області, зі сторони вул. Коперника в напрямку вул. 8 Березня, напроти будинку №22 вищевказаної вулиці, в порушення вимог підпункту б) пункту 2.3 Правил дорожнього руху, проявив неуважність до дорожньої обстановки, в порушення вимог пункту 12.3. Правил дорожнього руху, не вибрав безпечної швидкості руху, з моменту виникнення перешкоди для руху у вигляді пішоходів, які знаходилися на вищевказаній смузі проїзної частини, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, допустив наїзд на пішоходів ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_10 та ОСОБА_16 .
У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішоходи: ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від отриманих тілесних ушкоджень у вигляді масивної травми тіла з переломами кісток скелету та ушкодженнями внутрішніх органів помер на місці пригоди; ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримав тілесні ушкодження у вигляді: поєднаної краніо-скелетно-торакальної травми; важкої відкритої черепно-мозкової травми у вигляді перелому склепіння та основи черепа; забою головного мозку важкого ступеня; закритої тупої травми грудної клітки у вигляді забою обох легень; закритого перелому правої плечової кістки та правої ключиці; відкритого уламкового перелому кісток лівої гомілки зі зміщенням; осаднення обличчя голови, які належать до тяжких; ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому присереднього виростку лівої великогомілкової кістки, саден лівого стегна, які належать до середнього ступеня, а транспортний засіб зазнав механічних пошкоджень.
Порушення ОСОБА_3 вимог пункту 12.4 Правил дорожнього руху, що вимагає від водія транспортного засобу рухатися у населених пунктах із швидкістю не більше 50 км/год, перебуває у прямому безпосередньому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди і суспільно небезпечними наслідками, що настали.
Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні показав, що вранці 02.10.2020 прийшов з роботи. Ввечері повіз батьку ліки і по дорозі до батька купив 1,25 літра пива. Оскільки мав залишатися у батька на ніч, то ввечері випив пиво. Близько опівночі зателефонувала дружина та попросила його повернутися додому, оскільки їй самій страшно в будинку. За таких обставин, він в ніч з 02 на 03 жовтня 2020 року сів за кермо автомобілем Volkswagen Golf і поїхав додому. Разом з тим він вирішив підвезти до центру м. Костопіль свого знайомого ОСОБА_17 , який сидів на передньому пасажирському сидінні та трьох хлопців, яких він запропонував підвезти від зупинки поблизу магазину «Черемшина» до центру, які в якості пасажирів перебували на задньому сидінні. Їхав він з увімкненим ближнім світлом фар та з швидкістю приблизно 55-60 км/год. Під'їжджаючи до перехрестя вул. Грушевського- Коперніка, помітив, що на світлофорі горіло зелене світло, яке відповідно до покажчика додаткової секції мало горіти декілька секунд і щоб встигнути проїхати перехрестя на зелене світло світлофора, збільшив швидкість автомобіля до 70 км/год , а по закінченні проїзду перехрестя почав гальмувати, щоб знизити швидкість автомобіля. Оскільки біля входу до закладу «Доміно» стояли припарковані автомобілі, то він зайняв ліву частину вулиці Грушевського і в цей момент побачив на асфальті темну пляму, яку спочатку сприйняв за калюжу, почав ще пригальмовувати. Він двічі натискав на гальма: перший раз проїхавши перехрестя, а другий побачивши темну пляму на асфальті. Видимість ділянки вулиці Грушевського, де сталася ДТП була поганою через припарковані біля входу у заклад «Доміно» 3-4 автомобілі. Зазначив, що уникнути наїзду на лежачу людину та іншу людину, яка була «навприсядки», не мав можливості через припарковані автомобілі з правої сторони та дерева, які знаходяться зліва, а також через, те, що він людей раніше не міг побачити через відсутність освітлення вулиці ліхтарями, яка освітлювалася лише від закладів, які розташовані вздовж вулиці Грушевського. Після ДТП він вийшов з машини та підійшов до потерпілих, після того повернувся до автомобіля, щоб взяти телефон для виклику швидкої та поліції, до яких він зателефонував. Наміру і бажання покинути місце ДТП у нього не було, він залишався весь час на місці.
Вину у пред'явленому йому обвинуваченні визнав повністю, щиро розкаявся, попросив вибачення за скоєне та зазначив, що мети на вчинення протиправних дій у нього не було, дуже жалкує про те, що сталося.
Вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні даного кримінального правопорушення стверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.
Так потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні вказала, що вона зазнала непоправної втрати, яку неможливо нічим замінити, а саме втратила сина, який був для неї опорою та підтримкою, був хорошим сином і доброю людиною. Незважаючи на те, що ОСОБА_3 нібито свою вину визнав повністю, рахує, що визнав вину він лише формально без будь-якого каяття, так як не відшкодував завдану злочином шкоду, жодного разу не намагався примиритися, як з нею, так і з її родиною, попросити вибачення за вчинене. Заявлений цивільний позов підтримала повністю.
Потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , брат та дружина загиблого, в судовому засіданні показали, що про події дорожньо-транспортної пригоди та смерть ОСОБА_18 їм повідомили по телефону, ця втрата для них стала непоправною. Потерпіла ОСОБА_19 також вказала, що вони з загиблим ОСОБА_20 нещодавно одружилися, мріяли про щасливе життя та дітей. ОСОБА_18 був хорошим та чуйним чоловіком. Вважає, що ОСОБА_3 винен у смерті її чоловіка і повинен понести за це покарання
Потерпіла ОСОБА_9 , мама травмованого в дорожньо-транспортній пригоді ОСОБА_15 , в судовому засіданні повідомила, що обвинувачений ОСОБА_21 винний у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки перебував в стані алкогольного сп'яніння, перевищив дозволену швидкість, їхав з порушенням Правил дорожнього руху і в результаті чого її син отримав тяжкі тілесні ушкодження, стан його здоров'я та емоційний стан тяжкий, потребує лікування та реабілітації. Крім того повідомила, що їй було відшкодовано обвинуваченим 30 000 грн. на лікування сина. Цивільний позов до обвинуваченого не пред'являла.
Потерпілий ОСОБА_10 в судовому засіданні показав, що 03.10.2020 року близько 01 години ночі на вулиці Грушевського, поблизу закладу «Доміно» між ним та ОСОБА_20 була бійка, яка тривала недовго, при цьому потерпілий вказав, що ударів не було, а лише шарпанина за одяг, внаслідок якої ОСОБА_14 впав на асфальт. На думку ОСОБА_10 , ОСОБА_14 перебував у свідомості, коли до нього підбіг ОСОБА_22 . Точно ОСОБА_10 сказати про це не може, оскільки не бачив через те, що йому в обличчя хтось «задув балоном» (зі сльозогінним газом). ОСОБА_10 також показав, що ділянка вулиці Грушевського, де сталася ДТП освітлювалася від нічного закладу «Доміно», чи було вуличне освітлення від ліхтарів потерпілий сказати не може, як і не може сказати яка була видимість на вулиці. Претензій майнового характеру до обвинуваченого не має.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 показ, що він разом з загиблим ОСОБА_14 ввечері 02.10.2020 року відпочивали в кафе "Доміно", спілкувалися, вживали спиртні напої. Пам'ятає, що вийшли на двір, стояли на вхідних сходах і розмовляли, про наступні події нічого не пам'ятає. Також зазначив, що 03.10.2020р. отримав тілесні ушкодження, але обставини їх отримання не пам'ятає, так само він не пам'ятає чи була бійка на вулиці Грушевського поблизу закладу «Доміно» та між ким.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_23 жодних суттєвих обстави ДТП не повідомив, однак показав, що йому невідомо хто і скільки ударів наніс потерпілому ОСОБА_14 . Також показав, що ОСОБА_14 перед ДТП лежав приблизно 1 хвилину на проїжджій частині вул. Грушевського на спині, ногами в напрямку тротуару, а головою в напрямку входу до закладу «Доміно». Свідок не міг сказати чи був ОСОБА_14 у свідомості чи ні.
Свідок ОСОБА_24 в судовому засіданні надав покази про те, що ввечері 02.10.2020 року у приміщенні «Доміно» бійки не було, але на вулиці відбулася бійка між особою, яка була без футболки та з потерпілим ОСОБА_14 . Свідок повідомив, що до ДТП ОСОБА_14 лежачи на проїзній частині подавав ознаки життя. Крім того зазначив, що перед ДТП по вул. Грушевського проїхав автомобіль, який на невеликій швидкості оминув лежачого ОСОБА_14 .В
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_25 показав, що був свідком як 03.10.2020 року близько 01 год. 30 хв. на вулиці поблизу клубу «Доміно» відбувалася шарпанина загиблого ОСОБА_14 з невідомою йому особою, яка тривала близько 3-х хвилин. Свідок також повідомив, що бачив як ОСОБА_14 лежав на боку на проїжджій частині вулиці Грушевського незадовго до ДТП. Федас ОСОБА_26 намагався його підняти, а збоку на бордюрі сидів ОСОБА_27 , який говорив щось ОСОБА_28 . На рахунок видимості на вулиці свідок повідомив, що було не так, щоб темно, однак на відстані 10 метрів було видно. На його думку у обвинуваченого не було можливості об'їхати потерпілого, оскільки справа стояли машини і він би в'їхав у них, а зліва було дерево і обвинувачуваний врізався б у нього.
Свідок ОСОБА_29 в судовому засіданні надав наступні покази, а саме, що в ніч з 02 на 03 жовтня 2020 року його разом ще з двома хлопцями ОСОБА_3 підвозив на власному автомобілі Volkswagen Golf до центру м.Костопіль. Він сидів на задньому пасажирському сидінні та не спілкувався із обвинувачуваним й не відволікав його від керування транспортним засобом. На думку свідка, автомобіль рухався зі швидкістю приблизно 80 км/год, але точно сказати не може, бо не дивився на спідометр. Коли автомобіль був на середині перехрестя вулиць Грушсвського - Коперніка, то він побачив далі за перехрестям по вул. Грушевського людей, які були «на відстані 10м, а може більше». Свідок повідомив, що ОСОБА_3 почав зменшувати швидкість після проїзду перехрестя. Біля входу до закладу «Доміно» були припарковані автомобілі, які на його думку могли бути перешкодою видимості для водія. Перехрестя вулиць Грушевського - Коперніка було освітлене, також було світло від закладу «Доміно», чи було наявне освітлення ліхтарями вулиці Грушевського свідок не пам'ятає. Також свідок повідомив, що після ДТП, ОСОБА_3 відразу побіг до потерпілих і наміру і бажання залишити місце ДТП у нього не було.
Свідок ОСОБА_30 в судовому засіданні показав, що його разом з ОСОБА_31 та ОСОБА_32 в ніч з 02 на 03 жовтня 2020 року підвозив до центру міста Костопіль на власному автомобілі червоного кольору ОСОБА_33 , якого він не знав раніше. Він перебував у машині на задньому пасажирському сидінні та не спілкувався з водієм і не відволікав його від керування. Під час поїздки в автомобілі, яка тривала приблизно 10-15хв. за дорогою свідок не слідкував. Свідок не дивився на спідометр, але йому здавалося, що автомобіль їхав не швидко. Проїжджаючи перехрестя вулиць Грушевського - Коперніка, він помітив на проїжджій частині вулиці Грушевського за перехрестям людей, один з яких лежав, а другий його піднімав. Свідок вказав, що проїхавши перехрестя, водій гальмував, по правій стороні біля входу в нічний заклад стояли припарковані автомобілі, а по лівій стороні вулиці Грушевського були дерева, тому уникнути наїзду на людей у водія не було можливості. Чи було достатньо освітлена ділянка вулиці Грушевського, де сталася ДТП свідок не пам'ятає. Після аварії ОСОБА_3 зупинив машину і пішов до потерпілих.
Свідок ОСОБА_34 в судовому засіданні показав, що 03 жовтня 2020 року приблизно о 01 год 0 хв. перебував в автомобілі Volkswagen Golf на передньому правому пасажирському сидінні, а ОСОБА_35 сидів за кермом автомобіля. На задніх пасажирських сидіннях були хлопці, яких ОСОБА_3 підвозив від магазину «Черемшина» до центру м. Костопіль. Коли автомобіль, яким керував ОСОБА_3 , рухався по вул. Грушевського до перехрестя з вул. Коперника, свідок не слідкував за швидкістю, але думає, що вона була приблизно 70 -80 км/год. Наблизившись до перехрестя вказаних вище вулиць, на світлофорі горіло зелене світло, яке дозволяло рух через перехрестя. В момент проїзду перехрестя світлофор почав мигати зеленим світлом, тому ОСОБА_3 натиснув на газ, щоб встигнути проїхати перехрестя. Швидкість автомобіля при цьому збільшилася. Проїхавши перехрестя, рухаючись по вул. Грушевського в напрямку центру міста водій не міг зайняти крайню праву смугу по цій вулиці, оскільки відразу за перехрестям поблизу нічного клубу «Доміно» стояли в ряд 3-4 автомобілі, тому рухався по лівій частині вулиці Грушевського. Свідок вказав, що з місця, де він сидів через припарковані автомобілі та погане освітлення вулиці ліва частина вулиці була погано освітлена. Сидячи на передньому правому пасажирському місці, свідок приблизно за 20 метрів побачив контури людського тіла, яке лежало на проїжджій частині вул. Грушевського. Поряд з ним було видно людину, яка була в положенні «навприсядки» над тілом людини, яке лежало на асфальті. Приблизно за 20 метрів до цих людей ОСОБА_3 почав гальмувати, однак зупинити відразу автомобіль не вдалося. Свідок ОСОБА_34 показав, що людина, яка лежала на асфальті не рухалася та лежала на спині на проїжджій частині дороги. Після того, як автомобіль зупинився, всі повиходили з автомобіля. Троє хлопців, які сиділи позаду відразу кудись пішли, а ОСОБА_3 пішов в напрямку нічного клубу, щоб подивитися що відбулося.
Свідок ОСОБА_36 в судовому засіданні показав, що вніч на 03.10.2020р. на вулиці поблизу закладу «Доміно» відбулася суперечка, в ході якої він шарпав за одяг потерпілого ОСОБА_14 . Хто наносив потерпілому тілесні ушкодження свідок не бачив, але зазначив, що ОСОБА_14 впав і лежав на асфальті. Ділянка вулиці Грушевського навпроти входу до нічного клубу «Доміно», де сталося ДТП, була більш-менш освітленою, перед входом до закладу стояли автомобілі. Чи проглядався цей відрізок дороги свідок не звернув уваги.
Крім того, вина обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення підтверджується дослідженими в судовому засіданні документами:
- Протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 03 жовтня 2020 року, яким встановлено місце дорожньо-транспортної пригоди - проїзна частина вул.Грушевського в м.Костопіль Рівненської області. Дорога пряма в плані ділянка, горизонтального профілю. На даній ділянці дороги є вуличне освітлення, атмосферних опадів не спостерігалось. Проїзна частина асфальтобетонна, суха та без пошкоджень. Ширина проїзної частини становить 8.05 м. Дорожня розмітка 15 та наявний дорожній знакк 5.5 “Дорога з одностороннім рухом” . Місце пригоди знаходиться в зоні дії дорожних знаків, встановлених по ходу огляду 5.45 та 5.5 Загальна видимість елементів проїзної частини становить більше 100 м. Конкретна видимість перешкоди 50 м і більше. Під час огляду виявлено Автомобіль Volkswagen Golf II, р. н. НОМЕР_1 , з механічними пошкодженнями в передній частині, який знаходиться на проїзній частині вул.Грушевського в напрямку руху вул.8 Березня, наявні сліди гальмування правих та лівих коліс автомобіля, осип скла та уламків транспортного засобу, плями ПММ та речовини бурого кольору, тіло загиблого Катульського АВ.
- Схемою до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 03.10.2020 та фототаблиці до нього, де відповідно зафіксовано місце ДТП, розташування транспортного засобу, трупа, сліди гальмування, осип скла, плями крові.
Суд не погоджується із доводами захисника ОСОБА_5 про недопустимість, як доказу протоколу огляду місця дорожньо- транспортної пригоди від 03.10.2020р., схеми та фототаблиці до нього, з підстав їх невідповідності ч.1 ст.86 КПК України. Вказані захисником в письмовому клопотанні обставини не спростовують встановлених судом обставин при дослідженні в судових засіданнях всіх доказів в комплексі та не вказують на те, що дані докази отримано незаконним шляхом. Тому немає підстав для застосування концепції «плодів отруєного дерева» до висновків проведених експертиз.
Так, висновком експерта № 3.1-951/20 від 24.11.2020 встановлено, що на момент експертного дослідження робоча гальмівна система автомобіля Volkswagen Golf II, р. н. НОМЕР_1 , знаходилася в працездатному стані, система рульового керування автомобіля Volkswagen Golf II, р. н. НОМЕР_1 , через несправність знаходилася в стані часткової відмови, фари головного (ближнього та дальнього) світла системи зовнішнього освітлення і світлової сигналізації автомобіля Volkswagen Golf II, р. н. НОМЕР_1 , через несправності, знаходилася в стані часткової відмови. Несправність, яка стала причиною часткової відмови системи рульового керування досліджуваного автомобіля Volkswagen Golf II, р. н. НОМЕР_1 , (збільшений сумарний люфт), виникла (утворилася) до даної дорожньо-транспортної пригоди, а несправності, які стали причиною часткової відмови досліджуваних елементів системи зовнішнього освітлення і світлової сигналізації (фар головного світла) вказаного транспортного засобу (порушення конструктивного (просторового) розташування фар, руйнування скларозсіювача лівої фари ближнього-дальнього світла та руйнування колби електролампи, встановленої в корпусі (рефлекторі) вказаної фари) виникли (утворилися) під час дорожньо-транспортної пригоди. Несправність, яка стала причиною часткової відмови системи рульового керування досліджуваного автомобіля Volkswagen Golf II, р. н. НОМЕР_1 , що виражена у збільшеному сумарному люфті, могла бути виявленою водієм вказаного транспортного засобу перед даною дорожньо-транспортною пригодою, під час щоденного технічного огляду автомобіля перед виїздом, в ході проведення технічного обслуговування і ремонту системи рульового керування та під час руху зазначеного транспортного засобу.
-Висновком експерта № 3.1-1074/20 від 10.12.2020 року, відповідно до якого автомобіль Volkswagen Golf II, р.н. НОМЕР_1 , контактував з перешкодою (пішоходами) передньою частиною, а саме переднім бампером, переднім реєстраційним номерним знаком, панеллю передка, решіткою радіатора, лівою фарою головного світла, капотом та переднім вітровим (лобовим) склом, на відставні близько 0-110 см від лівої габаритної точки кузова вказаного транспортного засобу. Наїзд автомобіля Volkswagen Golf II, р.н. НОМЕР_1 , на пішоходів відбувся на лівій (відносно руху у напрямку вул. Коперніка) смузі руху проїзної частини вул. Грушевського у м. Костопіль, а саме на відстані близько 1,1-2,2 м від лівого краю проїзної частини та на відстані близько 35 м від закінчення дорожньої розмітки 1.14.2 (на відстані близько 27 м від початку сліду гальмування лівих коліс вказаного транспортного засобу).
- Висновком експерта № 3.1.-929/20 від 09.11.2020, відповідно до якого в даній дорожній обстановці водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з технічної точки зору, повинен був дотримуватися швидкості руху, яка не перевищує допустимої (не більше 50 км/год), а у випадку виникнення небезпеки для руху повинен був негайно вжити заходів для зменшення швидкості керованого ним транспортного засобу аж до його зупинки, а у випадку виникнення перешкоди для руху повинен був негайно вжити заходів для зменшення швидкості керованого ним транспортного засобу аж до його зупинки, або здійснити безпечний для інших учасників дорожнього руху об'їзд перешкоди, тобто повинен був діяти у відповідності до вимог п. 12.2, п.12.4 та п.12.3 Правил дорожнього руху України. Виходячи із довжини слідів гальмування автомобіля Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_1 , швидкість його руху, перед початком гальмування, в даній дорожній обстановці, складала не менше 91,8 км/год.
В дорожній обстановці, яка наведена в наданих на експертизу вихідних даних, автомобіль Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у момент початку реакції водія ОСОБА_3 на зміну дорожньої обстановки (на перешкоду/небезпеку для руху), знаходився на відстані близько 44,3-67,3 м.
В дорожній обстановці, яка наведена в наданих на експертизу вихідних даних, водій ОСОБА_3 , за умов керованого ним автомобіля Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_1 , із допустимою швидкістю руху та своєчасного реагування на зміну дорожньої обстановки, мав технічну можливість зупинити його до місця наїзду як у заданий слідчим момент виникнення небезпеки для руху так і у момент об'єктивної можливості виявлення пішоходів на проїзній частині.
В даній ситуації, невідповідність дій водія автомобіля Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_1 , - ОСОБА_3 , вимогам п. 12.4 Правил дорожнього руху України, з технічної точки зору, знаходиться в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.
В судовому засіданні експерт ОСОБА_37 підтвердив висновки експертизи №3.1-951/20 від 24.11.2020, №3.1-1074/20 від 10.12.2020, 33.1-929/20 від 09.11.2020 та підтримав їх правильність, крім того зазначив, що при проведенні експертиз ним було застосовано надані слідчим вихідні дані та відповідні методики. Якщо б вихідні дані були технічно необгрунтованими, то висновки по експертизах не могли бути проведеними.
- Висновком судово-медичної експертизи № 185 від 01 грудня 2020 року, відповідно до якого у ОСОБА_10 при зверненні за медичною допомогою 03.10.2020 р. діагностовано закритий перелом присереднього виростку лівої великогомілкової кістки (підтверджений рентгенологічно), описано садна лівого стегна. Зазначені ушкодження зважаючи на вид, відсутність ознак консолідації в місці перелому утворилися незадовго до звернення за медичною допомогою від дії тупих предметів. Отримана ОСОБА_10 травма лівої ноги (перелом), за звичайним перебігом травматичного процесу, для свого загоєння потребує тривалого (більше 21 доби) часу, за цим критерієм, за ступенем тяжкості належить до тілесних ушкоджень середнього ступеня. Розташування ушкоджень у ОСОБА_10 , їх характер, цілком відповідає таким, що утворюються при наїзді (ударі) виступаючими частинами автомобіля на пішохода.
- Висновком судово-медичної експертизи № 183 від 01.12.2020 року, відповідно до якого у ОСОБА_15 при зверненні за медичною допомогою та подальшому його стаціонарному лікуванні в нейрохірургічному відділені КНП «Центральна міська лікарня» РМР з 3 жовтня по 5 листопада 2020 року діагностовано поєднану краніо-скелетно-торакальну травму. Важка відкрита черепно-мозкова травма у вигляді перелому склепіння та основи черепа, забою головного мозку важкого ступеня, закрита тупа травма грудної клітки у вигляді забою обох легень, закритий перелом правої плечової кістки та правої ключиці, відкритий уламковий перелом кісток лівого гомілки зі зміщенням, осаднення обличчя, голови, які зважаючи на їх вид та морфологічні властивості утворилися від дії тупих предметів, незадовго до звернення за медичною допомогою. Комплекс отриманих ОСОБА_15 тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення за ступенем тяжкості належить до тяжких тілесних ушкоджень. Масивність травм, розташування ушкоджень на різних поверхнях тіла, цілком відповідають таким, що утворилися підчас дорожньо-транспортної пригоди - при наїзді (контактуванні) виступаючими частинами автомобіля з пішоходом.
-Висновком судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_14 №108 від 03.10.2020 р. у останнього виявлено наступні ушкодження: травма голови у вигляді перелому кісток основи черепа, крововиливів в речовину та під оболонки головного мозку; рани потиличної ділянки голови, просторих саден у лобній ділянці та на лівій половині обличчя, спинки носа верхньої губи, лівої вушної раковини; садна у тім'яно-потиличній ділянці; травма шиї у вигляді масивного зсаднення її лівої половини з крововиливами в підлеглі м'які тканини, неповного розриву зчленування між тілами 2-го та 3-го шийного хребців; травма грудей у вигляді закритих уламкових переломів 3-6-го лівих ребер з ушкодженням плеври та правої легені, саден, синців грудної клітки; закрита травма живота у вигляді тріщин печінки та селезінки, масивних саден поперекової ділянки; закритий уламковий перелом нижньої третини правої стегнової кістки та середньої третини обох кісток правої гомілки; садна правого стегна обох колін та гомілок, стоп, садна правої кисті.
Всі вищевказані тілесні ушкодження спричинені прижиттєво, в короткий проміжок часу незадовго до настання смерті ОСОБА_14 .
Встановлені у ОСОБА_14 травматичні зміни за ступенем тяжкості кваліфікуються: травма голови (з переломами кісток черепа та крововиливами в речовину і під оболонки мозку), ушкодження шийного відділу хребта, травма грудей (у вигляді множинних переломів лівих ребер, що супроводжувалися значною внутрішньо-грудною кровотечею), травма живота (у вигляді тріщин-надривів печінки, тріщини селезінки), - як в своїй сукупності, так і кожне зокрема відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень (за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення); закритий перелом діафіза (тіла) правої стегнової кістки, закритий перелом обох кісток правої гомілки - середні тілесні ушкодження, за ознакою звичайного розладу здоров'я, синці та садна на кінцівках відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Види ушкоджень (садна, синці, крововиливи, переломи тощо) та встановлені особливості рани, свідчать про спричинення їх значною за силою дією тупих предметів (поверхонь). Масивність, численність, різноманітний характер тілесних ушкоджень та їх локалізація на різних анатомічних ділянках та поверхнях тіла, дають підстави стверджувати, що в даному випадку мала місце транспортна травма і, загалом, такі ушкодження цілком могли утворитись за вказаних у наданій постанові слідчого обставин дорожньо-транспортної пригоди.
Поруч з цим комплекс ушкоджень на тілі потерпілого не притаманний для таких, що утворюються виключно при падінні на площині.
Смерть ОСОБА_14 настала від отриманої масивної травми тіла з переломами кісток скелету та ушкодженнями внутрішніх органів, що підтверджується встановленим в ході проведення експертизи його трупа характером травмування голови, грудей, живота та результатами судово-гістологічного дослідження вилучених шматочків органів і тканин (дрібновогнищевий субарахноїдальний крововилив головному мозку, вогнищевий субарахноїдальний крововилив у мозочку, набряк в головному мозку, набряки легень, інфільтративний крововилив у паренхіму однієї із легень).
Таким чином, між спричиненими ОСОБА_14 внаслідок транспортної травми тілесними ушкодженнями і настанням його смерті існує прямий причинно-наслідковий зв'язок.
В судовому засіданні експерт ОСОБА_38 підтвердив висновки проведеної судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_14 та підтвердив, що комплекс тілесних ушкоджень, виявлених ним при розтині тіла ОСОБА_14 притаманний таким тілесним ушкодженням, які характерні для ДТП, оскільки характер ушкоджень, їх масивність вказують на спричинення їх з достатньою силою .
- Висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 03.10.2020, відповідно до якого у ОСОБА_3 зафіксовано стан алкогольного сп'яніння;
-Актом медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №995 від 03.10.2020, відповідного до якого у ОСОБА_3 зафіксовано стан алкогольного сп'яніння - 1,37 проміле.
Досліджені в судовому засіданні висновки судових експертиз, суд оцінює як достовірні, науково-обгрунтовані, та сумнівів в їх правильності у суду не викликають .
Доводи захисту про те, що органом досудового розслідування проведено не об'єктивне та одностороннє розслідування даного кримінального правопорушення з метою здобуття лише доказів для обвинувачення ОСОБА_3 , з показань якого та інших досліджених судом матеріалів кримінального провадження, показів свідків, вбачається, що дорожньо-транспортної пригоди не відбулося, якби перед ДТП не було бійки, внаслідок якої ОСОБА_39 лежав на асфальті, а ОСОБА_40 його піднімав, якби було достатнє вуличне освітлення та не було перешкод в оглядовості через припарковані автомобілі поруч з входом до закладу «Доміно», об'єктивно спростовані дослідженими в судовому засіданні наступними доказами.
Так відповідно до Протоколу огляду відеозаписів із камер відеоспостереження від 19.10.2020, зафіксовано рух автомобіля Volkswagen Golf із увімкненими фарами, який рухається по вул. Грушевського та наближається до перехрестя вул. Грушевського-Коперніка, здійснює наїзд на пішоходів.
З відтворених в судовому засіданні відеозаписів вбачається, що автомобіль Volkswagen Golf рухається зі значною швидкістю.
Крім того, з показів свідка ОСОБА_41 , наданих в судовому засіданні, вбачається, що 03.10.2020 р. приблизно 01 год. 15 хв. свідок, рухаючись на автомобілі «Мерседес С-180» в напрямку вулиці Руданського, проїжджаючи по вул.Коперніка, повернув на вул. Грушевського та помітив, що з лівої сторони на проїзній частині вул. Грушевського лежав чоловік. Вказаний чоловік знаходився в положенні головою до проїзної частини, а ногами до тротуару. Поряд з вказаним чоловіком, на проїзній частині автодороги знаходився ще один чоловік, на тротуарі поруч з проїзною частиною, знаходилось ще декілька людей (приблизно 4-ро ). З правої сторони автодороги навпроти чоловіка, який лежав на проїзній частині, перебував припаркований автомобіль, і оскільки вказаний автомобіль був припаркований таким чином, що перешкоджав його проїзду, тому він об'їжджаючи рухався дуже повільно зі швидкістю приблизно 10-15 км/год. Від автомобіля, якого об'їжджав свідок, вказаний чоловік знаходився близько 1,5-2 метри. Також, перед автомобілем, якого об'їжджав свідок по праву сторону стояло ще декілька припаркованих автомобілів, які йому не заважали.
Суд вважає, що сукупність досліджених в судовому засіданні доказів доводять, що причиною ДТП та наслідками, які настали в її результаті, є значне перевищення ОСОБА_3 дозволеної на даній ділянці швидкості руху, тобто недодержання, вимог п. 12.4 Правил дорожнього руху України.
Оцінючи надані стороною обвинувачення дані докази, суд врахував практику Європейського суду з прав людини (справа Нечипорук і Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04), який зазначає, що суд при оціненні доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумними сумнівом» і «така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
Суд вважає, що наведеними доказами, вина обвинуваченого ОСОБА_3 в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого та заподіяли тяжке та середньої тяжкості тілесні ушкодження іншим потерпілим, повністю доведена.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 вірно кваліфіковані та підпадають під ознаки злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у п.20, п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.
При призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
При цьому, згідно з п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» додаткові покарання мають важливе значення для запобігання вчиненню нових злочинів як самими засудженими, так і іншими особами, рекомендувати судам при постановленні вироку обговорювати питання про застосування поряд з основним покаранням відповідного додаткового.
Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у рішеннях від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 та від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справах про призначення судом більш м'якого покарання.
Так, у рішенні № 15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив: “Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема, права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України”.
Визначені у статті 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі “Довженко проти України”) зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Обставини, які пом'якшують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст.66 КК України, є щире каяття.
Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України, є вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Обираючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання за ч.2 ст. 286 КК України, суд приймає до уваги обставини, що згідно ст.65 КК України підлягають врахуванню, а саме тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу ОСОБА_3 , який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується з позитивної сторони, умислу на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК Укураїни, не мав, має на утриманні неповнолітнього сина, обставини, що пом'якшують покарання, - щире каяття, часткове відшкодування завданої шкоди потерпілому ОСОБА_15 , його молодий вік, обставину, що обтяжує покарання, - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, та вважає за можливе призначити йому покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами, яке має відбувати реально.
Саме таке покарання, на думку суду відповідатиме загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст. 65 КК України, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення нових злочинів.
Що ж стосується доводів захисника про необхідність призначення ОСОБА_3 менш суворого покарання та застосування ст.75 КК України, оскільки обвинувачений, на його думку, щиро кається у вчиненому, частково відшкодував завдану шкоду потерпілому ОСОБА_42 , то такі доводи не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами кримінального провадження.
Аналіз норми ст. 286 КК України свідчить, що цей злочин належить до злочинів з так званим матеріальним складом. А тому ознакою його об'єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння, є не будь-які порушення правил безпеки дорожнього руху, а лише ті, які створюють реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків, передбачених у частинах 1, 2 або 3 цієї статті, і, отже, перебувають з ними у причинному зв'язку.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, та встановлених в судовому засіданні обставин, суд визнає доведеним, що дорожньо-транспортна подія сталася внаслідок дій обвинуваченого ОСОБА_3 , який, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, перевищив допустиму швидкість руху, не переконався в безпечності своїх дій, а також, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим особам, наслідком чого стала загибель людини та травмування інших двох осіб, що істотно збільшує суспільну небезпечність вчиненого ОСОБА_3 діяння.
Тому покарання у виді позбавлення волі, яке з врахуванням обставин вчиненого злочину, за якого було позбавлено життя людини, не можна вважати надто суворим і несправедливим і на думку суду виправлення та перевиховання обвинуваченого не можливе без ізоляції його від суспільства .
Обвинувачений ОСОБА_3 був затриманий в порядку ст.280 КПК України 03 жовтня 2020 року, то строк відбування покарання ОСОБА_3 необхідно рахувати з моменту його затримання.
Заявлений потерпілою ОСОБА_6 цивільний позов про відшкодування 150 000 грн. моральної шкоди та 36801,39 грн. матеріальної шкоди, що пов'язана з витратами на поховання, підлягає до задоволення повністю з огляду на наступне.
Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Згідно з ч.3 ст.23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала матеріальної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Статтею 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.
На переконання суду, враховуючи характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала потерпіла ОСОБА_6 з приводу наслідків протиправних діянь обвинуваченого, які полягають у душевних стражданнях з приводу непоправної втрати - смерті сина, порушено нормальний спосіб життя, у зв'язку з чим докладаються значні зусилля для його налагодження та організації.
Із огляду на наведене суд вважає, що визначена потерпілою сума відшкодувань за завдану їй моральну шкоду в розмірі 150 000 грн. підлягає до задоволення, що відповідає вимогам розумності та справедливості.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права. має право на їх відшкодування, а збитки є витрати. які особа зробила для відновлення свого порушеного права.
Згідно cm. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.
Відповідно до п.4 даної норми шкода відшкодовується одному з батьків.
Згідно до ч.1 ст.1201 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.
Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" ), у випадку смерті потерпілого громадянин, відповідальні за заподіяння шкоди, зобов'язані відшкодувати витрати на поховання (в тому числі на ритуальні послуги і обряди) тій особі, яка понесла ці витрати.
Тому вимоги про стягнення витрат на поховання можуть пред'являтись як особами, що мають право на відшкодування шкоди у зв'язку зі смертю годувальника, так і сторонніми до потерпілого громадянами і організаціями, що фактично понесли ці витрати. Така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 165/325/17.
До витрат матеріального характеру відносяться витрати, пов'язанні з похованням. Це: копання могили; послуги автокатафалки; придбання труни, хреста, хустини, подушки, вінка, ритуальних кошиків, тощо; придбання класичного костюму для поховання; замовлення поминального обіду та витрати на продукти.
Загальна сума витрат, пов'язаних з похованням сина відповідно до наданих копій чеків та квитанцій становить 36801,39 грн., обгрунтованою та підлягає стягнення на користь потерпілої ОСОБА_6 .
Заперечення сторони захисту на цивільний позов, викладені у відзиві на цивільний позов ОСОБА_6 , а саме, що обвинувачений ОСОБА_3 не є належним відповідачем за цим позовом та не повинен особисто відшкодовувати цивільному позивачу матеріальну та моральну шкоду, суд не приймає до уваги, оскільки враховує правову позицію Верховного Суду викладену у Постанові від 6 листопада 2018 року у справі № 368/1839/15-к, провадження № 51-2690км18.
Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, то суд враховує наступне.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 Цивільного процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.ч.2, 3 ст.137 Цивільного процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" від 17.10.2014 року витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вирішуючи питання розміру судових витрат понесених потерпілою ОСОБА_6 як цивільним позивачем, суд враховує наступне.
З аналізу норм кодексу про витрати на професійну правничу допомогу вбачається, що такими є витрати, сплачені на надання послуг адвокатами, які були понесені у відповідності до укладеного договору про надання правової допомоги та в подальшому підтверджені належними доказами.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Вирішуючи питання про стягнення понесених потерпілою стороною витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що наявні у матеріалах справи: договір про надання професійної правничої допомоги від 24.11.2020 з адвокатом ОСОБА_12 , акт про надання послуг до договору про надання професійної правничої допомоги від 24.11.2020 складений 20.07.2021, квитанція до прибуткового касового ордера №1 від 26.11.2020 на суму 25000 грн. та №2 від 20.07.2021 на суму 25000 грн., на думку суду, є підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу.
При цьому суд погоджується з визначеною сумою судових витрат на надання професійної правничої допомоги, оскільки представником підтверджено належними доказами обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, а тому суд приходить до висновку про необхідність стягнення цих витрат з обвинуваченого.
З визначенням обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) і оцінкою їх співмірності з розміром здійснених витрат, у суду питань не виникло.
Відповідно до частини четвертої статті 263 Цивільного процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №379/1418/18 (провадження №61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».
За наведених підстав, враховуючи витрачений представником на участь у судових засіданнях час, обсяг наданих послуг, враховуючи критерій оцінки співмірності витрат на оплату послуг адвоката до важливості справи для інтересів позивача, складності та важливості справи, суд дійшов висновку, що розмір заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу є цілком обґрунтованим, а відтак сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50000 грн підлягаю стягненню з обвинуваченого на користь позивача.
Питання про долю речових доказів підлягає вирішенню відповідно до вимог ч.9 ст.100 КПК України.
Процесуальні витрати, а саме, витрати, пов'язані із залученням експертів в розмірі 7 191.80 грн., підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави на підставі ч.2 ст.124 КПК України.
Захід забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна, накладений згідно ухвали слідчого судді Рівненського міського суду від 06.10.2020 року на автомобіль марки Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_1 , належний ОСОБА_43 , підлягає скасуванню відповідно до ч.4 ст. 174 КПК України.
Застосований до обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідно до ухвали Костопільського районного суду Рівненської області від 08.12.2021 року, захід забезпечення кримінального провадження у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін, оскільки підстав для його зміни чи скасування не вбачається.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.87, 100, 101, 124, 174, 368, 374 КПК України, ст. ст.50, 65, 66, 67, ч.2 ст.286 КК суд
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років з позбавленням права керування транспортними засобами строком 3 (три) роки.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту його затримання, тобто з 03 жовтня 2020 року .
Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити попередній - тримання під вартою.
Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди завданої кримінальним правопорушенням - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 150000 (сто п'ятдесят тисяч) грн. моральної шкоди. 36801,39 грн (тридцять шість тисяч вісімсот одна гривня 39 коп.) матеріальної шкоди та судові витрати в сумі 50 0000 (п'ятдесят тисяч) грн .
Процесуальні витрати за проведення судових експертиз в загальній сумі 7191,80 грн. (сім тисяч сто дев'яносто одна гривня 80 коп.) покласти на обвинуваченого та стягнути в дохід держави .
Аарешт майна, накладений згідно ухвали слідчого судді Рівненського міського суду від 06.10.2020 року, на автомобіль марки Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_1 - скасувати.
Після набрання вироком суду законної сили речові докази:
- кросівки ОСОБА_14 , які поміщені в спецпакет №4005308 та передані на зберігання до кімнати щзберігання речових доказазів ВП №2 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області - повернути потерпілій ОСОБА_6
- Автомобіль марки Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який знаходиться на території ВП №2 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області - повернути володільцю по належності.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду через Костопільський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
СуддяОСОБА_1