Справа № 22ц-639/2007 р. Головуючий по 1 інстанції
Категорія по спорах, що Очеретяний В.А.
випливають із трудових Доповідач в апеляційній інстанції
правовідносин Храпко В.Д.
"23" березня 2007 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Храпко В.Д.
суддів Сіренко Ю.В., Магда Л.Ф.
при секретарі Шульга Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ВАТ «Ощадний банк України» на рішення Уманського міськрайонного суду від 31 січня 2007 р. по справі за позовом ВАТ «Державний банк України» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди
встановила:
ВАТ «Державний ощадний банк України» пред'явив позов до ОСОБА_1. про відшкодування шкоди, заподіяної працівником при виконання трудових обов'язків. Зазначали, що відповідач працювала контролером-касиром ТВБВ № 225/029 с Дубова . Із нею було укладено договір про повну матеріальну відповідальність. В порушення умов договору і посадових обов'язків відповідачка залишила в сейфі каси 6829 грн. 33 коп. грошових коштів і 85 лотерейних білета. В ніч з 11 на 12 жовтня 2006 р. грошові кошти і лотерейні білети були викрадені невідомими особами. Тому просили стягнути із відповідачки 6914 грн. 33 коп.
Рішенням Уманського міськрайонного суду від 31 січня 2007 р. в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ВАТ «Державний ощадний банк України» просить рішення суду скасувати, як постановлене із порушенням норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, скасування рішення і ухвалення нового рішення по наступних підставах:
Постановлюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що адміністрація не забезпечила відповідачку належними умовами для збереження матеріальних цінностей, а порушення, які допустила відповідачка , не тягнуть матеріальної відповідальності, а є тільки підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності. Але такі висновки суду не відповідають обставинам справи і нормам матеріального права.
Судом встановлено, що відповідачка працювала контролером-касиром. Із нею 31 березня 2003 р. і 27 травня 2005 р. було укладено договір про повну індивідуальну
матеріальну відповідальність. Відповідно до посадових обов'язків відповідачка повинна зберігати кошти не більше передбаченого ліміту каси, який був встановлений в розмірі 350 грн.
В порушення вказаних вимог позивачка в ніч на 11 жовтня 2006 р. залишила в касі 12985 грн. 24 коп., а в ніч на 12 жовтня 2006 р. залишила в касі 9302 грн. 33 коп. і 85 лотерейних білета. В ніч із 11 жовтня 2006 р. на 12 жовтня 2006 р. невідомими особами кошти в сумі 9302 грн. 33 коп. і 85 лотерейних білета було викрадено.
Відповідачка порушила вимоги, встановлені договором про повну матеріальну відповідальність, а саме, залишила в касі кошти, які значно перевищують ліміт каси. Про такий залишок в касі не повідомила представників банку. В операційний щоденник за 10,11 і 12 жовтня 2006 р. вносила завідомо неправдиві дані.
Доказів про те, що відповідачка зверталася до позивачів про неналежні умови зберігання матеріальних цінностей не надала.
Причиною нанесення матеріальної шкоди стало залишення в касі коштів, які значно перевищують ліміт каси.
Таким чином, відповідачка повинна нести матеріальну відповідальність відповідно до п. 1 ст. 134 КЗпП України в повному розмірі.
Підстав для зменшення розміру покриття шкоди судова колегія не знаходить, поскільки стягується пряма дійсна шкода. Відповідачка не надала доказів про свій майновий стан.
Також підлягають до стягнення і судові витрати, які поніс позивач.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316, 317 ЦПК України, судова колегія, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ВАТ «Державний ощадний банк України» задоволити.
Рішення Уманського міськрайонного суду від 31 січня 2007 р. - скасувати.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь філії Уманського відділення № 225 ВАТ «Державний ощадний банк України» 6914 грн. 33 коп. і судові витрати 95 грн. 33 коп.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців до суду касаційної інстанції.